Підручник з Історії України (рівень стандарту). 10 клас. Сорочинська - Нова програма

§ 25. Масові репресії. «Сталінська» конституція

За цим параграфом ви зможете:

- охарактеризувати зміни у соціальному складі населення внаслідок встановлення тоталітарного режиму;

- визначити мету, перебіг і наслідки масових репресій;

- розкрити основні положення «Сталінської» конституції;

- розповідати про життєвий рівень населення.

Пригадайте:

1. Які зміни відбувалися в соціальному житті населення УСРР у період непу?

2. Якою була мета «червоного терору»?

1. Зміни в соціальному складі населення

Здійснювані радянською владою в 1929-1939 рр. соціально-економічні та політичні перетворення суттєво вплинули на склад населення України. Внаслідок розгортання індустріалізації значно збільшилася кількість промислових робітників. Їхня питома вага у складі населення республіки досягла третини. Дещо більше половини від загальної кількості робітників становили українці.

У складі робітничого класу, порівняно з попереднім періодом, зросла кількість жінок. На середину 1930-х рр. вона становила 30 % від його загальної кількості. Для радянської влади рівноправність жінок дозволяла залучити додатковий ресурс робочої сили до розв’язання завдань індустріалізації.

Розгортання індустріалізації сприяло стрімкому зростанню кількості населення міст і містечок України. Кількість міських жителів за 1926-1939 рр. збільшилася вдвічі й досягла третини населення. Наслідком цього стало загострення питання забезпечення житлом. Через пріоритетну увагу влади до будівництва нових підприємств значна частина міського населення жила в гуртожитках, бараках і кімнатах комунальних квартир.

Основним джерелом поповнення робітників у період здійснення першого п’ятирічного плану стало селянство.

Здійснення колективізації спричинило перетворення селян на колгоспників і робітників радгоспів. Позбавлені паспортів, вони були фактично «прикріплені» до землі.

«Жінки в колгоспах — велика сила»

Як ви вважаєте, чому пропаганда акцентувала увагу на жінці?

Задоволення потреб управління радянською державою потребувало значного чиновницько-бюрократичного апарату. Через це кількість службовців у тогочасній Україні збільшувалася прискореними темпами. Так, якщо в 1928 р. в республіці налічувалося 549 тис. службовців і спеціалістів народного господарства, освіти, культури та науки, то на 1940 р. їх стало близько 2 млн осіб.

• Які прошарки населення зникли в соціальній структурі суспільства внаслідок здійснення комуністичних експериментів?

2. Формування партійно-бюрократичної номенклатури

Особливістю соціальної структури населення радянської України стало формування нової правлячої верстви — партійно-бюрократичної номенклатури. До неї належали так звані «відповідальні працівники» різних рівнів, основним завданням котрих було: на тих посадах, які надала їм влада, керувати певною сфероюсуспільного життя, народного господарства тощо, відповідно до компартійних настанов.

Приналежність до номенклатури означала, що, обіймаючи різні посади в системі партійно-державного керівництва, людина, за умови лояльності до режиму, матиме для себе та своєї сім’ї привілеї порівняно з іншими громадянами.

Номенклатура — панівна верства радянського суспільства, що складалася з працівників партійно-державного апарату різних рівнів, призначуваних чи затверджуваних на своїх посадах вищими органами.

3. Життєвий рівень населення

У 1929-1939 рр. життєвий рівень населення республіки під впливом розгортання індустріалізації та колективізації загалом знизився. Ціни на товари народного споживання зростали, а реальна заробітна платня робітників і службовців падала.

Узимку 1928-1929 рр. у містах і містечках УСРР розпочалася торгівля хлібом за картки. Незабаром карткову систему поширили фактично на всі основні види продовольчих і промислових товарів. Для різних верств населення, залежно від професії й соціального становища, ввели норми відпуску товарів. При цьому пайкипродовольства для всіх груп населення, крім партійно-державної номенклатури, періодично зменшувалися.

На багатьох підприємствах для своїх працівників створювалися закриті їдальні та приміські господарства (городи, ферми, сади). Робітники працювали на них у вільний від основної роботи час, а вироблену продукцію передавали до заводських закладів харчування або розподіляли у своїх колективах.

У період другої п’ятирічки, коли становище в сільському господарстві дещо поліпшилося, норми видачі товарів за картками стали збільшувати, а від 1935 р. карткову систему розподілу продовольства було ліквідовано. Від наступного року скасували її також для промислових товарів.

• Що впливало на життєвий рівень населення?

4. Завершення формування тоталітарного режиму

1929 рік, за власним висловом Й. Сталіна, став «роком великого перелому». Можна твердити, що саме в цей рік в СРСР остаточно склався тоталітарний режим з усіма притаманними йому ознаками.

