Підручник з Основ правознавства. 9 клас. Святокум - Нова програма

§ 23. Кримінальна відповідальність неповнолітніх

ПРИГАДАЙТЕ!

Які існують види правопорушень?

ПОМІРКУЙТЕ!

Як не стати жертвою злочину?

Якими є наслідки злочину для особи та суспільства?

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: злочин, кримінальний проступок.

1. Які відносини регулює кримінальне право

Норми кримінального права встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання слід застосувати до осіб, що вчинили ці злочини. Злочин і покарання — це ті суспільні явища, які визначаються нормами кримінального права. Оскільки злочини мають підвищену небезпечність для суспільних відносин, за їх вчинення держава застосовує й найбільш суворі примусові заходи — кримінальні покарання.

ПРИГАДАЙТЕ!

Що відносять до функції права?

Основною функцією кримінального права як галузі права є охоронна, оскільки воно охороняє властивими йому заходами ті суспільні відносини, що регулюються іншими галузями права.

Крім охоронної, кримінальне право виконує також регулятивну функцію. Так, забороняючи вчинювати суспільно небезпечні діяння, норми кримінального права в той самий час вимагають певної правомірної поведінки. Визначеність правових норм установлює межу між злочинною і незлочинною поведінкою. Це надає людині можливість здійснювати свої права і свободи відповідно до закону, чітко уявляти, що дозволено, а що заборонено кримінальним законом.

Відповідно до Конституції України, кримінальні закони видає лише Верховна Рада України. Жодні інші державні органи або посадові особи не правомочні видавати норми кримінального права. За цією ознакою кримінальне право відрізняється від інших галузей права (наприклад, норми цивільного права можуть установлюватися урядом, норми адміністративного права — навіть органами влади на місцях).

2. У чому полягає різниця між кримінальним проступком і злочином

У нашій державі відбувається реформа кримінального законодавства, метою якої є його гуманізація. Кримінальним процесуальним кодексом України передбачений поділ кримінальних правопорушень на злочини та проступки. У ході реформи буде змінена структура законодавства про кримінальну відповідальність. Перелік злочинів, що містяться у Кримінальному кодексі України, звузиться до найбільш тяжких протиправних діянь. Натомість менш тяжкі злочини будуть перекваліфіковані як кримінальні проступки та міститимуться в окремому законі.

Кримінальні проступки — це протиправні діяння, що не становлять великої небезпеки для суспільства, як злочини, і за вчинення яких буде передбачена менша відповідальність.

Відповідно, після проведення реформи кримінальні проступки посядуть проміжне місце між злочином та адміністративним правопорушенням.

Найнебезпечнішим проявом протиправної поведінки, яка завдає шкоди людям, суспільству й державі, є злочин.

Злочином називають суспільно небезпечне винне діяння (дію або бездіяльність), передбачене Кримінальним кодексом України, вчинене суб'єктом злочину.

Ознаки злочину:

1) Суспільна небезпечність — це оціночна категорія, що характеризується певними діями або бездіяльністю, завдає шкоди або створює загрозу спричинення такої шкоди об’єктам, які охороняються кримінальним законом.

2) Кримінальна протиправність означає, що тільки те діяння, яке прямо передбачене кримінальним законодавством як злочин, може вважатися злочином.

3) Винність означає, що злочинним вважається таке діяння, яке здійснене умисно або через необережність. Там, де немає вини, немає і злочину.

Неповнолітні, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, відбувають його в спеціальних виховних установах

4) Кримінальна караність як одна зі складових злочину означає, що за будь-який злочин у законі встановлено певний вид і термін покарання.

Відповідно до Кримінального кодексу України, не є злочином діяння, що формально містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але не завдало і не могло завдати істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

Склад злочину — це система визначених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які визначають певне суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин.

СКЛАД ЗЛОЧИНУ

Суб'єкт

Осудна фізична особа, що досягла на момент вчинення злочину віку, із якого настає кримінальна відповідальність, за загальним правилом — 76 років; за ряд злочинів, перелічених у статті 22 Кримінального кодексу України (наприклад умисне убивство, бандитизм), кримінальна відповідальність настає з 74 років

Осудність означає можливість під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Для ряду злочинів передбачений спеціальний суб'єкт (військовослужбовець, службова особа)

Суб'єктивна сторона

Внутрішнє ставлення особи до вчинюваного нею проступку; основною ознакою є вина, що проявляється у формі:

• прямого умислу — якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки та бажала їх настання;

• непрямого умислу — якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки й хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання;

• злочинної самовпевненості — якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення;

• злочинної недбалості — якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була та могла їх передбачити.

Для кваліфікації окремих злочинів мають значення також мотив та мета.

Мотив — внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи та спонукають її вчинити злочин.

