Підручник по Всесвітній історії. 9 клас. Щупак - Нова програма

§ 24. «Доба Мейдзі» в Японії. Початок японської територіальної експансії

Історичні подробиці. Перша держава на території Японії утворилася в IV ст. н. е. на базі племінного союзу Ямото. З кінця XII й до середини XIX ст. (з деякими проміжками) державна влада перебувала в руках військово-феодальних правителів — сьогунів (імператор залишався релігійною главою держави). З початку XVII ст., із встановленням сьогуната Токугава, Японія виявилася закритою для зовнішнього світу. Самоізоляція Японії була перервана в 1853-1858 рр., коли Японія відкрила для американських кораблів ряд портів, підписала з США договір, що дозволив американцям на вигідних для них умовах ввозити в країну різні товари. Аналогічні договори були укладені з Великою Британією, Голландією, Францією, Росією. Ліквідація режиму сьогуната й відновлення влади імператора після революції 1867-1868 рр. вивільнило шлях до модернізації Японії.

1. КРАХ ПОЛІТИКИ САМОІЗОЛЯЦІЇ

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЯПОНІЇ до середини XIX ст. СЬОГУНАТ

До середини XIX ст. Японія все ще залишалася вірною своїм принципам самоізоляції й була «зачиненою» для іноземців. Світську владу в державі здійснював сьогун (великий феодал, «полководець-правитель») з династії Токугава. Ця остання династія сьогунів перебувала у влади з 1603 до 1867 р.

Імператор, який вважався «священною особою», був затвірником у своєму палаці й володів лише релігійною владою. Вважалося, що імператор доручив сьогуну всю владу в сферах державного управління, військової справи та дипломатії, а сам був зайнятий справами більш піднесеними. Так склалася система сьогуната.

Сьогунат — склався у XII—XIX ст. в Японії. Форма управління країною великими феодалами, за якої імператор був позбавлений реальної влади в державі.

ЗАНЕПАД РЕЖИМУ СЬОГУНАТА

Режим сьогуната, що спирався на крупних землевласників — князів, руйнувався зсередини. Князі, що раніше повністю перебували під контролем сьогунів, поступово почали проявляти самостійність.

Дрібне дворянство — самураї володіли порівняно невеликими земельними ділянками. Вони існували за рахунок панщини й оброку із селян, і їхні прибутки постійно зменшувалися.

До середини XIX ст. самураї значно збідніли, багато хто цілком розорився і бродив по країні з метою знайти собі службу. Часто вони займалися розбоєм, а іноді створювали невеликі загони для боротьби з тими, хто не визнавав їх крупними землевласниками.

У середині XIX ст. тривав процес обезземелення селян.

У країні товарно-грошові відносини охоплювали не лише міста, а й села. Поступово розвивалося мануфактурне й ремісниче виробництво, формувався внутрішній ринок. Але на шляху розвитку капіталістичних відносин ставала феодальна регламентація, вузькість внутрішнього ринку.

У середині XIX ст. Японія перебувала в стані глибокої соціально-політичної кризи.

Самураї із Сацума-хану. Фото Фелікса Беато 1860-х років

Самураї — представники стану воїнів (лицарі) у Японії, що виник ймовірно в IX ст., а також — військово-феодальна верства дрібних японських дворян.

Історичні подробиці. У 1853 р. біля берегів Японії з'явилася американська військова ескадра й за допомогою зброї зажадала в сьогуна відкриття для США портів і підписання відповідного договору. Такі самі вимоги до Японії висунула й Росія. Унаслідок примусу японці в 1854 р. відкрили США два порти і встановили з ними дипломатичні відносини. У 1858 р., опинившись перед загрозою американської інтервенції, Японія пішла на підписання нерівноправного договору, за яким вона не могла встановлювати вище певного відсотка митні збори на товари, що ввозилися із США. Незабаром такі договори були підписані з Великою Британією, Голландією, Францією, Росією.

«ВІДКРИТТЯ ЯПОНІЇ»

З 1640 р. Японія була «зачинена» для спілкування з усіма країнами, окрім Китаю й Кореї. Неслухів чекала страта, під забороною були сповідування християнства, діяльність місіонерів.

