Підручник по Всесвітній історії. 9 клас. Щупак - Нова програма

§ 33. Науково-технічна революція зламу XIX—XX ст. та її вплив на людину й суспільство

1. НАУКОВО-ТЕХНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ зламу XIX—XX ст.: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

В останній третині XIX ст. в передових країнах Європи і США завершується друга науково-технічна революція (деякі вчені вважають індустріальну революцію, що розпочалася у Великій Британії в 60-ті роки XVIII ст., першою науково-технічною революцією).

В основу другої науково-технічної революції були покладені зміни в енергетичній базі, у переході на рідке паливо та електрику.

Важливі зміни в останній третині XIX ст. відбулися в сільському господарстві. У цей період почали широко застосовувати мінеральні добрива та нові аграрні технології, використовуватися сільськогосподарські машини (зокрема, трактори). Це дозволило підвищити продуктивність праці в сільському господарстві, збільшити забезпечення сировиною промислового виробництва, розширити постачання продовольства для міського населення.

На основі досягнень науково-технічної революції в цей період відбувалася революція й у військово-стратегічній сфері. На зламі XIX—XX ст. для неї було характерно:

• поява нових видів стрілецького озброєння та артилерії;

• поява військової авіації та танків;

• створення потужних військово-морських флотів;

• створення нових видів вибухових речовин та отруйних газів;

• використання у військових цілях засобів радіозв’язку.

Революція у військово-стратегічній сфері була викликана прагненням провідних держав забезпечити собі переваги в гонці озброєнь і стала підґрунтям для підготовки до світової війни.

Науково-технічна революція багато в чому зумовила зміни в соціальній структурі більшості країн світу. Збільшувалась кількість найманих робітників, зайнятих як у промисловому виробництві, так і в сільському господарстві. Відтік у міста великої кількості колишніх селян сприяв зростанню чисельності робітничого класу. Унаслідок впровадження соціального законодавства у провідних державах світу, усвідомленого піклування підприємців про збереження кадрових працівників поступово підвищився рівень життя кваліфікованих робітників, зріс ступінь їх соціального забезпечення. Проте в Росії та інших державах, де існував надлишок робочих рук, більшість найманих робітників були абсолютно соціально незахищеними.

Формувався «середній клас», до якого входили службовці, інтелігенція, професійні військові. Одночасно скорочується частка спадкової аристократії, хоча вона продовжувала зберігати важливі позиції в системі урядування й державної бюрократії (чиновники та службовці державного апарату).

Науково-технічна революція (НТР) — докорінне якісне перетворення продуктивних сил на основі прискореного розвитку науки і техніки (науково-технічного прогресу) та перетворення науки на безпосередню продуктивну силу.

Панорама Всесвітньої виставки в Парижі (1900 р.)

2. ЗМІНИ У ВИГЛЯДІ МІСТ І СІЛ. ОДЯГ

У XIX ст. розпочався процес урбанізації, що стало характерною ознакою індустріальної доби.

Унаслідок урбанізації суттєво змінювався вигляд великих міст: будинки ставали вищими, вулиці прямішими й ширшими.

Багаті буржуа почали будувати в центрі міст великі житлові будинки. У них було багато кімнат різного призначення: вітальні, спальні, їдальні. Збільшилися розміри вікон, у кімнатах стало значно тепліше й світліше.

Бідняки жили в нетрях, де не було каналізації, лютували голод і заразні хвороби. Найчастіше родини тулилися в одній кімнаті. Меблями для бідняків були скриня, дерев’яне ліжко з матрацом і стіл.

НТР та суспільні зміни вплинули на повсякденне життя людини, у тому числі — на одяг. Мода в одязі, що раніше диктувалася королівським двором, поступилася місцем моді буржуазної.

Чоловічий костюм у цілому набув однаковості, діловитості, практичності. Він став чіткіше ділитися за функціональним призначенням. Піджаки й жакети перетворилися на робочий одяг, фрак — на парадний, вихідний. Наприкінці XIX ст. в моду увійшли смокінги (Англія), які одягали, вирушаючи в чоловічий клуб, театр, ресторан.

