Біологія. 8 клас. Страшко

§ 59. Імунітет. Імунна система

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: імунітет (клітинний, гуморальний, активний, пасивний, природний, штучний), антигени, антитіла, СНІД.

Поняття про гуморальний імунітет та імунну систему. Імунітет (з латин. вільний, захищений) — це сукупність захисних механізмів, які допомагають організмові боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, отрутами, сторонніми тілами тощо.

Клітинний імунітет, або фагоцитоз, відіграє в місцевих запальних процесах дуже важливу роль. При інфікуванні всього організму набуває більшого значення гуморальний імунітет. Основним його проявом є утворення певними видами лейкоцитів — лімфоцитами — антитіл (з грецьк. проти), які пригнічують шкідливу дію різних інфекційних (бактерії, віруси, найпростіші, мікроскопічні гриби тощо) і неінфекційних (пилок рослин, лікарські препарати, чужорідні білки тощо) чинників. Антитіла — це білки крові, які знищують не тільки бактерії та віруси, а й знешкоджують їхні отрути й інші хімічні речовини.

В утворенні, дозріванні та «навчанні» лімфоцитів, аби вони могли виробляти антитіла (імунна відповідь організму), беруть участь різні структури організму, об’єднані в імунну систему. Місцем утворення лімфоцитів є лімфатичні вузли та селезінка, а також скупчення лімфоїдної тканини в травній системі (наприклад, у червоподібному відростку товстої кишки — апендиксі) і в дихальних шляхах. Однак на етапі утворення лімфоцити ще не здатні розпізнавати чужорідні, тобто не властиві організму людини, речовини білкової або полісахаридної природи, які називаються антигенами (від грецьк. префікса анти-, що означає «протилежність», «протидія», та грецьк. генеа — породжую, «створюю»).

Дозрівають лімфоцити та «навчаються» розпізнавати чужорідні тіла у вилочковій залозі (тимусі). Система імунітету підпорядковується вищим регулювальним нервово-гуморальним центрам: корі головного мозку, гіпоталамусу, гіпофізу, наднирковим залозам тощо. Відомо, що хронічний стрес, негативні емоції, пригнічений настрій значно знижують імунітет і сприяють виникненню багатьох імунних зрушень. Формування імунної відповіді також безпосередньо залежить від обміну речовин; будь-яке порушення метаболізму призводить і до імунних порушень. Отже, формування імунної відповіді є результатом діяльності всього організму людини.

Основним діючим фактором гуморального імунітету є антитіла. Вони мають спорідненість із чужорідними чинниками за системою «ключ — замок». Що вища ця спорідненість і специфічність, то ефективніша «боротьба» антитіл із шкідливим чинником (рис. 198).

Види імунітету. Імунітет буває природний — пасивний, або успадкований, з яким людина народжується. Він має видовий характер. Наприклад, людина не хворіє на ящур, а худоба — на малярію.

Активний (набутий) природний імунітет виникає після того, як людина захворіє на якесь інфекційне захворювання. Так, перехворівши на кір, людина повторно вже не захворіє на нього, а в її організмі утворяться антитіла, що будуть відновлюватися впродовж усього життя. Таке явище називається імунною пам’яттю.

Рис. 198. Специфічність антитіл: 1 — молекула антитіла; 2 — бактерії різних типів; 3 — слабка спорідненість (специфічність); 4 — сильніша спорідненість (специфічність); 5 — міцне зв’язування антитіла з бактерією й знешкоджування бактерій (висока специфічність)

Штучний пасивний імунітет створюється при введенні готових антитіл в організм людини.

Де беруть готові антитіла? Тварин, наприклад мавп, свиней або коней, заражають правицею чи дифтерією. У їхньому організмі утворюються антитіла. Кров від цих тварин частково забирають, спеціальним способом виділяють антитіла, очищують, після чого їх у вигляді лікувальних сироваток уводять людині, щоб запобігти хворобі або послабити її прояви.

Штучний активний (набутий) імунітет розвивається, коли організм у відповідь на введення вакцини сам виробляє антитіла проти спеціально введених послаблених бактерій, вірусів або їхніх отрут.

Залежно від чинника, проти якого спрямована імунна відповідь, розрізняють такі види імунітету: противірусний (як правило, нестійкий), протимікробний (досить стійкий, залежить від виду мікроорганізму), протипухлинний. Останній різко погіршується за несприятливих умов довкілля та різних зловживань (куріння, уживання алкоголю та наркотиків).

Профілактичні щеплення — вакцинація (або імунізація). Слово вакцинація походить від латинського слова вакка, що означає «корова», — на честь тварини, від якої вперше була отримана вакцина. Нині вакцини вже отримують і від мишей, кролів, овець, коней, мавп.