Самоізоляції Японії було покладено край. Тому цей процес отримав назву «Насильницьке відкриття Японії» для морської торгівлі й комерційної діяльності іноземців.

У 60-хрокахХІХст., після надання американцям і європейцям права на безконтрольну торгівлю, з Японії почалося масове вивезення міді, чаю, бавовни, рису, фарфору, шовку-сирцю й виробів з нього.

У країну хлинув потік дешевих товарів із США і країн Європи, що призвело до подальшого розорення японських купців і ремісників.

2. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА Й РЕВОЛЮЦІЯ. ЛІКВІДАЦІЯ РЕЖИМУ СЬОГУНАТА

Розграбування країни викликало спочатку антиіноземний, а потім антисьогунський рух, який очолила група князів південно-західних князівств Японії, економічно найбільш розвинена. Проти існуючого ладу виступили селяни, ремісники, робітники, торговельно-промислова буржуазія, самураї. Усі вони вимагали скидання сьогуната, відновлення влади імператора й здійснення перетворень за європейським зразком.

У 1866 р. князі південно-західних князівств уклали між собою військовий союз, спрямований проти сьогуна. У жовтні 1867 р. вони зажадали від сьогуна негайної передачі верховної влади імператорові й оголосили збір військових сил, що підтримували імператора. 9 листопада 1867 р. 15-й сьогун з роду Токугава Есинобу передав свої повноваження імператору й через 10 днів подав у відставку.

Зсічня 1868 р. 15-річний імператор Муцухіто переніс свою резиденцію з Кіото в місто Едо, яке перейменували в Токіо («східна столиця»), видав маніфест про відновлення власної влади. В урочистій обстановці імператор прийняв послів іноземних держав, і відтоді країна стала «відкритою» для всього світу. Розпочав свою діяльність новий уряд країни.

Незабаром у країні розпочалася ще одна громадянська війна. Війська, вірні імператорові, завдали поразок військам сьогуна. Військові дії закінчилися в травні 1869 р. повною ліквідацією сьогуната.

У японській історії події 1867—1868 рр. називають «реставрацією Мейдзі» (або «революцією Мейдзі»), тому що кожен імператор, сходячи на престол, приймав для свого правління певний девіз. Муцухіто обрав девіз «Мейдзі», що означало «освічене правління». Саме тому період правління імператора Муцухіто (1868—1912 рр.) офіційно назвали «добою Мейдзі».

Унаслідок «революції Мейдзі» в Японії встановилася абсолютна монархія й відкрилися перспективи для завершення централізації країни.

Пізніше, у 1889 р., уряд під тиском опозиції опублікував від імені імператора Конституцію Японії, яка була укладена за німецьким зразком. Японія проголошувалася монархією на чолі з імператором, чия «особа оголошувалася священною й недоторканною». Конституція гарантувала демократичні свободи та громадянські права.

Штандарт імператора Японії

Імператор Муцухіто

«Доба Мейдзі» (у перекладі з японської — «освічене правління») — офіційна назва періоду правління імператора Муцухіто (1868-1912 рр.), який прийшов до влади в результаті революції 1867-1868 рр., що ліквідувала владу сьогунів з роду Токугава.

3. РЕФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО Й СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ

Імператор Муцухіто оголосив політику перетворення Японії на сильну централізовану державу, що не поступалася б європейським державам і США. Імператорський уряд почав інтенсивно проводити реформи, які розчистили дорогу модернізації країни й розвитку ринкових відносин.

АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА

Замість князівств у 1871 р. було запроваджено новий адміністративно-територіальний поділ країни на 72 кен (префектур) і три фу (столичних округів). Префектів (керівників префектур) призначали імператор й уряд. Таким чином, знищувалася влада князів, створювався новий апарат державного управління. Чиновницькі посади обіймали, як правило, представники самураїв, які відрізнялися дисциплінованістю, честолюбством і відданістю імператорові.

СТАНОВА РЕФОРМА

Усі чотири колишні стани, що існували до революції, скасовувалися. Замість них у 1872 р. був запроваджений поділ на три стани: вища знать (аристократія), рядове дворянство (середні й нижчі самураї) і простий народ (решта населення). Згодом були ухвалені закони про громадянську рівність, уведені прізвища, скасовані колишні обмеження в шлюбах.

