Всесвітня історія. Рівень стандарту. 11 клас. Щупак

§ 2. Початок «холодної війни»

1. РАДЯНСЬКА ОКУПАЦІЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ

В окупованих Радянською армією країнах Центральної та Південно-Східної Європи насаджувалися прорадянські тоталітарні режими, повністю залежні від СРСР. Західні держави на чолі із США намагалися протидіяти встановленню комуністичного тоталітаризму в країнах, де були розміщені радянські війська. Західні демократії також були занепокоєні зростанням впливу підконтрольних Москві комуністичних партій в інших країнах Європи (Італії, Франції та ін.). Проте радянське керівництво дедалі більше посилювало свій контроль над ситуацією в країнах Центральної та Південно-Східної Європи, спираючись на радянські війська та прокомуністичні сили.

Центральна Європа після Другої світової війни. З книги: Historical Atlas of Central Europe / compiled by Paul Robert Magocsi. University of Toronto Press, 2018.

Назвіть і покажіть на карті країни Європи, які перебували під повним контролем СРСР, і країни, у яких посилювалася роль комуністичних партій.

2. МЕМОРАНДУМ ДЖ. КЕННАНА

У 1946 р. американський дипломат і історик, посол США в Москві Джордж Кеннан мав надати коротку інформацію на запит Міністерства фінансів США. Замість цього Дж. Кеннан 22 лютого 1946 р. надіслав детальний документ — знамениту «Довгу телеграму», яка викликала потрясіння у Вашингтоні. Її терміново представили президентові США Г. Трумену. Саме цей текст був в основі американської «доктрини стримування комунізму».

Свідчать документи

Дж. Кеннан про світогляд радянських (російських) політиків і їхні характерні риси (за роботою Андрія Моренчука)

1. Сприйняття навколишнього світу суто як ворожого середовища.

2. Такий, що базується на лицемірстві, неадекватний.

3. Орієнтація на цілковиту всеохопну експансію.

4. Використовуються найрізноманітніші засоби на офіційному та неофіційному рівнях для підриву внутрішньої стабільності західних країн... через:

  • комуністичні партії західних країн;
  • профспілкові, молодіжні, жіночі й інші організації;
  • міжнародні організації;
  • російську православну церкву;
  • натравлювання західних держав одна на одну;
  • використання антизахідних настроїв серед народів Азії і Африки;
  • підрив традиційних основ західного суспільства.

«Доктрина стримування» передбачала оборону всього західного світу від комуністичної експансії.

Чи вважаєте Ви погляди Дж. Кеннана актуальними для розуміння витоків сучасної політики Росії?

3. ПРОМОВА В. ЧЕРЧИЛЛЯ У ФУЛТОНІ

Доленосним для світу став виступ Вінстона Черчилля у Вестмінстерському коледжі (США, штат Міссурі, м. Фултон) 5 березня 1946 р. Британський політик уже не був на той момент прем'єр-міністром і перебував у США з неофіційним візитом. В. Черчилль закликав протистояти комунізму, який більшість політиків західних країн і пересічні громадяни вважали загрозою миру й демократії.

Промова В. Черчилля була остаточним свідченням початку політики «холодної війни».

Промова В. Черчилля у Фултоні

Назвіть ім'я особи, яка із захопленням дивиться на В. Черчилля, і прокоментуйте сюжет світлини.

Терміни і поняття

«Холодна війна» — протистояння між «західним світом» на чолі зі США та «комуністичним табором країн» на чолі з СРСР, боротьба за вирішальний вплив у світі. «Холодна війна» супроводжувалась гонкою озброєнь, створенням протиборчих військово-політичних блоків, ідеологічною війною, широким застосуванням дій спецслужб і розвідки тощо.

Фрагмент історичної промови Вінстона Черчилля. IDEA LIST. media

Зверніть увагу на використання політиком образу «залізної завіси», за якою опинилися тоді підконтрольні Радянському Союзу країни Центрально-Східної Європи.

