Підручник з Історії України. 7 клас. Свідерський - Нова програма

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ

А

Авари — кочовики, об’єднані у великий племінний союз, у якому провідну роль відігравали тюркомовні племена.

Автономія — самоврядування окремої території в межах певної держави.

Анти — східнослов’янське міжплемінне об’єднання, яке розселилося між Дніпром і Дністром. Існувало з кінця IV до початку VII ст.

Апсида — напівкруглий виступ у стіні церковної або античної будівлі.

Археологія — наука, що вивчає давні побут і культуру людського суспільства на підставі речових пам’яток минулого, добутих розкопками.

Б

Балти — племена, які заселяли в І тис. н. е. територію від Південно-Західної Прибалтики до Верхнього Придніпров’я й басейн р. Оки.

Баскак — представник монгольського хана на завойованих землях; здійснював контроль за місцевою владою, проводив облік населення й збирав данину в підкореній країні.

Берестяні грамоти — пам’ятки давньої східнослов’янської писемності (XI—XV ст.), написані па дешевому й доступному матеріалі — бересті (березовій корі).

Болгари — населення Болгарії, основу якого становлять протоболгари, фракійські та слов’янські племена Переважно православні, є також римо-католики, протестанти й мусульмани.

Бортництво (від борть — дупло дерева) — один із різновидів бджолярства в давній Україні.

Бояри (від тюрк. благородний, знатний) — друга після князів в ієрархічній драбині верства населення Русі-України та середньовічної України.

Буковина — історико-географічна область на південному заході України. Нині Північна Буковина — це Чернівецька область України. Південна Буковина — у складі Румунії.

Булгари — плем’я, яке населяло Волзьку Булгарію (перше державне утворення народів Середнього Поволжя та Прикам’я).

В

Варвари — назва, яку давні греки й римляни давали народам і племенам, що не належали до греко-римської цивілізації.

Варяги (вікінги, нормани) — морські воїни давньої Скандинавії.

Васал — у середні віки в Західній Європі феодал, який отримував від заможнішого феодала-сюзерена земельні ділянки й заступництво, за що виконував для нього ряд повинностей.

Велике переселення народів — умовна назва масових переселень варварських племен у напрямку Римської імперії в IV—VIІ ст.

Велике розселення слов’ян — заключний етап Великого переселення народів. Відбувалося протягом V—VII ст. й привело до заселення слов’янами більшої частини сучасної України, Подунав’я та Балкан.

Венеди — слов’янські племена, які на межі нашої ери населяли територію Європи від р. Ельби до р. Дніпра.

Верства — частина суспільства, суспільна група.

Відун — людина, яка вгадувала майбутнє; віщун, пророк.

Візантійська імперія — держава IV—XV ст., що утворилася після розпаду Римської імперії на її східних землях.

Віче — народні збори.

Волинь — історико-географічний регіон на північному заході України.

Волиняни — давнє східнослов’янське плем’я, яке жило у верхів’ях Західного Бугу й правих приток верхньої Прип’яті.

Волость — територія, підпорядкована єдиній владі (князя, монастиря тощо).

Волок — місце найбільшого зближення двох судноплавних річок, де суходолом перетягали (волочили) від однієї до іншої човни та вантажі.

Вотчина (давньорус. отчина — батьківська власність) — спадкова земельна власність князів, бояр та інших членів панівної верхівки в Київській державі.

В’ятичі — давнє східнослов’янське плем’я, яке жило над Окою та Москвою-рікою.

Г

Галицько-Волинське князівство — давньоукраїнська держава на території Правобережної України, що проіснувала з 1199 р. до 1340 р.

Галичина — історико-географічний регіон на заході України.

Гарнізон — військові частини, розташовані постійно або тимчасово в якому-небудь населеному пункті, в укріпленому районі.

Гетьман (від старонім. Hauptmann — командувач ) — так у Польсько-Литовській державі називали головнокомандуючого військами. У XVI—XVII ст. — керівник Війська Запорізького.

Глаголиця — одна з двох найдавніших систем слов’янського письма, створена близько 863 р. просвітителем Константином (у чернецтві — Кирило).

Господар — 1. Той, хто займається господарством, веде господарство. 2. Приватний наймач робочої сили.

Готи — плем’я давніх германців — вихідців із Скандинавії, яке в І ст. до н. е. розселилося в пониззі Вісли.

Гравюра — вирізьблений або витравлений на спеціально підготовленій дошці або пластинці малюнок, а також відбиток такого малюнка па папері.

