Підручник з Історії України (рівень стандарту). 10 клас. Сорочинська - Нова програма

§ 23. Форсована індустріалізація

За цим параграфом ви зможете:

- характеризувати процес індустріалізації в УСРР (УРСР);

- пояснювати, що таке «соціалістичне змагання»;

- визначати результати і наслідки реалізації планів перших п'ятирічок.

Пригадайте:

1. Коли було запроваджено неп?

2. Якими методами відзначалась політика «воєнного комунізму»?

1. Курс на індустріалізацію. Початок першої п’ятирічки

Після зміцнення своєї влади більшовики розпочали докорінний переустрій країни, складовими якого стали індустріалізація, колективізація, масові репресії, «культурна революція».

Складові радянської «модернізації»

Згідно з марксистсько-ленінською теорією, індустріалізація була ключовою в комуністичному (соціалістичному) будівництві. Вона мала забезпечити відносну економічну незалежність (автаркію) соціалістичної держави від капіталістичних держав.

У грудні 1925 р. відбувся XIV з’їзд ВКП(б), який проголосив курс на індустріалізацію СРСР. Наступний, XV з’їзд, у 1927 р. визнав пріоритет державного плану над ринком, що означало згортання непу і знищення товарно-грошових відносин.

На основі рішень ХV з’їзду ВКП(б) Держплан СРСР, Всесоюзна рада народного господарства розробили два варіанти плану: відправний (мінімальний), який передбачав економічне зростання 16-18% на рік, і оптимальний (максимальний) — 20-22%. 78% всіх капіталовкладень спрямовувалось у промисловість групи «А». Валове виробництво цих галузей мало збільшитися у 3 рази. Країна з аграрно-індустріальної мала перетворитися на індустріально-аграрну.

Плакат часів першої п’ятирічки

У 1927 р. різко скоротився продаж селянами зерна державі. Мешканці міст змели з прилавків основні продукти харчування. Влада не знайшла нічого кращого, як для ліквідації кризи застосувати надзвичайні заходи. На село відправили 30 тисяч членів партії, які, по суті, відновили методи вилучення хліба часів «воєнний комунізм».

Сталін вважав, що кризу спричинило порушення пропорції між розвитком промисловості та сільського господарства. Слабка промисловість не має можливості забезпечити село промисловими товарами. Товарний голод не дозволяє державі економічними методами спонукати селян на здачу хліба. Водночас дрібне селянське господарство не може забезпечити зростання промисловості. Великі виробники збіжжя — куркулі — свідомо зривають хлібозаготівлю. Сталін пропонував зосередити всі ресурси для індустріалізації та переустрою села — створення високоефективних колективних господарств. Це, на його думку, більше відповідало ідеалам соціалізму.

Відзнака відмінника соціалістичного змагання

Реалізація планів п’ятирічки почалася 1 жовтня 1928 р. Перший рік п’ятирічки був сповнений трудового ентузіазму населення, котре сподівалося на краще майбутнє, що обіцяли керманичі. Аби стимулювати продуктивність, запровадили соціалістичне змагання між підприємствами.

Соціалістичне змагання — форма трудового ентузіазму робітників, намагання перевершити, перемогти когось у чому-небудь, домагаючись кращих, ніж у когось результатів, показників.

Відносно успішне виконання планів першого року п’ятирічки дало підстави Сталіну до збільшення планових показників. Темпи зростання мали становити вже 37,7% на рік. У грудні 1929 р. було висунуто гасло: «П’ятирічку за чотири роки!».

В Україні встановлювалися напружені темпи зростання важкого машинобудування, хімічної промисловості, виробництва електроенергії.

На тлі світової економічної кризи 1929—1933 рр. створювалося враження швидкого економічного прогресу в СРСР. Це породжувало в більшовицьких лідерів бажання ще більше напружити сили народу та здійснити великий стрибок у соціалізм. Така «надіндустріалізація» не підкріплювалася реальними можливостями. Аби створити ілюзію успіху, з 1500 підприємств (з них в Україні — 400), які передбачалося збудувати, виокремили 50-60 найважливіших, що забезпечувалися всім необхідним. А серед цих було виділено 14 першочергових, на яких зосереджувалася увага всієї країни. Серед них в Україні мали бути збудованими «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь», Дніпрогес, Дніпроалюмінійбуд, Краммашбуд, Харківський тракторний завод та інші.

Початок будівництва Дніпрогесу, 1927 р.

• Під якими гаслами здійснювалися плани першої п’ятирічки?

2. Джерела та труднощі індустріалізації

Для виконання грандіозних планів перших п’ятирічок потрібні були величезні людські й матеріальні ресурси. У 1931 р. радянські закупки становили 30% світового експорту машин і обладнання, 1932 р. — майже 50%.

Для покриття матеріальних витрат першої п’ятирічки перш за все використовувалися внутрішні, а не зовнішні ресурси:

• доходи державного сектору економіки;

• доходи від державної монополії на зовнішню торгівлю, збільшення експорту сировини та сільгосппродукції за кордон; навіть у роки Голодомору 1932—1933 рр., коли гинули мільйони селян, СРСР вивозив зерно за кордон.

