Підручник з Історії України. 8 клас. Сорочинська - Нова програма

§ 31. ЛІВОБЕРЕЖНА ТА СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА. ЛІКВІДАЦІЯ ГЕТЬМАНЩИНИ

За цим параграфом ви зможете:

• скласти уявлення про останнього гетьмана К. Розумовського та його політику;

• визначити причини і з’ясувати процес ліквідації гетьманства і решток автономії Гетьманщини та Слобідської України.

1. Відновлення гетьманства у 1750 р.

Як вам уже відомо, після смерті гетьмана Д. Апостола в 1734 р. було заборонено вибори нового гетьмана України, а вся влада в Гетьманщині була передана «Правлінню гетьманського уряду», який усіляко обмежував права козаків. Серед населення Гетьманщини наростало невдоволення.

Сподівання на поліпшення становища були пов’язані зі сходженням на імператорський престол доньки Петра І Єлизавети Петрівни. Вони базувалися на тому, що серед оточення імператриці було чимало українців, а Олексій Розумовський був її фаворитом.

Уже скоро сподівання стали справджуватися. Зміни, що торкнулися Гетьманщини та Слобідської України, були зумовлені не лише особливими взаєминами імператриці зі своїм оточенням. До цього відштовхували як зовнішні обставини (загроза війн з Османською імперією, Пруссією, а українські землі були джерелом людських і матеріальних ресурсів), так і нагнітання соціальної напруги.

Під час перебування імператриці в Києві (1744 р.) старшина звернулася до неї з проханням дозволити обрати гетьмана. Імператриця не заперечувала, проте конкретних обіцянок не давала. Згідно з розпорядженням Єлизавети в березні 1750 р. у Глухові розширена старшинська рада обрала гетьманом Кирила (1728-1803), брата О. Розумовського.

Чим було зумовлено відновлення гетьманства у 1750 р.?

Єлизавета Петрівна

Олексій Розумовський

2. Гетьманство Кирила Розумовського

Ставши гетьманом, К. Розумовський домігся підпорядкування собі Запорожжя, а згодом Києва. Отримав право самостійно призначати полковників та роздавати землі. Відновив традицію скликання старшинських рад (з’їздів). Почалося відновлення Батурина, який знову став гетьманською резиденцією.

Кирило Розумовський

Братам Розумовським можна сказати, що всміхнулася доля, яка складалася неначе в казці. Олексій Розумовський був старшим братом гетьмана України Кирила Розумовського.

Дитинство і юність його минали на хуторі Лемеші. Проте, маючи чудовий голос і музичний слух, час від часу співав у церковному хорі сусіднього села. Влітку 1731 р. до цих міст завітав полковник Федір Вишневський, який мав набрати хлопчиків для придворного хору імператриці Анни.

Зачарований співом Олексія, полковник забирає 22-річного козака до Петербурга. Там сталося несподіване: у вродливого юнака справді закохалася донька Петра І Єлизавета. Є свідчення, що імператриця і Олексій, який уже став Розумовським, восени 1742 р. взяли таємний шлюб. Олексій узяв найактивнішу участь в організації перевороту, в результаті якого на престол стала Єлизавета. Здобувши владу, імператриця не забула про коханого. Своїм указом вона надала йому чин генерал-поручика, обер-єгермейстером імператорського двору, нагородила орденом Андрія Первозванного. Через деякий час вона надала йому титул графа Римського, а згодом — Російської імперії.

За часів О. Розумовського при імператорському дворі було модне все українське: при дворі грали бандуристи, на бенкетах подавалися українські страви. Дедалі більше українців стали призначати на різні адміністративні посади. Не забув Олексій про свого брата Кирила. Взяв його до себе, допоміг здобути освіту — спочатку в Петербурзі, а згодом у Німеччині, Італії, Франції. У 17 років Кирило Розумовський став графом Російської імперії. У 1746 р. він повернувся з-за кордону і був призначений президентом Петербурзької академії наук. Згодом К. Розумовському судилося стати останнім гетьманом України.

