Біологія. 8 клас. Страшко

§ 61. Стрес і його чинники. Адаптація людини до стресу

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: стрес, неспецифічна реакція; адаптація, фази: тривоги, опору та виснаження; позитивний і негативний впливи стресу; шкільний стрес.

Що таке стрес. Поняття «стрес» (з англ. напруження) уперше запропонував у 1936 р. канадський учений Ганс Сельє. Він виникає при дії на організм надзвичайних (екстремальних) подразників, що викликають значне психічне й фізичне напруження. Вони можуть порушити гомеостаз, і називають їх стрес-подразниками. У відповідь на їхню дію виникає неспецифічна (завжди однакова) реакція, спрямована на активізацію пристосувальних захисних механізмів, що мають забезпечити адаптацію організму до дії подразника й підтримання сталості внутрішнього середовища. Стрес виникає внаслідок дії таких факторів: холод, спека, травма, значне фізичне навантаження, збудники інфекційних захворювань, токсини, психічне й емоційне напруження та багато інших.

Рис. 199. Утеча та напад — типова екстремальна ситуація взаємодії жертви й хижака

Зміни, що виникають під дією стрес-подразників, знижують їхній негативний вплив на організм, підвищують його витривалість, активізують резервні можливості психіки й опорно-рухової системи, а в деяких випадках рятують від загибелі. Стрес-подразники, що сприймаються психікою людини як певна загроза, викликають супутні емоційні реакції, наприклад емоції страху або агресії.

У природному середовищі тварини постійно потрапляють в екстремальні ситуації, пов’язані з їхнім виживанням. Це насамперед взаємодія жертви й хижака (вовк-заєць, лев-антилопа, щука-карась), які один для одного є стрес-подразниками. Напруження, що виникають в організмі тварин, і подальша реакція (утеча або напад) визначають переможця (рис. 199). Перемагає той, хто має кращий фізичний стан і життєвий досвід.

На щастя, людина майже не потрапляє в подібні ситуації. Та в житті кожного з нас виникають ситуації, у яких ми почуваємося «жертвами» або якщо не «хижаками», то «нападниками». Переважання в поведінці людей «реакції втечі» або «реакції нападу» взято за основу умовного поділу на «людей-кроликів» і «людей-левів». Перші — сором’язливі, невпевнені в собі, часто хвилюються, досить хворобливо переносять стресові ситуації; інші — навпаки, легко долають будь-які труднощі. Різниця в поведінкових реакціях пов’язана з особливостями нервових процесів (див. тему 9) і різницею в складі гормонів, які виробляє мозковий шар надниркових залоз. Якщо залози виділяють у кров переважно адреналін — гормон тривоги або гормон страху, то це «жертва». А якщо в кров, окрім адреналіну, потрапляє значна кількість норадреналіну — гормону агресії, або гормону гніву, то це «людина-лев». Адреналін звужує судини шкіри, тому людина стає блідою, норадреналін — розширює їх — і вона червоніє. Юлій Цезар нічого не знав про гормони, та, як досвідчений полководець, у кращих своїх когортах залишав лише тих вояків, які, побачивши ворогів, червоніли.

Це треба пам’ятати! Якщо боятися собаки, то запах адреналіну, який з’явиться у вашій крові, викличе в неї агресію.

Механізм розвитку стресу та його фази (рис. 200). Стресові реакції мають три послідовні фази: тривоги, опору (або резистентності) і виснаження.

Перша фаза стресу (тривоги) може тривати до двох діб і супроводжується мобілізацією наявних резервів організму (короткочасна адаптація). Наприклад, вивільненням крові з «депо» при значній кровотечі. У першій фазі спрацьовують такі нейрогуморальні механізми: під дією стрес-подразника активується симпатична нервова система, що спричиняє виділення адреналіну та норадреналіну наднирковими залозами; це викликає описані в § 57 зміни в м’язах і вегетативних органах. Водночас адреналін активує ядра гіпоталамуса, які спричиняють утворення гіпофізом соматотропного й адренокортикотропного гормонів. Останній стимулює продукування наднирковими залозами кортикостероїдів.

Друга фаза стресу (опору) пов’язана з морфологічними й функціональними перебудовами в організмі, що підвищують витривалість організму до дії стрес-подразників (довгострокова адаптація).

