Підручник з Історії України (рівень стандарту). 10 клас. Сорочинська - Нова програма

§ 36. Україна в умовах нацистської окупації

За цим параграфом ви зможете:

- характеризувати нацистський «новий порядок», визначати його основні риси;

- розкривати зміст і наслідки для України нацистського плану «Ост»;

- розповідати про життя людей за нацистської окупації.

Пригадайте:

1. Коли було завершено окупацію України?

2. Якою була головна мета нацистів?

1. Нацистський «новий порядок»

У всіх окупованих країнах нацисти запроваджували «новий порядок». Але на різних територіях він мав свої відмінності. Українські землі передбачалося перетворити на «життєвий простір» для «арійської раси». Вони мали стати джерелом постачання продукції та сировини для «нової Європи». Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Та частина, що виживе, перетворювалась на обслугу. По завершенню війни планувалась колонізація або онімечення захоплених земель.

«Новий порядок» — назва окупаційного режиму, встановленого гітлерівцями на загарбаних територіях.

«Новий порядок», запроваджений окупантами, передбачав:

• систему масового знищення людей;

• систему пограбування;

• систему експлуатації людських і матеріальних ресурсів.

Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор. Із цією метою створили систему каральних органів — державну таємну поліцію (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) та озброєні загони Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (СС). З місцевого населення формувалися допоміжна поліція та низові ланки окупаційної адміністрації — бургомістри у містах, старости — у селах. Загалом окупаційні формування становили близько 350 тис. осіб.

Перша німецька колонія почала створюватися в липні 1942 р. у Вінницькій області. Мала площу 500 кв. км. Вона отримала назву Гегевальд. Там само збудували й ставку Гітлера — Вервольф (Вовкулака).

Наміри гітлерівців на окупованих східних територіях були викладені в плані «Ост» — плані знищення населення та «освоєння» окупованих земель на Сході. За цим планом, зокрема, передбачалося:

Слід зазначити, що окупаційна політика впродовж 1941-1944 рр. зазнавала змін залежно від ситуації на фронтах і становища Німеччини. Але незмінною залишався її злочинний характер.

Захопивши Україну, окупанти перш за все знищили її цілісність. Вони поділили українські землі на чотири частини, підпорядкувавши їх різним державам і різним адміністративним органам.

Документи розповідають

Зауваження та пропозиції Міністерства східних територій по генеральному плану «Ост»

Цілком таємно! Берлін, 27.04.1942

Генеральний план «Ост» передбачає, що після закінчення війни число переселенців для негайної колонізації східних територій має становити... 4450 тис. осіб. 4450 тис. німців повинні бути розподілені частково також в областях України... ...в) до питання про українців. Згідно із планом головного управління імперської безпеки на територію Сибіру повинні бути переселені також західні українці. При цьому передбачається переселення шістдесяти п’яти процентів населення...

• Яку долю готували нацисти для українців?

Так, були створені три губернаторства — «Бессарабія» (шість повітів Молдавської РСР та Ізмаїльська область УРСР з центром у м. Кишинів), «Буковина» (Чернівецька область і деякі північні райони МРСР з центром у м. Чернівці) і «Трансністрія» (Одеська, південні райони Вінницької, західні райони Миколаївської областей, лівобережні райони Молдавії з центром у м. Тирасполь, а згодом Одеса), які перейшли під управління союзника Німеччини — Румунії.

Західноукраїнські землі — Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області — на правах окремого дистрикту (округу) під назвою «Галичина» були включені до складу польського генерал-губернаторства, що охоплювало польські землі з центром у Кракові. Ці території стали безпосередньою складовою ІІІ рейху.

Чернігівщину, Сумщину, Харківщину і Донбас, як прифронтові області, підпорядкували напряму військовому командуванню.

Інші українські землі входили до складу рейхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному. У вересні 1941 р. Гітлер призначив на посаду рейхскомісара України «випробуваного бійця» націонал-соціалістичної партії Е. Коха.

Що ж до Закарпатської України, то вона ще з 1939 р. залишалась у складі Угорщини.

Документи розповідають

1. Висловлювання гауляйтера рейхскомісаріату «Україна» Еріха Коха

«Якщо я знайду українця, гідного сісти за один стіл зі мною, — я звелю його негайно розстріляти».

