Біологія. 8 клас. Страшко


Тема 2. Травлення

§ 8. Загальна характеристика будови і функцій травної системи

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: поживні речовини, травлення, травна система, механічна та хімічна обробка їжі, травні ферменти, регуляція травлення.

Харчові продукти та поживні речовини. Харчування — неодмінна умова для нормального росту, розвитку й життєдіяльності людського організму. До складу різноманітних харчових продуктів входять основні поживні речовини: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни й вода. Продукти рослинного та тваринного походження, доповнюючи одні одних, забезпечують клітини організму всіма потрібними поживними речовинами. Вода, мінеральні солі й вітаміни засвоюються в тому вигляді, у якому вони є в їжі. Великі молекули білків, жирів і вуглеводів не можуть пройти крізь стінки травного каналу. Тому ці речовини спочатку підлягають хімічній обробці — травленню, вони перетравлюються, просуваючись травним шляхом.

Фізіологічна сутність травлення. Травлення — складний фізіологічний процес, у ході якого їжа у вигляді харчових продуктів надходить у травний шлях, зазнає механічних і хімічних перетворень, а поживні речовини (білки, жири, вуглеводи) після розщеплення на прості компоненти всмоктуються в кров і лімфу та засвоюються організмом.

Травлення поділяють на порожнинне, що відбувається в шлунково-кишковому тракті, і внутрішньоклітинне, яке здійснюється в клітинах.

Порожнинне травлення складається з таких етапів:

  • механічної (пережовування) і хімічної обробки харчових продуктів у порожнині рота; проковтування їжі;
  • проходження її стравоходом у шлунок;
  • механічної обробки та перетравлювання в шлунку й тонкому кишечнику за допомогою 6іологічних каталiзаторiв — ферментів;
  • усмоктування перетравлених органічних речовин у кров i лімфу в тонкому кишечнику й рознесення їх із кров’ю по всьому організму;
  • просування та подальша хімічна й бактеріальна обробка їжі в товстому кишечнику;
  • видалення неперетравлених і незасвоєних решток їжі через анальний отвір.

Внутрішньоклітинне травлення. Після всмоктування розщеплені поживні речовини розносяться з кров’ю по всьому організму й починається процес внутрішньоклітинного травлення, або безпосереднього засвоєння поживних речовин. Внутрішньоклітинне травлення — це подальша обробка поживних речовин ферментами лізосом або окиснення в мітохондріях. Безпосередньо в клітинах відбуваються метаболічні процеси — анаболізм і катаболізм — за участю кисню з вивільненням енергії у формі АТФ.

Регуляція процесів травлення. Нервову регуляцію здійснює насамперед харчовий центр гіпоталамуса (відділ проміжного мозку) на основі безумовних рефлексів. У ньому знаходяться центри голоду та насичення, а також центри спраги та насичення водою. Зменшення вмісту поживних речовин у крові призводить до збудження центру голоду. Наповнення шлунка та всмоктування в кров поживних речовин, навпаки, збуджують центр насичення.

Людина має вибірковий потяг до певного виду їжі. Це явище називається апетитом (з латин. пристрасть, бажання). На відміну від голоду, апетит може виникати навіть у ситої людини, що може зумовлювати переїдання. Водночас порушення або зникнення апетиту може бути проявом якогось захворювання. У регуляції процесів травлення бере участь і кора великих півкуль головного мозку, що зумовлює утворення харчових умовних рефлексів.

Гуморальна регуляція травлення відбувається за допомогою місцевих гормонів травного шляху, які виробляють слизові оболонки шлунка, дванадцятипалої кишки та підшлункової залози. Вони регулюють якість і кількість необхідних ферментів, скоротливу діяльність шлунка та кишечнику, процеси всмоктування, секреції слизу, вироблення травних ферментів травними залозами.

