Підручник з Історії України. 8 клас. Струкевич - Нова програма

§ 19. УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ — ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО

Пригадайте істотні ознаки держави з історії стародавнього світу та середніх віків.

1. Народна основа козацької держави

Унаслідок Національно-визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. на теренах Східної Європи утвердилася Українська козацька держава. Новостворена держава отримала офіційну назву — Військо Запорозьке, перейнявши традиційну назву військової організації низових і реєстрових козаків. Оскільки цю державу очолив гетьман, її нерідко називають Гетьманщиною.

Протягом перших місяців цієї війни український народ розпочав створення власної держави. Мешканці певної території, знищивши чи вигнавши польських адміністраторів, проголошували себе козаками й запроваджували «козацький порядок» та «козацький присуд». Для цього вони об’єднувалися в курені, сотні й полки, обирали собі курінних отаманів, сотників, полковників та інших старшин. Усі суспільні справи вирішували на відповідних радах. Побудові держави дуже допомогли «Статті про устрій Війська Запорозького», розроблені В. Хмельницьким у червні 1648 р.

Кожна військова одиниця потребувала своєї господарської основи, яка забезпечувала б її зброєю, військовими припасами, продовольством, фуражем, кіньми, волами та возами для транспортування військових вантажів тощо. Цими основами стали ті села, містечка й міста з навколишніми землями, у яких проживали козаки відповідних сотні чи полку. Владу козацьких командирів визнавало все місцеве населення. Таким чином командири, які мали військову владу над сотнями й полками як бойовими одиницями, ставали також адміністраторами (управлінцями) та суддями в сотнях і полках, де базувалися їхні підрозділи.

Державна символіка. Державним гербом став герб Війська Запорозького, на якому зображений козак із шаблею при боці її мушкетом на лівому плечі.

Герб Української козацької держави (Війська Запорозького, Гетьманщини). 1622 р.

Прапор і шабля Б. Хмельницького. Стокгольмський військовий музей. (Швеція). 1649 р.

Державними прапорами були гетьманські. Першим із них був прапор, виготовлений у 1648—1649 рр. — біле полотнище з червоним колом, посередині якого розміщений хрест, подібний до зображень хрестів па саркофазі Ярослава Мудрого. Хрест обрамляють вісім (по чотири з кожного боку) золотих і дві червоні зірки. Під хрестом зображений півмісяць, обернений догори. Полки та сотні мали військові корогви з різними емблемами та різноманітним поєднанням кольорів (білий, червоний, жовтий, синій тощо).

Державна мова. З часу виникнення Української козацької держави в усіх офіційних виступах, універсалах, діловодстві гетьман і старшини послуговувалися українською мовою. Нею вели дипломатичні перемовини й листування.

2. Політичний устрій та адміністративно-територіальний устрій

Верховним органом козацької держави стала Генеральна військова рада. Її учасниками були всі члени військового товариства, тобто козаки й старшини. Якщо ж рада порушувала питання, які стосувалися не лише козацтва, а й інших станів, вона перетворювалася на «чорну раду», тобто всестанову раду.

Генеральна військова рада вирішувала найважливіші державні питання: вибирала гетьмана й генеральних старшин, приймала найважливіші зовнішньополітичні рішення, здійснювала правосуддя. Протягом перших місяців Національно-визвольної війни Б. Хмельницький часто скликав Генеральну військову раду.

Проте рада, на яку збиралися тисячі козаків, не могла кваліфіковано обмірковувати державні справи. Тому з другої половини 1648 р. Генеральну військову раду скликали рідко. Замість неї все частіше скликали Старшинську раду. До її складу входили генеральні старшини й полковники. Саме Старшинська рада стала вирішувати основні питання внутрішньої та зовнішньої політики Гетьманщини.

З 1649 р. на чільному місці в Українській козацькій державі утвердився гетьман. Богданові Хмельницькому належала вища законодавча, виконавча й судова влада. Гетьман скликав Генеральну військову й Старшинську ради, видавав універсали, які мали силу закону для всього населення, наглядав за державною скарбницею, керував дипломатичними відносинами, вів мирні перемовини, здійснював верховне командування збройними силами.

ГЕТЬМАН

Законодавча (установча)

Виконавча влада

Судова влада

Здійснювати управління державою гетьманові допомагали генеральні старшини, які всі разом утворювали Раду Генеральної старшини. Під час війни цей орган відігравав роль генерального штабу, а в мирний час перетворювався на кабінет міністрів, вирішуючи питання внутрішнього життя. Роль найвищих державних урядовців виконували генеральні старшини: генеральні писар, обозний, двоє суддів, підскарбій, два осавули, бунчужний і хорунжий.

