Підручник з Основ правознавства. 9 клас. Святокум - Нова програма

§ 17—18. Неповнолітні як учасники сімейних правовідносин

ПОМІРКУЙТЕ!

1. Що таке сім'я?

2. Що таке шлюб?

3. Чи завжди сімейні відносини мають регулюватися нормами права?

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: сім'я, шлюб.

1. Що таке сім'я і шлюб із точки зору права

ЗАВДАННЯ 1. Ознайомтесь із характеристикою сімейного права, вміщеною в інформаційно-правовому тижневику. Чи погоджуєтесь ви з наведеними міркуваннями? Чому? Чи підтверджує ці слова ваш особистий життєвий досвід? Як ви вважаєте, чому і в яких випадках держава має втручатися у сферу сімейних відносин?

Сімейне право можна назвати найближчою та найріднішою для кожного галуззю права, адже воно регулює взаємини між членами сім'ї. Сім'я, яка виконує вкрай важливу функцію — продовження роду й виховання дітей, є невеличкою, але незамінною складовою всього суспільства. Тому будь-яка держава зобов'язана ставити перед собою завдання захисту сім'ї.

Сімейне право — сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові й пов'язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу та належності до сім'ї.

Основні принципи регулювання сімейних відносин визначені Конституцією України.

Конституція України

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Основним джерелом сімейного права є Сімейний кодекс України. Він визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права й обов’язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов’язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів.

Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Сімейний кодекс України встановлює такий перелік суб’єктів сімейних правовідносин:

1) подружжя;

2) батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені;

3) баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки;

4) рідні брати, рідні сестри;

5) мачуха, вітчим, падчерка, пасинок.

Шлюбний вік для чоловіків і жінок в Україні становить 18 років. Цей вік може бути знижений за спеціальним рішенням суду за заявою особи, яка досягла 16 років і бажає вступити в шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

УМОВИ ТА ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ШЛЮБУ

Умови укладення шлюбу

Порядок укладення шлюбу

• Вільна згода осіб, які укладають шлюб.

• Досягнення шлюбного віку — 18 років (за спеціальним рішенням суду може бути знижений до 16 років, якщо буде встановлено, що це відповідає інтересам особи).

• Відсутність перешкод для укладення шлюбу:

1) перебування в іншому шлюбі;

2) наявність між особами, що бажають одружитися, родинних зв'язків прямої лінії споріднення;

3) наявність між особами, що бажають укласти шлюб, відносин усиновлення;

4) недієздатність осіб (або особи), які бажають укласти шлюб

• Звернення до державного органу реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб.

• Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, із їхніми правами та обов’язками.

• Прийняття державними органами РАЦС заяви за наявності всіх необхідних документів.

• Державна реєстрація шлюбу.

• Особи, що укладають шлюб, можуть укласти шлюбний договір, який регулює майнові відносини між подружжям, визначає їхні майнові права та обов'язки. Шлюбний договір укладається в письмовій формі й засвідчується нотаріусом

Для допитливих

За загальним правилом шлюб реєструється після закінчення одного місяця з моменту подання заяви про реєстрацію шлюбу. Із поважних причин реєстрація може бути здійснена раніше цього строку. Зокрема, у разі вагітності нареченої, народження нею дитини, безпосередньої загрози для життя нареченого чи нареченої шлюб реєструється в день подання заяви. Із метою забезпечення стабільності взаємин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства встановлена державна реєстрація шлюбу. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію, зобов'язані повідомити одне одного про стан свого здоров’я. При здійсненні реєстрації шлюбу нареченим надається право на вибір прізвища:

• обрати прізвище одного з наречених як спільне прізвище або залишити свої дошлюбні прізвища;

• приєднати до прізвища нареченого (нареченої) прізвище нареченої (нареченого) та за взаємною згодою визначити порядок їх приєднання. При цьому складання більш ніж двох прізвищ не допускається, за винятком, коли таке складання дозволяється за звичаями національної меншини, до якої належить наречений (наречена);

• змінити одну з частин подвійного прізвища, яке є в нареченого (нареченої), на прізвище другого з них (наприклад, при реєстрації шлюбу Петра Михайленка та Олени Іванової-Сидоренко наречена обрала собі прізвище Іванова-Михайленко).