Чи є сьогодні країни, які перебувають за подібною «залізною завісою»?

Фактично політика «холодної війни» означала балансування на межі «гарячої» війни — впритул до початку бойових дій, застосування ядерної зброї та втягнення всіх країн до нової світової катастрофи.

4. ДОКТРИНА Г. ТРУМЕНА

12 квітня 1945 р., після раптової смерті президента США Ф. Рузвельта, згідно з Конституцією країни віцепрезидент Гаррі Трумен склав присягу і став господарем Білого Дому. Невдовзі новий лідер наймогутнішої країни світу ухвалив страшне, жорстоке, «гідне прокльонів рішення скинути атомну бомбу на Хіросіму і Нагасакі — так він сам казав, — аби зберегти життя 500 тисячам своїх солдатів».

Після завершення Другої світової війни Г. Трумен своїм головним завданням вважав зупинення радянської експансії в Європі та світі. На боротьбу зі зростанням впливу комунізму у світі, зокрема в Туреччині та Греції, була спрямована «доктрина Трумена», з якою президент США виступив у березні 1947 р. на об'єднаному засіданні обох палат Конгресу США. Цей виступ американського лідера заклав основи політики «стримування комунізму».

5. «ПЛАН МАРШАЛЛА»

Західна Європа після Другої світової війни була в руїнах. Лідери західноєвропейських країн усвідомлювали, що післявоєнна розруха та економічна криза можуть призвести до активізації робітничого руху та лівих партій. Це за підтримки СРСР несло небезпеку Заходу.

Крім цього, і в США розуміли, що без їхньої допомоги Західна Європа буде неспроможною протистояти Радянському Союзу та його союзникам у військовому відношенні. За таких умов допомога некомуністичним країнам Європи у відновленні зруйнованої економіки могла прийти тільки зі Сполучених Штатів.

5 червня 1947 р. державний секретар США Дж. Маршалл у виступі в Гарвардському університеті запропонував від імені США «План Маршалла», або програму відродження Європи.

«План Маршалла» передбачав:

  • надання допомоги європейським державам за умови використання її для зростання виробництва і фінансової стабілізації;
  • співробітництво з європейськими країнами у зниженні торговельних бар'єрів і, насамперед, створення сприятливих умов для імпорту ними американських товарів (європейські країни були зобов'язані на отриману фінансову допомогу закуповувати переважно американські товари);
  • заохочення державних і приватних американських інвестицій.

Цей план був схвалений на міжнародній конференції в Парижі в липні 1947 р. У його реалізації погодилися брати участь 16 європейських держав (Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Туреччина, Франція, Швейцарія, Швеція). Пізніше до них долучилася Федеративна Республіка Німеччина (ФРН). Ці країни створили Організацію європейського економічного співробітництва (ОЄЕС).

Протягом 1948 р. країни ОЄЕС уклали із США двосторонні угоди про умови одержання допомоги за «планом Маршалла». В обмін на американські поставки продовольчих і промислових товарів, сировини, устаткування вони зобов'язувалися:

  • надавати уряду США інформацію про стан своєї економіки;
  • не допускати продажу стратегічних товарів СРСР;
  • заохочувати приватне підприємництво;
  • відмовитися від політики націоналізації в промисловості;
  • вивести комуністів зі складу урядів.

Реалізація «плану Маршалла» розпочалася з квітня 1948 р. Загальна сума асигнувань за «планом Маршалла» становила понад 13 млрд дол. США. Найбільшу за масштабами американську допомогу одержали ФРН, Велика Британія, Франція, Італія.

Ініціатори плану запросили взяти участь у ньому СРСР і країни Східної Європи, що вже входили до сфери впливу Москви. Чехословаччина, Польща та інші країни дуже хотіли одержати американську допомогу й інвестиції, але в Москві сказали різке «ні», і вони змушені були підкоритися радянському диктату.

