Підручник з Історії України. 8 клас. Сорочинська - Нова програма

§ 34. ПРАВОБЕРЕЖЖЯ І ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ОСТАННІЙ ЧВЕРТІ XVIII ст.

За цим параграфом ви зможете:

• визначити причини могутнього народного руху в Правобережній Україні у другій половині XVIII ст.;

• з’ясувати наслідки для подальшої долі українських земель поділів Речі Посполитої;

• скласти уявлення про розвиток західноукраїнських земель у другій половині XVIII ст.

1. Поділи Речі Посполитої та українські землі

У другій половині XVIII ст. Річ Посполита переживала період занепаду. Фільваркова система господарювання і шляхетська анархія гальмували господарський розвиток країни, послаблювали її перед зовнішньою агресією.

Ослабленням Польщі скористалися Росія, Пруссія та Австрія. Вони планували розчленувати Польщу, прагнули розширити за рахунок її території свої володіння. їх лякало також поширення ідей Просвітництва, а згодом і Французької революції. Перший поділ Польщі відбувся у 1772 р., у результаті якого до Австрійських володінь Габсбурґів відійшли терени Руського (за винятком Холмської землі), Белзького й Волинського (південно-західної частини Кременецького повіту) воєводств. А також усупереч угоді заволоділи західною частиною

Подільського воєводства, установивши кордон по р. Збруч. Ці землі разом із Малою Польщею були проголошені «Королівством Галичини і Лодомерії» із центром у Львові, що підпорядковувалося безпосередньо імператорові. У 1785 р. край було поділено на 18 округів, очолюваних старостами. Вища влада в краї належала наміснику (губернаторові), якого призначав імператор. Вищим представницьким органом був становий сейм.

Після чергової війни з Османською імперією до володінь Габсбурґів у 1775 р. додалася Буковина, яка згодом як окремий округ увійшла до складу «Королівства Галичини і Лодомерії».

Під впливом Великої французької революції у Польщі розгорнувся масовий визвольний рух, який очолив Т. Костюшко. Була прийнята конституція. Щоб знищити революційний осередок у себе на кордонах, Катерина II відправила до Польщі війська.

Воєнні дії російської армії проти шляхетських військ на Правобережжі розпочалися на початку травня 1792 р.; польська армія майже не чинила опору. 27 березня 1793 р. з’явився маніфест Катерини II, за яким Правобережна Україна мала ввійти до складу Росії. Унаслідок другого поділу Польщі в 1793 р. до Росії ввійшла територія Правобережної України (Подільське, Волинське, Брацлавське і Київське воєводства). Через два роки (1795) відбувся третій поділ Речі Посполитої, і до Росії відійшли західні землі Волині.

Поділи Польщі мали негативний вплив. Польський народ на тривалий час втратив свою державну незалежність.

У результаті ліквідації державних кордонів між землями Лівобережжя та Правобережжя у межах Російської імперії опинилося 80 % українців, що всупереч політиці російського царизму сприяло консолідації і розвитку українського народу.

Таким чином, наприкінці XVIII ст. українські землі потрапили під владу двох імперій, які у наступне століття продовжували здійснювати національне гноблення українського народу.

Скільки і коли відбулися поділи Речі Посполитої?

Які імперії загарбали українські землі в результаті поділів Речі Посполитої?

2. Правобережна Україна наприкінці XVIII ст.

Упродовж 90-х рр. XVIII ст. на Правобережжі була поширена дія загальноімперських адміністративних органів та установ. У 1797 р. тут було утворено три губернії: Київську, Подільську та Волинську. Становище народних мас майже не змінилося. Вони, як і раніше, відробляли панщину в маєтках феодалів та сплачували численні державні податки. Одночасно польські магнати одержали від царської влади нові чини, звання, права російського дворянства.

Приєднання Правобережної України до Російської імперії зі значним відсотком єврейського населення спричинило видання у 1791 р. царського указу про визначення «смуги осілості». Тобто було визначено території, за межі яких євреям заборонялося переселятися.

Відповідно до указу євреям дозволялося проживати лише у спеціально обумовлених містах і містечках. У межах «смуги осілості» євреям заборонялося проживання в селах, а також у Києві, Севастополі та Ялті.

Результатом цих обмежень, а також обмежень у виборі професії стала надзвичайна скупченість єврейських ремісників та їхніх родин у містечках у межах смуги осідлості.

Заборона не поширювалася лише на купців першої гільдії (але тільки після 10-річного перебування в гільдії у межах смуги осілості), осіб з вищою освітою, середній медичний персонал; цехових ремісників; відставних нижніх чинів, які прийшли на службу за рекрутським набором.

Землі католицької церкви й опозиційної шляхти були конфісковані й частково роздані як нагорода за заслуги царським генералам і вищим чиновникам. Значні володіння разом з кріпаками одержали генерали М. Кречетников, М. Кутузов, І. Ферзену, а також О. Безбородько, М. Новосильцев, М. Рєпнін та інші вельможі. Прибічники Росії — магнатські родини Браницьких, Жевуських, Потоцьких та інші — також примножили свої маєтності, дістали царські чини й звання. Щоб протиставити місцеве селянство, абсолютну більшість якого становили українці, польським панам, царський уряд указом імператриці від 18 квітня 1793 р. звільнив його від сплати державних податків, постоїв військ і обов’язку безоплатного перевезення військових вантажів на три роки. На правобережні міста поширювалася дія жалуваної грамоти містам 1785 р. і окремо дозволялося всі прибутки від торгівлі пускати на потреби міського господарства. Створювалися нові митниці поблизу Могилева, Жванця, Волочиська та інших прикордонних міст, налагоджувався систематичний поштовий зв’язок, школи передавались у юрисдикцію місцевої адміністрації і навчання велося російською мовою.