Державну владу в Радянському Союзі фактично здійснювала комуністична партія (ВКП(б)), в УСРР її республіканська організація — КП(б)У. Партійні органи повністю контролювали призначення й усунення посадових осіб. Лише члени партії займали всі відповідальні посади. Жоден закон не міг бути схвалений без санкції Політичного бюро Центрального комітету ВКП(б) — Політбюро ЦК ВКП(б). Воно вирішувало всі питання внутрішньої та зовнішньої політики.

Для контролю над суспільством на початку 1930-х рр. остаточно сформувалася система масових організацій. Письменники, художники були об’єднані у творчі спілки, які здійснювали ідеологічний контроль над творчістю членів. Хто не був членом об’єднання, той не мав права видавати свої твори, влаштовувати виставки тощо.

Усю решту населення працездатного віку було об’єднано у профспілки, які перебували під партійним контролем і реальний захист прав робітників здійснювати не могли.

Юнаки і дівчата з 14 років були об’єднані в єдину організацію — Всесоюзну ленінську комуністичну спілку молоді (ВЛКСМ), яка вважалася резервом і помічником партії. Молодші школярі вступали спочатку до жовтенят, а згодом — до піонерської організації.

Культ особи Сталіна

Уся ця система мала єдину офіційну державну ідеологію — марксизм-ленінізм. Для офіційної пропаганди перебудували всю систему освіти, засоби масової інформації.

Починаючи з 1929 р., зароджується культ особи Й. Сталіна. Його називають мудрим, великим, геніальним організатором Жовтневої революції, видатним полководцем, хранителем ленінської «генеральної лінії», вождем світового пролетаріату, великим стратегом п’ятирічок, «батьком народів» і «кращим другом радянських дітей».

Культ особи — звеличення ролі однієї людини, приписування їй при житті визначального впливу на хід історичного розвитку.

5. Масові репресії

Важливим елементом контролю над суспільством за тоталітарного режиму є страх. Він досягався розгулом масового терору проти явних і уявних противників сталінського режиму.

Масові репресії в Україні почалися раніше, ніж в інших радянських республіках. Першого удару в Україні завдали по старій інтелігенції, особливо тих, хто раніше співпрацював з українськими урядами й небільшовицькими партіями. Хоча насправді опозиція сталінському режимові внаслідок тотального контролю була незначною, розпочалися судові процеси із викриттям неіснуючих таємних організацій. Це потрібно було, щоб довести наявність в СРСР ворогів, які загрожують суспільному й державному ладу. Перший такий процес відбувся у 1924 р. Жертвами його стала українська інтелігенція.

На початку 1929 р. прокотилася нова хвиля арештів діячів української науки, культури й автокефальної церкви. Через рік у Харкові над ними відбувся судовий процес. До різних термінів ув’язнення засудили 45 осіб. Серед підсудних були Сергій Єфремов, заступник голови Української Центральної Ради, колишній міністр закордонних справ УНР Андрій Ніковський, колишній прем’єр-міністр УНР Володимир Чеховський тощо. Їм інкримінували створення контрреволюційної організації під назвою «Спілка визволення України», яка начебто збиралася повалити радянську владу в Україні, організувавши збройне повстання.

Для знищення опозиції у ВКП(б) від середини 1933 до листопада 1936 р. відбувалися тривалі кампанії генеральної чистки. У КП(б)У станом на весну 1937 р. перебувало 297 тис. кандидатів і членів, тобто на 254 тис. осіб менше, ніж на початок 1933 р.

Водночас із чисткою в партії в УСРР розгорнулася й інша, більш глибока кампанія масових репресій проти можливих противників режиму. Жертвами органів держбезпеки в цей період стали практично всі відомі владі учасники Української революції 1917 р., які перебували в СРСР. У концтаборах опинилися більшість представників нової генерації української культури, переважно — робітничо-селянського походження. У липні 1933 р. після кампанії цькування наклав на себе руки палкий прибічник українізації М. Скрипник.

Убивство відомого діяча ВКП(б) С. Кірова 1 грудня 1934 р., причетним до якого, на думку декотрих дослідників, міг бути Й. Сталін, дало привід останньому розгорнути нову кампанію терору для зміцнення своєї влади.

Через декілька годин після цієї трагічної події було схвалено закон про запровадження «спрощеного порядку» розгляду справ про терористичні акти й терористичні організації. З цього часу слідство мало вестися прискореним порядком і закінчуватися за 10 днів.

9 березня 1930 р. в оперному театрі Харкова розпочався суд у вигаданій радянськими спецслужбами справі «Спілки визволення України»

Перший «кіровський» процес розпочався 13-15 грудня 1934 р. в Києві. Його учасниками стали колишні діячі українського визвольного руху. Працівники органів держбезпеки сфабрикували справу вигаданого «Об’єднання українських націоналістів».