Графіті — стародавні написи й малюнки різного змісту, зроблені гострими предметами на посудинах, стінах тощо

Гривна — срібний злиток вагою приблизно 200 г, який був основною грошовою одиницею в Русі-Україні.

Гроші — умовні предмети, які позначають вартість товару, підлягають обміну на товар.

Гуни — тюркомовні кочові племена, що в IV ст. вдерлися зі сходу в Північне Причорномор’я.

Д

Данник — селянин, який сплачував данину (грошову або натуральну) за користування орними землями й угіддями.

Демографія — наука, що вивчає кількість і склад народонаселення.

Держава — вища форма організації суспільства, що приходить на зміну первісному ладу. Характеризується певною територією, де проживає постійне населення, що підпорядковується чинним законам і органам влади.

Дитинець — центральна частина міста, яка була обнесена валами з дерев’яними стінами, які мали одні або кілька воріт.

Домен — землі, що належали особисто королю, князю.

Древляни — давнє східнослов’янське плем’я, яке жило в прип’ятському Поліссі.

Дреговичі — давнє східнослов’янське плем’я, яке жило між Прип’яттю та Західною Двіною.

Дружина — озброєні загони, постійна військова сила князя в Київській державі.

Дуліби — давнє східнослов’янське плем’я, яке жило у верхів’ях Західного Бугу та Прип’яті.

Ж

Жемайтія, або Жмудь, — етнографічна область Литви.

Е

Експансія — розширення своїх територій за рахунок захоплення чужих.

Еліта — найкращі представники певної частини суспільства або суспільної групи.

Естонці — народ, що становить основне населення Естонії.

Етнос — спільнота людей (плем’я, народність, нація), що історично склалася й має спільні особливості мови, культури, психіки, а також усвідомлення своєї єдності та відмінності від інших.

Є

Євангеліє — частина Біблії про життя, діяння та повчання Ісуса Христа.

Єпископ, митрополит — вищі духовні чини в православній церкві.

З

Закон — установлене державою загальнообов’язкове правило або сукупність таких правил.

Заповідник — територія або архітектурна споруда, що перебуває під охороною держави з метою збереження.

Зарубинецька культура — археологічна культура кінця III ст. до н. е. — II ст. н. е., названа за місцем розташування у с. Зарубінці.

Землеробство — обробіток землі для вирощування сільськогосподарських рослин.

Золота Орда — держава, заснована монголами на початку 40-х років XIII ст. внаслідок завойовницьких походів хана Батия, онука Чингісхана.

Золотоординське ярмо (монгольське іго) — система монгольської зверхності над руськими князівствами.

І

«Із варяг у греки» — важливий водний торговельний шлях Київської держави, що з’єднував Чорне та Балтійське моря системою річкових шляхів і волоків.

Ікона — живописне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих.

Іконостас — у православній церкві — спеціальна стіна з іконами, що відокремлює священне місце вівтар від основної частини храму.

Ільменські словени — назва східнослов’янських племен, які проживали біля о. Ільмень.

Ітіль — столиця Хозарської держави (каганату); була розміщена на обох берегах Волги й на острові в її пониззі.

К

Каганат — самостійна держава в тюркських народів (від середини VI ст.), на чолі якої стояв каган (найвищий титул голови держави).

Кімерійці — найдавніше відоме з письмових джерел населення Північного Причорномор’я.

Князь — до середини IX ст. військовий керівник племені або союзу племен. З другої половини IX ст. — єдиновладний глава держави, великий князь — вищий князівський титул Київської держави.

Коаліція — об’єднання, союз для досягнення спільної мети.

Колонізація — заселення та господарське освоєння вільних земель або території інших країн.

Константин VII Багрянородний — візантійський імператор. За його правління в 944 р. було укладено торговельний договір між Київською державою та Візантією.

Константинополь (Царгород) — столиця Східної Римської, потім Візантійської, імперії, заснована в 324—330 рр. імператором Константаном І Великим.

Корогва — полотнище, що є емблемою країни, військової частини, організації тощо.

Кремль — центральна, укріплена мурами й баштами, частина феодального міста в Північно-Східній Русі. До XV ст. кремль називали дитинцем. У кремлі розміщувалися княжі палати, храми, будинки бояр і церковної знаті.

Кривичі — давнє східнослов’янське плем’я, яке жило у верхів’ях Дніпра, Західної Двіни та Волги.

Кріпацтво — особиста залежність селян від феодала, зумовлена використанням ними панської землі.

Культ — релігійне служіння божеству, релігійна обрядовість.

Купці — власники торговельних підприємств, особи, що ведуть приватну торгівлю.

