Підручник з Історії України. 7 клас. Свідерський - Нова програма

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗА РОЗДІЛОМ «ВИНИКНЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ РУСІ-УКРАЇНИ»

У результаті Великого переселення народів у IV—VIІ ст., у якому взяли участь давні слов’яни, наші предки вийшли за межі своєї первісної батьківщини між річками Одра та Вісла на заході й Середнього Дніпра на сході й розселилися на землях Європи.

У цей час східнослов’янські племена дулібів, волинян, бужан, древлян, полян, сіверян, хорватів, тиверців та уличів заселили територію майже всієї нинішньої України. Ці племена стали основою формування сучасного українського народу, тобто українці як етнос виникли в той же час, що й інші сучасні народи Європи.

Переселення з лісової зони в лісостеп і степ із родючими ґрунтами сприяло розвитку господарства та майнового розшарування суспільства. Виокремлюється родова знать із професійними воїнами-дружинниками. Військові вожді племінних об’єднань разом із дружиною мешкали в укріплених племінних центрах — градах, що виявлені археологами в Києві, Чернігові, Зимному, Стільському й інших містах України.

VIII—IX ст. були ранньодержавним періодом в історії східних слов’ян. Ранньодержавні утворення історики називають племінними княжіннями. У візантійських писемних джерелах їх іменують Славіями, або Славоніями. До наших днів дійшли назви окремих племінних княжінь на землях України: Валінана на Волині та Куявія з центром у Києві. З утворенням окремих племінних княжінь розпочався поділ східних слов’ян на три гілки: українців, білорусів і росіян.

Племінні княжіння ворогували не тільки із сусідами: аварами, хозарами, візантійцями, а й між собою. Покласти край цій ворожнечі й об’єднати їх в одну державу вдалося в наступний період нашої історії. Це сталося завдяки зростанню могутності племені полян із центром у Києві. Київ був ключовим містом, що контролював тогочасні шляхи по річках Дніпру, Десні й Прип’яті.

Об’єднання варязьким вождем у 882 р. земель уздовж шляху «із варяг у греки» поклало початок утворенню могутньої середньовічної Київської держави. Її центром були українські землі навколо Києва.

Володарі Києва поступово підкорили сусідні східнослов’янські племена. Правляча варязька династія слов’янізувалася. Князі Олег та Ігор більше дбали про розширення території, ніж про життя підвладного населення. Лише княгиня Ольга застосувала дипломатію замість війни в зовнішній політиці, а у внутрішній — зміцнила владу Києва на підкорених землях.

Під час становлення держави сформувались основні суспільні верстви: князівсько-дружинна верхівка й селяни-общинники. Племінні гради поступово перетворилися на міста — центри оборони, державного управління, ремесла, торгівлі та культури.

За правління Святослава Ігоровича Київська держава досягла берегів Чорного моря між річками Дунай і Дніпро за рахунок племінних княжінь уличів і тиверців на південному заході нинішньої України.

Святослав розгромив Хозарський каганат і прагнув поширити свою владу на Болгарію. Тим часом у степах над Чорним і Азовським морями головною силою стали кочові племена печенігів. У боротьбі з новими ворогами Київської держави в 972 р. Святослав загинув. Розпочалася нова сторінка історії нашої Батьківщини.

ПЕРШІ ВОЛОДАРІ ПЕРІОДУ СТАНОВЛЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Кий. Аскольд і Дір (850-і роки — 882 р.)

Утворення Київського князівства

Похід на Візантію 860 р.

Олег (882-912)

Об’єднання Новгородських земель Русі

Згуртування східнослов’янських племен навколо Києва

Налагодження контактів із Візантією. Договори 907 і 911 рр.

Ігор (912-945)

Підкорення уличів, древлян

Походи на Візантію 941 р. і 944 р.

Зміцнення влади князя, знаті, дружини

Ольга (945-964)

Придушення повстання древлян у 945 р.

Реформи

Упорядковано збір данини

Створено осередки влади князя на місцях

Зміцнення зв’язків із Візантією

Святослав (964-972)

Подальше згуртування східнослов’янських племен навколо Києва

Знищення Хозарії

Підкорення в’ятичів, волзьких булгар