Історія України. 7 клас. Свідерський

§ 8. Культура Русі-України наприкінці Х — у першій половині ХІ ст.

  • Софійський собор, Десятинна церква. Яку з цих пам’яток культури пов’язують з іменем Володимира Великого, а яку — з Ярославом Мудрим?

1. Архітектура та монументальний живопис

Будівельники Русі-України створювали чудові споруди з дерева, каменю і цегли. Головним будівельним матеріалом у давнину було дерево. З нього зводили житло, оборонні споруди, церкви та мости. Житла переважно були одноповерховими, у великих містах — іноді двоповерховими.

Будинки заможних верств населення згадано в писемних джерелах під назвою хороми. їх складали із зрубів колод, які утворювали цілісний комплекс приміщень — сіни, істба, кліть. Істба була житлом, інші приміщення призначалися для господарських потреб.

Князівські й боярські садиби в літописах називають дворами. Однак жодних свідчень про їхню забудову немає.

Кам’яне будівництво виникло завдяки контактам з візантійською культурою після впровадження християнства. Князі прагнули наслідувати спосіб життя візантійських володарів.

У Києві наприкінці Х — на початку ХІ ст. почали будувати монументальні кам’яні споруди: постали два палаци з видовженими фасадними галереями. Матеріали розкопок, а також мініатюри Радзивіллівського літопису засвідчують, що князівські палаци були двоповерховими, з аркадами й службовими приміщеннями внизу та житловими — угорі.

За мініатюрами, в аристократичних житлах були спеціальні спальні лави, які відрізнялися від звичайних шириною, іноді мали підняте узголів’я. На зображеннях вони завжди застелені покривалом до підлоги. їх називали одрами, або ложами.

Перші кам’яні церкви були зведені візантійськими фахівцями. Руські будівничі швидко перейняли цю науку й майстерно будували кам’яні храми в багатьох містах Русі-України.

Особливо гарним містом був Київ. Обнесений міцними мурами, сяючи куполами Золотих воріт, він велично стояв на схилах Дніпра. Місто захоплювало гостей кам’яними просторими храмами, розкішними хоромами бояр, багатими палацами князя. Найбільшою його прикрасою був основний храм держави — Софійський собор.

Композиція собору складна й водночас дуже гармонійна. Відкриті арки (опуклі перекриття) галерей ніби поєднують споруду з довкіллям. Будівля має 13 куполів, основний та найоздобленіший з яких — центр художнього задуму споруди.

Усередині собор був розкішно оздоблений мозаїкою, його окрасою були фрески. Фресковий живопис запозичений із Візантії, однак місцеві майстри внесли чимало нового. Згодом він набував дедалі більше самобутніх ознак. Реалістичні фрески є цінним джерелом вивчення світогляду, побуту й одягу наших предків.

На одній із них намальовано музиканта, який грає на старовинному смичковому інструменті, що нагадує скрипку. На іншій фресці три музиканти грають на трубах і флейті, четвертий б’є в тарілки, п’ятий перебирає струни лютні, шостий грає на інструменті, подібному до арфи. Про місцеве походження музик свідчать фрагменти музичних інструментів (гуслі, сопілки, бубни та ін.), що трапляються серед археологічних знахідок в Україні.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Мозаїка та фресковий розпис

Мозаїка. Майстри розпочинали роботу після того, як будівничі закінчували зводити собор. Спочатку на стіну накладали підготовчий шар тиньку1, потім наносили другий шар, на якому й компонували мозаїчні зображення та робили контурні рисунки — чорною, синьою і червоною фарбами. Нарешті наносили невеликими ділянками третій шар, який швидко покривали фарбами, і, доки розчин кам’янів, у нього вдавлювали кубики різнокольорової смальти (скла).

Мозаїка — зображення або візерунок, зроблені з окремих, щільно припасованих один до одного й закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру та камінців.

Фреска — картина, написана фарбами (водяними на вапняному молоці) на свіжій вогкій штукатурці.

1 Тиньк — суміш розчину їдкого вапна та піску для покриття стін, стелі тощо; на повітрі цей розчин зазнає хімічних змін, тому міцно тримає фарби.

Інколи (досить рідко) використовували й кубики з натуральних порід каменю — мармурових вапняків. Смальту варили в тиглях, домішували в розплавлене скло барвники — свинець, мінеральні фарби тощо. Смальту розливали «млинцями» на дзеркальну поверхню. Коли вони застигали, їх кололи на окремі кубики.

Софійські мозаїки вражають винятковою насиченістю колориту завдяки величезній кількості відтінків смальти: зелена має 34 відтінки, золота та коричнева — по 25, жовта — 23, синя — 21, червона — 19, срібна — 9, пурпурова — 6. Усього палітра софійських мозаїк нараховує 177 відтінків!

