Підручник з Історії України. 8 клас. Струкевич - Нова програма

§ 28. ЗАПОРОЗЬКА СІЧ І СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА в другій половині XVII ст.

Поміркуйте, чому в Україні назви багатьох населених пунктів повторюються. Наприклад, назва Тростянець в в Галичині, на Волині, Вінниччині, Полтавщині, Сумщині.

1. Запорозька Січ у складі Гетьманщини

До 1648 р. Запорожжя було центром організації козацтва, головним прихистком і захисником православного люду й шляхтичів, які висловлювали свій протест проти покатоличення, спольщення й посилення соціального визиску. Січ на Микитиному Розі прийняла Б. Хмельницького та його перших сподвижників.

Саме виступ повстанського війська з Микитинської Січі поклав початок Національно-визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького. Досвід організації життя й діяльності січового товариства Б. Хмельницький використав для побудови Української козацької держави. Навіть офіційну назву Військо Запорозьке новостворена держава запозичила у своєї першооснови.

На думку вчених

Історія козацтва, на перший погляд. — явище суто української історії. Однак тема козацтва пов'язує Україну з всесвітньо-історичним процесом. Запорозьких козаків учені порівнюють із відомими лицарськими орденами середньовіччя, іспанськими орденами часів визволення Піренейського півострова від арабів, із сербськими ускоками, хорватськими граничарами, угорськими секеями та гайдуками, навіть з американськими піонерами Дикого Заходу.

Що дає підстави порівнювати дії запорозьких козаків і зазначених іноземних спільнот? Чи відомі вам засади, на яких вони діяли?

Майже всім своїм складом Запорожжя приєдналося до війська Б. Хмельницького й стало однією з рушійних сил Національно-визвольної війни. У Січі залишилася лише незначна залога під проводом кошового отамана.

Поступово між Запорожжям і Гетьманщиною виникали суперечності. Так, за умовами Зборівського, а потім і важкого Білоцерківського договору, багато запорожців залишилося поза козацьким реєстром. Вони не могли стерпіти й дозволу на повернення в Україну польських феодалів. Тому в лютому—березні 1650 р. на Запорожжі спалахнуло повстання, очолене козаком Худолієм. Гетьман швидко його придушив і стратив Худолія, але напруження не спадало.

Щоб почуватися безпечніше, улітку 1652 р. запорожці перенесли Микитинську Січ, що знаходилася на легкодоступному з боку степу Микитиному Розі, до важкодоступного півострова, утвореного Чортомлицьким рукавом Дніпра (Чортомлицька Січ). Проте гетьман і надалі рішуче приборкував будь-які прояви непослуху. Водночас він залучав запорожців до участі у війні з Польщею. Особливо вони відзначилися в битвах під Жванцем у 1653 р., під Городком і Львовом у 1655 р., у військових діях на територіях Білорусі й Литви.

Чортомлицька Січ — заснована 1652 р. на Чортомлицькому рукаві Дніпра, відома активним утручанням у внутрішньополітичні справи Гетьманщини в другій половині XVII ст. й активною боротьбою проти Туреччини та її васалів. Знищена 1709 р. за наказом Петра І.

Разом з тим Запорожжя становило й суттєву економічну підпору боротьбі Гетьманщини. Особливо вагому роль тут відігравало конярство. Біля річок Інгулець, Південний Буг, у Великому Лузі в другій половині XVII ст. існували великі кінні заводи, які постачали коней для війська.

Після смерті Б. Хмельницького політичний вплив Запорожжя на внутрішнє життя Гетьманщини знову почав зростати. Січ перейшла у відкриту опозицію до гетьманського уряду. Сюди стікалися всі незадоволені політикою гетьманів, але насамперед старшин, які посилювали соціальне гноблення, перетворювалися на «нових панів». На жаль, політична активність, яку проявляли запорожці, не стільки сприяла зміцненню Української козацької держави, скільки шкодила їй.

Чортомлицька Січ. Реконструкція В. Ленченка

2. Участь запорожців у війнах проти Польщі, Османської імперії, Кримського ханства

Чортомлицька Січ продовжувала відігравати велику роль в охороні південних кордонів України. Запорожці завдавали ударів туркам і татарам у найрізноманітніших напрямах. Вони здійснювали походи то на Перекоп, то на татарські фортеці в пониззі Дніпра. Ходили на Очаків, Аккерман, Бендери, на буджацьких татар, на Чорний і Кучманський шляхи.

3. Іван Сірко

Найвизначнішим кошовим отаманом другої половини XVII ст. був Іван Сірко. Січове коло щонайменше 15 разів обирало його кошовим отаманом. Головним завданням Запорожжя вів уважав боротьбу з татарами й турками. Іван Сірко організував 20 великих походів, здобув понад 60 перемог у битвах з військами османів та їхніх васалів. Відомий випадок, коли під Перекопом його загін розбив уп’ятеро більше татарське військо. Народ складав про нього легенди, хроністи й літописці, європейські газетярі захоплювалися І. Сірком як воєнним стратегом і полководцем.