Л

Лан — земельний наділ, площа якого становить 30 моргів, або 16,8 га.

Літопис — хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблених їхнім сучасником, книга з такими записами.

М

Магдебурзьке право — середньовічне право, перенесене в Україну німецькими колоністами, за яким міста частково звільнялися від влади короля (королівські) чи місцевого феодала (приватні) й мали власні органи самоврядування.

Магнат — великий землевласник, представник родовитої й багатої знаті.

Майоліка — випалена глина, укрита поливою та малюнками.

Меря — фінське плем’я, яке до XI ст. займало землі у Волзько-Окському межиріччі.

Митрополія — церковно-адміністративний округ (голова — митрополит), що поділяється па єпархії на чолі з єпископами.

Міграція — переселення народів у межах країни або з однієї країни в іншу.

Мініатюра — невеликий кольоровий малюнок у старовинному рукописі або книзі.

Мозаїка — зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного й закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, інших кольорових камінців.

Монархія — система управління державою одноосібним володарем, тобто монархом.

Монастир — релігійна громада ченців або черниць, які живуть за єдиним правилом.

Монографія — ґрунтовне наукове дослідження, у якому висвітлюється одне питання, одна тема.

Музей — культурно-освітній і науково-дослідний заклад, що збирає, вивчає, експонує та зберігає пам’ятки матеріальної і духовної культури, природничо-наукові колекції тощо.

Мусульманство (іслам, магометанство) — одна з трьох світових релігій. Ґрунтується на вірі про цілковиту залежність від волі Бога (Аллаха), який наперед визначає долю кожної людини. Пророк Мухаммед — посланець Аллаха.

Н

Натуральне (природне) господарство — господарство, у якому продукти виробляються для власного споживання, а не на продаж.

Нестор Літописець — чернець Києво-Печерського монастиря, укладач літопису «Повість минулих літ».

О

Одигітрія («та, що вказує») — ікона, де зображена Богородиця з Ісусом-дитям.

Окупація — тимчасове захоплення частини або всієї території однієї держави збройними силами іншої держави.

Опозиція — опір, протидія, протиставлення однієї політики, одних поглядів іншій політиці, іншим поглядам.

Оранта («та, що молиться») — ікона Богородиці, зображена на повний зріст, ніби за молитвою з піднятими на рівень обличчя руками.

П

Панагія (від грецьк. пресвята) — епітет Богородиці.

Панирада — дорадчий орган при князеві, що складався з представників найвизначніших родів.

Панщина — примусова неоплачувана праця селянина-кріпака в господарстві свого пана.

Патріарх — глава православної церкви.

Пектораль — дорогоцінна металева нагрудна прикраса.

Пергамент — оброблена шкіра молодих тварин, що застосовувалася для письма.

Петрогліф — стародавнє зображення на скелях, каменях, стінах печер.

Печеніги — тюркські кочові племена, що з IX ст. населяли Північне Причорномор’я.

Плінфа — тонка цегла, яку використовували як старовинний будівельний матеріал.

Погости — адміністративно-територіальна одиниця, велике селище з церквою та кладовищем (цвинтарем).

Політика — діяльність органів державної влади або окремих діячів усередині країни та в міжнародних відносинах.

Половці — тюркський кочовий народ, який в ХІ—ХІII ст. населяв степи між Дунаєм і Волгою, у тому числі Крим і басейн Дону та Сіверського Дінця.

Полочани — східнослов’янське плем’я, яке жило між Західною Двіною та Прип’яттю.

Полюддя — збирання князем із дружиною або його представниками данини з підлеглого населення.

Поляни — східнослов’янське плем’я, яке жило в Середньому Подніпров’ї.

Посадник — намісник князя.

Привілей — певні права й пільги для окремих осіб, груп людей або суспільних станів.

Промисли — дрібне ремісниче виробництво.

Псалтир — одна з біблійних книг Старого Заповіту, що складається зі 150 псалмів.

Р

Радимичі — група східнослов’янських племен, які жили в межиріччі Дніпра й Десни.

Рало — примітивне знаряддя для оранки землі; одиниця оподаткування.

Регентство (від латин. правитель) — у монархічних державах — тимчасове правління однієї чи кількох осіб у разі неповноліття, хвороби монарха тощо.

Релігія — віра в надприродні сили та поклоніння їм.

Реліквія — річ, яку особливо шанують і зберігають як пам’ять про минуле; предмети релігійного поклоніння.

Ремісництво — дрібне, переважно ручне виробництво за допомогою нескладного інструмента.

