Підручник з Історії України (рівень стандарту). 10 клас. Сорочинська - Нова програма

Розділ ІІ. Початок Української революції

§ 5. Розгортання Української революції у березні-травні 1917 р.

За цим параграфом ви зможете:

- розповідати про події, які започаткували Українську революцію;

- характеризувати особливості складу Центральної Ради та її політичної програми;

- визначати основні політичні партії, які в цей час вели боротьбу за вплив на населення Наддніпрянщини;

- пояснювати, чому і як розпочався процес українізації армії.

Пригадайте:

1. Що таке революція?

2. Коли відбувалася Перша російська революція? Яке завдання стояло перед нею?

3. Чому вона зазнала поразки?

4. Як вплинула Перша світова війна на соціально-економічне і політичне становище Російської імперії?

1. Початок Російської революції та Україна

Війна виявила нездатність царизму ефективно управляти державою. Поступове погіршення соціально-економічної ситуації, військові поразки та кризові явища в політичному житті призвели до того, що Російську імперію охопила криза, яка спричинила революційний вибух. 8 березня 1917 р. в Петрограді розпочалася революція, внаслідок якої було повалено самодержавство. Вагому роль у перемозі повстання відіграли солдати-українці Волинського полку. 12 березня повсталі створили Петроградську раду робітничих і солдатських депутатів, у якій першість мали ліві партії, а 15 березня за її згодою сформувався Тимчасовий уряд — орган виконавчої влади, що повинен був керувати Росією до скликання Установчих зборів, які визначать форму її державного ладу. Тимчасовий уряд був сформований з правих і центристських партій.

В Україні Тимчасовий уряд передав виконавчу владу повітовим і губернським комісарам, якими стали голови земських управ. Поряд із ними, формувалася системарад робітничих, солдатських і селянських депутатів, яких в Україні в цей період налічувалося близько 250-300. Із них 180 було зосереджені на Донбасі та у великих промислових центрах. Дедалі більший вплив в них почали відігравати більшовики.

13-17 березня в Києві утворили Губернську раду об’єднаних громадських організацій як представницький орган Тимчасового уряду на місцях.

Українська революція 1917-1921 рр. — перебіг подій, що характеризують національно-визвольну боротьбу українського народу у зазначений період за відновлення своєї державності. Термін був запроваджений в обіг самими учасниками подій.

Одразу після зміни влади у Петрограді на Наддніпрянщині розпочалася Українська революція 1917-1921 рр. Її рушійними силами стали прихильні до ідеалів українського національно-визвольного руху представники різних верств населення — селяни, робітники, солдати, інтелігенція, підприємці та ін. Передумови й причини Української революції відображали усю складність проблем, яку вона мала вирішити.

Передумови й причини Української революції 1917-1921 рр.

Основні передумови

Політична

Соціальна

Економічна

Національно-культурна

Війна унаочнила, що обидві імперії не будуть сприяти розвитку українців й перебування у їхньому складі в період кризи державних організмів небезпечне

Важке соціальне становище населення. Невирішеність аграрного питання

Наявність значного економічного потенціалу, який не використовується в інтересах народонаселення українських земель

Досвід інших країн засвідчував, що національно-культурні потреби народів не задовольнялися без їхньої боротьби

Причини

Активізація зусиль у намаганнях відновити українську державність

Прагнення сприяти невідкладному вирішенню першочергових соціальних проблем

Необхідність стати господарями на своїй землі

Посилення боротьби за задоволення національно-культурних потреб українського народу

Привід

Початок Російської революції 1917 р.

Головна мета

Рушійні сили

Зробити можливим задоволення політичних, соціальних, економічних і національно-культурних потреб українського народу

Національно-свідомі представники різних верств тогочасного українського суспільства

2. Утворення Української Центральної Ради

16-17 березня члени Товариства українських поступовців також скористалися інструкціями Тимчасового уряду й стали формувати за зразком міських або губернських рад представницький орган київських українських громадських організацій — Українську Центральну Раду (УЦР) для координації національного руху. 20 березня 1917 р. було сформовано керівництво УЦР. Ця дата була визнана засновниками ради днем її створення. Головою УЦР обрали М. Грушевського. До Української Центральної Ради увійшли представники ТУП, українських політичних партій, православного духівництва, кооперативних, студентських, наукових і культурно-освітніх організацій.

Будинок, де засідала Центральна Рада

З часом Рада перетворилася на справжній представницький орган народу України. 22 березня Українська Центральна Рада звернулася з відозвою до співвітчизників, де було сформульовано прагнення автономії для українського народу.