ВІЙСЬКОВА РЕФОРМА

У грудні 1872 р. був виданий закон про введення в країні загальної військової повинності. Самураїв позбавили привілеїв.

Японська армія перебудовувалася за європейським зразком. У військових академіях, що відкривалися, викладали британські й французькі офіцери. Армія набула високу боєготовність, а в основі її ідеологічної підготовки, як і раніше, були самурайський кодекс честі й синтоїзм із його культом предків, твердженням про «божественне походження» імператора й «особливу місію» японців.

АГРАРНА РЕФОРМА

На початку 70-х років XIX ст. у країні була проведена аграрна реформа. Вона скасувала феодальну власність князів на землю. Землю дозволялося вільно продавати й купувати. Селяни отримали у володіння землю, яку обробляли. Але вони повинні були платити земельний податок — 3 % вартості землі. Проте реформа не зачіпала феодальні пережитки: напівфеодальне поміщицьке землеволодіння, кабальну експлуатацію селян-орендарів, засилля лихварів та ін. Аграрна реформа створила необхідні умови для розвитку товарного господарства.

Японці епохи імператора Муцухіто

РЕФОРМИ У ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВІЙ СФЕРІ

У ході фінансової реформи з обігу вилучено старі монети й введено нову грошову одиницю — ієну. У 1872 р. організовано Державний банк. Відмінялася будь-яка регламентація професій і занять, ліквідовувалися цехи та гільдії, що ставали на заваді вільному підприємництву.

ПОДАТКОВА РЕФОРМА

Усі колишні феодальні повинності й податки були ліквідовані. Нові податки стягувалися не в натуральній, як раніше, а в грошовій формі.

РЕФОРМА У СФЕРІ РЕЛІГІЇ

Державною релігією замість буддизму оголошено синтоїзм, який зберіг культ старовинного божества — богині Сонця, ввів культ Тенно як втілення вищих небесних сил. Це мало стверджувати, що божество небесних тіл, що оселилося в Японії, є свідченням переваги японців над усім людством.

З іншого боку, з 1873 р. було припинено переслідування християн. У 1876 р. японський імператор оголосив у країні повну віротерпимість.

СУДОВА РЕФОРМА

Реорганізація судової влади відбулась відповідно до європейських принципів. Судове слідство мало ґрунтуватися на принципах гласності й змагальності. Були заборонені тортури під час попереднього розслідування справи, каралася кровна помста. Здійснювалося реформування карного, цивільного права та судочинства.

Школа Кайті — перша початкова школа в Японії. Сучасне фото

РЕФОРМИ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ ТА КУЛЬТУРИ

Було запроваджено загальну початкову освіту за європейським зразком, створювалися середні інколи й університети. Молодим японцям надано можливість здобути вищу освіту в Європі та США. Стали друкуватися газети й перекладатися книжки європейських авторів. До США та європейських країн були послані місії для ознайомлення з життям їхніх народів.

4. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ КРАЇНИ

Значні витрати зі створення промислових підприємств узяла на себе держава, яка поповнювала казну за рахунок постійного збільшення податків на селянство.

За державні кошти були побудовані так звані «зразкові підприємства».

Прагнучи наздогнати країни Заходу, уряд почав будувати державним коштом залізниці, морські судна, телеграфні лінії.

Велика увага приділялася розвитку торгівлі. Усі цехові правила й обмеження, привілеї торговельних гільдій були скасовані. Також були ліквідовані кордони й митниці між князівствами, уряд оголосив про свободу торгівлі й пересування. У країні з’явилися великі торговельні компанії й банки.

У 80-і роки XIX ст. у Японії розпочалася індустріальна революція.

З 1868 до 1885 р. в Японії приватним капіталом було створено близько 1300 підприємств, що займалися переважно переробкою сільськогосподарської сировини. Значна роль в економіці належала дрібним приватним підприємствам.

Розмах модернізації, а також брак землі й накопичення величезних капіталів змусили японських підприємців звернути увагу на ринки інших країн. Вони вкладали великі кошти у приватні китайські фірми, будували залізниці в Кореї.

Темпи розвитку японської економіки були одними з найвищих у світі. За обсягом виробництва наприкінці XIX ст. Японія залишила позаду себе Італію, Австро-Угорщину, низку інших європейських країн і наблизилася до Франції й Великої Британії.

