Підручник з Історії України. 8 клас. Струкевич - Нова програма

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 6 «УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в другій половині XVIII ст.»

Прагнення українських старшин відновити державну автономію та наміри Російської імперії використати Лівобережну Гетьманщину як плацдарм для розширення на південь і захід зумовили відновлення урядової посади гетьмана й українських державних порядків.

З обранням К. Розумовського гетьманом розпочалося відродження державних традицій Гетьманщини. У краї було проведено низку реформ і перетворень, які засвідчили, що українське суспільство спрямоване на утвердження власної державності. Спроби старшин наприкінці 1763 р. суттєво розширити чи, точніше, відновити державність Лівобережної Гетьманщини надто суперечили імперським планам російського уряду. Домігшись зречення К. Розумовським гетьманства, Катерина II призначила для управління Лівобережжям другу Малоросійську колегію на чолі з президентом колегії, генерал-губернатором П. Рум’янцевим.

Протягом 1765—1782 рр. він підпорядкував усі місцеві адміністративно-територіальні органи другій Малоросійській колегії та собі, як генерал-губернаторові. Усі ресурси та суспільство Гетьманщини примусив працювати на користь Російської імперії, перетворив Гетьманщину на «доходную провінцію», тобто колонію Росії, подолав при цьому прояви опозиційності з боку української старшини. У 1782 р. територію Гетьманщини було включено до складу Російської імперії на правах Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського намісництв. 1783 р. тут запроваджено кріпацтво, козацькі лівобережні полки реорганізовано в регулярні частини російської армії. 1785 р. на Лівобережжя поширено дію «Жалуваної грамоти дворянству», за якою українські старшини отримували всі права російського дворянства.

Разом із ліквідацією державної автономії Гетьманщини Російська імперія в 1765 р. скасувала автономію слобідських полків. 1775 р. була зруйнована Запорозька Січ, незважаючи на героїчну участь запорожців у російсько-турецькій війні 1768—1774 рр. Землі Слобожанщини та Запорожжя були включені до складу Російської імперії на правах намісництв чи губерній.

Історія козацтва зі зруйнуванням Підпільненської Січі не припинилася. Козацтво створило нові січі: Задунайську (1775) та Банатську (1785). Під опікою російських властей у 1788 р. напередодні нової війни з Туреччиною виникло Чорноморське козацьке військо, на початку 90-х років XVIII ст. переселене на Кубань.

Правобережжя другої половини XVIII ст. переживало важкий період гострого соціального протистояння. У 1768 р. його потрясло найграндіозніше з гайдамацьких повстань — Коліївщина. Гайдамаки мали на меті возз’єднання з Лівобережжям і проголошення Гетьманщини.

Зміцнивши свої сили, Російська імперія разом з Австрійською імперією та Пруссією поділили територію Польщі. Унаслідок цього Правобережжя було приєднане до Російської імперії в складі Київської, Волинської і Подільської губерній. Західноукраїнські землі дісталися Австрійській імперії.

У сфері культури друга половина XVIII ст. позначилася надто суперечливими тенденціями. З одного боку розвивалися власні культурні традиції, які гармонійно поєднувалися з впливом європейського раціоналізму та просвітництва. З іншого боку, українська культура страждала від намагань підпорядкувати її російським впливам, від утрати культурних діячів і талановитої молоді, які залишали Україну. Попри всі несприятливі обставини, українські вчені та митці збагачували й українську, і світову скарбницю культури видатними науковими відкриттями та мистецькими шедеврами.

Видатним явищем української культури стала філософська та літературна творчість «мандрованої академії» Г. Сковороди, захисника всього, що звеличує людину. Насильству, корисливості, нечесно нажитому багатству український філософ протиставляв душевний спокій, сумлінну працю, чесність, скромність і мудрість.