Які губернії були утворені на українських землях, що після поділів Речі Посполитої ввійшли до складу Російської імперії?

Перепис населення Галичини здійснено австрійською владою у 80-х роках XVIII ст. Згідно з ним шляхта налічувала 95 тис. осіб, міщани — 332 тис., чиновники, почесні громадяни та інші вільні — 135 тис., євреї — 168 тис., селяни, переважно кріпаки, — 1 млн 859 тис. Отже, загальна чисельність галицького населення становила 2 млн 589 тис. осіб.

3. Соціально-політичне та економічне становище в Галичині, на Буковині та Закарпатті

У другій половині XVIII ст. Галичина й Буковина опиняються під владою австрійських Габсбурґів. Закарпаття потрапило під їхню владу ще в 1711 р. Вирішальний вплив на соціально-економічне становище цих земель мала реформаторська діяльність Марії-Терезії та Йосипа II. Перші реформи торкнулися населення Закарпаття. У 1766 р. селяни отримали від панів садиби й земельні наділи (від 10,2 до 17,1 га землі залежно від якості ґрунтів), за які вони мали відробляти повинності й певну кількість днів панщини. За законом 1783 р. селяни дістали право займатися ремеслом і розпоряджатися майном, а панам заборонялося відбирати садиби і втручатися у сімейне життя. Закон 1785 р. звільнив селян від кріпацької залежності, вони могли вільно пересуватися країною, передавати майно у спадок, вибирати професію, навчатися у школах.

Подібним чином змінювалося і становище галицьких селян. Закон 1775 р. заборонив панам змушувати їх відбувати повинності, які не були визначені в інвентарі. У 1782 р. селян звільнили від особистої залежності, їм дозволили одружуватися на власний розсуд, навчатися ремесел, пересуватися країною. У 1786 р. були визначені категорії селян і розміри панщини залежно від кількості землі (від 12 до 156 днів панщини на рік для повнонадільних). Виданий у 1789 р. закон установлював повинності пропорційно до кількості землі, яка була в користуванні селян. Розміри всіх повинностей на користь держави й пана не повинні були перевищувати 30 % доходу від землі. Повинності мали сплачуватися грошима, що фактично скасовувало панщину. Проте цей закон у 1790 р. було скасовано.

Меншою мірою ці перетворення торкнулися буковинських селян. Тут продовжувала діяти «Золота грамота», запроваджена молдавським господарем Григорієм Гікою у 1766 р., яка скорочувала панщину до 12 днів на рік, а для прикордонних сіл — до шести днів. Згодом і тут було поширено дію законів 1782 і 1786 рр.

Також суттєві зміни відбулися і в господарстві. З’являються нові культури. Із 1750-х рр. на Закарпатті починають вирощувати картоплю. В останній чверті століття вона поширюється у Галичині. Наприкінці століття починається вирощування кукурудзи. Активно освоюються гірські райони. Розвиваються вівчарство і свинарство.

Дуже повільно розвивається міське життя. Єдиним великим містом був Львів (30 тис. мешканців). Більшість жителів міст займалися сільським господарством, а не ремеслом і торгівлею. Проте відбувається швидка зміна національного складу міст, вони втрачають український характер. Більшість населення міст становлять євреї, поляки, німці, вірмени тощо. Українці поступово перетворюються на селянську націю, у той час як у Європі починається промисловий переворот.

Марія-Терезія

Йосиф II за плугом

У другій половині XVIII ст. на західноукраїнських землях з’являються і перші мануфактури з виробництва сукон і полотна. Проте переважає ремісниче виробництво. Габсбурґи мало переймалися економічним розвитком периферії своєї імперії, в якій уже існували давні промислові центри (Австрія, Чехія).

Складною була релігійна ситуація. Панівне становище тут посідали католицька й уніатська церкви, які в 1720-1780-х рр. продовжували боротьбу з православною і протестантськими церквами. На середину століття на Закарпатті всі парафії стали греко-католицькими. Проте у 1770-1780-ті рр. ситуація істотно змінилася. Австрійський уряд ліквідовував становість духівництва, обмежив вплив Римської курії, закривав монастирі й конфісковував їхні землі в разі, якщо вони не утримуватимуть школи чи притулки для літніх людей. Важливим стало запровадження віротерпимості та зрівняння у правах представників усіх конфесій. Імператор Йосиф II розпорядився, щоб духівництво здійснювало літургію мовою місцевого населення і при кожній церкві була створена школа. Останнє мало далекосяжні наслідки. Так, греко-католицька (уніатська) церква зі знаряддя полонізації та окатоличення перетворилася на захисника мови і традицій українського населення.

Які зміни відбулися у становищі західноукраїнських земель в останній третині XVIII ст.?

ВИСНОВКИ

Ослаблення Речі Посполитої призвело до її поділу між Австрією, Пруссією та Росією, у результаті яких Польща припинила своє існування як самостійна держава.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

1. Які були наслідки поділів Польщі для України? Чому українські землі опинилися розділеними між сусідніми державами?

2. Які українські землі опинилися під владою Росії після І і II поділів Речі Посполитої?

3. Як змінилася становище Правобережної України після приєднання її до Росії?

4. Схарактеризуйте розвиток західноукраїнських земель у другій половині XVIII ст.

5. Як вплинули на розвиток західноукраїнських земель реформи Марії-Терезії і Иосифа II?