Мета — уявлення особи про бажаний результат, якого вона досягне, вчинивши злочин

Об'єкт

Суспільні відносини, що охороняються кримінальним правом та на які посягає правопорушення

Об'єктивна сторона

Зовнішній прояв суспільно небезпечного посягання на об'єкт злочину, що проявляється в дії або бездіяльності, суспільно небезпечних наслідках і причинному зв'язку між ними. У злочинах із так званим матеріальним складом, тобто в таких, які вважаються закінченими з моменту настання певних наслідків (умисне вбивство, крадіжка, доведення до банкрутства), має бути встановлений причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) і суспільно небезпечним наслідком, що настав. Факультативними (додатковими) ознаками об'єктивної сторони злочину є час, місце, умови, способи та знаряддя вчинення проступку тощо

3. Що таке кримінальна відповідальність і кримінальне покарання

Кримінальна відповідальність — це реакція держави на вчинений особою злочин, яка знаходить своє вираження в певному правозастосовному акті органу держави — обвинувальному вироку суду.

Тільки кримінальне законодавство визначає, яке суспільно небезпечне діяння є злочином. Отже, кримінальна відповідальність і покарання можуть передбачатися лише за те конкретно вчинене особою діяння, що зазначене як злочин в Особливій частині Кримінального кодексу України. Якщо ж якесь діяння в Кримінальному кодексі України прямо не визначене як злочин, його вчинення за жодних умов не може тягти за собою кримінальну відповідальність і покарання. Застосування кримінального законодавства за аналогією заборонено (частина 4 статті 3).

Покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Метою покарання є не лише кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання подальшому вчиненню злочинів ними та іншими особами.

ВИДИ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ

Основні покарання

Громадські роботи

Виконання засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Установлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більш як чотири години на день. Не призначаються особам, визнаним інвалідами I або II груп, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби

Виправні роботи

Установлюються на строк від шести місяців до двох років і відбуваються за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, установленому вироком суду, у межах від 10 до 20 %. Не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб віком до 16 років та до тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців

Службові обмеження для військовослужбовців

Застосовуються до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в дохід держави в розмірі, установленому вироком суду, у межах від 10 до 20 %

Арешт

Полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції та встановлюється на строк від одного до шести місяців. Не застосовується до осіб, що не досягли 16 років, вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до семи років

Обмеження волі

Полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Установлюється на строк від одного до п'яти років. Не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та інвалідів І і II груп

Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

Призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років

Позбавлення волі на певний строк

Полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу. Установлюється на строк від одного до 15 років

Довічне позбавлення волі

Установлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених Кримінальним кодексом України, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк. Не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років, і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановления вироку

Додаткові покарання

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

Застосовується до засудженої за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особи, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас

Конфіскація майна

Полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Установлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини й може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу України

Покарання, що застосовуються і як основні, і як додаткові

Штраф

Грошове стягнення, що накладається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини Кримінального кодексу України не передбачено вищого розміру штрафу

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

Призначається як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років

ЗАВДАННЯ. Проаналізуйте таблицю «Види кримінальних покарань» і визначте, які з них НЕ застосовуються до неповнолітніх.

4. У чому полягають особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх

За загальним правилом кримінальна відповідальність настає при досягненні особою 16 років. Стаття 22 Кримінального кодексу України передбачає, що за певні види злочинів (умисне убивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство) кримінальна відповідальність настає з 14 років.

Зниження віку кримінальної відповідальності обумовлене перш за все тим, що особа вже в 14-річному віці усвідомлює суспільну небезпечність і протиправність названих злочинів. Перелік цих злочинів є вичерпним. Це лише умисні злочини.

Кримінальний кодекс України виключає можливість притягнення до кримінальної відповідальності, починаючи від 14 років, за злочини, вчинені з необережності.

Розділ XV Загальної частини Кримінального кодексу України розглядає особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності за умови його виправлення без застосування покарання.

У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, а саме:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку та має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування завданих майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків із метою його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.

У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються, і він притягується до кримінальної відповідальності.

До неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк.

При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати 15 років.

Кримінальний кодекс України визначає також додаткові покарання, які можуть бути застосовані до неповнолітніх: штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

До тих, хто вперше вчинив нетяжкий злочин, може бути застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням. Призначене покарання відкладається на певний (іспитовий), визначений судом строк тривалістю від одного до двох років. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов’язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання. В іншому випадку неповнолітній, що вчинив злочин, направляється для відбування призначеного покарання.

Вчинення злочину неповнолітнім визнається обставиною, яка пом’якшує покарання.

Висновки

• Кримінальне правопорушення включає в себе два типи кримінально караних діянь: злочин та кримінальний проступок. Кримінальний проступок відрізняється меншим ступенем суспільної небезпеки, спрощеною процедурою притягнення до відповідальності, а також більш м'яким покаранням.

• Кримінальна відповідальність і призначення покарання мають бути максимально конкретизовані, виходячи з конкретних обставин вчиненого злочину з урахуванням особи винного.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «злочин», «кримінальний проступок».

2. Подайте у вигляді схеми склад злочину.

3. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне.

Поняття

Спільне

Відмінне

Кримінальний проступок

Злочин

4. Цікава ваша думка! Чому закон передбачає особливості притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності? Чи є, на ваш погляд, притягнення їх до кримінальної відповідальності (навіть із певними особливостями) порушенням прав дитини? Чому?