Історія України. 7 клас. Свідерський

Комбінований урок. «Слово о полку Ігоревім» як історичне джерело та давньоукраїнський літературний твір

  • 1. Поміркуйте, у чому твір «Слово о полку Ігоревім» доповнює наші знання про історію Русі-України.

«Слово о полку Ігоревім» — відтворення епізоду в історії Русі-України

«Слово о полку Ігоревім» — один з перших літературних творів давньої України. Проте «Слово...» цікавить не лише літературознавців: воно — важливе історичне джерело. У літописі є лише згадка про поразку князя Ігоря Святославича в 1185 р. від половців.

К. Васильєв. Князь Ігор. 1969 р.

Цей драматичний епізод у житті новгород-сіверського князя був узятий за основу літературного твору. У ньому з великою майстерністю та подробицями, які могли бути відомі лише учасникові, викладено історію походу 1185 р. князя Ігоря Святославича.

Причину невдачі цього походу автор убачає в нескінченних міжкнязівських усобицях у Русі-Україні. Тому закликає князів до об’єднання проти половців.

«Слово...» доповнює літописні дані важливими подробицями й узагальненнями. З нього ми дізнаємося про стан справ на півдні Русі, «коли рідко орачі перегукувалися, зате часто ворони крякали, трупи ділячи». Автор твору описує озброєння, рух війська, тактику бою тощо.

У поемі згадуються деталі князівського побуту. Виявляється, що язичницьких богів добре пам’ятали в Русі-Україні ще й через двісті років після офіційного прийняття християнства. Зі «Слова...» можна довідатися, що в разі успішного походу на ворога численних бранців продавали: «невільниці — по ногаті, а невільники — по різані» (ногата, різана — грошові одиниці; дорівнювали 1/20 гривни й 1/50 гривни відповідно).

Автор поеми дає короткі характеристики-прізвиська князям: чернігівський Олег Гориславич (бо часто затівав усобиці), галицький Ярослав Осмомисл (бо володів вісьмома мовами), курський Всеволод Буй-Тур (хоробрий, як тур).

Читаючи «Слово...», можемо стверджувати, що Русь-Україна ХІІ ст. — землеробська країна. Навіть зображення бою подається у формі опису жнив і молотьби.

Зі сторінок поеми лунає політичний заклик до єдності князів у боротьбі проти спільного ворога:

Ярославе і всі внуки Всеславові!

Преклоніть ви свої корогви,

Укладіте в піхви мечі оганьблені,

Втратили-бо ви дідівську славу!

Ви своїми чварами

Зачали наводити невірних

На землю Руську, ...

...Через лихі усобиці

Від землі Половецької!

(Переклад М. Рильського)

Поема перекладена багатьма мовами світу. З давніх-давен її переспівували й перекладали українські письменники... Про неї написано безліч досліджень. А ось авторство самого «Слова о полку Ігоревім» досі не встановлене, хоча версій є кілька. Автором називають то боярина Петра Бориславича, то самого новгород-сіверського князя, то Володимира — сина галицького князя Ярослава Осмомисла... Остання версія має певний сенс: Володимир справді був поетично обдарованою людиною, вважав себе учнем давньоруського співця Бояна, здобув добру освіту, коло його інтересів було широким. До того ж він був братом Єфросинії — дружини князя Ігоря.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Єфросинію — дочку галицького князя Ярослава Осмомисла — видали заміж за новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. Подружжя вірно й щиро кохало одне одного. Саме вона стала прообразом героїні повісті «Слово о полку Ігоревім».

Ярославна — це образ жінки, княгині, вихоплений із тогочасної епохи та відтворений з великою художньою силою. Місце, відведене в повісті Єфросинії-Ярославні, за обсягом невелике. Воно обмежується лише сценою «плачу-голосіння» новгород-сіверської княгині. Проте ця частина «Слова о полку Ігоревім» — одна з найсильніших і найемоційніших.

С. Рубцов. Ярославна. Ілюстрація до «Слова о полку Ігоревім». 1997 р.

Автор із притаманним йому блискучим хистом зумів передати безмежну тугу Ярославни за коханим чоловіком, який потрапив у смертельну біду — половецький полон. Допомогти в нещасті вона просить природу.