Загальна будова травної системи. Травною системою називають сукупність органів, які забезпечують механічну й хімічну обробку їжі, вивільнення з неї поживних речовин та їхнє всмоктування, а також виведення з організму неперетравлених і незасвоєних решток їжі з організму (рис. 14).

Рис. 14. Загальна будова травної системи: 1 — ротова порожнина; 2 — язик; 3 — глотка; 4 — стравохід; 5 — шлунок; 6 — дванадцятипала кишка; 7 — тонка кишка; 8 — клубова кишка; 9 — висхідна ободова кишка; 10 — поперекова ободова кишка; 11 — низхідна ободова кишка; 12 — сигмоподібна ободова кишка; 13 — пряма кишка; 14 — сліпа кишка; 15 — червоподібний відросток сліпої кишки — апендикс

Рис. 15. Будова стінок шлунково-кишкового тракту: а) стінка шлунка: 1 — слизова оболонка; 2 — підслизовий шар; 3 — м’язова оболонка; 4 — серозна оболонка; б) стінка тонкої кишки: 5 — кишкові ворсинки; 6, 7 — слизова оболонка; 8 — підслизовий шар; 9 — м’язова оболонка; 10 — серозна оболонка; в) стінка ободової кишки: 11 — слизова оболонка; 12 — підслизовий шар; 13 — м’язова оболонка; 14 — серозна оболонка

Травна система складається з шлунково-кишкового тракту (рис. 15) і травних залоз — слинних, підшлункової та печінки, які виробляють секрети, необхідні для процесів травлення. Шлунково-кишковий тракт побудований так, що їжа по ньому може просуватися тільки в одному напрямку (від рота до анального отвору), а тому людина може продовжувати харчуватися й тоді, коли з’їдена раніше їжа ще перетравлюється. Шлунково-кишковий тракт має вигляд зігнутої трубки з розширенням (шлунок) і петлями (кишки) загальною довжиною 6-9 м.

Починається шлунково-кишковий тракт ротовою порожниною, за нею розміщені глотка, стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечник; закінчується анальним отвором. Стравохід, шлунок і кишечник мають трубчасту будову. Їх стінки складаються з чотирьох шарів (оболонок).

Внутрішній шар — слизова оболонка — виконує такі функції: секреторну (вироблення слизу, травних ферментів), усмоктування, а також вироблення травних гормонів.

Наступний шар — підслизова основа, у якій міститься багато кровоносних і лімфатичних судин, нервів. Разом із слизовою оболонкою вона утворює складки, які збільшують секреторну та всмоктувальну поверхні травного шляху.

М’язову оболонку утворюють непосмуговані м’язи, що забезпечують механічну обробку їжі — подрібнення харчової грудки, перемішування, просування шлунково-кишковим трактом і виведення неперетравлених решток.

Зовнішнім шаром глотки та стравоходу є сполучнотканинна оболонка, яку називають серозною, зовнішня сполучнотканинна оболонка шлунка та кишечнику називається очеревиною. Вона також має кілька шарів і не тільки вкриває внутрішні органи ззовні, а й зв’язує їх між собою та з черевною стінкою, ніби міцним каркасом.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Дайте визначення травної системи. 2. Назвіть відділи травної системи. 3. Обґрунтуйте, чим можна пояснити подібність і відмінність між системами органів травлення людини й ссавців. 4. Обґрунтуйте фізіологічне значення травлення. 5. Проаналізуйте й обґрунтуйте фізіологічну сутність травлення. 6. Поясніть відмінності між порожнинним і клітинним травленням. 7. Поясніть біологічне значення ферментів травлення. 8. Поясніть механізми обробки їжі в травних шляхах. 9. Опишіть нервову та гуморальну регуляції травлення. 10. Опишіть загальну будову травного шляху.

Домашнє завдання. 1. Пригадайте будову травної системи ссавців і порівняйте її з травною системою людини. 2. Підготуйте реферат на тему «Методи дослідження діяльності шлунково-кишкового тракту».