Різні світи — різні образи

Розгляньте дві політичні карикатури й визначте їхні ідеї, що протистояли в ідеологічній боротьбі.

6. ПОДІЛ НІМЕЧЧИНИ

6.1. Стан країни після закінчення війни

Поразка Німеччини у Другій світовій війні призвела до руйнації її економіки й гуманітарної катастрофи; за авантюру нацистів країна заплатила життям понад 13 млн осіб. Німеччина перестала існувати як незалежна держава, вона була окупована союзними військами. Влада належала Контрольній Раді, що складалася з чотирьох головнокомандувачів окупаційних військ провідних держав антигітлерівської коаліції — СРСР, США, Великої Британії і Франції.

Пригадайте зміст програми «трьох Д» у повоєнній Німеччині.

На Потсдамській конференції була досягнута домовленість, що Німеччина повинна стати єдиною і суверенною державою. Проте розколота на окупаційні зони Німеччина виявилася заручницею протиріч між державами колишньої антигітлерівської коаліції.

У грудні 1946 р. Велика Британія і США уклали угоду про об'єднання своїх зон окупації. Так виникла так звана Бізонія (тобто «дві зони»).

У лютому 1948 р. до цієї угоди приєдналася Франція, і Бізонія трансформувалася в Тризонію, яка долучилася до «плану Маршалла». У 1948 р. на Лондонській нараді за участі представників США, Великої Британії, Франції, Бельгії, Нідерландів і Люксембургу було вирішено скликати в Тризонії Установчі збори для організації нової влади. Але це відбулося без участі СРСР, і його представники на знак протесту вийшли зі складу Союзної контрольної комісії.

6.2. Утворення ФРН

У західній окупаційній зоні була проведена грошова реформа. Замість рейхсмарки, що повністю знецінилася, у 1948 р. ввели нову грошову одиницю — західнонімецьку марку. Ця реформа стабілізувала західнонімецьку економіку, зупинила інфляцію.

Розпочалося відновлення і створення нових партій. За ініціативи К. Аденауера протестанти і католики об'єдналися в єдину політичну партію — Християнсько-демократичний союз (ХДС) із його баварською «сестрою» — Християнсько-соціальним союзом (ХСС). Помітну роль відігравала ліберальна Вільна демократична партія (ВДП); впливовою залишалася Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН), що дистанціювалась від комуністичного впливу.

8 травня 1949 р. німецький парламент ухвалив Основний Закон (конституцію) нової західнонімецької держави, що був затверджений окупаційною владою. На карті Європи з'явилася нова держава — Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) зі столицею в м. Бонні. Конституція закріпила основні громадянські й політичні свободи і проголосила ФРН демократичною федеративною державою.

У серпні 1949 р. на виборах у бундестаг переміг блок ХДС/ХСС. К. Аденауера обрали федеральним канцлером.

6.3. Утворення НДР

Москва підтримувала в Німеччині прокомуністичні політичні сили. У радянській окупаційній зоні 7 жовтня 1949 р. Народна рада, обрана Німецьким народним конгресом, проголосила створення Німецької Демократичної Республіки (НДР). Прем'єр-міністром тимчасового уряду НДР став соціал-демократ О. Гротеволь, а президентом був обраний комуніст В. Пік.

Як і вся Німеччина, на чотири зони був розділений і Берлін. Його східна частина (радянська зона окупації) стала столицею НДР, а західна (окупаційні зони США, Великої Британії та Франції) — самокерованою територією, економічно і політично пов'язаною із ФРН. Розкол Німеччини став реальністю. Пізніше її символом стала Берлінська стіна, яка розділила Німеччину, Європу та долі людей.

7. УТВОРЕННЯ ПРОТИБОРЧИХ ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНИХ БЛОКІВ: ЗАКРІПЛЕННЯ БІПОЛЯРНОСТІ СВІТУ

7.1. Утворення НАТО

4 квітня 1949 р. десять європейських (Бельгія, Велика Британія, Данія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія і Франція) і дві північноамериканські держави (Канада і США) у столиці США Вашингтоні підписали договір про створення військово-політичного союзу — НАТО (Організація Північноатлантичного договору).

