Підручник з Історії України. 8 клас. Струкевич - Нова програма

ТЕМА 6. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в другій половині XVIII ст.

§ 35. ГЕТЬМАНЩИНА другої половини XVIII ст.

У середині XVIII ст. українці ставили запитання: «Пагорб менший за гору, але чи панує гора над пагорбом?» Подумайте, який політичний сенс вони вкладали в це запитання.

1. Гетьман Кирило Розумовський, його діяльність

Покращення становища Гетьманщини розпочалося а приходом до влади в імперії Єлизавети Петрівни. У 1744 р. українські старшини скористалися приїздом імператриці до Києва й вручили їй прохання про вибори нового гетьмана. Проте російський уряд зважився на це лише через 6 років.

Плануючи подальше розширення імперії на південь та захід Європи, російські урядовці усвідомлювали, що Росія неминуче вступить у сутичку з Туреччиною та Пруссією. На вістрі обох напрямів знаходилася Гетьманщина. На той час вона була господарськи ослабленою, з народом, що втратив будь-які ілюзії щодо російської влади. Тому імперія запланувала повернути прихильність старшин і козацтва, відродити господарство Гетьманщини, щоб перетворити її на постачальника для своїх військ.

Єдиним кандидатом на гетьманство було висунуто Кирила Розумовського — молодшого брата фаворита імператриці Єлизавети графа Олексія Розумовського. Вибори відбулися 22 лютого 1750 р. в Глухові. Новий гетьман народився 1728 р. у с. Лемешах поблизу м. Козельця в родині козака Григорія Розума. Завдяки турботі брата Кирило був обласканий царськими милостями, здобув добру освіту. Протягом 1743—1745 рр. здійснив освітню подорож Європою. У Берліні навчався в знаменитого математика Леонарда Ейлера, слухав лекції в Гданську, Кенігсберзі, Теттінгені, побував у Франції, Італії, вивчаючи німецьку, французьку й латинь. З поверненням до Петербурга його, 18-річного юнака, проголосили президентом Академії наук. Усе життя цікавився літературою та мистецтвом, при власному дворі утримував найкращий в імперії духовий оркестр та оперний театр.

Г. Васько. Гетьман Лівобережної Гетьманщини граф Кирило Розумовський. Середина XIX ст.

З обранням Розумовського гетьманом розпочалося відродження державних традицій краю. За гетьманським універсалом із Лівобережжя було вислано всіх російських урядовців, які засідали в Правлінні гетьманського уряду. Відносини Російської імперії з Гетьманщиною знову було передано у відання Колегії закордонних справ. Отже, Гетьманщина знову зміцнила свій державний статус. Гетьман відновив право призначати полковників, надавати рангові маєтки. За його відсутності всі справи вирішувала Рада генеральних старшин. У Глухові знову скликали з’їзди старшин.

Палац К. Розумовського в м. Батурині. Сучасне фото

Політичне відродження створило сприятливі умови для господарського відновлення краю. Глухів перетворили на культурний центр України. Тут збудували гетьманський будинок, у стилі західноєвропейського королівського палацу з англійським парком, величну будівлю Генеральної військової канцелярії, французький пансіон, кав’ярні, магазини мод.

У місті ставили італійські опери, улаштовували концерти оперних співаків, духового оркестру. Кирило Розумовський почав відбудовувати стару столицю — Батурин. Гетьман навіть подав клопотання про відновлення дипломатичних відносин Гетьманщини, але наштовхнувся на категоричну відмову імперського Петербурга.

Судова реформа. Прагнучи відродити державне життя України, гетьман відновив роботу над кодексом законів — «Прав, за якими судиться малоросійський народ». У 1760 р. Генеральний військовий суд було виведено з підпорядкування Генеральній військовій канцелярії і перетворено на вищу судову інстанцію України. Вона стала колегіальним органом у складі двох генеральних суддів і 10 виборних засідателів — по одному від кожного полку.

У 1763 р. у Гетьманщині було продовжено судову реформу. Замість полкових судів, де головували полковники, запроваджувалися земські суди, які займалися цивільними справами, підкоморські — земельними, гродські — кримінальними.