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя. Подружжя може укласти шлюбний договір. Він укладається в письмовій формі й засвідчується нотаріусом. Договір, укладений до реєстрації шлюбу, набуває чинності з моменту державної реєстрації шлюбу, після неї — із моменту нотаріального посвідчення.

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Спираючись на положення статті 93 Сімейного кодексу України, складіть текст шлюбного договору.

Сімейний кодекс України

Стаття 93. Зміст шлюбного договору.

1. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки.

2. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.

3. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.

4. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

5. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація шлюбу встановлена для охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави й суспільства

Підставою припинення сімейних правовідносин є припинення шлюбу.

У свою чергу, підставами припинення шлюбу є смерть одного з подружжя або розірвання шлюбу.

Для того щоб орган РАЦС виніс постанову про розірвання шлюбу, необхідно виконання двох умов: подружжя не має неповнолітніх дітей; існує взаємна згода подружжя на розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу органом РАЦС шлюб припиняється в день винесення ним відповідної постанови.

Якщо подружжя має дітей, розірвання шлюбу відбувається за рішенням суду. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється в день набуття чинності цього рішення суду.

2. Які особисті немайнові та майнові права й обов'язки мають подружжя

ПРИГАДАЙТЕ!

Які права відносять до особистих немайнових?

Зрозуміло, що далеко не всі відносини з тих, які виникають у сім’ї між подружжям, підлягають правовому регулюванню, а тільки ті, які визначені законом найбільш важливими як для кожного з подружжя, членів його сім’ї, так і для суспільства в цілому. Серед інших, правовому регулюванню підлягають і деякі особисті немайнові та майнові відносини.

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ТА МАЙНОВІ ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

Права подружжя

Особисті немайнові

Майнові

• Право на материнство та батьківство

• Право на повагу до своєї індивідуальності

• Право на духовний розвиток

• Право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу та зміну його, перебуваючи у шлюбі

• Право на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї

• Право на свободу та особисту недоторканність

• Право на особисту приватну власність

• Право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

• Право володіти спільно нажитим майном на правах спільної сумісної власності

• Право на утримання того з подружжя, який є непрацездатним, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу

• Право на укладення шлюбного договору

Обов'язки подружжя

Особисті немайнові

Майнові

• Спільно піклуватися про побудову сімейних стосунків між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги

• Утверджувати в сім'ї повагу до матері та батька

• Нести відповідальність один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній

• Утримуватися від дій, спрямованих на примушування до припинення шлюбних відносин

• Дружина і чоловік повинні матеріально підтримувати одне одного

• Дружина і чоловік взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя

ЗАВДАННЯ 3. Ознайомтеся з таблицею «Особисті немайнові та майнові права й обов'язки подружжя». Чи надає закон переваги комусь із подружжя в наділенні правами та обов'язками? Свою відповідь аргументуйте конкретними положеннями.

3. Які взаємні права та обов'язки мають батьки і діти

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ТА МАЙНОВІ ПРАВА БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

Права батьків

Права дітей

Немайнові

• Переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

• Право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

• Право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

• Право на захист своєї дитини, повнолітніх доньки та сина.

• Право на визначення місця проживання дитини.

• Переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними

• Право на належне батьківське виховання.

• Право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо них.

• Право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування.

• Із 14 років — право звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків батьківських прав.

• Право дитини бути вислуханою батьками та іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її життя.

• Повнолітня дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування

Майнові

Право спільної сумісної

власності батьків і дітей

• Право використовувати дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї

• Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання.

