Історія України. 7 клас. Свідерський

§ 2. Утворення Русі-України

  • З якого джерела, коли й що саме ви довідалися про заснування міста Києва?

1. Суспільний устрій

Суспільний устрій у слов’ян (тобто організація життя суспільства) змінювався внаслідок розвитку господарства, розселення на нових землях і під впливом сусідів.

У ранньому Середньовіччі в основі суспільного устрою слов’ян були об’єднання родів — племена. їх очолювали обрані дорослими чоловіками вожді — найхоробріші чи найдосвідченіші серед них. Вожді керували життям племен: здійснювали суд, очолювали військові походи, розподіляли здобич. Згодом влада вождів стала спадковою. Виборні вожді перетворювалися на спадкових князів.

Племена нерідко об’єднувалися для боротьби зі спільним ворогом. Такі племінні об’єднання існували недовго, але вони були необхідним етапом розвитку в процесі створення держави. Так, перші східнослов’янські додержавні утворення на території сучасної України були пов’язані з проживанням тут антів. Згодом на Волині утворилося сильне дулібське об’єднання племен. Його розгромили авари (обри). У Прикарпатті й Закарпатті утворився потужний союз племен, який візантійські автори називали Великою Хорватією.

Пізніше племінні союзи переросли в утворення вищого рівня — племінні князівства, що вже мали деякі ознаки державного устрою: а) влада князя; б) укріплені міста-городища; в) приватна власність; г) майнова та соціальна нерівність; ґ) професійне військо — дружина.

Племінні союзи заклали фундамент давньоукраїнської державності. Після розгрому аварами дулібського об’єднання головну роль почали відігравати поляни, які жили в Середньому Подніпров’ї. Вони стали ядром формування Київського князівства.

ПРОЦЕС УТВОРЕННЯ РУСІ-УКРАЇНИ

Князь — керівник племені або союзу племен; з появою держави — її спадковий правитель.

Дружина — збройний загін, що становив постійну військову силу князя і брав участь в управлінні князівством.

2. Вірування в східних слов’ян

Наші предки в ранньому Середньовіччі були язичниками. люди поклонялися духам померлих предків, закликаючи їх допомагати живим. Давні слов’яни, залежно від пір року, здійснювали обряди — установлені звичаєм дії, щоб забезпечити хороший урожай, приплід худоби, улов риби та здобич на полюванні. Для цього духам предків, а також володарям лісів — лісовикам, води — водяникам, хати — домовикам тощо приносили подарунки — жертви.

З писемних джерел і фольклору відомо, що слов’янські племена мали своїх богів: Дажбога (божество, що дає блага), Сварога (бог вогню, захисник ковалів), Стрибога (бог вітру), Велеса (захисник худоби), Перуна (володар блискавок і захисник воїнів) тощо. Богинею смерті та смутку була Марена (Мара). Відомо й про язичницьке свято Купала в дні літнього сонцестояння. Під час цього свята відбувалися масові купання, люди перестрибували через вогнище, що символізувало очищення. Окремі елементи цього свята дійшли до нашого часу.

Археологи не знайшли слідів великих язичницьких храмів на території сучасної України. Однак збереглися залишки святилищ — майданчики-капища з жертовниками. Очевидно, у центрі таких майданчиків були фігури ідолів — дерев’яних чи кам’яних статуй місцевих божків.

3. Роль міста Києва в утворенні держави східних слов’ян

У літописі «Повість минулих літ» подана оповідь про заснування Києва братами Києм, Щеком, Хоривом та їхньою сестрою либіддю, які походили зі східнослов’янського племені полян.

Кий побував на службі у Візантії і там боровся проти аварів. Після цього він заснував городок Києвець на Нижньому Дунаї, але там йому закріпитися не вдалося. Кий повернувся в Подніпров’я і в другій половині VI ст. на пагорбах (Старокиївська та Замкова гори) заснував місто Київ.

