Підручник з Історії України (рівень стандарту). 10 клас. Сорочинська - Нова програма

§ 17. Розвиток культури у 1914-1917 рр. та за доби Української Центральної Ради

За цим параграфом ви зможете:

- визначити основні здобутки культури України в 1914 — на початку 1917 р.;

- дізнатися, якими були умови розвитку культури України за часів УЦР;

- пояснювати, якими були основні здобутки культурного життя.

Пригадайте:

1. Якими були основні здобутки культури України на початку ХХ ст.?

2. Назвіть видатних діячів української культури початку XX ст.

1. Культура України 1914 — на початку 1917 р.

Хоча війна не найкращий час для розвитку культури, вона створила нові обставини для її поступу.

У 1914-1915 рр. на території Наддніпрянської України у школах освіту здобували лише 140 тис. дітей, а у вищих навчальних закладах навчалися 35,2 тис. студентів. На західноукраїнських землях становище було не кращим. На всій Галичині діяли 49 шкіл, з яких лише у 4-х навчання велося українською мовою. У Північній Буковині була лише одна українська гімназія, а в початкових школах Закарпаття дітей навчали угорською мовою. Жодного державного навчального закладу, де навчання велося б українською мовою, до 1917 року в Україні не існувало. На початку Першої світової війни ситуація в освітній сфері погіршилася у зв’язку із заборонами української мови та арештами і засланнями представників інтелігенції. Особливо від цього постраждала Галичина, окупована Росією у ході війни.

Водночас завдяки діяльності Січових стрільців на Волині відродилася українська освіта, яку знищили за царських часів.

Основними науковими центрами були Київ та Харків. Саме тут працювали всесвітньо відомі вчені — математики В. Стеклов і Д. Синцов, радіофізик Д. Рожанський, хіміки С. Реформатський та І. Осипов, ботаніки С. Навашин та В. Арнольді й багато інших.

У літературі, поряд з «новою школою» української прози (В. Стефаник, О. Кобилянська), яка дотримувалася у творчості романтизму й неореалізму, розвиваються футуризм та символізм. Одним з головних теоретиків футуризму був М. Семенко, який напередодні війни у Києві заснував перше літературне об’єднання футуристів. Прикладом реалістичного підходу до зображення дійсності можна назвати творчість В. Винниченка, що поєднував активну суспільно-політичну діяльність із письменництвом. Продовжували виходити в цей період книжки поета-лірика О. Олеся (Кандиби), який у 1907-1917 рр. видав п’ять збірок поезій.

Михайль Семенко

Дедалі помітніше місце в культурному житті українців посідає театр. У цей період в Україні діяли театральні колективи Садовського, Гайдамаки, Суходольського, Сабініна.

У 1915 р. актор І. Мар’яненко заснував Товариство українських акторів — професійну театральну трупу, що працювала у Києві. У травні 1916 р. Лесь Курбас започаткував студію молодих акторів, з якої згодом виріс «Молодий театр» — театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії.

Продовжує свій розвиток український кінематограф. Один з піонерів українського кіно, режисер Данило Сахненко, у 1914 р. екранізував п’єсу Михайла Старицького «Богдан Хмельницький».

У музиці триває формування українського національного стилю, що поєднував елементи фольклору з найкращими традиціями класики. У цьому напрямку працювали композитори М. Леонтович, К. Стеценко та Я. Степовий.

У галузі живопису та графіки продовжували творити такі майстри, як М. Бойчук, П. Ковтун, О. Мурашко, О. Новаківський, М. Сосенко та І. Труш. Більшість з них отримали освіту в Європі й у своїй творчості розвивали сучасні їм європейські художні тенденції.

У тогочасній архітектурі, як і на початку XX ст., поєднувалися мотиви класичного, модерного та інших стилів. Зокрема, прикладом втілення у життя такого поєднання стала будівля бібліотеки Київського університету, яку спорудив у 1914-1915 рр. архітектор В. Осьмак.

• Як війна вплинула на розвиток української культури?

2. Умови розвитку культури України в роки Української революції

Для розвитку культури України всього XX ст. визначальною стала роль політичного чинника. Саме він чітко розмежовував її на досить відмінні за змістом і формамиетапи розвитку. Кожний політичний режим, що існував в Україні у 1917-1921 рр., проводив власну лінію у сфері культури. При цьому підтримувалася й схвалювалася діяльність лише тих діячів освіти, науки, літератури й мистецтва, які поділяли його ідеологічні принципи.

Революційна стихія привела до зникнення обмежень української мови, культури, які існували за імперської доби, та активізувала всі сфери культурної творчості, сприяла розкриттю обдарувань творчої молоді.

Негативно вплинула на її розвиток висока політизація суспільства та його розкол на різні політичні табори, що не сприймали один одного. Заважала культурномурозвитку часта зміна політичних режимів, котрі здійснювали відмінну політику в усіх царинах суспільного життя і, відповідно, в культурі. Деякі з них переслідували діячів цієї сфери. Негативно вплинуло на культуру збройне протистояння, що відбувалося в цей час на території України. Внаслідок цього в суспільстві поширилися нетерпимість і жорстокість, а людське життя втратило цінність. Було зруйновано багато культурних пам’яток, культурно-освітніх і наукових закладів. Чимало діячів культури після зміни політичних режимів, рятуючись від переслідувань або від безладу й анархії, виїхали на еміграцію.