• Право неповнолітньої дитини брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ТА МАЙНОВІ ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

Обов'язки батьків

Обов'язки дітей

Немайнові

• Обов'язок забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я.

• Обов'язок зареєструвати народження дитини в державному органі РАЦС.

• Обов'язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

• Обов'язок піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

• Обов'язок забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

• Обов'язок поважати дитину

• Обов'язок піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати допомогу

Майнові

• Обов'язок передавати в користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

• Обов'язок дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

• Обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття

• Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

• Повнолітні дочка, син, крім сплати аліментів, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, спричинених тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю

ЗАВДАННЯ 4. Проаналізуйте зміст таблиць «Особисті немайнові та майнові права батьків і дітей» та «Особисті немайнові та майнові обов'язки батьків і дітей». Які права й обов'язки — особисті немайнові чи майнові більшою мірою визначені Сімейним кодексом України? Чому? Доведіть, що обов'язки батьків і дітей є взаємними.

4. Як держава захищає права дитини в сім'ї

Найбільше порушуються майнові права та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб під час вчинення правочинів із нерухомим майном, що перебуває в їх власності.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» визначено, що держава охороняє й захищає права та інтереси дітей під час учинення правочинів щодо нерухомого майна. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень є неприпустимим. Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки й піклування, наданого відповідно до закону, укладати будь-які договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Цією правовою нормою передбачено, що попередній дозвіл органів опіки та піклування необхідний для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти. Тобто дозвіл органів опіки та піклування необхідний і в разі, коли в дитини є лише право користування нерухомим майном, як правило, житлом. Наприклад, дитина постійно проживає та (або) зареєстрована в житловому приміщенні, яке відчужується.

Згідно з вимогами статті 177 Сімейного кодексу України, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

• укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

• видавати письмові зобов’язання від імені дитини;

• відмовлятися від майнових прав дитини.

Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною зазначених правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування.

Статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий із батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

Якщо той із батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, або якщо місце його проживання невідоме, такі правочини можуть бути вчинені без його згоди.

Висновки

• Значна частина сімейних відносин, насамперед особистих немайнових відносин подружжя, лежить поза межами права. Через свою делікатність вони не піддаються зовнішньому впливу, а отже, і правовому регулюванню. Закон може захистити того, кого скривдили, але не може повернути кохання й довіру, щирість і родинний затишок у дім.

• Велика увага в Сімейному кодексі України приділена правам та обов'язкам батьків і дітей. Законом визначено, що мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. З іншого боку, діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «сім'я», «шлюб».

2. Запишіть назви нормативних актів, які містять положення про захист прав дитини в сім'ї.

3. Проаналізуйте ситуації з правової точки зору.

1) 17-річна Тетяна М. уклала шлюб із 20-річним Андрієм К. До реєстрації шлюбу майбутнє подружжя уклало шлюбний договір. Тетяна, як неповнолітня, отримала для цього письмову згоду батьків. Через три місяці вона одержала у спадок земельну ділянку, у зв'язку з чим подружжя вирішило внести зміни до шлюбного договору. Батьки Тетяни були проти. Вони стверджували, що без їхньої згоди дівчина, як неповнолітня, не має права змінювати шлюбний договір.

Чи потрібна в такій ситуації згода батьків?

2) Після укладення шлюбу подружжя вирішило залишити свої дошлюбні прізвища. Згодом, коли в них народилася дитина, кожен із батьків хотів дати їй власне прізвище.

Що ви порадите батькам у цій ситуації?

4. Цікава ваша думка! За свідченням фахівців, українці дуже важко полишають узвичаєну практику, за якою в разі розлучення батьків дитина залишається з матір'ю. Проте одним із принципів шлюбу є рівність: один із подружжя має ті самі права, що й інший. Сьогодні чоловіки стали активнішими, щоб відстояти право займатися повноцінним вихованням своєї дитини. Як наслідок — «недільним» батьком стає мати. Як ви ставитеся до такого явища? Чому?