Реформа козацького війська. Для вирішення військових справ був створений окремий державний орган — Колегія нижчої генеральної старшини в складі двох осавулів, хорунжого й бунчужного. Гетьман запровадив єдине озброєння: рушницю, шаблю та спис; єдині однострої: синій мундир із червоним коміром, білі штани, шапки різного кольору — у кожного полку свій. Козаки з юнацтва мали вивчати загальні й окремі військові предмети.

Плани реформування освіти. Кирило Розумовський розглядав освіту як основу економіки та державності. Урядовцями гетьманської канцелярії були складені проекти відкриття університету в Батурині та перетворення на університет Києво-Могилянської академії. Це мали бути освітні заклади з бібліотеками, друкарнями, анатомічними театрами та гімназіями при них.

Спроба зміцнити державність Гетьманщини. Старшини прагнули розширити свої повноваження, звільнити край від імперського тиску.

Історичне джерело

1762 р. на замовлення К. Розумовського перекладач Генеральної військової канцелярії Семен Дівович «на честь і захист Малоросії» написав історичний поетичний твір — «Разговор Великороссии с Малороссиею». Ось які речі висловлює «Малоросія» своїй співрозмовниці:

Не тебе, Государю твоєму поддалась...

...Не думай, чтоб ты сама была мой властитель,

Но государь, твой и мой общий повелитель.

А разность наша есть в приложенных именах.

Ты Великая, а я Мала живем в смежных странах.

...Почему почитаю тебя равну себе.

Не говори: как обществу, поддалась и тебе!

...А не ты республикою повелеваешь мною,

Ничем не умалена царем я пред тобою!

Чи дозволяли українці за К. Розумовського російським чиновникам та офіцерам порядкувати в Гетьманщині?

У грудні 1763 р. З'їзд старшин підготував «Прохання малоросійського шляхетства і старшин, разом з гетьманом, про відновлення колишніх прав Малоросії» до імператриці Катерини II. Документ містив цілу програму відновлення державності Гетьманщини.

Історичне джерело

У ході обговорення й написання «Прохання...» пропонувалося відновити традицію укладення міждержавних договорів між гетьманом і царем; відновити право «українського народу» вільно обирати гетьмана; перетворити З’їзд старшин на Генеральну раду — парламент Гетьманщини; перетворити Генеральний військовий суд на трибунал — найвищу й остаточну судову установу; повернути Україні території, відібрані попередніми російськими царями; відновити «генеральну лінію» (кордон) між Україною та Росією; відновити митниці на кордоні з Росією і скасувати їх на кордоні з Польщею та Туреччиною; звільнити Україну від утримування своїм коштом російських полків; повернути українцям борги, за постачання російської армії у 1735—1739 рр.; а в майбутньому, «щоб усе на готові гроші куповано було»; створити в Україні два університети за європейським зразком та ін. — усього 23 пункти.

Чи міг російський уряд допустити відродження державності Гетьманщини?

Проведені в Україні-Гетьманщині реформи та зміни засвідчували, що українське суспільство під керівництвом старшинської еліти прагнуло розвитку власної державності. «Прохання...» ж стало справжньою програмою цього розвитку.

2. Остаточна ліквідація гетьманства

Цілком природно, що Катерина II побачила в «Проханні...» реальну загрозу здійсненню імперських планів щодо Гетьманщини. Тому вона наказала привести в бойову готовність російські полки, дислоковані в Україні, підняти на укріплення гармати, таємно підвести до кордонів Гетьманщини ще кілька військових з’єднань, заарештувати «генеральну артилерію» Гетьманщини, посилити охорону порохових заводів і складів боєприпасів. Імператриця негайно викликала К. Розумовського до Петербурга, категорично вимагаючи від нього зректися гетьманської влади. Він зволікав 10 місяців. Європою поповзли чутки, що гетьман готує новий державний переворот у Росії. Проте в жовтні 1764 р. К. Розумовський склав гетьманські повноваження.

Ліквідація гетьманства означала ліквідацію Української козацької держави.