Одяг жінки відрізнявся великою різноманітністю й був покликаний підкреслити багатство та процвітання її чоловіка. На початку XIX ст. жіноче плаття нагадувало туніку, пояс був під самими грудьми, внизу спідниці й на рукавах — безліч воланів. Жіноче вбрання доповнювалося дорогими прикрасами.

У середині століття в жіночій моді, де тон задавала Франція, утвердився стиль Другої імперії. У вжиток увійшов крінолін — куполоподібна спідниця з безліччю нижніх спідниць або сталевих обручів. Особливо модними були золоті мережива.

Наприкінці XIX ст., з появою нових транспортних засобів (автомобіль, трамвай), поширенням масового спорту жіночий одяг спростився. На зміни в одязі вплинуло прагнення до рівноправності жінок, їхня боротьба за право на освіту. З’явилися жінки-службовці, лікарі, вчителі. У побут увійшли спідниця з блузою, костюм, що складається зі спідниці й жакета, пальто.

Прості люди носили те, що не заважало працювати і що можна було дозволити собі фінансово. Народний костюм витіснявся загальноєвропейським міського типу, хоча багато деталей зберігалися (зокрема, орнамент, прикраси).

Американське місто в XIX ст.

Нетрі Лондона в XIX ст.

На вулицях Стамбула в XIX ст.

Мешканці Лондона, 1906 р.

Зустріч Нового року в Нью-Йорку, 1906 р.

Англійські селяни, початок XX ст.

Розгляньте фотографи та визначте основні відмінності в одязі мешканців міст і сіл

3. ЕМАНСИПАЦІЯ

Емансипація — 1) емансипація (від лат. emancipate) — звільнення від залежності, підлеглості, пригноблення, забобонів; 2) емансипація жінок — надання жінкам рівноправ’я в суспільному, трудовому та сімейному житті; прагнення до рівних прав чоловіків і жінок. Вважалося, що нерівність зобов’язана своїм походженням насильницькому підпорядкуванню чоловіками жінок. Боротьба жінок за емансипацію відбувалася в трьох напрямах — у сфері освіти, права та політичної діяльності.

РУХ ЖІНОК ЗА ЕМАНСИПАЦІЮ

Рух жінок за емансипацію розпочався із часів Французької революції кінця XVIII ст.

Боротьба за емансипацію жінок знову активізувалася в епоху Липневої революції 1830 р. у Франції. У цей час з’явився і сам термін «емансипація». У другій половині XIX ст. боротьба за рівноправність жінок у Франції тривала, але реальних результатів досягнуто не було.

У Німеччині ще в 1792 р. Т. фон Гіппель видав книжку, в якій на користь державного блага вимагав звільнення жінки. Проте тривалий час у Німеччині не існувало політичного жіночого руху. Виборчі права належали жінкам лише на місцевих громадських виборах, але не скрізь і переважно неодруженим. Із 60-х років XIX ст. почали з’являтися численні товариства й спілки, найчастіше створені самими жінками; почали виникати спеціальні навчальні заклади для жінок, що помітно поліпшувало їхню освіту.

Рух за емансипацію жінок набув широкого розмаху й у Великій Британії. Заміжні жінки здобули в 1882 р. право розпоряджатися своєю власністю, а в 1886 р. — право залишити собі дітей у разі розлучення. У цій країні з’явилася перша спілка для заохочення жіночої промислової праці, що привело до створення інших подібних товариств.

ФЕМІНІЗМ

Феміністський рух виник наприкінці XVIII ст. Уперше вимоги рівноправності жінки висунули під час Війни за незалежність у США (1775—1783 рр.). Першою американською феміністкою вважають А. Адамс (1744—1818 рр.). Вона ввійшла в історію фемінізму знаменитою фразою: «Ми не станемо підкорятися законам, у прийнятті яких не брали участь, і владі, що не представляє наших інтересів» (1776 р.).