Історичне джерело

Кошовий І. Сірко заявляв: «За віру православну заступаючись і славу безсмертну тим собі заробляючи, ми груди свої кров'ю неприятельською багрянимо». «Бог свідок моєї душі, що я ніколи не ходив в Україну з тим, щоб руйнувати мою батьківщину; не хвалячись, правду кажу, що всі мої заходи й намагання спрямовані на те, щоб робити шкоду нашим ворогам бусурменам».

Чи відрізняються емоції сучасних патріотів від почуттів І. Сірка?

Однак, проводячи блискучі операції, І. Сірко ніколи не був удумливим політиком. Присвячуючи всі сили боротьбі з «бусурменами», він не прораховував розкладу сил у міжнародній політиці й мимоволі шкодив державним інтересам України, невчасно нападаючи на Кримське ханство за гетьманування І. Виговського та П. Дорошенка.

Кошовий отаман Війська Запорозького Іван Сірко. Графічна та скульптурна реконструкції Г. Лебединської

Історичний факт

Відносини між Кримським ханством і Січчю не обмежувалися лише воєнним протистоянням. Між ними існували політичні й торгові зв’язки. Кошовий І. Сірко навіть дозволяв татарам кочувати й випасати худобу на землях Війська Запорозького Низового в часи посухи та голоду. Так само чинили й татари в сутужні часи для Січі.

Як узгодити даний історичний факт з попередніми заявами І. Сірка?

4. Політика уряду Московії щодо Запорозької Січі

Помітивши загострення суперечностей між Запорожжям і гетьманським урядом, московські політики відразу ж спробували використати це у своїх інтересах. Царський двір налагодив безпосередні зв'язки з Кошем, обминаючи гетьмана. Надсилав на Січ гроші, подарунки, провіант, військове спорядження. І запорожці потрапили в розставлені тенета. Вони підтримали Пушкаря проти Виговського, Брюховецького проти Сомка, Суховія проти Дорошенка.

Одночасно московський уряд розглядав Запорожжя як небезпечне вогнище вільнодумства та свободи. Усвідомлюючи, що січовики можуть легко змінити своє ставлення до Московії, він прагнув підпорядкувати собі Запорожжя. Першим кроком такої політики стало розміщення московської залоги навпроти Чортомлицької Січі в 1663—1667 рр. Січ це сприйняла як порушення своїх вольностей і з підозрою почала поглядати в бік московитів.

Андрусівський договір 1667 р. поставив Січ під подвійне підпорядкування Москві та Варшаві. Договір про «Вічний мир» 1686 р. повернув Січ під протекторат Московії, яка відразу ж почала споруджувати лінію укріплень уздовж р. Самари. Це ще більше ускладнило відносини між Запорожжям і царським урядом.

Попри це, наприкінці століття запорозькі козаки взяли активну участь у азовсько-дніпровських походах 1695—1696 рр., які організували Московська держава та Гетьманщина.

5. Слобідська Україна в другій половині XVII ст. Заснування слобідських міст

На схід від України-Гетьманщини протягом XVII ст. український народ освоїв нові землі Слобідської України. Її територія в другій половині XVII ст. охоплювала сучасні Харківську, Сумську, Донецьку та Луганську області. До Слобожанщини входили також території, які нині належать Росії: південь Воронезької, Курської та більша частина Бєлгородської областей.

За часів Київської держави ці землі входили до складу Чернігово-Сіверського князівства. Після монгольської навали та пізніших нападів азійських степовиків родючий і багатий край перетворився на Дике Поле.

Степами Слобожанщини проходили шляхи, якими татари йшли в Україну та на Московію. Щоб перешкодити нападам татар, царський уряд намагався заселити край та захистити його оборонними лініями.

Масову й вільну колонізацію цього краю розпочали й успішно здійснили українці. Одним із перших колонізаторів став гетьман Яків Острянин, який у 1638 р. з полком із 900 вояків оселився біля м. Чугуєва. Нові хвилі переселенців прийшли з Гетьманщини після берестецької невдачі 1651 р. та в роки Руїни.

Так, 1652 р. 1000 реєстрових українських козаків Чернігівського та Ніжинського полків із родичами, домашнім скарбом і худобою під керівництвом полковника Івана Дзиковського заснували Острогозьк. 1654 р. було засновано Харків. 1655 р. — Суми. Тут поселилося 100 родин селян і козаків-переселенців із містечка Ставища Білоцерківського полку на чолі з Герасимом Кіндратовичем. Уже в 50-х роках XVII ст. українці заснували найбільші міста Слобожанщини: Острогозьк, Харків, Лебедин, Охтирку, Суми, Зміїв, Ізюм і ряд інших. Навколо міст осідали дрібніші групи переселенців чи окремі сім'ї і засновували села.

