Підручник по Всесвітній історії. 9 клас. Щупак - Нова програма

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

§ 17. Еволюція європейського соціалістичного руху від радикальних до поміркованих форм і легальної парламентської діяльності

ОПРАЦЮЙТЕ ТЕКСТ ПАРАГРАФА ТА ПІДГОТУЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

1. ЗРОСТАННЯ РЕФОРМІСТСЬКИХ ТЕНДЕНЦІЙ У СОЦІАЛІСТИЧНОМУ РУСІ

Зі швидким розвитком виробництва ситуація в робітничому середовищі змінювалася. Велика кількість трудящих поліпшила своє матеріальне становище. У робітничих верствах з’явилася тенденція відмови від радикальних методів у політичній боротьбі.

Лідери європейської соціал-демократії прийшли до усвідомлення ефективності суспільних трансформацій еволюційним шляхом, визнання суспільно-політичних інститутів держави та використання парламентських механізмів впливу.

Після 1890 р. провідну роль у керівництві європейської соціал-демократії відігравали прихильники реформізму (політики здійснення реформ), мирних, парламентських форм боротьби за інтереси трудящих.

Поява «ревізіоністської» та «реформістської» течій була пов’язана з діяльністю представників німецької та австрійської соціал-демократії Е. Бернштейна, К. Каутського.

2. ФАБІАНСТВО

У 1884 р. в Лондоні було створене Фабіанське товариство. Його прихильники виступили за поступове реформування капіталізму, в межах якого треба було долати суспільну несправедливість і поступово формувати нові суспільні відносини. Вони також відкинули положення марксизму про соціалістичну революцію, наголосивши на тому, що суть революції полягає в поступових, систематичних змінах капіталізму в умовах демократії, прав особистості та збереження приватної власності. Таким змінам мали передувати зміни в суспільній свідомості, а перехід від капіталізму до соціалізму мав відбуватися еволюційно. Фабіанці вважали, що держава є представником інтересів усіх громадян, а не лише одного конкретного класу. Фабіанці обґрунтовували необхідність дій, спрямованих на поліпшення матеріального становища робітників.

Фабіанське товариство тісно співпрацювало з Лейбористською партією від моменту її створення. У діяльності товариства брали участь, зокрема, англійський письменник Бернард Шоу (1856-1950), британський філософ і математик Бертран Рассел (1872-1970), економіст Вільям Беверідж (1879-1963) і навіть прем’єр-міністри Сполученого Королівства (Р. Макдональд, К. Еттлі та ін.).

Емблема Фабіанського товариства

3. ІДЕЇ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІВ. Е. БЕРНШТЕЙН

У праці «Умови можливості соціалізму та завдання соціал-демократії» (1899 р.) Едуард Бернштейн довів, що більшість передбачень, зроблених К. Марксом щодо капіталізму, виявилися хибними. Зокрема, розвиток капіталізму призводив не лише до збагачення капіталістів, а й до поліпшення матеріального становища робітників, розвитку середнього класу.

Едуард Бернштейн

Карл Каутський

Володимир Ленін

Бернштейн погоджувався зі співпрацею робітничих партій з органами буржуазної держави заради ухвалення законодавства, вигідного для робітників, захисту їхніх прав щодо власників. Виступаючи проти революцій, Е. Бернштейн проголошував необхідність боротьби за права людини, що зближувало його погляди з ідеями лібералізму.

4. КАРЛ КАУТСЬКИЙ

Карл Каутський відомий як головний ідеолог центризму в марксистському робітничому русі. Він намагався дистанціюватися як від «лівих» радикалів-революціонерів, так і від «правого» напряму, представленого прихильниками Е. Бернштейна. У своїх роботах К. Каутський значну увагу приділяв аналізу протиріч капіталістичного суспільства, які мали призвести цей суспільний лад до краху. Він вважав, що умовою проведення соціалістичних перетворень мало бути оволодіння пролетаріатом політичною владою шляхом парламентських виборів.