У Франції в 1789 р. (у рік початку революції) став виходити перший журнал, присвячений боротьбі жінок за рівність, виникли жіночі революційні клуби, члени яких брали участь у політичній боротьбі. Однак французька Конституція 1791 р. відмовила жінкам у виборчому праві. Того ж року Національним зборам була представлена «Декларація прав жінки й громадянки», підготовлена О. де Гуж за зразком «Декларації прав людини і громадянина» 1789 р. У цьому документі містилася вимога визнання повної соціальної й політичної рівноправності жінок. Тоді ж створено першу жіночу політичну організацію «Товариство жінок — революційних республіканок». Однак у 1793 р. її діяльність заборонив Конвент, а згодом, у період розгулу якобінської диктатури, й саму О. де Гуж страчено на гільйотині.

У 1795 р. жінкам Франції заборонили з’являтися в громадських місцях і на політичних зборах, а в 1804 р. імператор Наполеон Бонапарт у своїх указах закріпив підлегле становище жінок щодо чоловіків.

Одним з перших феміністських документів є твір англійки М. Волстонкрафт «Захист прав жінок» (1792 р.), у якому доводилася необхідність надання жінкам можливості здобувати освіту.

Боротьба жінок за рівноправність в останній третині XIX ст. відбувалася у трьох напрямах:

• у сфері освіти жінки домагалися рівного доступу до навчальних закладів, рівного з чоловіками права на освоєння різних спеціальностей;

• у сфері права — домагалися можливості розпоряджатися своєю власністю;

• у політиці — висували вимогу щодо права голосу.

Фемінізм (фр. feminisme від лат. femina — жінка) — у широкому сенсі прагнення до рівноправності жінок із чоловіками в усіх сферах життєдіяльності суспільства; у вузькому сенсі — жіночий рух, метою якого є усунення дискримінації жінок і зрівняння їхніх прав з чоловічими.

Страта Олімпії де Гуж (гравюра XIX ст.)

Перед стратою О. де Гуж сказала: «Якщо жінка гідна зійти на ешафот, то вона гідна ввійти до парламенту».

Жіночий соціально-політичний союз. Фото з газети «Нью-Йорк Тайме» (1903 р.)

Жіночий рух за рівні права розвивався у Франції, Австро-Угорщині, США, але найбільш послідовним і масштабним він був у Великій Британії, де ним керувала вдова адвоката з Манчестера Е. Панкхорст.

СУФРАЖИЗМ

У 1848 р. у штаті Нью-Йорк дві відомі американські реформістки Л. Мотт й Е.-К. Стентон провели перший публічний мітинг, вимагаючи право голосу для жінок. Учасники цього руху одержали назву «суфражистки». Цього ж року Е.-К. Стентон створила «Конвенцію з боротьби за права жінок».

XIV поправка до Конституції США (1866 р.) визначила американське громадянство й включила до числа громадян колишніх рабів. Прихильники рівноправності статей стверджували, що ця поправка також стосується жінок. Ця ідея, однак, була негативно сприйнята консервативною більшістю (включаючи й багатьох жінок). Тому в останній третині XIX ст. були створені дві незалежні суфражистські організації: Американська жіноча суфражистська асоціація (1869 р.) та Національна американська жіноча суфражистська асоціація (1890 р.).

Національна асоціація обрала шлях лобіювати ухвалення поправки до федеральної Конституції про право жінок брати участь у виборах, а Американська жіноча суфражистська асоціація зосередилася на роботі в кожному зі штатів окремо.

Друга тактика увінчалася результатами раніше: уже в грудні 1869 р. жінки штату Вайомінг одержали право не тільки брати участь у виборах, а й бути присутніми в суді як присяжні засідателі. Згодом схожі закони ухвалили й інші штати:

Колорадо (1893 р.), Айдахо та Юта (1896 р.), однак минуло ще півстоліття боротьби, поки 4 червня 1919 р. Конгрес прийняв XIX поправку до Конституції США, що гарантувала американським жінкам виборчі права. 18 серпня 1920 р. була завершена ратифікація цієї поправки, коли 36 із 48 існуючих на той час штатів схвалили її, і XIX поправка набула чинності закону.