Здатність мозаїк переливатися у світлі сонячних променів, свічок і лампад пояснюється тим, що мозаїчні кубики вдавлювали під різними кутами. Постаті ніби оживали, і це справляло величезне враження на глядача.

Фрески. Техніка фрескового живопису ґрунтується на тому, що зображення робили на сирому тиньку, фарби з натуральних барвників розбавляли чистою річковою водою та закріплювали також тиньком. Такі фарби не осипаються і не вицвітають.

Матір Божа Оранта. Софійський собор. Мозаїка. ХІ ст.

Частина фасаду Софійського собору зі збереженою кладкою ХІ ст.

ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ

Спасо-Преображенський, або Спаський, собор у Чернігові — один з найдавніших збережених кам’яних храмів України. Він вражає своєю акустикою. Зала храму є однією з найкращих в Україні для звучання голосу. Був побудований Мстиславом Володимировичем після того, як він помирився зі своїм братом Ярославом Мудрим. У 1036 р. літописець повідомляє: «Мстислав... розхворівся і помер. І поклали його в церкві святого Спаса, адже він сам її заложив...»

2. Писемність та освіта. Українська мова

Українська мова — одна з найдавніших слов’янських мов. Часи її зародження, на думку деяких мовознавців, сягають періоду великого розселення слов’ян.

Чудовими пам’ятками давньоруської усної творчості є билини (старини), що дійшли до наших днів. їх виконували речетативом у музичному супроводі й розповідали про побут і звичаї князівського двору Володимира Великого, боротьбу руських богатирів з кочівниками. Героями билин, зокрема, є три богатирі, які боронили південні кордони Русі-України, — Ілля Муромець, Добриня Микитич та Альоша Попович. Відома билина й про галицького богатиря, якого народ називав Дунаєм.

У східних слов’ян у щоденному вжитку побутували діалекти слов’янської мови, які відрізнялися між племенами. Це було зумовлено впливом сусідів та умовами життя. Поляни, волиняни, хорвати, плем’я в’ятичів, полочани та дреговичі — усі мали свої мовні особливості. Про це свідчать писемні пам’ятки, складені пізніше, у різних місцевостях. У київських писемних джерелах ХІ ст. вже виразно помітні ознаки сучасної української мови.

У Русі-Україні, як і в Західній Європі, використовували дві мови. Щодо цього в істориків і мовознавців сумнівів немає. Мовою літератури, богослужіння, літописання та законів була спеціальна «книжна» мова, сформована на основі староболгарської. Цією мовою святі Кирило й Мефодій, які за походженням були болгарами, переклали з грецької Святе Письмо.

У Західній Європі, як відомо, таку функцію виконувала латинська мова.

У Візантії богослужіння здійснювалося грецькою мовою, нею читали й Біблію. З поширенням християнства в слов’ян виникає потреба в церковній літературі, яка була б зрозумілою простому народу. За переказами, візантійський імператор відрядив до слов’ян двох ченців-просвітників — братів Кирила та Мефодія. Вони мали перекласти біблійні книги й навчити слов’ян богослужінню рідною мовою. Для цього був потрібний новий слов’янський алфавіт. Так виникли слов’янські абетки — глаголиця1 та кирилиця. Глаголичні літери були складними в написанні, і тому наприкінці Х ст. в Русі-Україні утвердилася кирилиця. Вона базується на грецькому алфавіті, доповненому кількома літерами, що передавали шиплячі звуки, яких не було в грецькій мові.

Графіті про смерть Ярослава Мудрого. Софійський собор. 1054 р.

Графіті — стародавні написи й малюнки різного змісту, зроблені гострими предметами на посудинах, стінах тощо.

1 Глаголиця (від старослов’янськ. глаголъ, слово) — одна з найдавніших систем слов’янського письма, створена приблизно 863 р.

Разом із «книжною» мовою, якою користувалась освічена частина суспільства, існувала широко вживана розмовна мова. Вона розвинулася на основі місцевих діалектів. Розмовна мова Південно-Західної Русі Х—ХІІІ ст. є одним з етапів розвитку сучасної української мови.

З розбудовою держави та поширенням нової релігії виникла потреба в освічених людях, тому церква й князь почали дбати про освіту. Дітей заможних родин священники навчали переважно вдома. За князювання Володимира Великого була заснована школа, де «осягали учіння книжне» діти з оточення великого князя. Школа для духовенства була відкрита Ярославом Мудрим у Новгороді. Тут навчали читання, письма, основ християнства та лічби.

