Підручник з Історії України. 8 клас. Струкевич - Нова програма

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 4 «УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в 60—80-і роки XVII ст.»

Початок війни Швеції проти Польщі в 1655 р. Московія сприйняла як загрозу власній безпеці й у 1656 р. уклала сепаратне Віденське перемир'я з Польщею, знехтувавши інтересами свого союзника Війська Запорозького. Гетьман справедливо розціпив політику Москви як брутальну зраду умов українсько-московського договору й разом з іншими європейськими володарями почав вибудовувати антипольську коаліцію. Союз із Швецією та Трансільванією піднесли державу В. Хмельницького в 1657 р. на найвищий ступінь авторитету, сприяли поширенню влади й впливу Української козацької держави на Західне Поділля, Волинь, Полісся та Турово-Пінщину.

Гетьманщина стала повноправним учасником європейських політичних процесів. Український народ повірив у власні сили, відстоював свої природні права та вольності. У нього сформувалося почуття гідності, честі та лицарства.

Смерть великого гетьмана похитнула основи створеної ним держави. Єдине державне керівництво розшиюся на декілька старшинських угруповань. Вони розпочати боротьбу за владу й багатство. Гетьман І. Виговський продовжив зовнішньополітичний курс Б. Хмельницького, але відмовився від політики соціальної рівноваги, сприяв старшинам у накопиченні багатства. Така політика викликала незадоволення селянства й козацтва та призвела до Руїни — громадянської війни.

Суперечності, що виникли у відносинах між Україною та Московією, спонукали І. Виговського, а потім і Ю. Хмельницького шукати рівноправної державної угоди з Польщею. Проте імперські інтереси Польщі та Московії зійшлися на укладенні Апдрусівського договору 1667 р. Так, знову зрадивши умови українсько-московського договору, Москва спричинила до розділення України, повернення Правобережжя до складу Польщі. Незважаючи на це, українське громадянство, обравши гетьманом П. Дорошенка, продовжило боротьбу за незалежність і соборність. Гетьману вдалося ненадовго відновити єдність українських земель, а мешканцям Лівобережжя вигнати ненависних московських воєвод, допущених І. Брюховецьким до українських справ.

Змагання за гетьманську булаву нових претендентів, підтриманих сусідніми державами, викликало загострення внутрішньополітичної боротьби. Готуючись до рішучої боротьби за возз’єднання України. П. Дорошенко вирішив опертися на союз із Туреччиною. Скориставшись цим, султан відняв у Польщі Західне Поділля. Спроби Москви та Лівобережжя заволодіти Правобережжям у боротьбі з Туреччиною повернулися спустошенням краю та знищенням Чигирина. Зазнавши нечуваних жертв, Правобережжя було розділене між Туреччиною, Польщею та Московією. Підписанням Бахчисарайського договору Московія втретє зрадила українсько-московському договору 1654 р., відмовилася від протекції над Правобережжям на користь Туреччини.

Після поразки П. Дорошенка територія Гетьманщини обмежилася Лівобережною Гетьманщиною, що визнала своїм монархом московського царя й зуміла зберегти державну автономію. Політичну окремішність зберігали Запорожжя та Слобожанщина.

Найважливіші угоди в 60—80-х роках XVII ст.

Дата укладення

Назва угоди

Сторони та представники

Наслідки для України

24 жовтня 1656 р.

Віденське перемир'я

Московське царство та Річ Посполита

Територія Гетьманщини обмежувалася лише кордонами Київського воєводства.

6 вересня 1658 р.

Гадяцький договір

Українська козацька держава та Річ Посполита

Об'єднання в союзну державу з Польщею й Литвою; у межах Київського, Брацлавського й Чернігівського воєводств мало бути створене князівство Руське.

17 жовтня 1659 р.

Переяславський договір

Українська козацька держава тa Московське царство

Підписання сфальсифікованого Переяславського договору 1654 р. призвело до повної залежності України від Москви.

17 жовтня 1660 р.

Слободищенський договір

Українська козацька держава та Річ Посполита

Гетьманщина ставала лише автономною частиною Речі Посполитої, їй заборонялося вести незалежну зовнішню політику; несприйняття Лівобережжям домовленостей з Польщею призвело до поділу України по різні береги Дніпра.

1665 р.

Московські статті

Лівобережна Гетьманщина та Московське царство

Московські воєводи розмістилися майже в усіх великих українських містах й отримали судові, адміністративні та господарські повноваження.

30 січня 1667 р.

Андрусівський договір

Московське царство та Річ Посполита

Перемир'я на 13,5 років; Правобережжя відійшло до Польщі, Лівобережжя — до Москви, Запорозька Січ — під контроль обох держав.

9 березня 1669 р.

Глухівські статті

Лівобережна Гетьманщина та Московське царство

Лівобережжя погоджувалося на опіку царя лише на засадах статей Б. Хмельницького. Гетьман і старшини відновили внутрішнє урядування та суддівство.

17 червня 1672 р.

Конотопські статті

Лівобережна Гетьманщина та Московське царство

Продовжено обмеження прав гетьмана: тепер він не мав права проводити зовнішню та кадрову політику без згоди царя й Старшинської ради.

18 жовтня 1672 р.

Бучацький мирний договір

Правобережне козацтво з Османською імперією та Річ Посполита

Польща віддавала Туреччині все Подільське воєводство, Брацлавщина й Правобережна Київщина залишалися під владою правобережного гетьмана й протекторатом султана.

13 січня 1681 р.

Бахчисарайський договір

Османська імперія та Московське царство

Туреччина отримала Північну Київщину, Брацлавщину й Поділля; Московія — Лівобережну Україну та Київ; території Середньої та Південної Київщини між Бугом і Дніпром мали залишатися незаселеними впродовж 20 років.

травень 1686 р.

«Вічний мир»

Річ Посполита, Московське царство

Утвердження на необмежений час насильницького поділу України.