РАДА ГЕНЕРАЛЬНОЇ СТАРШИНИ

Генеральний штаб

Кабінет міністрів

Генеральні писар, обозний, двоє суддів, підскарбій, два осавули, бунчужний і хорунжий

Провідну роль у гетьманському уряді відігравав генеральний писар. Він опікувався дипломатичними відносинами, тому чужоземці здебільшого називали його канцлером — міністром закордонних справ. За допомогою генеральної канцелярії генеральний писар слідкував також за виконанням рішень Генеральної і Старшинської рад та універсалів гетьмана, тобто відігравав провідну роль і у внутрішній політиці.

У полках і сотнях управління здійснювали полковники та сотники, опираючись на полкових і сотенних старшин.

1649 р. всю територію Гетьманщини було поділено на 16 полків і 272 сотні. Їм були присвоєні назви найбільших міст і містечок, які стали військово-адміністративними центрами полків і сотень. На Правобережжі утворилося 9 полків: Чигиринський, Черкаський, Канівський, Корсунський, Київський, Білоцерківський, Уманський, Брацлавський і Кальницький; на Лівобережжі — 7: Переяславський, Кропивнянський, Миргородський, Полтавський, Прилуцький, Ніжинський і Чернігівський. До 1657 р. виникли нові полки: Паволоцький, Турово-Пінський, Білоруський, Волинський, Стародубський та ін.

Столицею держави стало м. Чигирин. Київ мав статус давнього княжого стольного граду та духовної столиці всієї України (Русі).

Історичне джерело

У 1653 р. сотник Пилип Уманець повідомляв листовно севського воєводу: «А що ваша милість писав до нас недавніми часами, що нам, простим людям, не годиться до воєвод грамот писати, то ми за ласкою Божою тепер не є прості, а лицарі Війська Запорозького. Правда, що посол великий коронний, небіжчик Адам Кисіль, постановив був з государем праведним і з боярами великими, що тільки вільно було писати грамоти до воєвод воєводам, старостам, суддям, писарям земським і гродським. А тепер у нас за ласкою Божою, поки Його воля свята, тут у всьому краю Сіверському ні воєводи, ні старости, ані судді, ані писаря немає — Боже дай, щоб здоровий був пан Богдан Хмельницький, гетьман усього Війська Запорозького. А пан полковник у нас тепер за воєводу, а пан сотник за старосту, а отаман городовий за суддю!»

На які зміни в суспільно-політичному житті України вказує лист?

3. Фінансова система та судочинство

Утримання великої армії, державного апарату, ведення воєнних дій та широких дипломатичних відносин потребувало значних коштів. Наповненням державної скарбниці займався генеральний підскарбій. Головним джерелом фінансових надходжень були податки. Українські селяни й міщани підтримували збройну боротьбу проти польської шляхти. Тому з кожного господарства на військові потреби вони сплачували по 4 талери. Козаки від податків звільнялися, їхнім головним обов’язком перед державою була служба власним коштом і «власною кров’ю» у війську.

Значні прибутки до державної скарбниці надходили завдяки оподаткуванню різноманітних ремесел і промислів. На кордонах держави з купців збирали ввізне та вивізне мита. Усередині країни стягали збори з учасників торгів та ярмарків. Державну скарбницю поповнювали також за рахунок передачі підприємцям в оренду колишніх державних земель («королівщин»), різних промислів, млинів, шинків тощо. Навесні 1649 р. було засновано карбівню — державний монетний двір.

За підрахунками дослідників, щорічний прибуток української скарбниці в ті роки становив майже 5 мільйонів золотих. Цих коштів вистачало для успішного ведення визвольної війни та широкої дипломатичної діяльності.

Історичний факт

Український монетний двір, за свідченням московського посла, карбував монети із зображенням меча на одному боці та написом «Богдан» — на іншому. Про карбування Гетьманщиною власних грошей повідомляла 21 грудня 1652 р. й також паризька «Gazette de France».

Європейські монети, що перебували в обігу в Україні. XVІІ cт.

Українська козацька держава вибудувала власну судову систему. Її очолював Генеральний військовий суд — колегіальний орган, який діяв у складі двох (а з 1654 р. трьох) генеральних суддів. Він розглядав скарги та прохання на рішення нижчих судів, справи генеральних і полкових старшин і справи про державні злочини.

У полках і сотнях діяли відповідно полкові й сотенні суди. Козацьким судам підлягали також міщани й селяни, насамперед у справах розбою та вбивств. У північних полках Лівобережжя продовжували діяльність копні суди. У містах із магдебурзьким правом суд чинили колегії лавників, у решті міст і містечок — ратуші, у селах — війти й отамани. Судочинство здійснювалося на основі українського звичаєвого права, магдебурзького права й Литовського статуту.