* * *

Створені Бояном та іншими тодішніми поетами пісні-слави, так само як і билини-старини, належать до героїчного епосу, який розвинувся під впливом історичних подій величезного значення, що сколихнули Русь-Україну, — утворення держави, запровадження християнства, феодалізація суспільства, війни з кочівниками... Саме ці важливі події та яскраві особистості тієї доби, зокрема князі Святослав Ігорьович, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Ярослав Осмомисл, їхня державотворча діяльність, військові походи та звитяга ставали темами билин і пісень.

З повагою каже автор «Слова о полку Ігоревім» про Ярослава:

Галицький Осмомисле Ярославе!

Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі,

Підперши гори угорські своїми залізними військами,

Заступивши королеві дорогу, зачинивши ворота на Дунаї...

  • Чому «Повість о полку Ігоревім» не лише літературний твір, а й цікаве історичне джерело? Про які нові історичні факти ви дізналися з поданих текстів?

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ

Одним з головних персонажів «Слова о полку Ігоревім» є Всеволод Святославич (приблизно 1155 — травень 1196) — князь трубчевський та курський, молодший брат Ігоря Святославича. Він був одружений на внучці Юрія Довгорукого, Ользі Глібівні. Під час квітнево-травневого походу (1185 р.) у половецький степ виявив надзвичайну мужність у битві, за що автором «Слова о полку Ігоревім» був названий Буй-Туром та Яр-Туром.

Князь Всеволод Святославич Буй-Тур. Реконструкція М. Герасимова

Славний Яр-Тур Всеволоде!

Стоїш ти на полі ратному,

Сиплеш на воїнів стрілами,

Гримиш об шоломи половецькі

Мечами гартованими.

Особиста безстрашність Всеволода надихала воїнів-дружинників та ополченців, які були оточені половцями. Всеволод дійсно був людиною могутньої статури та великої фізичної сили. Це засвідчило й антропологічне дослідження його черепа, що зберігся в гробниці Благовіщенської церкви в Чернігові.

У Курську й Трубчевську Всеволод княжив, очевидно, на правах молодшого князя, охороняючи кордони Руської землі від південних сусідів-степовиків. Тому в літописах про нього майже не згадується. Його ім’я стало відоме нащадкам завдяки авторові «Слова о полку Ігоревім», який увічнив князя та його дружинників.

Стрункість композиції, насиченість поетикою, переходи ритмізованої прози в неритмізовані частини тексту, яскраво змальовані образи Ігоря та інших персонажів, навколишня природа, яка співчуває русичам, використання міфологічних явищ і картин, народної символіки — усе це робить «Слово о полку Ігоревім» твором високої художньої проби, який вважають шедевром і давньоукраїнської, і світової літератур.

  • 2. Прочитайте рубрику «Цікаво знати» і дайте відповіді на запитання.
  • 3. Як ви розумієте фрагмент «Слова о полку Ігоревім»?

Уже понизіть стяги свої,

Вкладіть свої мечі пощерблені:

Уже бо вискочили ви з дідівської слави!

  • 4. Установіть відповідність.
  1. 1 Нестор літописець
  2. 2 Володимир Мономах
  3. 3 невідомий автор
  4. А «Повчання дітям»
  5. Б «Слово о полку Ігоревім
  6. В «Повість минулих літ»
  • 5. У чому полягає значення шедевра давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім» як історичного джерела?
  • 6. Перекажіть основний зміст твору Володимира Мономаха «Повчання дітям».
  • 7. Прочитайте уривки з історичних джерел, назвіть подію, про яку йдеться в них. З яких джерел їх узято?

1. Бились день, бились і другий...

А на третій під полудень

Впали Ігореві стяги...

Вже не стало вина-крові

І скінчили пир хоробрі

Русичі — сини відваги.

2. «Відтепер з’єднаймося в одне серце й обережімо Руськую землю. Кожен хай держить отчину свою...».

3. «Понад усе майте страх Божий. Не лінуйтеся, не покладайтеся на бояр і воєвод, а самі доглядайте за всім. Шануйте старого чоловіка як батька, а молодого — як брата. Будьте справедливими суддями, присяги не ламайте...».

4. «...Ярослав же сів у Києві, потрудившись із дружиною своєю, показавши перемогу й труд великий...».