Республіка (від латин. справа народу) — форма державного управління через обраних народом урядовців.

Реформа — докорінна перебудова; зміна, нововведення.

Римська імперія — держава стародавнього світу, столиця — Константинополь.

Роздробленість феодальна — зміцнення самостійності удільних князівств.

Рубін — коштовний камінь червоного кольору; прозорий різновид корунду.

Русини — народонаселення Русі-України.

Русь-Україна — назва держави, що проіснувала з кінця IX до середини XIII ст. в Східній Європі.

«Руська правда» — збірники норм давньоруського права.

С

Сармати — кочові іраномовні племена, споріднені зі скіфами.

Середньовіччя — історична епоха, що охоплює час від загибелі Римської імперії, кінець V ст. до кінця XV — початку XVI ст.

Серп — сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави при корені.

Сіверяни — давнє східнослов’янське плем’я, що жило в басейнах річок Десни, Сейму й Сули.

Скіфи — степові племена, які населяли південну частину території сучасної України в І тис. до н. е.

Склавини — давні західнослов’янські племена, які походили від венедів і населяли територію на північ від Середнього й Нижнього Дунаю.

Слов’яни — одна з найбільших груп європейських народів, об’єднаних близькістю мов і спільним походженням.

Слуга — чоловік, який супроводжував свого володаря у військових походах, виконував різні доручення.

Соха — примітивне землеробське знаряддя для орання землі.

Соціальний — пов’язаний із життям і стосунками людей у суспільстві.

Ставка — місце розташування воєначальника та його полководців.

Т

Тевтонський (Німецький) орден — католицький духовно-рицарський орден, започаткований наприкінці XII ст. в Палестині під час хрестових походів.

Тиверці — племінна група східних слов’ян, яка населяла територію в пониззі Дністра, Пруту й Дунаю.

Тмутараканське князівство — князівство Київської держави, що знаходилося на Таманському півострові; столиця — Тмутаракань.

Торки — тюркські племена, які кочували в південноруських степах у Х—ХІІІ ст.

Трипільська культура — археологічна культура ранніх землеробсько-скотарських племен Південно-Східної Європи; залишки її вперше було знайдено під час розкопок в Україні в с. Трипіллі.

Тюркські племена — велика група споріднених за мовою предків сучасних народів (узбеків, киргизів, якутів, туркменів, турків та ін.).

Тяглий (тягловий) — заможний селянин, що працював у господарстві свого володаря, використовуючи власну худобу й інвентар.

У

Угро-фіни — племена, які розселилися на північний схід від місць проживання східних слов’ян.

Уличі — давнє східнослов’янське плем’я, яке жило в пониззі Дніпра, Побужжі й на берегах Чорного моря.

Улус — володіння монгольського хана на території Центральної Азії та Східної Європи.

Ф

Факторії — торговельні та військово-адміністративні населені пункти.

Федерація — союзна держава, складові частини якої (землі, князівства) проводять самостійну внутрішню політику.

Феод, ф’єф — спадкове земельне володіння, що надавав своєму васалові сеньйор (феодал) за умови виконання військової та судової служби, а також сплати внесків згідно зі звичаєвим правом.

Феодальна роздробленість — період розпаду єдиної держави на території, якими керують окремі правителі.

Фільварок — багатогалузеве сільськогосподарське виробництво, спрямоване на ринок, ґрунтується на праці залежних селян.

Фреска — картина, написана фарбами (водяними або на вапняному молоці) на свіжій вогкій штукатурці.

X

Хан — титул монарха, феодального правителя в багатьох країнах Сходу в середні віки, а також особа, яка мала цей титул.

Хозари — тюркські напівкочові племена, які в І тис. н. е. жили в Південно-Східній Європі.

Християнство — одна з трьох світових релігій. Сповідує віру в єдиного Бога.

Ц

Централізація — зосередження більшої частини державних функцій у віданні центральних установ.

Церква — християнська спільнота віруючих; християнський храм.

Ч

Чернець — глибоко віруюча людина, яка пориває зі світським життям, бере обітниці безшлюбності, послуху та мешкає усамітнено або в чернечій громаді (монастирі).

Чинш — регулярний грошовий податок, який сплачували кріпаки своєму панові.

Чудь — давньоруська назва естів, а також неслов’янських племен, які жили на землях Новгорода Великого, на схід від Онезького озера по річках Онезі та Північній Двіні.

Ш

Шеляг — старовинна українська найдрібніша монета польського походження.

Шляхта (від нім. родовитий, знатний) — вищий, привілейований стан суспільства в Польщі, Великому князівстві Литовському та в Україні в XIV—XVIII ст.