4. Українська армія

Богдан Хмельницький надавав особливого значення розбудові армії. Уже в червні 1648 р. він підготував для неї військовий статут — «Статті про устрій Війська Запорозького». Упродовж 1648—1651 рр. чисельність збройних сил України сягала 80—100 тис. досвідчених воїнів і 40—50 тис. селян і міщан, які несли обозну службу. Недоліком української армії було те, що це була армія-ополчення. Тому гетьман виношував плани створення 50-тисячного регулярного війська.

Ударну силу армії становила піхота. Її вважали однією з кращих у світі. Вона була озброєна найсучаснішою вогнепальною зброєю. Гетьман сформував кінноту, яка не раз демонструвала високі бойові якості в найзапекліших боях під Пилявцями, Зборовом і Берестечком. Потужною складовою української армії стала артилерія. Її поділяли на важку польову й облогову та легку кінну артилерію. Для цього використовувалися легкі «водні» гармати поставлені на лафети.

На думку дослідників військової справи, у використанні легкої кінної артилерії гетьман випередив Західну Європу на ціле століття.

До складу Богданового війська входили також підрозділи добре організованої розвідки, прикордонної, фортифікаційної та санітарної служб. Сучасники відзначали сувору військову дисципліну та безперебійне постачання армії.

Освячення козацького прапора. Мініатюра зі «Служебника» Л. Барановича. 1665 р.

5. Зміни в соціально-економічному житті українського народу

Національно-визвольна війна та створення власної держави докорінно змінили соціально-економічні відносини в українському суспільстві. Польська шляхта та магнати, їхні управителі й орендатори були винищені або вигнані з Гетьманщини. Провідне місце в суспільстві здобув козацький стан. До нього ввійшли запорожці, реєстрові козаки, селяни, міщани, дрібні православні шляхтичі. Козаки виступали захисниками українського суспільства й держави. За виконання військового обов’язку вони звільнялися від податків, мали право па землю. Кожен мешканець Гетьманщини мав змогу записатися в козаки, якщо він міг придбати коней, зброю, забезпечити себе всім необхідним у бойовому поході.

Окремим станом було міщанство. Чисельність його в Наддніпрянщині була значною через велику кількість укріплених містечок у покордонному краї. До того ж влитися до міщанського стану перед визвольною війною бажав кожен, хто прагнув бути вільніш громадянином.

Війна визволила від фільварково-панщинної роботи селян-кріпаків. Вони здобули особисту свободу, стали вільними власниками землі й отримали право займати її стільки, скільки спроможні були обробити. За це на них покладався обов’язок сплачувати державі грошовий податок — чинш.

До соціальної структури українського суспільства ввійшли також представники української дрібної православної шляхти. Вони зуміли утриматися лише тому, що пішли служити до козацького війська. Незважаючи на різке скорочення чисельності, політична вага дрібної шляхти в державі помітно зросла завдяки високому рівню освіченості й спроможності брати участь у державному управлінні.

Зміцнився статус православного духівництва, оскільки православ’я стало державною релігією. Православні монастирі були єдиними серед колишніх феодальних власників, які зберегли свої земельні володіння.

З козацьких старшин, православних шляхтичів, православного духовенства почала формуватися соціальна верхівка козацької держави. Значна частина її представників хотіла скористатися наслідками Національно-визвольної війни й стати новими землевласниками, але гетьман стримував прагнення старшин швидко розбагатіти й забути за інтереси держави.

Козацькі гармати. Реконструкція. XX cт.

Завдання та запитання

1. Визначте передумови виникнення Української козацької держави.

2. Відтворіть систему державних органів козацької України.

3. Опишіть символіку держави Б. Хмельницького.

4. Поясніть, у якому взаємозв’язку перебувають поняття «Українська козацька держава», «Військо Запорозьке», «Гетьманщина».

5. Покажіть на історичній карті кордони держави, заснованої Б. Хмельницьким.

6. Поясніть, чому територія Української козацької держави була поділена на адміністративно-територіальні одиниці, які отримали назви: курінь, сотня, полк.

7. Прослідкуйте за змінами в становій структурі українського суспільства на визволених територіях.

8. Проаналізуйте зміни в суспільному становищі козацтва, селян і міщан у ході Національно-визвольної війни.

9. Створіть власний ескіз прапора, розмістивши на ньому кілька різних елементів, на кшталт козацьких прапорів. Поясніть їх символічне значення.

10. Уявіть, що вам у далекому 1648 р. потрібно переконати мешканців вашого населеного пункту визнати владу Української козацької держави. Які аргументи ви б використали?