Це місто було закладене в центрі розселення східнослов’янських племен. Північніше від нього в Дніпро впадають річки Десна та Прип’ять. Тому Київ став містом, що контролювало шляхи сполучення з територіями у верхів’ях Дніпра, Десни й Прип’яті. Землі навколо Києва були родючими, багатими на ліси, що дало можливість полянам будувати житла й укріплення, розвивати землеробство, скотарство та різноманітні ремесла. Зміни, що відбулися в суспільному й господарському житті, стали важливою передумовою утворення держави. Найбільше державне об’єднання полян з центром у Києві стало ядром майбутньої Русі-України.

ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ

«Коли ж поляни жили осібно й володіли родами своїми, ... то було [між них] три брати: одному — ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив і сестра їхня — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвали її Хоривицею. Зробили вони городок [і] на честь брата їхнього найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони [тут] звірину. Були вони мужами мудрими та тямущими й називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні.

Язичництво (багатобожжя) — історична форма релігії окремих племен і народів, що передувала поширенню християнства й ісламу.

Інші ж, не знаючи, говорили, ніби Кий був перевізником, бо тоді коло Києва перевіз був з того боку Дніпра. Тому [й] казали: “На перевіз на Київ”. Коли б Кий був перевізником, то не ходив би він до Цесарограда1. А сей Кий княжив у роду своєму й ходив до цесаря...

А коли він вертався назад, [то] прийшов до Дунаю, і вподобав місце, і поставив городок невеликий, і хотів [тут] сісти з родом своїм. Та не дали йому ті, які жили поблизу. Так що й донині називають дунайці городище те Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ. Тут він і закінчив живоття своє. І два брати його, Щек і Хорив, і сестра їхня Либідь тут померли» (З «Повісті минулих літ»).

Засновники Києва. Фрагмент сторінки Радзивіллівського літопису. Кінець XV ст.

  • 1. Який фрагмент літопису свідчить про походи Кия до Візантії?
  • 2. На що вказує наявність двох версій біографії Кия? Чи міг він, на вашу думку, бути одночасно і князем, і перевізником?

4. Руські князі середини ІХ — початку X ст. Правління Аскольда

За «Повістю минулих літ», першими скандинавськими князями, які прийшли на північні слов’янські землі, були Рюрик і два його брати, які швидко померли. У Києві на той час правили Аскольд і Дір.

Одні історики вважають їх варягами, інші ж — нащадками Кия, останніми представниками місцевої полянської династії. Аскольд і Дір князювали, очевидно, у різний час. Арабський мандрівник аль-Масуді називає Діра найвідомішим зі слов’янських князів, який володів містами й величезними територіями. За його правління до столиці приїздили мусульманські купці зі Сходу.

Значно більше свідчень збереглося про Аскольда. В одному з літописів його згадують як найвпливовішого та наймогутнішого державного діяча раннього Середньовіччя. Він підвищив міжнародний авторитет Русі-України й поставив її на один рівень із Хозарією. Головний напрям політики Аскольда був спрямований на південь і південний схід.

Особливо великого розголосу по всій Європі набув похід Аскольда на Константинополь 860 р. Цей похід вразив гордих візантійців, які дивилися зверхньо на інші народи. Вхід до константинопольської гавані закривався гігантським залізним ланцюгом, тому вона була неприступною для ворожих кораблів. Із суші місто захищала від ворогів багатокілометрова укріплена стіна. Аскольд вибрав момент, коли візантійський імператор зі своїм військом пішов на арабів. 18 червня 860 р. рано-вранці руські кораблі захопили бухту Золотий Ріг.

1 Цесароград, або Царгород, — давньоукраїнська назва столиці Візантії Константинополя. Нині — Стамбул, територія Туреччини.

Візантійський імператор Михайло ІІІ змушений був залишити військо, щоб рятувати Константинополь. Йому вдалося пробратися в оточену столицю та організувати її оборону. Сім днів київська дружина тримала місто в облозі, а потім відступила.

У наступні роки Аскольд здійснив ще три походи на Візантію, у результаті яких були підписані договори, вигідні русичам. Один з них підписаний у 873874 рр.

