Підручник з Основ правознавства (Поглиблене вивчення). 9 клас. Святокум - Нова програма

§ 35. Праця, відпочинок і оплата

ПРИГАДАЙТЕ!

У чому полягає зміст конституційного права на відпочинок?

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: робочий час, час відпочинку.

1. Як законодавство про працю визначає робочий час

Питання, які стосуються робочого часу та часу відпочинку, досить чітко врегульовані чинним трудовим законодавством із метою реалізації та захисту прав працюючих.

Законодавство України визначає види робочого часу.

Робочим часом вважається час, протягом якого працівник має виконувати свої трудові обов'язки згідно із чинним законодавством про працю, правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним і трудовим договорами.

Види робочого часу

Нормальна тривалість робочого часу

Скорочений робочий час

Неповний робочий час

Ненормований робочий час

Надурочний робочий час

Нічний робочий час

Відповідно до статті 50 Кодексу законів про працю України, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Скорочений робочий час встановлюється для окремих категорій працівників:

• неповнолітніх віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;

• осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень;

• учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, — не більше половини максимальної тривалості робочого часу (24, 36 годин) для відповідного віку;

• працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, — 36 годин на тиждень.

Крім цього, встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників — учителів, лікарів тощо.

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у тому числі таку, що перебуває під її опікою, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, неповний робочий день або неповний робочий тиждень встановлюється обов’язково. При цьому виді робочого часу сторони самі домовляються про графік роботи.

Ненормований робочий час встановлюється для окремих категорій працівників, праця яких, у зв’язку зі специфікою й характером їх роботи, не вкладається в межі нормального робочого дня. Цей вид робочого часу, як правило, допускає роботу понад нормальний робочий день і тиждень, за що працівники користуються додатковою відпусткою. В окремих випадках таким працівникам може проводитися доплата.

Надурочний робочий час — це робота, яка виконується працівниками понад нормальний робочий день і тиждень за письмовим або усним розпорядженням власника або уповноваженого ним органу чи з його відома. За загальним правилом надурочні роботи не допускаються, але власник або уповноважений ним орган може застосовувати їх у виняткових випадках, передбачених законодавством. До надурочних робіт не залучають вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, неповнолітніх та інших осіб.

Свої особливості має і нічний робочий час. Таким вважається робочий час із 22 до 6 години. Під час роботи в нічний час встановлена тривалість роботи скорочується на одну годину. До роботи в нічний час забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, неповнолітніх та деяких інших осіб.

2. Що таке час відпочинку з точки зору права

Часом відпочинку є встановлений законодавством час, протягом якого працівники звільняються від виконання своїх трудових обов'язків і який вони можуть використовувати на власний розсуд.

Протягом робочого дня працівникам має надаватися перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин (обідня перерва). Перерва для відпочинку та харчування надається, як правило, через чотири години після початку роботи. Перерви в робочий час не включаються. Крім цього, для окремих категорій працівників встановлюються додаткові, визначеної тривалості перерви (наприклад перерви для обігрівання в холодну пору року для працівників, які працюють на свіжому повітрі).

Основні види часу відпочинку

Перерви протягом робочого дня

Щоденний відпочинок

Щотижневі дні відпочинку

Святкові та неробочі дні

Відпустки

Тривалість відпочинку між робочими днями залежить від тривалості робочого дня та режиму роботи. Він повинен бути не меншим за тривалість робочого часу.

Безперервний щотижневий відпочинок (вихідні дні) не повинен бути меншим за 42 години. При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, при шестиденному робочому тижні — один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації та, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні забороняється. Тільки у виняткових випадках, передбачених законодавством, і тільки з дозволу профспілки дозволяється залучати до роботи у вихідні дні окремих працівників і лише за письмовим наказом власника або уповноваженого ним органу.

До святкових і неробочих днів належать: 1 січня — Новий рік, 8 березня — Міжнародний жіночий день, 1 — 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня — День перемоги, 28 червня — День Конституції України, 24 серпня — День незалежності України, 14 жовтня — День захисника України. Крім цього, робота не проводиться у дні релігійних свят: 7 січня — Різдво Христове; 1 день (неділя) — Пасха (Великдень); 1 день (неділя) — Трійця. У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, він переноситься на наступний день після святкового або неробочого.

Закон України «Про відпустки» визначає такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

• основна відпустка;

• додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

• додаткова відпустка за особливий характер праці;

2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;

3) творчі відпустки;

4) соціальні відпустки:

• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5) відпустки без збереження заробітної плати. Щорічна відпустка надається працівникам зі збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Мінімальна тривалість щорічної відпустки складає 24 календарні дні. Порядок вирахування тривалості щорічної відпустки визначається законодавством.

Для окремих категорій працівників можуть встановлюватися відпустки, тривалість яких є більшою. Зокрема, неповнолітнім щорічна відпустка надається тривалістю 31 календарний день.

Деяким працівникам можуть надаватися додаткові відпустки (наприклад працівникам, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці).

Працівники, що поєднують роботу з навчанням, мають право на додаткову відпустку за місцем роботи. Для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством, працівникам надається творча відпустка.

3. Як закон регулює оплату праці

Конституційне право на працю включає, зокрема, можливість заробляти собі на життя працею, тобто отримувати винагороду за свою роботу — заробітну плату. Стаття 43 Конституції України містить положення, згідно з якими кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу за визначену законом. Крім того, право на своєчасне отримання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

ЗАВДАННЯ. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі змістом статті 96 Кодексу законів про працю України і дайте відповіді на запитання.

1) Що являє собою тарифна система оплати праці?

2) Хто може претендувати на підвищення кваліфікаційного розряду?

3) Які чинники впливають на розмір посадового окладу службовців?

КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ

Стаття 96. Системи оплати праці Системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

• мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

• міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов'язки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників.

Порядок розроблення та затвердження професійних стандартів визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці та соціальної політики.

Колективним договором, а якщо договір не укладався — наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації — з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці.

Структура заробітної плати включає основну, додаткову зарплату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна зарплата — це винагорода за виконану роботу відповідно до норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, відрядних розцінок для робітників, окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи, особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, премії.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати — це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші виплати.

ВИСНОВКИ

• Право на працю тісно пов'язане з правом на відпочинок і включає можливість отримання винагороди за свою роботу.

• Законодавством встановлено, що нормальна тривалість робочого часу складає 40 годин на тиждень. З урахуванням специфіки умов праці та потреб працівників визначені різні види робочого часу.

• Для тих, хто працює, встановлені різні види відпочинку: від перерви протягом робочого дня до відпустки.

• Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації, і максимальним розміром не обмежується.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «робочий час», «час відпочинку».

2. Заповніть таблицю «Види робочого часу».

Вид робочого часу

Тривалість робочого часу

Для якої категорії працівників встановлено

Скорочена тривалість робочого часу

Неповний робочий час

Нормальна тривалість робочого часу

3. Подайте у вигляді схеми структуру заробітної плати.