Принцип вакцинації полягає у введенні вакцин — препаратів, які виробляють із живих ослаблених або вбитих мікроорганізмів чи їхніх отрут. Їх застосовують для активної імунізації (вакцинації) з метою утворення активного штучного імунітету. Вакцини сприяють виробленню антитіл в організмі. І коли людина у своєму житті зіткнеться з такою інфекцією, то вона не захворіє, бо в неї вже утворився активний штучний імунітет у результаті щеплення.

Це треба пам’ятати! Планові щеплення — обов’язкові!

Якщо ви проживаєте в місцевості, де існує «вогнище» певного інфекційного захворювання, необхідно зробити щеплення проти нього.

Великий внесок у справу позбавлення людства від таких страшних інфекцій, як сибірка та бешиха, зробив французький учений Луї Пастер.

Чинники, які погіршують імунний стан організму. До них належать: неповноцінне харчування (особливо нестача білків і вітамінів), хімічні речовини (промислові та побутові), часті переохолодження та перегрівання. Значно порушує імунний стан організму надмірне перебування на сонці. Однак найбільше пошкоджує імунну систему радіоактивне випромінювання, бо воно руйнує лейкоцити й такі важливі органи, як червоний кістковий мозок, селезінку, лімфовузли, вилочкову залозу й шкіру. Людина, яка зазнала впливу радіації, стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Про це страшне захворювання ми чуємо все частіше й частіше, починаючи з 1981 р. Як ви вже знаєте, у відповідь на проникнення в організм бактерій, вірусів, хімічних чинників активізуються механізми клітинного та гуморального імунітету. Однак вірус, який спричиняє СНІД, убиває імунні клітини й позбавляє організм засобів захисту — людина втрачає імунітет і може загинути від звичайної інфекції. Тому цей вірус дістав назву вірус імунодефіциту людини (ВІЛ).

Значна частина ВІЛ-інфікованих — це споживачі ін’єкційних наркотиків, які заражаються через використання спільних шприців. Майже 90 % наркозалежних людей, які вживають наркотики понад п’ять років, мають у крові ВІЛ або хворі на СНІД.

ВІЛ поширюється і статевим шляхом. Сьогодні значна частина нових випадків інфікування ВІЛ пов’язана з незахищеними випадковими статевими контактами.

Вірус також може передаватися плоду під час вагітності та при вигодовуванні дитини грудним молоком.

Кількість офіційно зареєстрованих з 1987 року ВІЛ-інфікованих в Україні перевищує 275 тис. осіб.

Профілактика інфікування ВІЛ — це насамперед спосіб життя, у якому немає місця наркотикам, алкоголю та випадковим статевим зв’язкам.

Це треба пам’ятати! Дотримуйтеся правил здорового способу життя: це сприяє зміцненню імунітету. Різні шкідливі звички, погане харчування, зловживання сонцем значно погіршують імунний стан організму. Легковажна поведінка — причина інфікування ВІЛ.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Поясніть походження поняття «імунітет». 2. Обґрунтуйте механізм гуморального імунітету. Розгляньте рис. 198 і поясніть, що називають специфічністю антитіл. 3. Які структури організму беруть участь в імунній відповіді? 4. Проаналізуйте, як і чому підпорядковується імунна система. 5. Обміркуйте, чи можна сказати, що якийсь вид імунітету важливіший за інший. 6. Проаналізуйте й поясніть, у чому полягає небезпека інфікування ВІЛ. 7. Складіть пам’ятку про попередження ВІЛ-інфікування. 8. Поясніть, у чому виявляється негативний вплив радіаційного та хімічного забруднення довкілля на імунну систему людини.

Самостійна робота з підручником. Проаналізуйте текст параграфа про роль лімфатичної системи. Визначте, у чому полягає її біологічне значення як захисту організму людини.

Домашнє завдання. Підготуйте коротке повідомлення про інтерферон.

Це цікаво знати. Два сторіччя тому, коли у світі від страшної хвороби — чорної віспи — щороку помирало багато тисяч людей, англійський лікар Едвард Дженнер помітив, що доярки часто хворіють на безпечну для людини коров’ячу віспу й ніколи — на чорну.

14 травня 1796 р., після експериментів на тваринах, Е. Дженнер вирішив провести дослід на людині. У селянки, яка заразилася коров’ячою віспою, з пухирця, у якому містився збудник, він узяв трохи рідини й увів її під шкіру здоровому восьмирічному хлопчикові (його батько погодився на це). Спочатку хлопчик нічого не відчував, але на сьомий день у нього підвищилася температура тіла, зник апетит, з’явився головний біль, а на шкірі — незначний рожевий висип. Ніч лікар не спав, не відходячи від дитини. Однак уранці хлопчик уже був здоровий. Через 1,5 місяця лікар увів йому під шкіру рідину вже з пухирця справжньої чорної віспи. Хлопчик не захворів на цю страшну недугу: він уже мав імунітет від чорної віспи на все життя!