Історичний факт

Місто Золочів відоме здавна на Львівщині. Таку саму назву має районний центр поблизу Харкова. На Черкащині відомі Лебедин і Вільшана. Районний центр Лебедин є і на Сумщині, а Вільшан на Слобожанщині аж три. Іван Сірко, виходець з Мурафи, що на Вінниччині, заснував із козаками Мерефу поблизу Харкова.

Царський уряд радо приймав українських переселенців. Адже їм не потрібно було надавати господарську допомогу, а своїми слободами вони створювали значно надійніший оборонний вал для Московської держави, аніж старі укріплені лінії.

Історичний факт

Місто Охтирка виникло внаслідок переселення 445 чоловіків, 109 жінок і 634 дітей. Окрім них, переселилися 72 родичі та 18 дітей. Тож в Охтирці проживало 1587 осіб. Вони привели 605 коней, 618 волів, 479 корів, 1473 вівці й 1091 свиню.

6. Адміністративно-політичний устрій Слобідської України

У Слобідській Україні сформувалося 5 козацьких полків — Острогозький, Харківський, Сумський, Охтирський та Ізюмський. Полковники Слобожанщини мали надзвичайно високий авторитет і здійснювали управління за допомогою полкової старшини: обозного, судді, осавула, хорунжого та двох писарів. Судові справи вирішувалися в судовій ратуші. Подібні старшинські уряди існували й у сотнях. Однак сотника вибирала полкова старшина, а він уже добирав собі сотенних старшин.

Принциповою відмінністю адміністративно-територіального устрою Слобідської України була відсутність гетьмана та генеральної старшини. Кожен із п'яти полковників підпорядковувався білгородському воєводі. Полки отримували від царя жалувані грамоти з визнанням окремих козацьких прав і вольностей, звільненням від податків, правами па вільну торгівлю.

Й. Брандт. Козак на посту. Приблизно 1900 р.

7. Соціальний устрій Слобідської України

Провідним привілейованим станом на Слобожанщині були виборні козаки та підпомічники. Перші становили основу козацького війська, були обов'язковими учасниками бойових походів. Підпомічники не могли забезпечити себе необхідною зброєю, амуніцією, достатньою кількістю коней, провіантом і фуражем. Тому вони мали обов'язки допомагати виборним грішми, провіантом, залучалися до виконання обозної служби. За реєстром 1732 р. в Слобідському краї проживало 22 тис. виборних козаків і 86 тис. підпомічників.

Селяни господарювали в Слобожанщині як вільні хлібороби, зберігали за собою назву «посполиті», платили до царської скарбниці податок. Проте більша частина посполитих добровільно селилася на землях полкової та сотенної старшини, заможних козаків і допомагали обробляти їхні поля.

Поселялися в цьому краї також міщани. Крім хліборобства, вони займалися ремеслами, організовувалися в цехи. Міщани виконували військові повинності. Часто їх офіційно називали «козаками городової служби». Міщан зобов’язували утримувати в бойовому стані фортеці, постачати для війська смолу, колеса, хомути, сідла, видавати для перевезень запряжені вози. Ковалів, шевців, кравців відряджали в полки, де вони мусили працювати на потреби війська.

Історичне джерело

Уривок із листа І. Сірка до кримського хана від 25 вересня 1675 р.

«...Бо якщо й колишні відважні кавалери й мужні вожді Війська Запорозького, наші славні предки, віддавна воювали Крим і царство турецьке, то нам, їхнім нащадкам, хто може заборонити йти тим же самим воїнським шляхом? Отже, ми, Військо Запорозьке Низове, не бажаємо воювати й ворогувати з вашою милістю і з усім кримським панством. Одначе коли знову буде з вашого боку привід до війни, то ми навзаєм не побоїмося напасти на Кримське ханство».

На які особливості відносин між Кримським ханством і Запорожжям звертав увагу кошовий отаман І. Сірко?

Запитання та завдання

1. Опишіть і дайте оцінку діям Запорозької Січі в різні періоди існування Української козацької держави — Гетьманщини.

2. Складіть доповідь про заселення українцями Слобідської України.

3. З'ясуйте зміст поняття «Слобожанщина», «ускоки», «граничари», «секеї», «гайдуки», «американські піонери».

4. Покажіть на історичній карті території Слобожанщини.

5. Визначте головні принципи політики Московської держави щодо Запорожжя.

6. Визначте найсуттєвіші ознаки адміністративно-політичного устрою Слобожанщини.

7. Порівняйте становище міщан у Слобожанщині та Гетьманщині.

8. Визначте причини, які призвели до виникнення суперечностей між Запорозькою Січчю та Гетьманщиною вже за життя Б. Хмельницького.

9. Поміркуйте, яких рис не вистачало І. Сіркові, щоб стати видатним історичним діячем.