«Необхідно підтримувати низький освітній рівень українців. Таким чином, потрібно застосовувати відповідну шкільну політику. Трикласні школи вже дають занадто високу освіту. Крім цього, потрібно зробити все, щоб знизити високий демографічний приріст на цих територіях».

«Я зможу вичавити з цієї країни все до останньої краплі. Населення повинно працювати, працювати і ще раз працювати. Але деякі починають хвилюватися, що, може, населення не отримує достатню кількість їжі. Населення не повинно цього вимагати... Ми пануючий народ, а це означає, що найпростіший у расовому розумінні німецький робітник біологічно у 1000 разів цінніший у порівнянні з місцевим населенням».

«З України потрібно зробити територію німецької колонізації... Потрібно зупинити біологічну силу України великою кількістю тютюну і горілки».

2. Висловлювання польського генерал-губернатора Ганса Франка

«Я бачу вирішення українського питання, так як і польського, в тому, що вони будуть у нашому розпорядженні як робоча сила... але щодо дистрикту «Галичина» слід зазначити, що ... буде піддана повному онімеченню».

«Якщо ми виграємо війну, то тоді, на мою думку, поляків і українців, і все те, що обертається навколо генерал-губернаторства, можна пустити хоч на фарш».

1. Спираючись на висловлювання керівників окупаційних адміністрацій, з’ясуйте, які завдання стояли перед німецьким окупаційним режимом.

2. Якою була кінцева мета окупаційної політики нацистів?

3. Яким було ставлення окупаційних властей до населення України?

4. Чому Гітлер вважав, що саме Е. Кох «найбільш потрібний» в Україні?

Заходи із запровадження «нового порядку» стали ще однією трагедією українського народу в ХХ ст. На територіях, окупованих нацистами, знищено мільйони мирних жителів, виявлено майже 300 місць масового знищення населення, 180 концтаборів, понад 350 гетто тощо.

Щоб запобігти руху Опору, німці запровадили систему колективної відповідальності за акт терору чи саботажу. Розстрілу підлягали 50 % євреїв і 50 % українців, росіян та інших національностей від загальної кількості заручників. Найбільшими місцями загибелі мирних жителів — українців, євреїв, росіян та представників інших національностей — були Бабин Яр у Києві (від 100 до 150 тис.), Дробицький Яр у Харкові (30 тис.), Доманівка і Богданівка на Одещині (понад 50 тис.) тощо. Загалом на території України під час окупації було знищено 3,9 млн мирних жителів.

Нацисти приховують злочини у Бабиному Яру

Порушуючи міжнародні конвенції (але слід зазначити, що СРСР не визнавав і не підписував ці документи), нацисти вдалися до масового знищення військовополонених на території України: в Янівському таборі (Львів) загинуло 200 тис., у Славутинському (так званому грослазареті) — 150 тис., Дарницькому (Київ) — 68 тис., Сирецькому (Київ) — 25 тис., Хорольському (Полтавська обл.) — 53 тис. Загалом в Україні вимордували майже 2 млн військовополонених.

Засобом винищення мирного населення мав стати голод. У листопаді 1941 р. в Східній Пруссії Гітлер провів нараду з найвищими чинами СС, на якій ухвалили рішення про штучне створення голоду в Україні. Німецька адміністрація вже в грудні 1941 р. вирішила збільшити обсяг продовольчих поставок рейху з України.

Кого зображено на цьому нацистському плакаті? Які почуття він мав пробуджувати?

Крім масових мордувань, окупанти проводили й ідеологічну обробку населення (агітація та пропаганда), мета якої — нейтралізувати наслідки ідеологічної діяльності сталінського режиму, підірвати волю до опору, пробудити ниці почуття, розпалити національну ворожнечу. Загарбники видавали 190 газет загальним тиражем 1 млн примірників, діяли радіостанції, кіномережа, виставки різної тематики, пересувний пропагандистський центр — спецбатальйон V3 тощо. У своїй ідеологічній роботі нацисти використовували факти недавнього минулого: масові злочини сталінського режиму (терор, Голодомор тощо).

Відправлення остарбайтерів до Німеччини

Жорстокість, зневага до українців та людей інших національностей, як до істот нижчого ґатунку, були головними рисами німецької системи управління. Військовим чинам, навіть нижчим, надавалося право розстрілу без суду і слідства. Магазини, ресторани, перукарні обслуговували тільки окупантів. Населенню міста заборонялося користуватися залізничним і комунальним транспортом, телеграфом, поштою, аптеками. На кожному кроці можна було бачити оголошення: «Тільки для німців», «Українцям вхід заборонено» тощо.

Окупаційна влада відразу почала провадити політику економічної експлуатації населення. Промислові підприємства, що уціліли, окупанти оголосили власністю Німеччини, приєднали до імперських фірм, використовували для ремонту військової техніки, виготовлення боєприпасів тощо. Проте нацистам удалося ввести в дію лише 2,3% довоєнної кількості підприємств України. Робітників примушували працювати по 12-14 годин. 2,2 мільйона молодих дівчат і хлопців («остарбайтери» — східні робітники) було вивезено на примусові роботи до Німеччини.

Нацисти не стали знищувати колгоспи і радгоспи, а на їх базі створювали так звані громадські збори, або загальні двори, і державні маєтки з головним завданням постачати хліб та інші сільськогосподарські продукти для гітлерівської армії та вивезення до рейху.

Одним із заходів «нового порядку» стало тотальне привласнення культурних цінностей УРСР. Грабувалися музеї, картинні галереї, бібліотеки, храми. До Німеччини вивозилися коштовності, шедеври живопису, історичні пам’ятки, книги.

У різних регіонах окупаційний режим мав свої особливості:

• На території дистрикту «Галичина» політика окупантів була м’якшою. Тут дозволили функціонування українських громадських установ, кооперативних організацій, закладів освіти. В органах місцевого самоврядування українцям надавалась перевага над поляками.

• У східних районах, що перебували під владою військової адміністрації, допускалась діяльність окремих українських громадських організацій і не існувало всеохоплюючого систематичного поліцейського терору.

• На землях Трансністрії режим був більш ліберальним — не було такого терору, як в інших районах, дозволялась торгівля. У такому місті, як Одеса життєвий рівень населення навіть зріс.

• Які основні заходи політики «нового порядку» в Україні?

2. Життя населення в умовах окупації. Остарбайтери

В окупації опинилося 92 % довоєнного населення України. Все воно було поставлене перед проблемою забезпечення власного виживання, збереження сім’ї, дітей. До того ж відступаюча радянська влада нічого не зробила, щоби полегшити долю тих, хто залишався в окупації. Так, у Києві перед вступом до міста німецьких військ були викинуті у Дніпро всі запаси продовольства, і 300-тисячне місто опинилося перед примарою голоду.

У такій ситуації кожна людина мала зробити власний вибір, як поставитися до приходу нацистських завойовників. Перед вторгненням німців частина населення плекала надію про ліквідацію сталінського режиму, колгоспів, на здійснення розподілу землі між селянами. Інша, на заклик партійно-державних структур СРСР, включилась до активної боротьби проти окупантів. Але переважна більшість людей зайняли вичікувальну позицію.

Перші заходи гітлерівців довели, що нацистський «новий порядок» нічим не кращий за сталінські злодіяння. А подальші репресії та каральні акції показали, яку реальну долю готували німці місцевому населенню.

Так, в ході каральних заходів в Україні було знищено 215 сіл разом з населенням. В українському містечку Корюківка на Чернігівщині понад 7000 людей було розстріляно і спалено. Для порівняння: у чеському селі Лідіце було знищено 320 осіб, а в білоруській Хатині — 149 осіб.

У найгіршому становищі опинилися мешканці великих індустріальних міст, в яких було зруйноване виробництво та інфраструктура життєзабезпечення. Лише у Харкові від голоду померли понад 100 тис. осіб. Фактично населення залишалось без засобів до існування. Нацисти, користуючись з цієї ситуації, вимагали максимальної праці за мінімальну заробітну плату.