• «ножиці цін» між промисловою продукцією та сільгосппродукцією;

• націоналізація промисловості, ліквідація приватного сектору економіки (згортання непу);

• трудовий ентузіазм, соціалістичне змагання;

• збільшення норм виробітку при збереженні існуючих зарплат; подовження робочого дня при офіційно проголошеному 8-годинному;

• колективізація села, «розкуркулення», що призвело до пограбування селянства державою;

• праця в’язнів сталінських виправно-трудових таборів, які в 1930 р. були об’єднані в систему ГУЛАГ (Головне управління таборів);

• примусові державні позики, коли у робітників в обмін на облігації, лотереї забиралась частина заробітку;

• збільшення прямих і непрямих податків;

• встановлення жорсткого режиму економії;

• вилучення у населення золота, срібла, коштовного каміння, валюти через мережу «торгсин» (Система торгівлі з іноземцями).

• зниження життєвого рівня населення. Запровадження вже у 1928-1929 рр. карткової системи розподілу продуктів і предметів першої необхідності.

З’явилося таке поняття, як «штурмівщина», коли плани капітального будівництва неодноразово переглядались, але кожен із них мав виконуватися.

Сталін не гірше за інших знав, що плани нереальні. Але він ставив найвищі вимоги, а потім змушував виконувати їх, залякуючи керівників і спеціалістів виробництва репресіями. Будь-які зриви будівництва та виробництва пояснювалися діяльністю «шкідників», з якими Державне політичне управління (ДПУ) розпочало «нещадну боротьбу». Першими жертвами стали керівні та інженерні кадри Донбасу, які протестували проти надвисоких темпів розвитку, що спричиняло тяжкі аварії з людськими жертвами. У 1928 р. у м. Шахти Ростовської області провели показовий судовий процес над старими спеціалістами вугільної промисловості. У газетах була розгорнута кампанія із цькування звинувачених.

Підсумовуючи результати «Шахтинської справи», Сталін висунув тезу, яка стала основою його подальшої політики: в міру просування країни до соціалізму класова боротьба буде неодмінно посилюватися.

У 1928-1931 рр. ДПУ здійснило перевірку 1 млн 256 тис. старих спеціалістів, з яких 138 тисяч були визнані «шкідниками». З них 23 тисячі оголосили «ворогами народу» і знищили.

Щоб зменшити плинність кадрів, у листопаді 1932 р. було запроваджено прописку, за неявку на роботу негайно звільняли та позбавляли продовольчих карток і виселяли з помешкання.

У 1933 р. розгорнулася нова боротьба на виробництві, тепер з «саботажництвом» — невиконанням планових показників. Поряд з репресивними методами, щоб стимулювати виробничу активність робітників, стали активно застосовувати ідеологічну обробку і моральні стимули (нагороди, похвали).

Доправлення засуджених у «Шахтинській справі»

Щоб довести тріумф першої п’ятирічки, Сталін маніпулював статистичними показниками. Окремим відомствам заборонили друкувати підсумки своєї роботи. Зростання промислової продукції подавалося не в конкретному обчисленні, а в карбованцях. Це дало змогу оголосити про виконання першої п’ятирічки за 4 роки і 3 місяці. Щорічний приріст промислової продукції в середньому становив близько 16 %, тобто менше, ніж запланували.

• Як можна оцінити результати першої п’ятирічки?

3. Друга п’ятирічка. Стахановський рух

1933 рік стали вважати першим у другій п’ятирічці (1933-1937 рр.). На нову п’ятирічку затвердили менші темпи зростання — 16,5 % на рік. Хоча передбачалося збудувати 4500 підприємств, з яких 1000 в Україні. Це дещо пом’якшило диспропорцію у господарстві. До того ж і змінилося гасло. Ключовим стало — «Кадри вирішують все!»

З другої половини 1935 р. радянське керівництво, зрозумівши, що без матеріального стимулу робітник не є ефективним і бажаючи показати, що «жити стало краще, жити стало веселіше», скасувало всі обмеження в заробітку. Запроваджувався принцип: скільки виробив, стільки й заробив. А скасування карткової системи розподілу дало змогу витрачати зароблені кошти для поліпшення життєвого рівня.

Олексій Стаханов

Ці нові зміни спричинили виникнення стахановського руху.

Стахановський рух — форма соціалістичного змагання, започаткована О. Стахановим у 1935 р.

У ніч на 31 серпня 1935 р. вибійник кадіївської шахти «Центральна-Ірміне» О. Стаханов протягом зміни видобув 102 т вугілля (норма — 7 т). Весь видобуток записали на рахунок О. Стаханова, не врахувавши роботи кріпильників, які йому допомагали. У вересні 1935 р. О. Стаханов поновив своє досягнення, видобувши 175 т, а через кілька днів — 227 т. Спочатку стахановський рух дав поштовх до поліпшення виробничих показників. На шахтах розпочалося змагання вибійників за встановлення абсолютного рекорду. У лютому 1937 р. гірник М. Ізотов нарубав відбійним молотком з допомогою 12 кріпильників 607 т вугілля.