Незважаючи на значний вплив гетьмана та його брата при петербурзькому дворі, такі дії викликали занепокоєння. У 1754 р. з’явилася ціла низка указів, що обмежувала владу гетьмана. До К. Розумовського було приставлено радника, заборонено самостійно призначати полковників. Гетьман був зобов’язаний постійно звітувати про прибутки й видатки Скарбу, скасувати кордони між Україною та Росією, мито на ввезення російських товарів, державні митниці, що давали гетьманському урядові 50 тис. крб. прибутку щороку.

Ці обмеження не зупинили реформаторських поривів гетьмана. Впродовж 1760-1763 рр. провадилася судова реформа, що започаткувала розмежування влади за ознакою владних повноважень: на виконавчу й судову. Вищою судовою інстанцією став Генеральний суд, у складі якого, крім двох генеральних суддів, перебували виборні особи (по одній від полку). Своєю чергою, полки (їх налічувалося 10) поділялися на два судові повіти, у яких створювалися земський (для розгляду цивільних справ) і підкоморський (для розгляду межових справ) суди; у кожному полку створювався також гродський (для розгляду кримінальних справ) суд, на чолі якого стояв полковник. Судді обиралися старшиною. Скасовувалися судові функції Генеральної військової канцелярії. Таким чином, Гетьманщина мала перетворитися з військової на цивільну державу.

К. Розумовський здійснив реформи в армії та освіті. Так, усі козаки відтепер мали однакове озброєння (рушниця, шабля, спис) та уніформу — синій мундир із червоним коміром, білі штани та різноколірні шапки. В усіх полках відкривалися школи для навчання козацьких дітей. Гетьман також мав намір відкрити університети в Києві та Батурині. Перший — це оновлена Києво-Могилянська академія.

Які заходи були здійснені гетьманом К. Розумовським у період його правління?

3. Остаточна ліквідація гетьманства.

Діяльність Петра Рум’янцева у Лівобережній Україні

У 1762 р. померла імператриця Єлизавета Петрівна. На престол зійшов Петро III. Пробувши імператором усього декілька місяців, він устиг роздратувати всіх своєю політикою. Проти нього готувалася змова, у результаті якої його було усунуто від влади і вбито. Імператрицею була проголошена його дружина Катерина II. К. Розумовський узяв найактивнішу участь у заколоті, та це не вплинуло на прагнення нової імператриці ліквідувати автономію Гетьманщини. Формальним приводом для цього стали дві чолобитні до імператриці, надіслані 1763 р. гетьманом К. Розумовським і представниками козацької старшини. У них ішлося про відновлення давніх прав України (самостійні судову і фінансову системи, землі, втрачені з 60-х рр. XVII ст. тощо) та офіційне визнання спадкоємності гетьманської посади за нащадками роду Розумовських.

У Петербурзі це було розцінено як прагнення відокремитися від Росії. Розлючена Катерина II була готова віддати гетьмана під суд. Урешті-решт, вона запропонувала йому добровільно зректися булави, що він і зробив. 10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквідацію гетьманської влади в Україні.

Катерина II (худ. Ж.-Б. Лампі)

Будівля Малоросійської колегії у Глухові (сучасний вигляд)

Петро Рум’янцев-Задунайський (худ. В. Суриков)

Для управління землями колишньої Гетьманщини була створена Друга Малоросійська колегія, яку очолив П. Румянцев. Колегія складалася з чотирьох російських чиновників і чотирьох генеральних старшин. Основним її завданням була ліквідація українських державних інституцій та утворення натомість російських. Упродовж 1765-1768 рр. колегія підпорядкувала собі всі центральні установи Гетьманщини.

У секретній інструкції щодо управління краєм Катерина II наполегливо рекомендувала знищити всі залишки української автономії, закріпачити селян, здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки, всіляко збільшувати збір податків.