Пригадайте визначення поняття «військово-політичний блок».

Кожна з держав приєдналась до НАТО добровільно після завершення публічного обговорення і відповідної парламентської процедури. Договір поважає індивідуальні права всіх держав — членів Альянсу, а також їхні міжнародні зобов'язання згідно зі Статутом ООН.

День в історії. 66 років тому було утворено НАТО.

24 канал, 03.04.2015 р.

Головними цілями НАТО були проголошені: забезпечення безпеки всіх її держав-членів, захист демократичних принципів і свобод, протидія комуністичній експансії, сприяння розвитку мирних і дружних відносин між усіма державами. Фактично НАТО створили для протистояння СРСР і комуністичній загрозі в Європі та світі.

7.2. Утворення Організації Варшавського договору (ОВД)

14 травня 1955 р. країни, де були встановлені комуністичні режими, — Албанія (у 1968 р. вийшла з блоку), Болгарія, Угорщина, НДР (вийшла з блоку після приєднання до ФРН 3 жовтня 1990 р.), Польща, Румунія, СРСР, Чехословаччина — підписали Варшавський договір про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу, що став основою Організації Варшавського договору (або Варшавського блоку).

Цілями Варшавського договору проголошувалися забезпечення безпеки держав-учасниць Договору і підтримка миру в Європі. Головна загроза миру, на думку керівництва цих держав, виходила від «агресивного блоку НАТО».

У зв'язку з руйнуванням комуністичних режимів, 1 липня 1991 р. Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, СРСР і Чехословаччина підписали у Празі протокол про припинення дії Варшавського договору.

7.3. Утворення інших військово-політичних блоків

Військово-політичні блоки під егідою США і Великої Британії були утворені і в Азії: АНЗЮС (з 1951 р.), СЕНТО (існував у 1955— 1959 рр.), СЕАТО (1955-1977 рр.), АНЗЮК (1971-1975 рр.). Таким чином, СРСР з усіх боків був оточений військовими блоками.

7.4. НАТО у 1990-х — на початку 2000-х років

У перші десятиліття свого існування НАТО робило акцент на забезпечення безпеки країн, що входили до нього. Особливе місце в стратегії Альянсу посідала боротьба з поширенням комунізму.

Використовуючи інтернет, з'ясуйте, які країни входили або входять до цих блоків. Складіть відповідні таблиці.

Проте на початку 1990-х років, в умовах закінчення «холодної війни», пріоритетами НАТО стали зміцнення миру, безпеки і співробітництва в Європі, боротьба проти тероризму, захист демократії і прав людини, розширення НАТО на Схід. Наприкінці 1990-х років розпочалися переговори про шляхи врегулювання криз в євроатлантичному регіоні. Водночас ініціативи Альянсу з врегулювання кризи в Косово, що були розпочаті в 1999 р. і вилилися в бомбардування території Союзної Республіки Югославія, не були санкціоновані Радою Безпеки ООН.

Загрози безпеці європейських країн спонукають їх долучатися до НАТО. Альянс розглядає можливість вступу до нього Македонії, Боснії і Герцеговини, Грузії та України. У 2019 р. уперше за декілька десятиліть було прийнято нову військову стратегію НАТО через ядерну загрозу з боку Росії і нові виклики на сході й півдні Альянсу.

Розширення НАТО

Дата

Держави-члени НАТО

1949 р.

Держави-засновники НАТО — Бельгія, Велика Британія, Данія, Ісландія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Франція (у 1966 р. Франція вийшла з військової структури НАТО)

1952 р.

Греція, Туреччина

1955 р.

Федеративна Республіка Німеччина

1982 р.

Іспанія

1999 р.

Польща, Угорщина, Чехія

2004 р.