У зв’язку з походами Аскольда на Константинополь у візантійських джерелах згадується про хрещення населення Полянського князівства. Так, автори ІХ ст. пишуть, що приблизно 860 р. князь Аскольд охрестився зі своїми дружинниками. «Тепер вони проміняли еллінську й безбожну віру (язичництво), у якій раніше перебували, на чисте християнське вчення, увійшовши в число підданих нам друзів. У них загорілася така спрага віри й ревність, що вони прийняли пастиря та з великою старанністю справляють християнські обряди», — писав Константинопольський патріарх (глава церкви) Фотій.

Часи правління Аскольда й Діра були останнім періодом існування державного об’єднання полян. Ця історична спадщина належить сучасним українцям, предки яких мали власне державне утворення в Середньому Подніпров’ї. Об’єднання полян з центром у Києві визнавалося могутньою Візантійською імперією ще до виникнення Русі-України.

5. Князювання Олега

У середині ІХ ст. північнослов’янські та фінські племена запросили до себе княжити варязьких князів. Рюрик, який правив найдовше, заснував Новгород. Помираючи, він передав князювання своєму родичеві Олегу, бо його рідний син Ігор був ще дитиною.

Новий правитель Новгорода у 882 р. рушив униз Дніпром, заволодів Києвом, підступно вбивши київських князів Аскольда й Діра.

Захопивши владу в Києві, Олег відтепер контролював увесь шлях «із варяг у греки». Він об’єднав два центри східнослов’янських земель на півдні та на півночі — Київ і Новгород. Так була започаткована держава, яку сучасники називали Русь, або Руська земля.

Пізніше історики дали їй назви Київська держава, Київська Русь, або Русь-Україна. Політичним, господарським і культурним центром цієї величезної середньовічної імперії були землі сучасної України. Уведення істориками таких назв потрібне ще й для того, щоб відрізнити її від пізніших держав, які згодом утворилися на цій території: Галицько-Волинська держава (королівство Руське), литовсько-Руська держава, Московська Русь.

Більшість населення Русі-України становили слов’яни. Разом з ними жили балти, булгари, сармати, угро-фіни, нормани та представники інших народностей.

ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ

Т. Шевченко. Аскольдова могила. 1846 p.

«У рік 63901 [882]. Вирушив Олег [у похід], узявши багато своїх воїв — варягів, чудь, словен, мерю, весь, кривичів... І прибули до гір Київських, і довідався Олег, що [тут] Аскольд і Дір удвох княжать. І сховав він воїв у човнах, а інших позаду зоставив, і сам прийшов [на берег Дніпра], несучи Ігоря малого. Підступивши під Угорське [і] сховавши воїв своїх, він послав до Аскольда й Діра сказати, що, мовляв: “Ми — купці єсмо, ідемо в греки од Олега та від Ігоря-княжича. Прийдіть-но обидва до рідні своєї, до нас”.

Аскольд і Дір прийшли. І вискочили всі інші [вої] з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: “Ви обидва не є ні князі, ні роду княжого. А я єсмь роду княжого. — І [тут] винесли Ігоря. — А се — син Рюриків”.

І вбили вони Аскольда й Діра, і віднесли на гору, і погребли [Аскольда] на горі...» (З «Повісті минулих літ»).

  • Знайдіть в історичному атласі назви племен, до яких належали воїни Олега.

Під час свого правління (882-912) Олег проголосив Київ столицею — «матір’ю городів руських». Він значно розширив межі держави. До неї були приєднані древляни, уличі, радимичі, кривичі та сіверяни. Олег підкорив і північні племена — чудь і мерю.

Підпорядкування Києву сусідніх князівств дало Олегові можливість не лише збирати данину з нових земель, а й залучати їхні війська для спільних походів. Як загинув Олег, достеменно невідомо. Одна з версій щодо цього подана в «Повісті минулих літ». За іншими версіями, Олег загинув під час походу на південно-східні землі, на березі Каспійського моря.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Походження слова Русь остаточно не з’ясоване. В учених-істориків є кілька версій:

  • від праслов’янського рудь, рус, що означає «світлий, русий»; такої думки дотримуються прибічники слов’янського походження назви Русь;
  • від росів — слов’яно-сарматських племен, які розселилися на Середньому Подніпров’ї вздовж річок Росі, Росави та Роставиці, що належали до антського, а згодом до полянського союзу племен;
  • від назви скандинавських племен (вікінгів, варягів): естонці їх називали ротсі, а фіни — руотсі; згодом так почали називати їх і в інших місцях.