Харків під німецькою окупацією

Створені нацистами допоміжні українські управи, щоб тримати ситуацію в Україні під контролем, виявились у більшості випадків, завдяки самовідданій діяльності членів ОУН та інших свідомих українців, єдиним порятунком для людей у тих непростих умовах. Саме завдяки їх діяльності вдалось уникнути гуманітарної катастрофи. Більшість управ, у силу своїх можливостей, не втручаючись у політичні питання, зуміли налагодити дієву систему допомог нужденним, хворим, людям з інвалідністю, сиротам, військовополоненим. Вони відкривали підприємства, установи, лікарні, школи, дитячі садки, будинки, театри, сприяли художнім колективам, утримували санітарно-епідеміологічн^$ -^$у ситуацію. Створені управами комітети самодопомоги взяли під свою опіку широкі прошарки населення, врятувавши сотні тисяч від голодної смерті. Вчені, лікарі, інженери, діячі культури та мистецтва мали змогу працювати, а населення не було позбавлене культурного життя. Так, на Волині, завдяки управам, близько 80% жителів удалось забезпечити роботою, а на Дніпропетровщині зберегти розгалужену систему освіти (від вищої до початкової) та українізувати її. Повсюдно створювалася система кооперації та самопомочі. Управи також ставали і прикриттям для діяльності націоналістичного та радянського підпілля.

Заклик їхати до Німеччини

Справжньою трагедією для України стало вивезення людей, перш за все молоді, на роботу до Німеччини.

Спочатку окупаційна влада намагалася вербувати добровольців. Газети і листівки обіцяли всім, хто поїде на роботу до Німеччини, райське життя.

Проте реалії виявились іншими. Умови життя більшості остарбайтерів були нестерпними, за винятком окремих випадків. Мінімальна норма харчування та фізичне виснаження від надмірної праці спричиняли поширення хвороб і високий рівень смертності.

Остарбайтери — офіційна назва, вживана у нацистському ІІІ рейху щодо робітників, вивезених зі східних окупованих територій.

Документи розповідають

З листа української дівчини Ніни з Білоцерківщини

...Привіт із далекої Німеччини. Я поки ще жива... Напишу вам, як кормлять нас. У нас свині дома краще їдять, ніж нам дають... А який суп на смак, щоб ви знали? Від нього рвеш, як з’їси три ложки... Схопишся за живіт і мучишся 2 чи 3 дні. Лежати не можна. Хоч і слабий, але повинен іти. Стоїш біля станка, голова кружиться... На роботу йдемо з поліцаєм, на волю не пускають. Сидимо в бараці за ґратами... Мамочко-голубонько, нащо ж мені таке життя сумне-невеселе, нащо ж наші роки молоді так зря пропадають?

• Яким було життя остарбайтера?

Після того як з Німеччини почала надходити правдива інформація, населення намагалося будь-якою ціною уникнути відправки. У 1943 р. почалися масові облави на молодь. Загалом з України вивезли за різними даними 80% усіх забраних на примусові роботи з території СРСР.

• Назвіть основні риси життя в окупації.

3. Колабораціонізм

На території України, крім окупаційних військової і цивільної адміністрацій, створювалась допоміжна адміністрація із представників місцевого населення, хто виявив бажання співпрацювати з окупантами: бургомістри в містах, голови в районах, старости в селах, допоміжна поліція.

На співробітництво з ворогом з різних причин погодилося близько 1 % населення.

Причини, що спонукали йти на службу до німців, були різними:

• страх за своє життя і життя близьких, прагнення вижити в умовах окупації;

• бажання помститися радянській владі за всі ті кривди, що вона їм завдала (репресії, розкуркулення тощо); за підрахунками вчених така категорія становила 20-30%;

• ідеологічне несприйняття радянської влади, комуністичної ідеології, антисемітизм;

• патологічні вбивці й садисти;

• кар’єризм, прагнення пристосуватися до нових умов життя (комуністів, комсомольців, радянських активістів серед колаборантів було 30-50%);

• позиція радянського уряду щодо військовополонених, яких вважали зрадниками;

• підозріле й вороже ставлення радянської влади до всіх тих, хто опинився під ворожою окупацією;

• обман нацистської пропаганди;

• прагнення за допомогою Німеччини боротися за Українську державу.

У європейських країнах уряди й громадян, які пішли на співробітництво з ворогом, прийнято називати колаборантами. Цей термін є рівносильним слову «зрадник». Проте для України застосувати його доволі складно, тому що для цього потрібно відповісти на цілу низку запитань, головне з яких: якою була для українців радянська влада напередодні війни? Кого «зраджували» українці?