Національно-територіальна автономія — можливість національної спільноти здійснювати самоврядування на певній території і самостійно вирішувати питання в межах, передбачених загальнодержавним законом (конституцією).

Основна роль в обґрунтуванні ідеї надання Україні національно-територіальної автономії в перебудованій на федеративну демократичну республіку Російській державі належала М. Грушевському. Він розглядав національно-територіальну автономію України як територіальне об’єднання всіх етнічних українських земель на основі широкого демократичного громадського самоврядування. Об’єднання самостійно вирішуватиме всі свої справи — економічні, культурні, політичні, розпоряджатиметься своїми доходами, землями, матиме власне законодавство, суд. У федерації М. Грушевський вбачав об’єднання в одній союзній (федеративній) державі кількох національних. До повноважень федерації він відносив зовнішню політику, військові справи, прийняття загальнодержавного законодавства. Таким чином, М. Грушевський вважав федералізм можливою й реальною формою впорядкування національно-державного розвитку українського та інших народів Російської держави.

Михайло Грушевський

• Яка програма діяльності була сформульована УЦР?

3. Політичні партії в боротьбі за вплив на населення

Революція привела до пожвавлення суспільно-політичного життя в Україні. Активізувалася діяльність політичних партій. На українських землях, як і раніше, діяли загальноросійські партії — октябристи, кадети, соціал-демократи (більшовики та меншовики), есери, чорносотенні організації.

Поряд із загальноросійськими, в Україні діяли українські, польські, єврейські та інші політичні партії. Також активно розгорталося формування нових та відновлення діяльності призабутих українських політичних організацій. 25-26 березня 1917 р. колишні члени Української демократично-радикальної партії та Товариства українських поступовців утворили Союз Українських автономістів-федералістів. У червні 1917 р. він був перейменований на Українську партію соціалістів-федералістів (УПСФ), або есефів. За своєю спрямованістю це була центристська, ліберально-демократична партія. Її керівниками стали Д. Дорошенко та С. Єфремов. Партія ставила за мету домагатися національно-територіальної автономії України у складі демократичної Російської республіки.

Сергій Єфремов

17-19 квітня 1917 р. в Києві відбулася конференція Української соціал-демократичної партії (УСДП), вона виступала за автономію України. Лідерами партії були В. Винниченко і С. Петлюра. 17-18 квітня 1917 р. в Києві скликали установчий з’їзд Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), яких називали українськими есерами. Учасники з’їзду заявили, що партія боротиметься за негайне втілення в життя національно-територіальної автономії України та передачу землі селянам. За своєю спрямованістю це була ліва, народницька партія. Її очолювала студентська молодь — М. Ковалевський, П. Христюк, М. Шраг та ін.

• Чому у назві більшості українських партій наявне слово «соціалізм»?

4. Український національний конгрес (з’їзд)

Із розгортанням революції міцнів і ставав вагомим фактором суспільно-політичного життя український національний рух. Свідченням цього були численні українські збори, демонстрації та маніфестації, що вирували в різних містах Наддніпрянщини.

29 березня в Києві міська влада організувала «День свята революції» — масову маніфестацію, у якій взяли участь понад 100 тис. осіб. Окремою колоною в ній під національними жовто-блакитними прапорами, своїми гаслами й піснями виділялися українські організації. 1 квітня в Києві була проведена «українська маніфестація» — самостійна акція українських громадсько-політичних сил. На площі Святої Софії відбулося перше публічне українське віче, що висловилося за територіальну автономію України в складі федеративної Росії. У виступах учасники віча вимагали, щоби Тимчасовий уряд проголосив декларацію про надання такої автономії, запровадив українську мову в школах, судах і державних установах тощо.

Українська маніфестація на Софійській площі у Києві. 1 квітня (19 березня) 1917 р.

19-21 квітня 1917 р. в Києві працював Український національний конгрес (з’їзд). Він поклав в основу тогочасного державного будівництва України ідею її національно-територіальної автономії у складі демократичної Російської федерації. Цю ідею підтримали всі українські політичні партії.

В останній день роботи конгресу було обрано новий склад Української Центральної Ради. Вона мала складатися зі 150 депутатів. Дві третини мандатів надавалися територіям (губерніям і містам), одна — організаціям. На конгресі обрали 118 членів УЦР. Головою її, на підставі таємного голосування, став М. Грушевський. Його заступниками стали В. Винниченко та С. Єфремов.