Цікаво, що спочатку Руссю називали лише землі навколо Києва, Переяслава та Чернігова. Так, наприклад, місто Переяслав на Київщині літописці іменують Переяславль Руський, а місто в сучасній Росії — Переяславль-Залєський.

Поступово назва Русь поширилася на всі давньоукраїнські землі, а її мешканців почали називати русичами, руссю.

1 Візантійці вели літочислення «від створення світу», яке було, на їхню думку, у 5508 р. до народження Христа.

ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ

«...Спом’янув він коня свого, що від нього, як прорекли були волхви1, [прийдеться] померти Олегові. І призвав він старшого над конюхами, запитуючи: “Де є кінь мій, що його я поставив був годувати й берегти?” А він сказав: “Помер”. Олег тоді посміявся і докорив віщуну, кажучи: “Несправедливо говорять волхви й усе те — лжа єсть: кінь умер, а я живий”. І повелів він осідлати коня: “Дай-но погляну я на кості його”. І приїхав він на місце, де лежали ... кості голі й череп голий, і зліз він з коня, [і] промовив: “Чи від сього черепа смерть мені прийняти?” І наступив він ногою на череп, і, виповзши [звідти], змія вжалила його в ногу. І з того розболівшись, він помер» (З «Повісті минулих літ»).

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ

В. Васнецов. Пісня про віщого Олега. 1899 р.

Князь Олег, прозваний літописцями, а пізніше й письменниками віщим (тобто чаклун), став одним з найулюбленіших героїв у фольклорних творах: дружинних чи військових піснях, легендах, переказах і билинах. Народна пам’ять оповила ім’я князя дивними оповідками й казками, пов’язуючи з ним події найдавніших часів. Народ запам’ятав його не лише як видатного й талановитого полководця, а і як чудодія, який умів творити справи надлюдські — «обернутися і звіром, і птахом, і комахою».

З плином часу за образом казкового чудотворця майже зник дійсний, правдивий образ володаря, який княжив у Києві. Історики багато чого не знають про Олега: ні років народження, ні імен його батьків. Упевнено можна стверджувати лише про дві дати його біографії — 907 р. (грандіозний похід на Царгород) і 911 р. (підписання русько-візантійської угоди).

6. Походи Олега проти Візантії

Найбільший військовий похід на Візантію був здійснений Олегом у 907 р.

З «Повісті минулих літ» ми дізнаємося, що «пішов Олег на греків на конях і на кораблях, і було кораблів числом дві тисячі». Зруйнувавши міста та церкви, знищивши населення, Олег підійшов до Царгорода й узяв його в облогу. Візантійці не змогли організувати оборону. Візантійський імператор змушений був укласти з Олегом вигідний для Русі-України мирний договір. Візантійці заплатили велику данину та надали особливі пільги руським купцям і послам. Зокрема, вони зобов’язувалися протягом шести місяців постачати купців харчами й забезпечувати їх корабельним спорядженням.

У 911 р. в результаті другого походу Олега був укладений договір, за яким визначено порядок викупу полонених. Русичі отримали право служити в імператорському війську.

ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ

«У рік 6415 [907]. Пішов Олег на греків, Ігоря зоставивши в Києві. Узяв же він множество варягів, і словен, і чуді, і кривичів, і мері, і полян, і сіверян, і древлян, і радимичів, і хорватів, і дулібів, і тиверців, котрі є пособниками. І з цими всіма вирушив Олег на конях і на кораблях, і було кораблів числом дві тисячі.

1 Волхви — язичницькі жерці.

І прибув він до Цесарограда, а греки [...] город закрили. І вийшов Олег на берег, і повелів воям виволокти кораблі на берег. І попустошив він довкола города, і вчинив убивство багатьох греків. І палат багато вони розбили, і церкви попалили... І повелів Олег воям своїм колеса зробити й поставити кораблі на колеса. А коли настав попутний вітер, напнули вони вітрила, [рушили] з поля, і пішов [Олег] до города.

Побачивши ж [це], греки злякалися і сказали, виславши [послів] до Олега: “Не погубляй город. Ми згоджуємося на данину, як ти ото хочеш”. І зупинив Олег воїв, і винесли йому [греки] їжі та вина, і не взяв він його, бо було воно приготоване з отрутою.

І зажадав Олег, щоб вони данину дали на дві тисячі кораблів: по дванадцять гривен на чоловіка, а в кораблі [було] по сорок мужів. І згодилися греки на це, і стали греки миру просити, щоб не пустошив він Грецької землі» (З «Повісті минулих літ»).

• Що, на вашу думку, є вірогідним у літописному описі, а що — ні? Аргументуйте відповідь.

* * *

«Коли приходять русичі, нехай посольське беруть, скільки [посли] хотять, а якщо прийдуть купці, хай беруть місячину [продукти харчування на місяць] на шість місяців: і хліба, і вина, і м’яса, і риби, й овочів... А коли йтимуть русичі додому, нехай беруть у цесаря нашого на дорогу їжу, і якорі, і канати, і паруси, скільки треба...

Нехай ходять вони [русичі] у город одними воротами, без оружжя, по п’ятдесят чоловік, і хай торгують, як ото їм треба, не платячи мита ні від чого...» (З «Повісті минулих літ». Частина договору між Візантією та Руссю-Україною 907 р.).

  • 1. Які заняття жителів Русі-України відображено в договорі?
  • 2. Назвіть умови договору, наведені в цьому уривку з літопису.

Як бачимо, утворення Русі-України було тривалим процесом. Він розпочався після великого розселення слов’ян.

Важливою подією в процесі формування давньоруської держави стало об’єднання північних і південних земель східних слов’ян варязьким правителем Олегом. Столицею новоствореної держави став Київ. Розпочалося формування території та державних органів влади Русі-України, її зовнішньої політики.

Завдання та запитання

  • 1. Що таке додержавні утворення? Які східнослов’янські додержавні утворення вам відомі?
  • 2. Що таке держава та які її ознаки? Використайте інформацію зі словника.
  • 3. Що приваблювало скандинавів на сході Європи?
  • 4. У якій послідовності правили Олег, Дір та Аскольд?
  • 5. Дайте визначення термінам «князь» і «дружинники». Яку роль у давньослов’янському суспільстві відігравали князь та його дружинники?
  • 6. Чим уславилися київські правителі Аскольд і Дір?
  • 7. Які племена приєднав до Русі-України князь Олег? Позначте на контурній карті території, на яких мешкали ці племена.
  • 8. Установіть відповідність між датами та подіями й розкажіть про наслідки кожної з них.
  1. 1 860 р.
  2. 2 907 р.
  3. 3 911 р.
  4. 4 882 р.
  5. А найбільший похід Олега на Візантію
  6. Б підступне вбивство Аскольда Олегом
  7. В другий похід Олега на Візантію
  8. Г перший похід Аскольда на Візантію
  • 9. Яке походження назви Русь? Поясніть на прикладах це поняття.
  • 10*. Порівняйте процес утворення держави в слов’ян і народів Західної Європи, зокрема франків.
  • 11. Проаналізуйте договори з Візантією. Чи були вони вигідними для Русі-України? Обґрунтуйте відповідь.
  • 12. Прочитайте поданий уривок з «Повісті минулих літ» і дайте відповіді на запитання.

«...По Дніпру, а у верхів’ї Дніпра — волок до річки Ловоті можна ввійти в Ільмень, озеро велике. З цього ж озера витікає Волхов і впадає в озеро велике Нево, а те озеро входить у море Варязьке. І по тому морю можна дійти до самого Риму, а од Риму прийти по тому морю до Цесарограда, а від Цесарограда прийти в море Понт, у яке впадає Дніпро-річка...»

  • Про який шлях ідеться в наведеному уривку з літопису?
  • Якими є сучасні назви згаданих географічних об’єктів?