Історія України. Рівень стандарту. 11 клас. Струкевич

Узагальнення до розділу ІІ «Україна в умовах десталінізації»

На початку 1950-х років замість задоволення післявоєнних очікувань народу сталінське керівництво продовжувало нагнітання істерії боротьби проти зовнішніх і внутрішніх ворогів.

Смерть Й. Сталіна та боротьба в Кремлі за владу спричинили нові провокації проти українського руху та жертви українських націоналістів. Натомість представники української радянської верхівки, які підтримали М. Хрущова, зуміли помітно зміцнити своє становище.

Нове керівництво продовжило розбудову української економіки як бази для подальшої індустріалізації радянських республік, мілітаризації та формування в УРСР потужного ВПК і в такий спосіб продовжило традиційний курс Російської імперії на утвердження колоніальної структури українського господарства.

Незадовільний стан сільського господарства спонукав хрущовське керівництво до пошуку шляхів виходу з кризи. Намагання зекономити підштовхнули до екстенсивного шляху. Так звана «цілинна епопея» знову ослабила українське село, відриваючи від нього матеріальні та людські ресурси, хоча приклади навіть часткової інтенсифікації сільського господарства України показали кращі результати.

Український національно-визвольний рух завдавав ударів сталінізму й в умовах ув’язнення. Саме українські повстанці принесли в концтабори ГУТАБу (ГУЛАГу) дух гідності, захисту громадянських свобод, а завдяки повстанням наблизили кінець сталінізму.

Найвагомішою суспільно-політичною подією цього періоду стало розвінчання культу особи Й. Сталіна. Водночас десталінізація стосувалася лише зовнішніх проявів тоталітаризму, але не причин його виникнення та засад функціонування.

Потребу глибокого реформування економіки хрущовське керівництво звело до половинчастого реформування механізмів господарського управління, запровадивши раднаргоспи й одночасно зберігшії основні центральні важелі керівництва економікою. Реформи хрущовського періоду забезпечили певне кількісне зростання, не змінивши якісних характеристик господарювання.

Роки десталінізації посприяли певному послабленню тоталітарного режиму, покращенню матеріально-побутових умов життя значної частини радянських громадян.

Спроби часткового реформування тоталітарної системи посприяли виникненню дисидентського руху — форми протесту свідомої української інтелігенції проти тогочасної політики московського керівництва в УРСР. Він став загальноукраїнським явищем.

Другу половину 1950-х — початок 1960-х років вважають найдинамічнішим часом в історії українського радянського суспільства. «Хрущовська відлига» породила певний соціальний оптимізм і водночас принесла глибокі розчарування.