Після пленуму ЦК ВКП(б) у лютому-березні 1937 р., де заарештували М. Бухаріна й О. Рикова, репресії переросли в масові. Для того щоб полегшити працівникам органів держбезпеки виявлення «ворогів», їм дозволили застосовувати фізичні методи впливу на допитуваних. Завдяки цьому кількість «викритих» «контрреволюційних організацій» та їхніх учасників стрімко зростала. Серед найбільших були «Український національний центр», «Українська військова організація», «Польська організація войскова», «Білогвардійський центр у Києві». Усього в 1930-1941 рр. в Україні було «викрито» понад 100 «центрів», «блоків» та «організацій».

Репресій у період «великого терору», як згодом назвали ці події дослідники, зазнало також компартійно-радянське керівництво республіки. Майже повністю знищили вище керівництво КП(б)У. Із 62 членів ЦК КП(б)У, обраного ХІІІ з’їздом республіканської партійної організації в червні 1937 р., репресували 56 осіб. З 11 членів Політбюро ЦК КП(б)У знищили десять, а з дев’яти членів Оргбюро — усіх, із першим секретарем ЦК С. Косіором включно. Унаслідок цього склад керівних органів республіки повністю змінився. Новим першим секретарем ЦК КП(б)У в 1938 р. призначили М. Хрущова.

Усього від 1929-го до 21 червня 1941 р. жертвами масових репресій стали 739 920 громадян України. Але до цієї статистики не входять ті, хто був висланий в адміністративному порядку, «розкуркулені» та члени їхніх сімей тощо. Загальна кількість репресованих так остаточно і не з’ясована. Ймовірно, вона становить декілька мільйонів.

• Якою була мета масових репресій?

6. «Сталінська» конституція

У лютому 1935 р. VII з’їзд рад ухвалив рішення про підготовку нової Конституції СРСР. Зокрема, передбачалося демократизувати виборчу систему, замінивши багатоступеневі, відкриті, нерівні вибори на прямі, рівні з таємним голосуванням. У грудні 1936 р. VIII надзвичайний з’їзд рад СРСР затвердив нову Конституцію СРСР. Відповідно до неї, декларувалася побудова в країні соціалістичного суспільства. Запроваджувалися прямі вибори при таємному голосуванні до всіх органів влади. Селянам надавалися рівні з робітниками права обирати й бути обраними. Ліквідувалися так звані «позбавленці» — особи, позбавлені виборчих прав за приналежність до «експлуататорських класів». Замість з’їздів рад різного рівня запроваджувалися сесійні засідання місцевих, республіканських і союзної рад, що давало змогу більш оперативно ухвалювати рішення. У новій конституції 1936 р. закріплювалася панівна роль комуністичної партії, яка визначалася керівним осередком усіх громадських і державних організацій.

За зразком союзної, XIV з’їзд рад УСРР затвердив у січні 1937 р. нову конституцію республіки, яка офіційно стала називатися Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР). Найвищим органом влади в республіці ставала Верховна Рада УРСР. Найвищим виконавчо-розпорядчим органом була Рада народних комісарів (РНК).

12 грудня 1937 р. відбулися вибори до Верховної Ради СРСР. В Україні під час них проголосувало 97 % зареєстрованих виборців. У виборчих бюлетенях був лише один список кандидатів від «блоку комуністів і «безпартійних».

Конституція СРСР 1936 р. проголошувала також свободи зборів, друку, совісті, недоторканність особи, житла й листування, право звинувачуваного на захист, відкритість судового процесу. Однак в умовах «великого терору» ці права й свободи перетворювалися на глузування радянської влади з громадян країни.

• Які головні риси «сталінської конституції»?

Висновки

• У 1929-1938 рр. у соціальному складі населення радянської України відбулися значні зміни, спричинені перш за все розгортанням індустріалізації та колективізації.

• У цей період відбувалося формування партійно-бюрократичної номенклатури, яка стала панівною верствою радянського суспільства.

• Життєвий рівень населення республіки під впливом здійснення форсованої індустріалізації та суцільної колективізації знижувався.

• Репресії проти політичних й ідеологічних опонентів як засіб утримання влади здійснювалися більшовиками фактично завжди. Однак у період сталінщини вони набули масового характеру, поширившись на всі верстви населення від самих компартійно-радянських керівників до людей, що не брали дієвої участі в суспільно-політичному житті.

Запитання і завдання

1. Кількість якої групи населення УСРР у 1929-1938 рр. зростала найшвидше? 2. Яка верства населення УСРР була позбавлена владою внутрішніх паспортів? 3. Що таке номенклатура? 4. Порівняйте життєвий рівень населення України в період непу та в 1929-1938 рр. 5. Обговоріть у групах. Чи досягли сталінські репресії своєї мети? 6. У чому полягали суперечності між радянською дійсністю й «сталінською» конституцією 1936 р.? 7. Складіть розгорнутий план «Суспільно-політичне життя України в 1929-1938 рр.». 8. За додатковою інформацією підготуйте повідомлення про жертви масових репресій у тогочасній радянській Україні. 9. На думку деяких дослідників, номенклатура була «становим хребтом» компартійно-радянської державності. Чи поділяєте ви цю точку зору? Обґрунтуйте свою позицію.