Наприклад, синтезуються додаткові м’язові білки, що підвищує фізичну витривалість; утворюються додаткові еритроцити та збільшується в них вміст гемоглобіну — підвищується витривалість до дефіциту кисню; синтезується пігмент шкіри меланін, що захищає організм від шкідливої дії сонячної радіації. Ці біосинтетичні процеси запускаються під впливом кортикостероїдів і соматотропного гормону, що виділяються в першій фазі стресу.

Ця фаза може тривати довго, навіть роки (наприклад, адаптація організму спортсмена до постійних фізичних навантажень).

Якщо стрес-подразник зникає, поступово зникають і ті зміни, що були ним викликані (наприклад, зменшується кількість антитіл у крові та кількість лейкоцитів після того, як організм подолав збудника інфекційної хвороби). Основною умовою довготривалості другої фази стресу є відповідність сили стрес-подразника резервним можливостям організму.

Третя фаза стресу (виснаження) виникає, якщо подразник занадто сильний і довготривалий. Це призводить до вичерпання резервних можливостей організму й руйнування механізмів адаптації. Наприклад, при невідповідності рівня фізичного навантаження рівню підготовленості людини виникає перетренування. Це супроводжується зниженням рівня натренованості й працездатності, погіршенням стану здоров’я. Якщо дія стрес-подразника триватиме, то вона може спричинити смерть.

Рис. 200. Схема виникнення стресових реакцій: 1 — кора головного мозку; 2 — гіпоталамус; 3 — гіпофіз; 4 — надниркові залози; 5 — бронхи; 6 — серце; 7 — вени; 8 — артерії; 9 — м’язи; 10 — печінка; 11 — жирова тканина

Вплив стресу на організм здебільшого сприймається як негативний, проте це не так. Помірні стресові впливи викликають підвищення загальної стійкості організму, розширення його пристосувальних можливостей. Наприклад, регулярні, поступово зростаючі за інтенсивністю й обсягом фізичні навантаження впливають лише позитивно. Якщо правильно організувати фізичні тренування, проявляється в основному фаза резистентності. Організм стає стійкішим не лише до фізичних навантажень, а й до емоційних напружень, інфекцій, отруєнь тощо.

Вплив стресу може бути й негативним. Особливо це стосується суто людської форми стресу — соціально обумовленої. Перебуваючи серед людей і підкоряючись суспільним вимогам і правилам поведінки, конкретна людина, здебільшого, не може проявити природну реакцію на стрес-подразник — реакцію втечі або нападу. Тобто напруження вегетативних систем і м’язів, яке виникає під час стресу, не реалізується в активному русі. Це призводить до поступового розвитку вегетативно-судинної дистонії, гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, цукрового діабету, ішемічної хвороби серця, а відтак — до інфарктів та інсультів.

Типовим прикладом соціально обумовленого стресу є «шкільний», або «екзаменаційний», стрес, який проявляється через хвилювання учня під час опитування, особливо під час виконання контрольних робіт і складання екзаменів.

Є два основні шляхи подолання негативного впливу «шкільного» стресу:

  • навчатися так, щоб бути впевненим у своїх знаннях і не хвилюватися під час опитування, контрольної роботи або на екзамені;
  • регулярно займатися фізичною культурою.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Поясніть поняття «стрес» і його значення в житті людини. 2. Поясніть, чому тривалий стрес небезпечний для людини. 3. Які причини виникнення негативних і позитивних проявів стресу? 4. Яку роль відіграє центральна нервова система у виникненні стресу? 5. Обґрунтуйте роль надниркових залоз у стресових реакціях. 6. З’ясуйте значення інших залоз внутрішньої секреції в підтриманні гомеостазу й адаптації організму до стресових чинників. 7. Поясніть вплив стресових чинників на здоров’я людини.

Самостійна робота з підручником. Дайте відповідь на запитання: «На якому етапі стресу людина може свідомо керувати стресовою реакцією?»

Запитання для допитливих. Чи буває стрес у тварин? Обґрунтуйте свій висновок.

Домашнє завдання. Поділіться своїми знаннями про стрес і його профілактику з членами сім’ї. Переконайте їх, що постійний стрес руйнує здоров’я.