• Визначте позитивні й негативні фактори для розвитку культури України.

3. Політика УЦР в освітній галузі

Українська інтелігенція, яка була натхненником Української революції, активно взялася за українізацію освіти, створення різних культурно-освітніх товариств, організацій. Учителі отримали свободу у виборі підручників і методів навчання. Об’єднавшись, вони створили Всеукраїнську вчительську спілку й заснували журнал «Українська школа».

На початку квітня 1917 р. в Києві відбувся Український педагогічний з’їзд, на якому висунули низку вимог: заснування Головної української шкільної ради, утворення українських бібліотек, українізація вчительських семінарій та інститутів, викладання Закону Божого українською мовою, українізація духовної школи.

У травні шкільна комісія Центральної Ради розпочала запровадження української мови в усіх навчальних закладах.

До осені було відкрито 39 українських гімназій (25 із них діяли в селах), а до кінця року — 53 середні школи. Крім того, протягом 1917 р. в Україні відкрили 215 нових так званих початкових шкіл (до революції їх налічувалося 356). Усі вони утримувалися за рахунок громадських і приватних коштів. Також діяло 38 026 «нижніх початкових» однокласних шкіл та 1373 двокласні.

Велика увага приділялася виданню українських підручників. Тільки Товариство шкільної освіти в Києві в 1918 р. видало 2 млн примірників навчальних книг.

Український освітянський рух у містах наштовхнувся на опозицію зрусифікованого чиновництва, антиукраїнської частини інтелігенції і більшості батьків. Проти швидких темпів українізації школи виступали діячі Київського шкільного округу, професори Київського університету Св. Володимира, викладачі інших навчальних закладів і представники громадськості.

Українізація вищої школи спочатку передбачала створення кафедр українознавства (української мови та літератури, історії, економіки, права) та викладання українською мовою. Першим у справі українізації вищої освіти став Харківський університет. Уже в липні тут діяли кафедри української історії та української філософії.

Міністерство освіти УНР розробило план подальшої українізації вищої та професійної освіти, який передбачав створення мережі нових державних вищих навчальних закладів, а також розв’язання проблеми підготовки викладацьких кадрів. Але ці плани не були реалізовані.

• Які здобутки української освіти за часів УЦР?

4. Діяльність «Просвіти». Розвиток книговидання

На початок 1917 р. у Наддніпрянській Україні діяла єдина Катеринославська «Просвіта» (у 1917-1921 рр. вона залишалася найбільш організованою). Повалення царизму дало новий імпульс створенню «Просвіт». Уже влітку 1917 р. Україна була вкрита густою мережею товариств. Найбільш активно вони діяли в сільській місцевості. Вони мали свої театральні трупи, оркестри, видавництва, бібліотеки, читальні, народні будинки тощо.

Відновлена Київська «Просвіта» стала координуючим осередком просвітнього руху, і за її ініціативою на початку жовтня 1917 р. в Києві відбувся I Всеукраїнський з’їзд «Просвіти», на якому створили Всеукраїнську спілку «Просвіти» й організували Центральне бюро.

Відкрилися широкі можливості для розвитку українського книгодрукування й преси. Загалом у 1917 р. на Наддніпрянщині й Кубані діяло 78 українських видавництв, а в 1918 р. — 104 («Українська школа», «Вік», «Час», «Українське видавництво», «Добровільне товариство видання дешевих і корисних книжок», «Січ» та ін.). Значна частина видавничої продукції мала агітаційно-пропагандистський характер. За даними Головної Книжкової палати, у 1917 р. вийшло понад 747 найменувань українських книжок, а російською мовою — 452.

Крім книжок, масовими тиражами виходила періодична преса. Популярність серед читачів здобули газети «Нова Рада» (орган УПСФ), «Робітнича газета» (орган УСДРП), «Народна воля» (орган «Селянської Спілки»), «Боротьба». З’явилися й місцеві органи масової інформації — у Харкові, Катеринославі, Полтаві, Вінниці, Катеринодарі, Новоросійську та ін.

«Нова Рада»

• Яку роль відігравала «Просвіта» в роки Української революції?

5. Мистецьке життя

Революція започаткувала зміни у театральному житті. У квітні засновано Комітет українського національного театру, до якого увійшли актор І. Мар’яненко, режисер Лесь Курбас, композитор О. Кошиць, літератори В. Винниченко, О. Олесь, літераторка Л. Старицька-Черняхівська, публіцисти С. Єфремов, І. Стешенко та ін. Згодом при Генеральному Секретаріаті народної освіти створили театральний відділ, яким керував М. Старицький.

Найбільших творчих успіхів досягли в цей час такі театральні колективи, як український національний театр під керівництвом І. Мар’яненка, трупа М. Садовського та започаткований влітку 1917 р. Лесем Курбасом «Молодий театр».