Невдовзі керівна партійна верхівка почала використовувати почин О. Стаханова для роздмухування рекордоманії. Стахановський рух почали насаджувати в усіх галузях народного господарства. Рекорди стахановців були підставою для підвищення норм виробітку й планових завдань на 15-20%.

Водночас є показовим, що на шахті імені Сталіна (колишня «Центральна-Ірміне») лише за неповний 1937 р. зафіксовано тисячі «найрізноманітніших рекордів на всіх видах вугільних робіт», але при цьому шахта виконала лише 70 % встановленого плану.

Підвищення норм виробітку і планових завдань призводило до перенапруження виробничого процесу та неминучих зривів, які розглядалися як саботаж або шкідництво.

Доменна піч «Азовсталі»

У другу п’ятирічку в Україні стали до ладу гіганти металургійної промисловості — «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь», а також Новокраматорський завод важкого машинобудування — один із найбільших в Європі.

4. Підсумки індустріалізації

Незважаючи на те, що жодна з перших довоєнних п’ятирічок не була виконана в повному обсязі, все ж індустріалізація вивела Україну на якісно новий рівень промислового розвитку, докорінно змінивши структуру економіки: зросла частка промисловості в порівнянні з часткою сільського господарства в загальному обсязі валової продукції республіки; у валовій продукції самої промисловості дедалі більше домінує виробництво засобів виробництва.

Модернізація промислового потенціалу дала змогу Україні випередити за рівнем розвитку індустрії кілька західноєвропейських країн. Вона посіла 2-ге місце в Європі (після Німеччини) за виплавкою чавуну, 3-тє місце за виробництвом сталі (після Німеччини та Англії), 4-те місце у світі за видобутком вугілля. Модернізація промисловості сприяла посиленню процесу урбанізації. Якщо до індустріалізації в Україні в містах проживав лише кожен п’ятий житель України, то перед Другою світовою війною — кожен третій.

Водночас форсована індустріалізація стимулювала негативні тенденції в господарстві України. Привілейоване, домінуюче становище групи «А» (виробництво засобів виробництва) порівняно з групою «Б» (виробництво предметів споживання) в умовах фактичної ліквідації ринкових відносин вело до дефіциту споживчих товарів.

Наростаюча централізація економічного життя призвела до формування командно-адміністративної системи. Вже в 1927-1928 pp. важка промисловість України (група «А») на 89% була в загальносоюзному підпорядкуванні, а група «Б» — на 50%.

Виконання перших п’ятирічок потребувало надзвичайних зусиль народів СРСР. П’ятирічки не були розраховані на підвищення матеріального добробуту. Більше того, голод 1932-1933 рр. знищив мільйони людей, село запустіло, міста й новобудови поновлювалися дешевою малокваліфікованою робочою силою.

Висновки

• Процес індустріалізації в Україні мав свої особливості: інвестування в промисловість республіки, особливо в початковий період індустріалізації, значної частини коштів; побудова в Україні у роки перших п’ятирічок більшості запланованих промислових об’єктів; нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу республіки; поява в республіканському промисловому комплексі нових галузей, витіснення приватного сектору.

• Позитивним підсумком індустріалізації України стало зростання підприємств важкої промисловості (майже в 11 разів), будівництво нових шахт, електростанцій і, як результат, перетворення України на індустріально-аграрну країну. Негативні наслідки: підрив розвитку сільського господарства, легкої і харчової промисловості; нераціональне й нерівномірне розміщення продуктивних сил; посилена централізація управління промисловістю; ігнорування економічних механізмів розвитку економіки; зниження життєвого рівня населення (поширення державних позик, торгівля алкогольними напоями, черги, продовольчі картки, хронічний дефіцит товарів і послуг, житлові проблеми тощо).

Запитання і завдання

1. Що таке індустріалізація? Коли було схвалено рішення про її здійснення?

2. Якою була мета індустріалізації в СРСР?

3. Що стало головним джерелом індустріалізації? Які джерела індустріалізації були основними: внутрішні чи зовнішні? Складіть перелік джерел індустріалізації у порядку їх важливості.

4. Який відбиток мала індустріалізація на соціальний розвиток УСРР?

5. Коли було започатковано стахановський рух?

6. Заповніть таблицю: «Позитивні й негативні наслідки індустріалізації»

Позитивні наслідки

Негативні наслідки

8. Обговоріть у групах. Які наслідки мали зміни в структурі промисловості України, що відбулися в 1930-ті рр., для подальшого розвитку економіки країни?

9. З якою метою Сталін, виступаючи на XVI з’їзді ВКП(б) (червень 1930 p.), акцентував таке: «Зараз... наша промисловість, як і наше народне господарство, спирається в основному на вугільно-металургійну базу в Україні. Зрозуміло, що без такої бази немислима індустріалізація країни. Нове в розвитку нашого народного господарства полягає... в тому, щоб, всебічно розвиваючи цю базу і надалі, почати... створювати другу вугільно-металургійну базу на Уралі»? Який відбиток це мало на розвиток УСРР?