Дипломатичні й торговельні зв’язки Русі-України з європейськими країнами, насамперед з Візантією, потребували високого рівня освіти й знання іноземних мов, принаймні латинської та грецької. Тому Ярослав заснував при Софійському соборі школу, яка відповідала б цим потребам. Тут вивчали богослов’я, риторику, філософію, граматику, географію та іноземні мови. У ній навчалися діти Ярослава й знатних киян і шляхетні іноземці. Дітей із простих родин навчали грамоти при церквах.

Узагалі серед міського населення грамотність була досить поширена. Це засвідчують археологічні розкопки: у Звенигороді, біля львова, були знайдені берестяні грамоти. У Русі-Україні кору берези — берест — використовували замість паперу (подібно до папірусу в Стародавньому Єгипті). На цих грамотах були розшифровані численні побутові записи — приватні листи, звіти про виконання робіт, запрошення на поминальні обіди, торговельні розрахунки тощо. У Києві гончар зробив «рекламний» напис на виготовленій ним амфорі, видряпавши на ще сирій глині слова: «Благодатнійша полна корчага сія».

У Звенигороді, Перемишлі й Галичі знайдені бронзові стилуси для письма на воскових табличках.

Давньоруська культура представлена багатьма тисячами фольклорних, писемних і речових пам’яток, що збереглися до нашого часу. Це лише незначна частина, але її досить, щоб скласти цілісне уявлення про багату культуру Русі-України.

Прилад для письма (металевим стилусом по восковій поверхні) ХІ ст. Сучасна реконструкція

Берестяні грамоти — пам’ятки давньої східнослов’янської писемності (XI-XV ст.), написані на дешевому й доступному матеріалі — бересті (березовій корі).

3. Перші писемні твори

Утвердження християнства було настільки важливою подією, що деякі вчені поділяють історію Русі-України на два періоди: дохристиянський та християнський.

Християнство здійснило переворот у свідомості середньовічної людини. У поширенні цієї релігії та її моральних засад (не вбий; не вкради; шануй батька і матір своїх; люби ближнього свого; хто не працює, той не їсть тощо) провідну роль відіграли монастирі.

Найдавнішим і найшанованішим монастирем був Києво-Печерський. Свою назву він отримав від печер на узгір’ях правого берега Дніпра в Києві. Заснування чернечої обителі та її авторитет пов’язані з діяльністю трьох високоосвічених сучасників князя Ярослава Мудрого: Іларіона, Антонія та Феодосія. Вони жили й повчали народ не лише в один час, їх поєднувало походження із заможних аристократичних родин і добровільна відмова від багатства й почестей. Учені-монахи — вихідці з давньоукраїнських земель Київщини та Чернігівщини — здійснили величезний вплив на розвиток християнської церкви в Русі-Україні.

Іларіон власноруч викопав печеру в Дніпрових кручах, де проводив час у молитвах. Ученість і благочестя зробили його відомим у Києві. Він увійшов до кола найближчих радників великого князя київського Ярослава Мудрого. Іларіон — автор найдавнішого твору давньоукраїнської філософської літератури «Слово про закон і благодать». Цей богословський трактат написано з великою літературною майстерністю в 1037 р. У творі автор обґрунтовує рівні права новоохрещених з одновірцями Візантії.

У 1051 р. Собор руських єпископів без погодження з Константинопольським патріархом обрав Іларіона главою руської церкви. Він став першим Київським митрополитом не греком.

З ім’ям Іларіона пов’язують створення при дворі Ярослава Мудрого найдавнішого літопису, який згодом увійшов до складу «Повісті минулих літ».

Завдання та запитання

  • 1. Що означає слово азбука?
  • 2. Назвіть імена перших слов’янських просвітителів.
  • 3. Поясніть поняття «берестяні грамоти».
  • 4. Доведіть, що в Русі-Україні писемність була поширена серед різних верств населення.
  • 5. Проаналізуйте процес формування найдавнішого варіанта української мови.
  • 6. Розгляньте мозаїку Софійського собору «Матір Божа Оранта» (с. 62). Чому, на вашу думку, обличчя Матері Божої зображено серйозним, навіть суворим? Що це символізує? Які художні засоби надають постаті урочистості та святковості?
  • 7. Що забезпечило збереження фресок протягом століть?
  • 8. Пригадайте, які твори про давньоруські часи ви вже вивчали (билини, перекази й інші художні твори). Охарактеризуйте героїв, які вам найбільше сподобалися, розкажіть про їхні подвиги.
  • 9. Уявіть, що «машина часу» перенесла вас до Києва ХІ ст. Які кам’яні споруди ви побачите в центрі міста? Опишіть їх.