3. Діяльність П. Рум’янцева в Лівобережній Україні

Маніфестом від 10 листопада 1764 р. Катерина II скасувала гетьманство, а натомість заснувала другу Малоросійську колегію.

Її президентом став граф Петро Рум'янцев — генерал-губернатор Малоросії та «головний командир» українських і російських військ, дислокованих у Лівобережжі. Таємною інструкцією Катерина ІІ зобов'язала намісника здійснити «обрусєніє» Гетьманщини. Імператриця мала на увазі не лише нав’язування лівобережцям російської мови та звичаїв, а й підпорядкування всіх генеральних, полкових і сотенних установ і судів другій Малоросійській колегії, щоб таким чином ліквідувати державність Гетьманщини, а судівництво перевести на російські закони. Наказувалося вести пильний нагляд за діями та настроями старшин, а за необхідності діяти, «де лисячим хвостом, а де вовчою пащею».

Важливим завданням, яке П. Рум'янцев мав виконувати негайно, було перетворення Гетьманщини на «доходну провінцію», тобто в колонію Російської імперії. Уже наступного 1765 р. П. Рум’янцев провів «Генеральний опис Малоросії» — перепис її населення та господарства й на цій основі запровадив «рубльовий оклад» з кожної хати.

Офіційно проведення перепису пояснювалося прагненням звільнити українців від труднощів, пов’язаних із постачанням продуктів і фуражу для утримання 6 російських драгунських полків і Глухівського гарнізону, що стояли в Україні з 1709 р. і коштували українцям понад 95 тис. рублів щорічно.

Запровадження «рубльового окладу» дозволило збирати по 252 тис. рублів за рік. Це дало змогу імперії напередодні війни з Туреччиною перетворити Лівобережжя па справжню базу російської армії. Протягом весни 1768 р. на постійні квартири в Гетьманщину було додатково переведено ще 9 полків. Ще 6 полків розмістили в Слобожанщині.

Друга Малоросійська колегія — орган Російської імперії, створений Катериною II для управління Гетьманщиною та повної ліквідації державної автономії України.

Російських солдатів поселяли не в казарми, а па квартири до українців, які мусили годувати, забезпечувати постояльців світлом і теплом. Українці сплачували і «рубльовий оклад» на утримання російських військових.

З початком російсько-турецької війни 1768—1774 рр. господарство Гетьманщини П. Рум'янцев підпорядкував задоволенню потреб російської армії.

Люди й транспортні засоби відмобілізовували на військові будівельні роботи, спорудження переправ через річки, погоничами для перевезення військових вантажів, на заготівлю будівельних матеріалів, дров, сіна. Знову українці страждали від вилучень худоби та продовольства. Українська скарбниця перетворилася на постачальника грошей для російської армії.

Історичний факт

Поки 13 козацьких полків Гетьманщини та 11 тис. запорожців воювали, забезпечуючи себе власним коштом, Гетьманщина утримувала на фронті 6 російських драгунських полків, потративши на це протягом війни майже 700 тис. рублів. Близько 2 млн рублів з Генеральної військової канцелярії було витрачено на купівлю для російської армії десятків тисяч волів, коней, упряжі, возів, провіанту та фуражу, забезпечення розвідувальних акцій, транспортування через Україну воєнних вантажів тощо.

У лютому 1780 р. Катерина II звеліла відпустити з українського скарбу в розпорядження севастопольського генерал-квартирмейстера «на будівлі, необхідні по флоту нашому чорноморському, 203 640 рублів».

На імперські справи витрачалися й гроші Слобожанщини. 1774 р. для підкупу ногайських ватажків звідти було витрачено 100 тис. руб.

Продовжте відомий вислів: «Якщо народ не годує власну армію, то...»

4. Скасування автономного козацького устрою на Слобожанщині

Наступного року після ліквідації державності Гетьманщини, улітку 1765 р., російська володарка видала маніфест про скасування полкового козацького устрою на Слобожанщині, перетворення її на Слобідську Українську губернію Російської імперії. Замість 5 полків створювалося 5 провінцій. Судівництво й урядування в них здійснювалося вже на основі російських законів.