Після Українського національного конгресу Центральна Рада фактично перетворилася з київської на загальноукраїнську організацію. Оцінюючи рішення конгресу, один з його учасників П. Христюк писав: «Національним конгресом закінчився період Української революції — національно-культурницький і підготовчий — і почався другий період національно-політичної боротьби».

• Який основний підсумок роботи Українського національного конгресу?

5. Початок «українізації» армії. «Вільне козацтво»

Революційне піднесення поширилося на солдатські маси й сприяло зростанню їхньої національної свідомості. Зокрема, стала відбуватися «українізація» армії.

«Українізація» армії — процес утворення українських національних збройних формувань із частин російської армії в роки революції.

Центром українізації армійських частин став Київ. У роки війни тут проходив військову службу основоположник українського націоналізму М. Міхновський. Саме він першим висунув ідею створення українських національних збройних сил. За його ініціативою у березні на нараді представників київського гарнізону заснували «Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка» й ухвалили рішення розгорнути невідкладне формування української національної армії. Осередкиклубу створювалися на фронтах та в містах України. Вони мали сприяти зростанню національної свідомості військовиків-українців, розповсюджуючи серед них брошури, журнали й відозви.

Діяльність М. Міхновського та його прибічників збурила негативну реакцію в лідерів УЦР. Вони доводили, що «українізація» існуючих військових підрозділів шкідлива, й виступали за заміну регулярної армії добровільною народною міліцією. Такі погляди відповідали тогочасним антивоєнним поглядам європейських соціал-демократів на армію як елемент завойовницької політики панівних верств експлуататорських держав.

Микола Міхновський

1 травня під час військового свята солдати, за підтримки керівників «Українського військового клубу імені Павла Полуботка», самочинно проголосили себе першим Українським козачим полком ім. гетьмана Б. Хмельницького. УЦР, аби зберегти контроль над процесом, неохоче погодилася.

Полуботківці під час демонстрації

У квітні 1917 р. в Звенигородському повіті на Київщині для охорони громадського порядку були сформовані перші українські добровільні підрозділи, що дістали назву «Вільне козацтво». Поступово вільнокозачий рух поширився на Київщину, Чернігівщину, Полтавщину, Катеринославщину, Херсонщину й Кубань. Відділи «Вільного козацтва» створювалися за територіальним принципом із національно свідомих селян і робітників.

Засновники Вільного козацтва Семен Гризло (праворуч) та Никодим Смоктій (ліворуч)

18-21 травня 1917 р. в Києві відбувся I Всеукраїнський військовий з’їзд, скликаний за ініціативою УЦР. Понад 700 його депутатів від близько 900 тис. військовиків-українців, які висловили підтримку Українській Центральній Раді, заявили, що вважають за необхідне вимагати від Тимчасового уряду й Ради робітничих і солдатських депутатів негайного надання національно-територіальної автономії Україні, підтримали подальшу «українізацію» армії та флоту. Для здійснення «українізації» військових частин з’їзд створив Український військовий генеральний комітет, очолюваний С. Петлюрою, який увійшов до складу Центральної Ради. Завдяки проведенню з’їзду УЦР перебрала справу «українізації» армії у свої руки, її вплив у військах став зростати.

• Чому почалася стрімка «українізація» частин російської армії?

«Вільне козацтво» — українські добровільні військово-міліційні формування, створені в Україні в 1917-1918 рр.

Висновки

• Поштовхом до Української революції стало повалення самодержавства.

• Головним змістом діяльності Української Центральної Ради на початковому етапі Української революції стало домагання національно-територіальної автономії України у складі демократичної федеративної Російської республіки.

• Курс УЦР здобув підтримку на Українському національному конгресі та І Всеукраїнському військовому з’їзді.

• Національне піднесення перших місяців революції сприяло розгортанню «українізації» армії.

Запитання і завдання

1. У чому полягав вплив подій у Петрограді на розгортання революції в Україні? 2. Охарактеризуйте особливості утворення складу та програми Української Центральної Ради. Яка подія була визнана засновниками УЦР датою її створення? 3. Якими є передумови, причини, рушійні сили Української революції? 4. Які факти свідчать про активізацію діяльності українських політичних партій у роки революції? 5. Наведіть факти, що підтверджують підтримку народними масами боротьби за державні права України, розпочатої українськими політиками. 6. Проаналізуйте діяльність Українського національного конгресу. Якими були його рішення? 7. Охарактеризуйте особливості початку «українізації» армії. 8. Об’єднайтеся у малі групи та обговоріть, якими були характерні риси початкового етапу Української революції. Чому українські політичні партії виявились неготовими до революції?