Жовтневу революцію 1917 р. в Росії К. Каутський сприйняв критично, звинувачуючи більшовиків у застосуванні диктаторських методів. Ідеї В. Леніна (більшовизм) він кваліфікував як псевдомарксизм, який не підходив навіть для умов економічно відсталої Росії. На думку К. Каутського, робітничий клас мав бути зацікавленим у парламентській республіці, яка гарантувала би політичні права та свободи громадянам, у тому числі й робітникам. Головний акцент він робив на мирному, легальному завоюванні влади в розвинених і демократичних капіталістичних країнах. К. Каутський вважав, що в майбутній соціалістичній державі недопустиме будь-яке обмеження прав і свобод громадян, а саме соціалістичне суспільство має бути демократичнішим, аніж чинне на той час капіталістичне.

5. МАРКСИСТИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКІ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИ

Володимир Ленін і російські радикальні революціонери (більшовики) вели активну боротьбу за надання діяльності європейських соціал-демократичних партій «більшої революційності».

Після початку Першої світової війни (1914 р.) соціалісти більшості країн Європи активно підтримали свої уряди, боролися за захист національних інтересів. Натомість російські більшовики виступали «за поразку власного уряду в війні», вбачаючи в такій поразці сприятливіші умови для здійснення революції та захоплення влади.

Розкол робітничого руху на демократичний і революційний напрями остаточно відбувся після Жовтневої революції 1917 р.

Запитання та завдання

1. Пригадайте визначення понять: марксизм, соціалізм, демократія, радикалізм, лібералізм.

2. Назвіть передумови появи реформізму в європейській соціал-демократії.

3. У чому полягає сутність ідей реформізму?

4. Схарактеризуйте основні ідеї Е. Бернштейна та К. Каутського.

5. Чи можна реформістський напрям європейської соціал-демократії назвати демократичним?

6. Які ідеї європейських соціал-демократів були подібними до ліберальних? Про що це свідчило?

7. У чому полягала відмінність поглядів марксистів, більшовиків, з одного боку, і європейських соціал-демократів, реформістів — з іншого?

ОЗНАЙОМТЕСЯ З ПОДАНИМИ ЦИТАТАМИ ТА ПІДГОТУЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

Картина «Нова планета» втілює образ революційних змін. Робота художника Костянтина Юона (1921 р.)

1. ДЕМОКРАТІЯ І НАСИЛЬСТВО

Карл Каутський

Я стверджую, що демократія необхідна, бо є тією державною нормою, в якій пролетаріат розвиває сили і здібності для свого звільнення.

Більшовизм залишиться темною сторінкою в історії соціалізму. Уже тепер широкі маси міжнародного пролетаріату з жахом відвертаються від братовбивства, що здійснюється більшовиками винятково через прагнення влади.

Микола Бердяев

Демократія ніколи не торжествувала в революціях.

2. РЕВОЛЮЦІЯ

Карл Маркс

Революції — локомотиви історії.

Бернард Шоу

Революції ніколи ще не полегшували тягар тиранії, а лише перекладали його на інші плечі.

Володимир Ленін

Поганий той революціонер, який у момент гострої боротьби зупиняється перед непорушністю закону.

Микола Бердяев

Революції завжди бувають невдалі, вдалих революцій не буває і бути не може. Вони завжди породжують не те, до чого прагнули, завжди переходять у свою протилежність.

Революція заперечує не лише особистість, але також і зв’язок з минулим, з батьками, вона сповідує релігію вбивства, а не воскресіння.

Володимир Ленін

Революції не потрібні історики.

Отто фон Бісмарк

Революції замислюють романтики, здійснюють фанатики, а їх результатами користуються покидьки.

Запитання та завдання

1. Як співвідносяться демократія і революція, демократія і комунізм (більшовизм)?

2. Дайте характеристику думкам про революцію, висловленим марксистами.

3. Що думають про революцію люди з демократичними поглядами?

4. Висловте свої думки щодо демократії та революції.

5. Чи можлива демократична за характером революція в наші дні?

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

1. Чому в передових країнах останньої третини XIX — початку XX ст. (Великій Британії, США) склалася традиція діалогу влади й суспільства, а радикалізм і класичний марксизм не знайшли там підтримки?

2. Напишіть коротке есе на тему: «Вплив радикальних ідеологій та радикальних рухів на суспільство».