Полковник Ізюмського полку Федір Краснокутський спробував організувати слобідських старшин виступити проти таких змін. Однак вони не погодилися й навіть, боячись утратити нажите багатство та посади, підписали прохання до імператриці про бажаність змін. Краснокутського ж було заслано в Казань.

5. Ліквідація решток автономного устрою Гетьманщини

У січні 1782 р. на землях Лівобережжя були засновані три намісництва: Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське. Управління й судівництво в них було переведене на російські закони. Одночасно припинили роботу сотенні та полкові установи. Це означало ліквідацію решток автономії Гетьманщини й включення Лівобережжя до складу Російської імперії на правах російських територіально-адміністративних одиниць.

У 1783 р. козацькі лівобережні полки реорганізовано в регулярні частини російської армії. З травня 1783 р. Катерина II заборонила селянам міняти місце проживання на території Лівобережної та Слобідської України, тобто запровадила кріпацтво, якого українці позбулися ще 1648 р. На плечі селян ліг і подушний податок.

М. Дерегус. На панщину. 1963 р.

Історичний факт

За підрахунками сучасника Опанаса Шафонського, надходження від Гетьманщини до російської казни протягом 1765—1782 рр. досягали середньорічної суми — 393 400 руб. Після запровадження кріпацтва та подушного податку в 1783 р. російська казна отримала 1 194 819 руб.

Про виконання якого із завдань Катерини II, даного П. Рум’янцеву, свідчать цифри документа?

Щоб утримати старшин від опору імперським перетворенням Катерина ІІ 1785 р. поширила на Лівобережжя дію «Жалуваної грамоти дворянству», за якою українські старшини отримували всі права російського дворянства.

Опір імперському наступу. Не всі старшини ганебно погоджувалися обміняти державність Гетьманщини на права російських дворян. Особливо твердими й послідовними у своїх переконаннях були ніжинські та батуринські патріоти, які за свої погляди були кинуті до в’язниці

Під час роботи Законодавчої комісії в Москві українські депутати на чолі з Григорієм Полетикою виступили проти проекту перетворень у Гетьманщині, який під керівництвом П. Рум’янцева підготувала друга Малоросійська колегія.

Григорій Полетика — громадський діяч, патріот

Підтриманий Новгород-Сіверським гуртком патріотів. у 1791 р. до Пруссії з таємною місією їздив поет, драматург, громадсько-політичний діяч Василь Капніст. У Берліні він намагався заручитися воєнною підтримкою прусського короля українського національно-визвольного руху у разі збройного виступу проти російського самодержавства.

Завдання та запитання

1. Опишіть процес відновлення гетьманства протягом 40—50-х років XVIII ст. Які ознаки української державності було відновлено разом з посадою гетьмана?

2. Розкрийте зміст реформ, запланованих і проведених в Україні за гетьманування К. Розумовського.

3. Охарактеризуйте комплекс перетворень, які провів на Лівобережжі П Рум'янцев.

4. Як історики тлумачать вислів «доходная провінція», «обрусєніє Гетьманщини», «рубльовий оклад»?

5. Що саме мала на увазі імператриця, радячи П. Рум’янцеву діяти в Україні, «де лисячим хвостом, а де вовчою пащею»?

6. Поміркуйте, чого саме не могла прийняти Катерина II зі змісту «Прохання малоросійського шляхетства...». Які її дії засвідчують, що вона поставилася до вимог по-імперськи жорстко?

7. Розкрийте механізм подвійного стягування з українців «рубльового окладу».

8. Підготуйте короткі повідомлення про життєвий шлях українських патріотів Г. Полетики та В. Капніста.

9. Визначте, що відіграло вирішальну роль у відновленні гетьманства в Україні: прихильність російської володарки до сім'ї Розумовських чи імперські плани Росії. Аргументуйте свою відповідь на основі аналізу наступних подій.

10. Дайте назву тим двом історичним процесам, зіткнення яких призвело до ліквідації Української козацької держави.