Підручник з Основ правознавства. 9 клас. Святокум - Нова програма

§ 6. Правопорушення

ПРИГАДАЙТЕ!

Чому право вважають соціальною цінністю?

ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ: правопорушення.

1. Що називають правопорушенням

Поведінка є найважливішою соціальною характеристикою особистості. Своєю поведінкою кожен із нас може принести іншим як користь, так і шкоду. Оцінюючи вчинки людини через правові норми, держава встановлює два основні види поведінки — правову (юридично значиму) і юридично нейтральну (таку, що не врегульовується правовими нормами).

Із точки зору відповідності правовим нормам, а також корисності або шкідливості наслідків правова поведінка може бути правомірною або неправомірною. Будь-яка поведінка, яка відповідає нормам права, є правомірною, тобто соціально корисною, а та, що їм не відповідає, є неправомірною, тобто протиправною — соціально шкідливою.

Правопорушення — це суспільно шкідливе діяння (у формі дії або бездіяльності) дієздатної особи, що суперечить вимогам правових норм.

ЗАВДАННЯ 1. Користуючись таблицею «Ознаки правопорушення», проаналізуйте наведені ситуації та вкажіть, у яких із них має місце правопорушення.

1) Юнак перебіг дорогу на червоний сигнал світлофора.

2) Однокласники жодного разу не відвідали Олену, яка хворіє вже третій тиждень.

3) Відпочивальники розпалили багаття в лісі в спекотний літній день.

4) Чоловік пірнув у бурхливе море, незважаючи на застереження про заборону купатися, розміщене на пляжі, оскільки помітив серед хвиль дитину, що потребувала допомоги.

Перехід дороги в невстановленому місці — приклад протиправної поведінки

ОЗНАКИ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Ознака

Характеристика

Акт поведінки, діяння

Виявляється в неправомірній дії або бездіяльності (утримання від дій тоді, коли закон вимагає протилежне), виявленій зовні. Не можуть бути правопорушеннями думки, почуття, уявлення, не виражені в конкретних діях

Свідомо-вольовий характер

Дії повинні залежати від волі та свідомості особи, вони мають бути добровільними

Поведінка лише дієздатних деліктоздатних осіб

Не є правопорушенням поведінка особи, яка не контролює свідомо свої вчинки (душевно або психічно хворий), або поведінка в ситуації, коли в людини немає вибору, крім протиправних дій (необхідна оборона)

Усвідомлення вини з боку правопорушника

Наявність внутрішнього негативного ставлення суб'єкта до інтересів окремих осіб та суспільства в цілому

Протиправність діяння

Порушення вимог правових норм. Це або невиконання обов'язків (протиправна бездіяльність), або порушення заборон (протиправні дії)

Соціальна шкідливість

Правопорушення завдає майнової, соціальної, моральної, політичної шкоди. Шкода — це сукупність негативних наслідків правопорушення

Суспільна небезпека

Реальна загроза інтересам держави, суспільства, особі

2. Яким є склад правопорушення

Певне діяння особи може вважатися правопорушенням тільки в тому разі, коли воно містить усі елементи складу правопорушення.

Склад правопорушення — це сукупність ознак правопорушення в єдності його об'єктивних і суб'єктивних характеристик, які є необхідними для визначення діяння як правопорушення.

Такими характеристиками є:

1) об’єкт — суспільні відносини, які охороняються нормами права. Ними можуть бути майнові, трудові, політичні та інші права й інтереси суб’єктів права, державний і суспільний лад, стан навколишнього середовища, життя, честь, гідність, здоров’я людини тощо;

2) об’єктивна сторона — зовнішня сторона правопорушення, саме протиправне діяння (дія чи бездіяльність), шкідливий результат, що настав унаслідок цього, та причинний зв’язок між діянням та його результатом;

3) суб’єкт — фізична особа, яка має деліктоздатність, тобто може нести юридичну відповідальність;

Правопорушення — це суспільно шкідливе діяння

4) суб’єктивна сторона — внутрішня сторона правопорушення, яка характеризується наявністю вини, тобто психічним ставленням особи до свого вчинку та його наслідків.

Розрізняють дві основні форми вини: умисел і необережність.

Умисел може бути прямим і непрямим. Прямий умисел виявляється в усвідомленні правопорушником суспільно небезпечного характеру свого діяння, у передбаченні суспільно небезпечних наслідків і бажанні їхнього настання. Прикладом прямого умислу є вчинення крадіжки. Правопорушник має умисел незаконно заволодіти чужим майном, на що й спрямовує свої дії.