Суфражистки проводили галасливі акції й вирізнялися шокуючою поведінкою (носили чоловічий одяг, курили сигари), що викликало в багатьох неприязнь до них. Вони організовували мітинги й демонстрації протесту, приковували себе до огорож палаців, били скло в державних установах, їх заарештовували й кидали до в’язниць.

Проте суфражистки привертали дедалі більше уваги до себе відстоюванням рівноправності жінок.

Боротьба жінок за свої права дала певні результати.

Уперше у світі право голосувати на виборах завоювали в 1893 р. жінки Нової Зеландії. У 1906 р. перші жінки-депутати були обрані до парламенту Фінляндії. У Великій Британії право голосу жінки здобули в 1918 р. У перші десятиліття XX ст. виборче право вибороли також жінки Данії, Австралії, США, Німеччини й ряду інших країн.

Суфражизм (від англ. suffrage — право голосу) — жіночий рух за надання жінкам рівного із чоловіками виборчого права

Акція протесту суфражисток. Малюнок початку XX ст.

(?) Поясніть, що зображено на малюнку. У якій країні це відбувається? Що може свідчити про перебування людей у державній установі?

На вулицях Лондона. Фото XIX ст.

4. ТРАДИЦІЙНІ ТА ІНДУСТРІАЛЬНІ СУСПІЛЬСТВА

Традиційні цивілізації (або суспільства) — китайська, індійська, ісламська та інші — багато в чому не були схожими на західноєвропейську цивілізацію, що складалася ще з часів Відродження. У традиційному суспільстві над людиною панували вікові традиції й звичаї (обряди, заборони тощо). Таке суспільство не було схильне до сприйняття будь-яких нововведень.

У системі цінностей західної, індустріальної цивілізації на перший план висувалася активна, творча, перетворювальна діяльність людини. Наукове пізнання розширювало сили й винахідницькі здатності людини, її можливості перетворити навколишній світ. У західноєвропейській цивілізації поступово вищою цінністю ставала особистість, що призвело до усвідомлення важливості прав людини й прагнення формувати громадянське суспільство, засноване на пріоритеті законів, обов’язкових для всіх громадян.

Індустріальна цивілізація вплинула на розвиток цивілізацій усіх регіонів світу, сприяла швидкому перетворенню навколишнього світу. Це вже в наш час привело як до загального покращення якості життя в розвинених країнах, так, з іншого боку, до екологічної кризи та інших глобальних проблем.

ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ: ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

1. Якими явищами в економіці супроводжувалася науково-технічна революція?

2. Як науково-технічна революція вплинула на соціальну структуру країн Європи та Північної Америки?

3. Опишіть наслідки процесу урбанізації в XIX ст.

4. Чим були зумовлені зміни в одязі людей на початку XX ст.?

5. Схарактеризуйте рух жінок за емансипацію в другій половині XIX ст.

6. Назвіть сучасні країни, де главою держави чи уряду є жінка.

7. Поясніть значення основних понять параграфа підручника: науково-технічна революція, емансипація, суфражизм, фемінізм.

II. Обговоріть у групі

1. Зазначте основні напрями впливу НТР на людське суспільство та повсякденне життя.

2. Знайдіть у мережі Інтернет фото міст Європи та Північної Америки зламу XIX — XX ст. та визначте їхні спільні та відмінні риси.

3. Зіставте рух жінок за рівноправ’я у Великій Британії, Франції, Німеччині та США. Де було досягнуто найбільших успіхів у емансипації жінок і чим це було зумовлено?

III. Мислю творчо й самостійно

1. Як Ви думаєте, чим сучасна науково-технічна революція відрізняється від НТР зламу XIX-XX ст.?

2. Як змінилося становище жінки в наш час порівняно з XIX ст.? Чи актуальні сьогодні ідеї фемінізму та суфражизму?

3. Підготуйте есе на тему: «Основні протиріччя технічного прогресу в XIX ст. та його вплив на розвиток суспільства».