Попри те, що нацистська ідеологія вважала українців «расово неповноцінними», воєнні потреби примусили їх до створення національних формувань у складі розвідки (абверу) та вафен-СС (бойових підрозділів СС). Проте командний склад цих підрозділів був німецьким.

Українська допоміжна поліція

Серед найзначніших збройних формувань за участі українців, що воювали на боці нацистів, можна назвати:

• Легіон українських націоналістів у складі трьох батальйонів: «Роланд» (командир — Є. Побігущий, 350 стрільців), «Нахтігаль» (командир — Р. Шухевич, 330 стрільців), «Пума» (остаточно не був сформований). Створені за ініціативою ОУН батальйони «Роланд» і «Пума» так і не взяли участі у боях в Україні. Після розформування вказаних батальйонів на їхній базі створили 201-й батальйон охоронної поліції, який діяв до грудня 1942 р. в Білорусії, де вів боротьбу з радянськими партизанами. Після розформування батальйону його особовий склад було розпущено, а командний — ув’язнено у Львові. Кільком командирам, і зокрема Р. Шухевичу, вдалося втекти з ув’язнення. Згодом він очолив УПА. Частина колишніх бійців теж долучились до УПА.

• Буковинський курінь. Створений у липні 1941 р. з вихідців з Буковини за ініціативою ОУН(М). Пройшов бойовий шлях до Києва. Частину бійців було направлено в Білорусь у складі поліції для боротьби з радянськими партизанами. Інші перейшли на підпільну роботу і згодом влилися до лав УПА.

• Дивізія ваффен-СС «Галичина» (9-12 тис. солдатів). Про утворення дивізії оголосили 28 квітня 1943 р. За деякими джерелами, охочих вступити до неї було від 62 до 84 тис. осіб. Медичну комісію пройшли 52 тис. осіб. Під час Львівсько-Сандомирської операції радянських військ під Бродами формація потрапила в оточення і була розгромлена. Частина її зуміла відступити. Наприкінці 1944 р. дивізія була перейменована в Першу українську дивізію Української національної армії. Також частина бійців перейшли в УПА. У березні 1945 р. створили Другу українську дивізію УНА (фактично полк).

• 50 поліцейських батальйонів, які використовувалися для боротьби з партизанами, облав населення для вивезення до Німеччини, охорони комунікацій тощо.

• наприкінці війни колишнім полковником Армії УНР П. Дяченком було створено протитанкову бригаду «Україна» чисельністю від 2,5 до 5 тисяч осіб.

Парад у Львові на честь створення дивізії ваффен-СС «Галичина», 1943 р.

Крім того, у складі німецької армії (переважно в частинах протиповітряної оборони) на 1944 р. воювало 220 тис. українців. Також близько 40-50 тисяч українців перебувало в складі угорської і 40-80 тисяч в румунській армії.

• Які основні причини колабораціонізму?

У роки війни нацисти формували бойові підрозділи і з інших народів СРСР Були дивізії литовців, латвійців, естонців, народів Середньої Азії, Закавказзя, кубанських і донських козаків. Найчисленнішим формуванням була Російська визвольна армія (РОА — Российская освободительная армия) під командуванням колишнього радянського генерала, героя оборони Києва у 1941 р., А. Власова. Загалом росіян у німецьких збройних силах налічувалося 700-800 тисяч.

4. Голокост на території України

Становлення «нового порядку» було тісно пов’язане з «остаточним вирішенням єврейського питання». Напад на Радянський Союз став початком планомірного й систематичного знищення нацистами та їх пособниками єврейського населення спочатку на території СРСР, а згодом і всієї Європи. Цей процес отримав назву Голокост.

Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. 29 вересня 1941 р. тут за один день було знищено 33711 євреїв. Далі протягом 103 тижнів окупанти щовівторка і щоп’ятниці здійснювали у Бабиному Яру розстріли людей різних національностей, переважно євреїв (від 100 до 150 тис. осіб).