Непрямий умисел полягає в усвідомленні правопорушником суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності, у передбаченні суспільно небезпечних наслідків і їх свідомому допущенні. Прикладом непрямого умислу є заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, унаслідок якого сталася смерть потерпілого. Хоча правопорушник мав умисел завдати потерпілому тілесних ушкоджень, заподіювати йому смерть він не бажав.

Необережність теж буває двох видів: самовпевненість і недбалість. Самовпевненість виявляється в передбаченні правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння та легковажному розрахунку їх запобігання. Прикладом самовпевненості є завдання водієм тяжких тілесних ушкоджень пішоходу внаслідок перевищення швидкості. Водій усвідомлює, що порушує правила дорожнього руху та можливі наслідки цього, однак самовпевнено розраховує, що зможе вчасно загальмувати.

Недбалість виявляється в непередбаченні правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків правопорушення, хоча він міг і повинен був їх передбачити. Прикладом недбалості є нехтування працівником магазину правилами зберігання продукції, що призвело до їх псування. Хоча він міг і не усвідомлювати можливі наслідки своїх дій, він мав їх передбачити, оскільки його функціональні обов’язки включають відповідальність за збереження майна магазину.

За відсутності будь-якого елемента складу правопорушення відповідальність за нього неможлива.

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте в групах. Проаналізуйте склад правопорушення, яке було наявне в ситуації, описаній у газеті «Голос України».

Відкрито кримінальне провадження щодо затриманих на місці злочину під час отримання хабара у 58,5 тис. доларів голови одного з дачних кооперативів, депутата Приморської селищної ради та приватної підприємниці. Так вона «подякувала» їм за незаконне виділення восьми земельних ділянок на території цієї селищної ради.

3. Які види правопорушень розрізняють юристи

Правопорушення поділяють на окремі види за різними ознаками. Найчастіше їх розрізняють залежно від виду правовідносин, у сфері яких вони вчинені. За цією ознакою можна виділити цивільні, адміністративні, дисциплінарні, кримінальні, екологічні, фінансові та інші правопорушення.

Правопорушення розрізняються також за ступенем шкідливості та суспільної небезпеки, за характером санкцій, які настають. За цими критеріями вони поділяються на злочини і проступки.

Найнебезпечнішим проявом протиправної поведінки, яка завдає шкоди людям, суспільству, державі, є злочин.

Проступки — правопорушення, менш небезпечні для суспільства, ніж злочини. Це суспільно шкідливі, винні, протиправні діяння, які характеризуються меншою, ніж злочини, суспільною небезпекою і тягнуть за собою не кримінальне, а дисциплінарне, адміністративне, цивільно-правове та інші види покарань. Розрізняють цивільні, адміністративні, дисциплінарні проступки.

Цивільні правопорушення (проступки) відрізняються специфічним об'єктом зазіхання. Це особисті немайнові та майнові відносини, які регулюються нормами цивільного права, а також деякими нормами трудового та сімейного права. Ці правопорушення виявляються в невиконанні або неналежному виконанні договірних зобов'язань, у заподіянні майнової шкоди тощо.

Адміністративними правопорушеннями (проступками) називаються передбачені нормами адміністративного, фінансового, земельного та інших галузей права зазіхання на встановлений порядок державного управління, громадський порядок.

Дисциплінарні правопорушення (проступки) — це протиправні діяння, що порушують внутрішній розпорядок діяльності підприємств, установ та організацій. Правопорушник заважає нормальній діяльності трудових колективів, порушує трудову, навчальну, службову, виробничу, військову дисципліну.

ЗАВДАННЯ 3. Наведіть приклади до кожного виду правопорушень.

Висновки

• Поведінку, що порушує норми права, називають правопорушенням.

• Правопорушення вчиняють у різних сферах суспільного життя. Найнебезпечнішими з них є кримінальні правопорушення, які називають злочинами.

• Причинами правопорушень можуть бути як об'єктивні обставини (криза в економіці, низький рівень охорони громадського порядку), так і суб'єктивні (алкоголізм, наркоманія).

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «правопорушення».

2. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне і відмінне.

Поняття

Спільне

Відмінне

Злочин

Проступок

3. Подайте у вигляді схеми склад правопорушення.

4. Визначте вид правопорушення, описаного в завданні 2 на с. 46.

5. Проведіть міні-дослідження. Користуючись різними джерелами інформації (ЗМІ, спеціальна література, мережа Інтернет), з'ясуйте, як фахівці та представники громадськості визначають причини вчинення правопорушень. Якою є ваша позиція із цієї проблеми? Результати свого дослідження подайте у вигляді міні-твору.