Київська міська опера почала підготовку двох вистав українською мовою: «Тарас Бульба» М. Лисенка та «Черевички» П. Чайковського. У 1918 р. виник молодий український театр в Одесі, співзасновником якого також був Лесь Курбас.

Велику увагу театральний відділ Генерального Секретаріату народної освіти приділив створенню національного кінематографа. Так, у Києві відкрили перший стаціонарний державний кінотеатр.

Подією великої ваги стало започаткування в листопаді 1917 р. в Києві Української академії мистецтв, яка отримала державне забезпечення та всіляке сприяння. Першим ректором Академії був В. Кричевський. 22 березня 1918 р. Українська Центральна Рада затвердила проект герба, розроблений ним на основі Володимирового Тризуба, що тепер відроджений як малий Державний Герб України. Академія здобула право отримувати з-за кордону книжки, картини й матеріали без оплати мита, а також по одному примірнику всіх друкованих в Україні видань у галузі мистецтва. Українська академія мистецтв готувала спеціалістів із малярства, різьбярства, гравюри, художніх промислів, будівництва.

• Коли була створена Українська академія мистецтв?

6. Церковно-релігійне життя

Революція відкрила шлях для оновлення внутрішньоцерковного життя, а також взаємин між церквою і державою.

Частина духівництва Російської православної церкви (РПЦ) в Україні вітала створення УЦР і навіть делегувала до її складу своїх представників. Проте УЦР не мала чіткої позиції в церковних справах.

Незважаючи на це, революція порушила проблему статусу православної церкви в Україні, особливо після відновлення патріархії Російської православної церкви. Однак більшість священнослужителів виступали за збереження церкви у складі РПЦ або, в крайньому разі, надання їй автономії.

Інша частина духівництва підтримувала ідею автокефалії православної церкви в Україні.

Автокефалія (походить від грецьких слів «сам» і «голова») — адміністративна незалежність національної (помісної) церкви.

Прихильники ідеї автокефалії влітку 1917 р. утворили Український церковний комітет, який у листопаді було реорганізовано в Церковну раду. Ще до цього в усіх губерніях України відбулися єпархіальні з’їзди, котрі виступали за повернення колишніх прав українській церкві.

У міру загострення ситуації в країні та зміни гасел Української революції з автономії на незалежність, зміни відбулися і в церковних справах. Почалася підготовка до скликання Всеукраїнського православного церковного собору, який мав поставити питання про автокефалію української церкви. Із метою організації собору засновано Всеукраїнську православну церковну раду (ВПЦР), члени якої звернулися до московського патріарха з проханням про дозвіл на скликання Всеукраїнського собору.

Собор розпочався на початку січня 1918 р. Нетривке становище Центральної Ради, наближення більшовицьких військ до Києва спонукали противників і прибічників автокефалії зайняти вичікувальну позицію. Унаслідок цього робота собору звелася до заслуховування окремих доповідей. Жодних конкретних рішень так і не було вироблено.

Після повернення УЦР до Києва в березні 1918 р. її відносини з церквою здійснювалися через спеціально створений департамент сповідування. 30 березня 1918 р. департамент ознайомив духовні консисторії з вимогами закону про підданство УНР, згідно з яким на посади священиків, дияконів і дяків не могли призначатися особи, що не визнавали цього закону або не підлягали йому.

Таким чином, українізація церкви збіглася із загальнонаціональним рухом, спрямованим на утвердження української державності. Однак захоплення соціалістичними гаслами не дозволило лідерам Центральної Ради побачити в православній церкві чинник, що міг сприяти консолідації народу, різних політичних сил під єдиними знаменами й ідеями.

• Як складалися відносини між УЦР і православною церквою?

Висновки

• У 1914 р. — на початку 1917-го культура України збагатилася новими здобутками у різних сферах, що дозволяє вважати цей період досить плідним для її розвитку.

• У бурхливі роки Української революції культура України не припиняла свого розвитку, на який впливали як позитивні, так і негативні чинники.

• В освітній сфері Українська Центральна Рада вважала за необхідне здійснення українізації, що й чинила своїми рішеннями.

• Діяльність товариства «Просвіта» й розвиток книговидання сприяли формуванню національної самосвідомості українського населення.

• У церковно-релігійному житті на перше місце в цей період вийшло питання автокефалії православної церкви в Україні.

Запитання і завдання

1. Якими були основні здобутки культури України у 1914 р. — на початку 1917-го? 2. Охарактеризуйте умови розвитку культури України в період Першої світової війни та Української революції. 3. Якими були особливості політики Центральної Ради в галузі освіти? 4. Які зміни відбулись у діяльності товариства «Просвіта» й розвитку книговидання за доби Української Центральної Ради? 5. Як змінилося мистецьке життя у цей час? 6. Проаналізуйте церковно-релігійне життя в період Центральної Ради. Що таке автокефалія? 7. Проведіть дискусію: Як вплинула на розвиток культури України висока політизація суспільства? 8. Об’єднайтесь у малі групи й обговоріть, як змінилося культурне життя в Україні за доби Центральної Ради. 9. Чи була політика Української Центральної Ради у сфері культури успішною? Обґрунтуйте свою точку зору.