Біологія. 8 клас. Страшко

§ 19. Кровотворення. Групи крові та резус-фактор. Переливання крові. Пересаджування кісткового мозку

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: кровотворна система, червоний кістковий мозок, селезінка, групи крові, аглютинація, резус-фактор, переливання крові, донори, реципієнти.

Кровотворна система людини. Щодоби в організмі людини гине приблизно 300 млрд еритроцитів, 5 млн лейкоцитів і 250 млрд тромбоцитів. Однак при цьому в здорової людини склад крові залишається сталим, бо ці клітини постійно відновлюються завдяки червоному кістковому мозку, селезінці та лімфатичним вузлам (рис. 49).

Червоний кістковий мозок заповнює луночки між перетинками в головках трубчастих кісток, губчастої речовини плоских кісток черепа, груднини, лопаток, хребців, ребер, тазових кісток. Він складається з первинних, або родоначальних, клітин, які в процесі дозрівання стають еритроцитами, лейкоцитами чи тромбоцитами.

Кров, яка тече судинами, постійно забирає дозрілі формені елементи до загального кров’яного русла. На випадок крововтрати швидко мобілізуються мільярди недозрілих клітин, які прискореними темпами перетворюються на дозрілі. Найшвидше відновлюються еритроцити.

Подразнення кісткового мозку за нестачі кисню в атмосфері, наприклад під час перебування високо в горах, викликає вироблення ним 6ільшої, аніж звичайно, кількості еритроцитів, до того ж із підвищеним вмістом гемоглобіну. Це дає людям змогу жити в умовах високогір’я.

На кістковий мозок негативно впливають навіть незначні дози радіації та деякі хімічні речовини, які зменшують продукування клітин крові. При сильному ураженні радіацією, вірусами або хімічними чинниками кістковий мозок утрачає здатність продукувати зрілі клітини, і в кров людини потрапляють недозрілі клітини крові, нездатні виконувати свої функції.

Великі дози радіації спричиняють променеву хворобу, коли червоний кістковий мозок може взагалі припинити продукування клітин крові.

Жировий жовтий кістковий мозок міститься в порожнині трубчастих кісток і не має кровотворної функції.

Селезінка розташована в лівому підребер’ї під діафрагмою (рис. 49, 50). Вона продукує лімфоцити — захисні клітини крові; «сортує» клітини (ті, що постаріли, знищує, відкладаючи про запас молекули заліза зі старих еритроцитів, щоб потім віддати його кістковому мозку на побудову нових); затримує й знешкоджує хвороботворні віруси й мікроорганізми, що циркулюють у крові. Завдяки особливостям своєї будови селезінка може додатково вміщувати до 500 мл крові. Скорочуючись, вона віддає цю кров на потреби організму (наприклад, при фізичному навантаженні). Через це може виникати біль у лівому підребер’ї.

Групи крові та резус-фактор. Великі кровотечі й крововтрати можуть призвести до значних порушень здоров’я людини або навіть спричинити її смерть. У такому випадку потрібне переливання крові.

Рис. 49. Кровотворна система людини (червоними цяточками позначено розташування червоного кісткового мозку): 1 — череп; 2 — груднина; 3 — ребра; 4 — селезінка; 5 — хребці; 6 — тазові кістки; 7 — головки трубчастих кісток

Рис. 50. Селезінка: 1 — підшлункова залоза; 2 — шлунок; 3 — селезінка

До початку ХХ ст. це було неможливим, будь-які спроби зробити переливання крові закінчувалися смертю хворого, аж доки в 1902 р. австрійський учений Карл Ландштейнер, а потім чеський медик Ян Янський довели, що в людей існують чотири основні групи крові, які успадковуються від батьків за певними законами генетики. Існування груп крові пов’язане з тим, що в еритроцитах трапляються речовини білкової природи — аглютиногени (антигени) — двох типів: а і В, а в плазмі — аглютиніни α і β. У крові людини не може бути однойменних аглютинінів і аглютиногенів. При їхній зустрічі відбувається склеювання (аглютинація) еритроцитів і їхнє руйнування. Якщо в еритроцитах немає аглютиногенів, то в плазмі знаходяться аглютиніни α і β — це перша група крові — 0(І). Якщо в еритроциті є аглютиногени а, то в плазмі є аглютиніни в — це друга група — А(ІІ). Якщо в еритроциті є аглютиногени В, то в плазмі є аглютиніни а — третя група — В(ІІІ). І нарешті, якщо в еритроцитах знаходяться обидва аглютиногени, то в плазмі немає аглютинінів — це, відповідно, четверта група крові — AB(IV). У Європі найчастіше трапляються перша (46 %) і друга (42 %) групи крові, рідше — третя (9 %) і найрідше — четверта (3 %).

Таблиця 2

Сумісність крові людей

Група крові

Може віддавати кров групам

Може приймати кров груп

І

І, ІІ, ІІІ, IV

І

ІІ

ІІ, ІV

ІІ, І

ІІІ

ІІІ, ІV

ІІІ, І

ІV

IV

ІV, І, ІІ, ІІІ

Кров однієї людини не завжди сумісна з кров’ю іншої. Для переливання використовують тільки таку кров, яку можна ввести в організм без шкоди для здоров’я. Бажано здійснювати переливання крові тієї ж самої групи, що й у хворого. Кожній людині треба знати, яка в неї група крові. Вона успадковується від батьків і не змінюється протягом життя (див. табл. 2).

Під час переливання крові необхідно враховувати й резус-фактор (термін походить від назви макак резус, у яких уперше було його виявлено). Резус-фактор присутній у крові 85 % людей. Їх і їхню кров називають резус-позитивними, а решту людей і їхню кров — резус-негативними. Резус-фактор також є спадковим і незмінним протягом життя. Якщо в організм резус-негативної людини перелити резус-позитивну кров, то виникне резус-конфлікт, який призведе до склеювання та загибелі еритроцитів. Резус-конфлікт може виникнути в резус-позитивного плоду, що розвивається в організмі резус-негативної жінки.

Переливання крові та її кровозамінників. Відкриття груп крові й можливості її переливання стало важливим засобом порятунку життя людей від наслідків великих кровотеч і крововтрат, під час складних хірургічних операцій, воєнних дій тощо.

Людину, якій переливають кров, називають реципієнтом (з латин. той, хто отримує). Людей, які дають свою кров для порятунку життя хворих, називають донорами (з латин. дарувати). Донором може бути кожна здорова людина віком 18-60 років. Без шкоди для здоров’я донор може здати одноразово 250-400 мл крові. Зазвичай, її здають не частіше одного разу на три місяці. Здоров’я донорів ретельно перевіряє лікар станції переливання крові. Ними не можуть бути люди, які часто вживають алкоголь, ВІЛ-інфіковані, хворі на туберкульоз, і ті, хто переніс хворобу Боткіна тощо.

Залежно від потреб хворих, переливають не тільки цільну кров, а і її складові: плазму, еритроцити, лейкоцити, тромбоцити. Успішні переливання крові врятували життя мільйонам людей. При отруєнні організму чи його зневодненні (тяжкий пронос, неспинне блювання) уводять стерильні кровозамінники — 0,9-процентний розчин кухонної солі (фізіологічний розчин, бо саме такою є концентрація NaCl у крові людини), 5-процентний розчин глюкози, штучні білкові та сольові рідини.

Пересаджування кісткового мозку. Переливання крові розраховане на тимчасову допомогу хворому. Проте трапляються тяжкі форми недокрів’я або інших хвороб (променева хвороба, злоякісні пухлини), за яких кістковий мозок неспроможний виконувати кровотворні функції. Тоді виникає потреба його пересаджування — трансплантації (з латин. пересаджування). Найскладніше — це підібрати реципієнту донора, оскільки треба подолати бар’єр несумісності тканин різних людей, які здебільшого відрізняються за білковою будовою. Це завдання надзвичайно складне через те, що організм відторгає чужорідну тканину. Тому тканини донора та реципієнта повинні мати якнайбільшу спорідненість. Хворому також призначають ліки, які запобігають відторгненню чужого кісткового мозку.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. У яких органах утворюються формені елементи крові? 2. Поясніть механізм утворення формених елементів крові. 3. Назвіть групи крові, поясніть, чим вони різняться між собою. 4. Яке значення мають знання про групи крові та резус-фактор? 5. Чому в людини протягом життя група крові не змінюється? 6. Поясніть значення переливання крові та донорства. 7. Коли виникає потреба пересаджування кісткового мозку? Які проблеми при цьому виникають?

Самостійна робота з підручником. Поясніть походження слів аглютинація та трансплантація.

Домашнє завдання. 1. Використовуючи матеріал параграфа, накресліть схему «Групи крові». 2. Використовуючи додаткову літературу, підготуйте повідомлення про відкриття груп крові та резус-фактора.

Це треба знати. У різних народів розподіл груп крові не однаковий. Наприклад, 80 % американських індіанців мають першу групу крові, 20 % — другу, а третя й четверта в них майже не трапляється. Вивчаючи групи крові циган у різних країнах, учені довели, що вони не є вихідцями з Єгипту, а походять від одного з індуських племен.