Першим кроком нового генерал-губернатора було проведення в 1765-1767 рр. загальної ревізії земельної власності (Генеральний, або Рум’янцевський, опис). Були переглянуті й впорядковані податки. Замінено натуральні повинності грошовим податком, сума якого сягнула 250 тис. крб. на рік (у 1780 р. вона становила вже 2 млн крб.).

Широкомасштабні заходи П. Рум’янцева загальмувала чергова російсько-турецька війна 1768-1774 рр. Певна річ, українці не могли не усвідомлювати того, що відбувається ліквідація автономії. Тому під час виборів у 1767 р. депутатів до Комісії для укладання нового збірника законів Російської імперії (попередній був укладений у 1649 р.) та її роботи депутати від козацької старшини, шляхти, духівництва, козаків і міщан зажадали поновити чинність українсько-російського договору 1654 р., відновити гетьманську владу тощо. Серед тих, хто обстоював права України, виокремлювався лубенський депутат Григорій Полетика. Проте комісія, не зумівши виробити якогось реального документа, в 1774 р. була розпущена, а імператриця остаточно перебрала на себе видання законів імперії.

Качанівка — одна із резиденцій президента Малоросійської колегії і генерал-губернатора Малоросії П. Ру.м’янцева-Задунайського

Коли було остаточно ліквідовано гетьманство?

4. Скасування козацького устрою на Слобожанщині. Ліквідація залишків автономного устрою Гетьманщини

У серпні 1765 р. Катерина II видала указ про скасування, полкового устрою і створення Слобідсько-Української губернії. Замість п’яти козацьких полків було сформовано п’ять гусарських. Місцеві козаки були позбавлені прав та привілеїв і перетворювалися на «військових обивателів». У 1780 р. замість Слобідсько-Української губернії утворилося Харківське намісництво.

У вересні 1781 р. скасовують полковий адміністративно-територіальний поділ і Гетьманщини, яка перетворилася у Малоросійське генерал-губернаторство у складі трьох губерній (намісництв) — Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської. У губернських центрах і повітових містах створюються російські адміністративні та судові установи.

Поряд з адміністративно-територіальними змінами царський уряд переймався проблемою втечі українських селян. У травні 1783 р. було прийнято указ про остаточне прикріплення селян до місць їхнього проживання. У такий спосіб було узаконене кріпосне право на Лівобережжі та Слобожанщині.

9 липня 1783 р. дійшла черга й до української армії: замість десяти козацьких і трьох компанійських полків формуються десять кінних карабінерських полків російської армії. Строк служби становив шість років. Козацька старшина отримувала російські офіцерські звання, а козаки перетворювалися на державних селян.

На панщину (невідомий художник)

Таким чином, на початок 80-х рр. XVIII ст. було остаточно ліквідовано Українську державу. Українські прапори, гармати, печатки вивозили до Петербурга. її адміністративно-територіальний устрій, судова система, соціальний склад були переважно уніфіковані з рештою регіонів Російської імперії. В історії України починається новий період — період становлення нової національної ідеї розгортання боротьби за відновлення Української держави.

ВИСНОВКИ

На гетьманування К. Розумовського (1750—1764 рр.) припадає останній період існування Гетьманщини у складі Російської імперії.

У 1764 р. імператриця Катерина II скасовує гетьманство, а впродовж наступних 20 років, щоб не викликати заворушень, вона ліквідувала автономію Гетьманщини, Слобідської України, а також знищила Запорозьку Січ.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

1. Коли було відновлено гетьманство в Україні? Хто був останнім гетьманом?

2. Схарактеризуйте реформаторську діяльність К. Розумовського.

3. Чим обернулася для українського народу ліквідація автономії Гетьманщини і Слобожанщини?

4. З’ясуйте причини ліквідації гетьманства та автономних прав України.

5. Яке історичне значення української козацької держави — Гетьманщини?