За наступаючою німецькою армією рухалися спеціально створені чотири айнзацгрупи (дві з них, «С» і «Д», діяли в Україні), які мали знищувати «ворожі і расово неповноцінні елементи», особливо євреїв та ромів. В Україні айнзацгрупи стратили близько 700 тис. євреїв. Проте методи, якими здійснювалися масові вбивства айнзацгрупами (розстріли та машини-душогубки), не задовольняли вище керівництво нацистської Німеччини, котре вимагало «остаточного розв’язання єврейського питання» — тобто негайного винищення всіх євреїв, ромів, а згодом і інших «расово неповноцінних».

Страта євреїв

Голокост — планомірне й організоване знищення єврейського населення в роки Другої світової війни. Жертвами стали 6 млн євреїв (в Україні — 1,4 млн).

У січні 1942 р. нацистське керівництво вирішує створити на території Польщі шість таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібор, Майданек, Освенцім, Белжець, Хелмно), до яких, зокрема, вивозились євреї із західних областей України.

Створення таборів смерті супроводжувалося масовим винищенням населення гетто, яких в Україні налічувалося понад 350. На території СРСР протягом 1941-1942 рр. було ліквідовано майже всі гетто, а їх бранців відправлено до таборів смерті або знищено на місці. Загалом на території України загинули близько 1,2-1,4 млн євреїв.

Документи розповідають

Лист митрополита УГКЦ Андрея Шептицького до Папи Римського Пія ХІІ про ситуацію в Архієпархії під час німецької окупації

Визволені німецькою армією з більшовицького ярма, ми відчули певну полегшу... Потроху уряд встановив режим терору і корупції... Сьогодні вся країна погоджується, що німецький режим є можливо до більшої міри, ніж більшовицький режим, злим, майже диявольським. Вже не менше ніж рік немає дня, в якому не були б сповнені страшні злочини... Жиди є першими жертвами того. Число жидів, замордованих у нашому краю, напевне перевищує двісті тисяч... У Києві через кілька днів було вбито до сто тридцять тисяч мужчин, жінок і дітей.

1. У якому році написано цей лист? Чому ви так вважаєте?

2. Про що йдеться у листі митрополита до Папи Римського?

3. Яким є ставлення митрополита до радянського і німецького режимів?

4. Про які події у Києві згадує митрополит?

Нацисти здійснювали тиск на українське населення, щоб не допустити з їхнього боку допомоги євреям. Антисемітською пропагандою розпалювалась національна нетерпимість. Людям нав’язували думку, що радянський режим з його злочинами є справою рук євреїв — «жидо-більшовизм». Однак зафіксовано тисячі випадків допомоги євреям з боку українців, навіть із ризиком для власного життя. Тільки в Галичині, за неповними даними, відомо 100 фактів покарання українців за переховування євреїв. Близько 2 тисяч українців за рятування євреїв удостоєні парламентом Ізраїлю почесного звання «Праведник народів світу».

Висновки

• Суть окупаційного режиму полягала в тому, щоб жорстокістю й терором залякати людей, зламати їхній опір і перетворити на покірних рабів. Військово-поліцейський апарат проводив організоване пограбування населення, створював нестерпні умови, прирікав на голодне вимирання.

• Нацистський «новий порядок» в Україні спричинив загальне обурення народу, сприяв розгортанню масовому руху Опору.

Запитання і завдання

1. Як називався нацистський окупаційний режим? За яким планом гітлерівці здійснювали свою окупаційну владу? 2. Якою була мета німецької окупації? Якими методами гітлерівці здійснювали свою окупаційну політику? 3. З якою метою загарбники розчленували територію України? На які окупаційні зони вона була поділена? 4. Кого прийнято називати колабораціоністами? Що штовхало населення на співпрацю з нацистами? 5. Чому саме євреї стали об’єктом тотального знищення? Що стало символом Голокосту в Україні? Які масштаби Голокосту в Україні? 6. Які складності у використанні терміна «колабораціонізм» стосовно воєнних реалій України? 7. Обговоріть у групах. Що спільного і відмінного у житті українців в окупації і в евакуації? 8. За допомогою додаткових джерел підготуйте розповідь про долю остарбайтерів. 9. Проведіть дискусію за питанням: «Чи можна вважати людей, що боролися за незалежність України та йшли на співробітництво з гітлерівською Німеччиною, колаборантами?»