Головний офіс Банку Японії в Токіо, заснованого 1882 р. Сучасне фото

5. ЗОВНІШНЯ Й КОЛОНІАЛЬНА ПОЛІТИКА ЯПОНІЇ

ЗОВНІШНЯ ЕКСПАНСІЯ ЯПОНІЇ

Значні успіхи в економіці й військовому будівництві позначилися на зміні зовнішньої політики Японії. Відчувши силу, Країна Сонця, що сходить, звернула свою увагу на Азію. Багаті природними й людськими ресурсами сусідні країни японці розглядали як бажану здобич.

У 1874 р. японські війська вперше висадилися на Тайвані, але невдало. У 1875 р. Японія захопила в Росії Курильські острови й почала проникнення до сусідньої Кореї. Наступного року був підписаний договір, що надав японцям ряд привілеїв і прав у цій країні.

ЯПОНСЬКО-КИТАЙСЬКА ВІЙНА 1894-1895 рр.

Першим серйозним свідченням агресивності Японії був напад її військ на Китай у 1894 р. Військово-стратегічна перевага Японії, невмілій боязкі дії цинського командування призвели до нищівних поразок Китаю на суші та морі.

17 квітня 1895 р. був підписаний Сімоносекський мирний договір між Японією і Китаєм. Згідно ним Японія отримала свої перші колонії — Тайвань і Пенхуледао, а також велику контрибуцію. Сімоносекський договір відкривав широкі можливості для проникнення японського капіталу в китайську економіку. Корея була визнана незалежною державою, що означало відмову Китаю від своїх особливих прав щодо цієї країни й закріплення за Японією тих економічних і політичних позицій у Кореї, які вона здобула в ході японсько-китайської війни.

Історичні подробиці. На перших порах, підтримана Німеччиною і Францією, Росія зажадала від Японії повернення Китаю Порт-Артура (згодом Росія сама орендувала його на 99 років, а в 1900 р. зайняла територію Маньчжурії). Японія на це відповіла створенням у 1902 р. військового союзу з Великою Британією, на що негативно відреагували Німеччина, Франція й особливо Росія.

НАРОСТАННЯ КОНФРОНТАЦІЇ З ЄВРОПЕЙСЬКИМИ ДЕРЖАВАМИ

На межі XIX XX ст. Японія перетворилася на одну з могутніх держав світу. Таке посилення цієї країни занепокоїло європейські держави, що мали інтереси в Азії і зокрема в Китаї.

На початку XX ст. Російська імперія стала головним супротивником Японії на міжнародній арені.

ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ: ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

1. Що зумовило занепад режиму сьогуната?

2. Як сталося «відкриття Японії»? Які воно мало наслідки?

3. Назвіть основні події революції Мейдзі та громадянської війни в Японії.

4. Схарактеризуйте реформи, які були проведені в Японії в 70-80-і роки XIX ст.

5. Дайте загальну характеристику епосі Мейдзі.

6. Які головні проблеми повстали перед Японією на початку XX ст.?

7. Чим можна пояснити зростання агресивності зовнішньої політики Японії в останній третині XIX ст.?

8. Які були наслідки японо-китайської війни?

9. Покажіть на карті (с. 205) країни, щодо яких відбувалася зовнішня експансія Японії.

10. Поясніть значення термінів і понять: сьогунат, самурай, епоха Мейдзі.

II. Обговоріть у групі

1. Яка з країн Європи (Франція, Велика Британія чи Німеччина) була найближчою до Японії за формою державного правління, політичною системою в цілому?

2. Як Ви думаєте, чому самураї протидіяли здійсненню реформ 1870-1880-х років?

3. Сьогодні Японія — одна з високорозвинених країн світу. Як Ви вважаєте, яку роль зіграли в цьому події останньої третини XIX ст.?

III. Мислю творчо й самостійно

Підготуйте короткі історичні есе:

а) «Модернізація Японії в останній третині XIX ст.: досягнення і проблеми».

б) «Роль самураїв у житті японського суспільства до революції Мейдзі та після неї.»

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

1867-1868 рр.

революція Мейдзі

1894-1895 рр.

японсько-китайська війна