Болгарія, Литва, Латвія, Румунія, Словаччина, Словенія, Естонія

2009 р.

Албанія, Хорватія

2017 р.

Чорногорія

Слово політика

Із інтерв'ю Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга бельгійській телерадіомовній компанії RTBF, грудень 2018 р.

Головна мета НАТО — одночасно підготуватися до цілої низки загроз і викликів. Ми не маємо розкоші вибирати між тероризмом, кібератаками чи дедалі агресивнішою Росією. НАТО мусить реагувати на всі ці виклики одночасно...

Поєднання двох речей: з одного боку, більш рішучої Росії, яка незаконно анексувала Крим та дестабілізує Східну Україну, а з іншого — терористичної загрози, потребує додаткових інвестицій. Я сподіваюся, що. союзниці по НАТО. припинять скорочувати оборонні бюджети, поступово збільшать видатки на оборону та досягнуть необхідні два відсотки протягом наступних 10 років.

Які сучасні цілі та завдання НАТО визначає її керівництво?

7.5. НАТО й Україна

Україна намагається стати повноправним членом Північноатлантичного альянсу вже тривалий час — з 1994 р., коли наша країна стала членом програми Альянсу «Партнерство заради миру». У 2005 р. розпочався прискорений діалог про членство нашої країни в Альянсі.

Миротворці. У горах Сванетії.

Військове телебачення України, 30.05.2019 р.

Однак з приходом до влади уряду Віктора Януковича цей процес призупинили. Його відновили тільки в 2014 р. У 2017 р. парламент України ухвалив закон, який відновлює курс країни на членство в НАТО як стратегічну мету зовнішньої політики і політики безпеки. 21 лютого 2019 р. набув чинності закон про зміни до Конституції України щодо закріплення курсу України на вступ до Європейського Союзу і НАТО. Перспектива членства України в Альянсі — це й рушійна сила для реформування країни на основі європейських цінностей.

Свідчать документи

За даними Генерального штабу Збройних сил України, на 28.05.2019 р.

Нині 347 військовослужбовців Збройних сил України беруть участь у восьми міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки під проводом ООН, НАТО та у складі спільних миротворчих сил.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

I. Систематизуємо нову інформацію

  • 1. Чого прагнули СРСР та західні країни в Центральній та Південно-Східній Європі?
  • 2. Визначте основні ідеї Меморандуму Дж. Кеннана.
  • 3. У чому полягало значення промови В. Черчилля у Фултоні?
  • 4. Якою була мета «доктрини Г. Трумена»? Коли її прийняли?
  • 5. У чому сутність та основні заходи «плану Маршалла»?
  • 6. Назвіть етапи поділу Німеччини після Другої світової війни.
  • 7. Які військово-політичні блоки утворились після Другої світової війни?
  • 8. Сформулюйте особливості сучасної стратегії НАТО.
  • 9. Поясніть терміни і поняття: «холодна війна», альянс.
  • 10. Покажіть на карті країни-члени НАТО та Варшавського договору.

II. Обговорюємо в групі

  • 1. Визначте основні причини «холодної війни».
  • 2. Організуйте дебати на тему: «Сучасний світ: нова глобальна “холодна війна” чи загострення регіональних конфліктів?»
  • 3. Обговоріть можливі наслідки вступу України до НАТО.

III. Мислимо творчо й самостійно

  • 1. Якими, на Вашу думку, могли бути наслідки приєднання до «плану Маршалла» європейських країн, що перебували під контролем СРСР?
  • 2. Поміркуйте, чи можуть військово-політичні блоки сприяти посиленню стабільності та безпеки в сучасному світі.

ВАЖЛИВІ ДАТИ

1946 р. — промова В. Черчилля у Фултоні

1947 р. — проголошення «плану Маршалла»

1949 р. — утворення НАТО

1949 р. — утворення Федеративної Республіки Німеччини

1949 р. — утворення Німецької Демократичної Республіки

14 травня 1955 р. — підписання Варшавського договору