Я

Язичництво — загальне позначення дохристиянських релігій; поганство.

Ярмарок — торг, який улаштовується регулярно, у певну пору року й у певному місці, для продажу та купівлі товарів; контрактовий ярмарок — торг, на якому укладали контракти (угоди) на оптовий продаж і купівлю товарів.

Ятвяги — литовське плем’я, яке жило між річками Німан і Нарев.

Стрілки з правильними відповідями ведуть від старту до фінішу. Їм відповідають ключові букви. З літер, що позначають правильні відповіді, складіть слово, зашифроване у фінальному прямокутнику, дайте йому визначення.

Стрілки з правильними відповідями ведуть від старту до фінішу. Їм відповідають ключові букви. З літер, що позначають правильні відповіді, складіть слово, зашифроване у фінальному прямокутнику, дайте йому визначення.

Стрілки з правильними відповідями ведуть від старту до фінішу. Їм відповідають ключові букви. З літер, що позначають правильні відповіді, складіть слово, зашифроване у фінальному прямокутнику, дайте йому визначення.

Стрілки з правильними відповідями ведуть від старту до фінішу. Їм відповідають ключові букви. З літер, що позначають правильні відповіді, складіть слово, зашифроване у фінальному прямокутнику, дайте йому визначення.

Стрілки з правильними відповідями ведуть від старту до фінішу. Їм відповідають ключові букви. З літер, що позначають правильні відповіді, складіть слово, зашифроване у фінальному прямокутнику, дайте йому визначення.

Перед тим, як вирушити далі...

Ось і закінчився навчальний рік, настав час зазирнути до вашої особистої скарбнички знань. До неї додалося чимало, зокрема ґрунтовні відомості, здобуті на уроках історії України, на яких ви дізналися про часи далекі й великою мірою непізнані. Науковці й досі дискутують з певних проблем, залишилося ще чимало таємниць, які, можливо, пощастить розкрити комусь із вас.

Історики поділили українську середньовічну добу на три періоди: 1) раннє Середньовіччя — від великого розселення слов’ян у V—VII ст. н. е. до утворення Русі-України наприкінці IX ст.; 2) класичне Середньовіччя — існування Русі-України (кінець IX — середина XIII ст.); 3) пізнє Середньовіччя — із середини XIII до кінця XV ст.

Добре оволодівши навчальним матеріалом, ви тепер здатні охарактеризувати ці періоди, віднести до кожного з них історичні події та окремих діячів, описати найвизначніші культурні пам’ятки, спосіб життя людей різних станів тощо. Читаючи про певні історичні явища, ви розумієте причини їх виникнення, закономірність перебігу подій, наслідки.

Вивчаючи, наприклад, на уроках зарубіжної літератури билину «Ілля Муромець і Соловей-Розбійник», ви можете зіставити події, описані в ній, з набутими історичними знаннями й урізноманітнити свою відповідь, зауваживши, що для економіки Русі-України вагоме значення мав торговельний шлях з волзького Булгару через Київ на Перемишль і далі — у Західну Європу. Князь Володимир кинув великі сили, щоб гарантувати безпеку цього шляху від розбійників. Проти них діяв навіть билинний Ілля Муромець, який знищив отамана розбійників, що грабували купецькі каравани в муромських лісах...

Отже, зрозуміло, що не буває знань самих по собі — усі вони поєднуються у велику багатосходинкову систему. Прикладів тому безліч: відповідь на уроках математики можна доповнити відомостями про давньоруські одиниці виміру; на уроці фізики зауважити, що будівельники Софійського собору добре володіли законами оптики; а на заняттях з історії використати знання з географії. Відвідуючи музей, картинну галерею чи середньовічний замок, ви тепер почуватиметеся там не випадковими гостями, а людьми, які розуміють добу й усвідомлюють цінність історичних і художніх скарбів.

Попереду — новий навчальний рік. У 8 класі на вас чекають захопливі уроки з історії України (XVI—XVIII ст.). Це були непрості триста років політичної залежності від інших держав, під час яких покоління за поколінням українців виборювали волю, відстоювали національну незалежність.

Запорозька Січ, Хмельниччина, Козацька держава, гетьманська Україна, Руїна, культурне піднесення — просвітництво Петра Могили, Києво-Могилянська академія, філософія Григорія Сковороди... Усі ці славні імена та героїчні події є наріжними каменями історії України XVI—XVIII ст.

Фасад Києво-Могилянської академії. З гравюри XVII ст.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст