Підручник по Всесвітній історії. 9 клас. Сорочинська - Нова програма

РОЗДІЛ II

Європа та Америка у добу революцій і національного об'єднання (1815—1870 рр.)

§ 4. Початок становлення індустріального суспільства. Спроби осмислення нової дійсності: основні ідеологічні концепції

За цим параграфом ви зможете:

- ознайомитися із поглядами відомих тогочасних представників консерватизму, лібералізму, націоналізму та соціалізму;

- визначати суттєві відмінності основних ідеологічних концепцій цієї доби;

- з’ясувати, як виник марксизм, на чому він базувався й до чого закликав.

Пригадайте:

1. Що таке консерватизм?

2. Хто такі ліберали й до чого вони закликали?

3. Яких поглядів дотримувалися прихильники радикалізму?

4. Якими були уявлення прибічників про роль нації в історії націоналізму?

1. Промисловий переворот в країнах Західної Європи та його наслідки. Початок становлення індустріального суспільства

Як ви вже знаєте, промислова революція (переворот) — система економічних і соціально-політичних змін, в яких знайшов вираження перехід від заснованої на ручній праці мануфактурного виробництва до крупної машинної індустрії. Початок їй (йому) поклав винахід і застосування робочих машин, а завершення — виробництво машин машинами, тобто розвиток машинного виробництва.

Хронологічні рамки

Зміст періоду

Кінець XVIII — серед. XIX ст.

Початковий підготовчий етап. Промисловий переворот у текстильній, бавовняній і шовковій галузях. Розвиток вуглевидобування, важкої промисловості і залізничного транспорту.

50-70-ті рр. XIX ст.

Розвиток фабричної промисловості. Виникнення хімічної й електротехнічної промисловості.

70-80-ті рр. XIX ст.

Завершення промислового перевороту. Тісне переплетення фабричної промисловості і формування монополій.

На ткацькій фабриці. Гравюра

Промислова революція (переворот), розпочалася в останній третині XVIII ст. в Англії і завершилася в 60-80-х роках XIX ст., охопивши країни Європи, США та Японію. У результаті було сформовано аграрно-промислове господарство, створено економічні передумови для утвердження індустріального суспільства.

Його основні ознаки:

• підприємці зайняли вагоме місце в суспільному житті;

• сформувався новий клас — наймані працівники (пролетаріат);

• з’явилося спеціальне виробничо-промислове навчання;

• дали знати про себе перші кризи перевиробництва;

• урбанізація;

• зміщення частки зайнятих на користь промисловості (частка зайнятих в промисловості більш ніж 50%);

• зміна цінностей: важливими стали підприємливість, працьовитість, здатність до інновацій.

Промислова революція знаменує важливий поворотний момент в історії: деякою мірою вона мала вплив майже на кожен аспект повсякденного життя. Проте промислова революція у кожній країні мала свої особливості.

Технічні

Соціально-економічні

Передумови

■ поетапне розділення праці на мануфактурах;

■ винайдення летючого ткацького верстата (1733), прядильної машини Харгривса (1765), механічного ткацького верстата Картрайта (1776).

■ накопичення у приватних осіб значних грошових коштів, необхідних для створення великих підприємств;

■ формування маси найманих робітників;

■ зміна світогляду.

Джерела

■ використання парової машини Дж. Ватта;

■ винайдення паровоза Стефенсона і пароплава Фултона на початку XIX ст.

■ експлуатація колоній і напівколоній;

■ контрибуції і репарації з переможених у війні держав;

■ позики, кредити, прямі інвестиції іноземного капіталу.

Наслідки

■ підвищення технічної озброєності і продуктивності суспільної праці;

■ індустріалізація.

■ урбанізація;

■ концентрація промислового робітництва і зростання його політичної самосвідомості;

■ підвищення якості і рівня життя суспільства.

► Що таке промислова революція? Які її хронологічні рамки?

Томас Карлейл

2. Розвиток консерватизму

Відображенням спроб осмислення людством нової дійсності стало формування основних ідеологічних концепцій — консерватизму, лібералізму, націоналізму, соціалізму. Значного поширення в тогочасних країнах Заходу набули ідеї консерватизму. Його прибічники віддавали перевагу тому, що вже виправдане часом, з обережністю ставилися до реформ, категорично відкидали будь-які радикальні, революційні методи перетворення суспільства й держави. Визнаючи природу людини недосконалою, консерватори вважали, що в суспільстві мають діяти сили, які будуть її обмежувати. Наявність приватної власності та нерівність між людьми були для консерваторів природними. Дуже важливою для них була стабільність.

Концепція (від лат. conceptio — розуміння) — система поглядів, розуміння певних явищ, процесів.

Ідеологія (від грец. idea — прообраз, logos — слово, вчення) — система політичних, правових, етичних, художніх, філософських, релігійних поглядів.

Прибічником консерватизму був англійський історик Томас Карлейл (1795-1881), автор «Історії Французької революції». Незважаючи на свавілля дворян, він вважав «старий порядок» більш справедливим, ніж ті взаємини, що існували між тогочасними європейськими підприємцями та найманими робітниками.

Швейцарський економіст та історик Жан-Шарль Сисмонді (1773-1842) у дусі консерватизму засуджував промислову революцію. Застосування машин, на його думку, збільшило кількість безробітних, погіршило ставлення підприємців до найманих робітників, розширило обсяги застосування дитячої праці. Сисмонді вважав, що життя більшості населення за «старого порядку» було набагато кращим.

► Назвіть імена представників тогочасної консервативної думки.

► Як ставився Ж.-Ш. Сисмонді до промислової революції?

3. Розвиток лібералізму

Ліберали були послідовними противниками абсолютизму та права монархів за своїм бажанням розпоряджатися майном і життям підданих. Заперечуючи станові привілеї, ліберали виступали за рівність усіх громадян перед законом. За найманими робітниками ліберали визнавали право вести діалог на рівних із власниками підприємств про умови праці та створювати власні організації (професійні спілки).

Англійський мислитель Ієремія Бентам (1748-1832), один із найвідоміших прибічників лібералізму, вважав, що досягти процвітання суспільства можна лише за умови забезпечення прав особистості й недоторканності приватної власності, безперешкодного розвитку вільного підприємництва. Категорично відкидаючи можливість суспільного прогресу через революції, мислитель пов’язував його з реформами.

Ієремія Бентам

Алексіс де Токвіль

Виразником ідей класичного європейського лібералізму називають французького державного діяча й дослідника політики Алексіса де Токвіля (1805-1859). Він виступав проти посилення влади держави, оскільки вона завжди супроводжується адміністративною централізацією, бюрократизацією і через це обмежує права особистості. Токвіль відкидав ідею встановлення соціальної рівності, підкреслюючи, що може бути лише «рівність у рабстві».

► Кого вважають виразником ідей класичного європейського лібералізму?

4. Націоналізм

На думку деяких дослідників, XIX ст. в історії Європи можна назвати добою націоналізму, який став однією з найвпливовіших і найжиттєздатніших ідеологій людства. Початок його поширення у Європі пов’язують із Великою французькою революцією кінця XVIII ст., яка проголосила націю об’єднанням вільних громадян і джерелом державної влади. Завдяки наполеонівським війнам нові ідеї стали поширюватися на континенті.

Подальший розвиток ідей націоналізму пов’язують із діяльністю німецьких мислителів. Так, Йоганн Готліб Фіхте (1762-1814) після поразки Пруссії у війні з Наполеоном у своїх «Промовах до німецької нації» закликав німців до об’єднання та національного відродження, що дозволить їм досягти культурної першості в Європі. Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831), підтримуючи ідею створення національних держав у Європі, вважав, що це є найоптимальнішою формою об’єднання громадян заради реалізації ідеалів свободи, безпеки, щастя та втіленням божественної ідеї.

Частина вчених знаходить його витоки в працях Жана-Жака Руссо та Едмунда Берка, інші вважають основоположником націоналізму Фрідріха Ліста. Можливо, ці розбіжності в поглядах пов’язані з тим, що в XIX ст. націоналізм став універсальним явищем в історії Європи.

► Яка подія дала поштовх появі ідеології націоналізму?

Йоганн Готліб Фіхте

Гегель

5. Утопічний соціалізм

У тогочасній Європі було чимало прихильників здійснення радикальних змін в існуючих порядках і побудови нового суспільства. Саме серед європейських радикалів набули поширення ідеї соціалізму. Хоча термін «соціалізм» уперше запровадив у другій половині XIX ст. французький мислитель П’єр Леру (1797-1871), уявлення про соціально справедливий устрій були відображені ще в давніх міфах про «золотий вік» людства, розвивалися в різних релігіях, а потім — в ідеях утопічного соціалізму. У період розгортання промислової революції в європейських країнах утопічний соціалізм ставав відображенням несприйняття її негативних проявів: соціальної незахищеності й безжалісного визиску найманих робітників, жорсткої конкуренції тощо.

Утопія — назва вигаданого острова з однойменного твору англійського мислителя Т. Мора, де нібито було створено ідеальний суспільний лад. Термін «утопія» використовується щодо науково необґрунтованих проектів створення зразкового суспільства.

Соціалізм (від лат. socialis — суспільний) — учення, ідеалом і метою якого є здійснення ідеалів соціальної справедливості, свободи й рівності.

Утопічний соціалізм — учення про ідеальне суспільство, що ґрунтується на спільності майна, обов’язковій праці та справедливому розподілі її результатів.

Англійський утопіст Роберт Оуен (1771-1858) дійшов висновку, що основним джерелом соціальних проблем є ринкова економіка, яка ґрунтується на вільній конкуренції і приватній власності на засоби виробництва. Він висунув ідею створення суспільства, де робітники будуть об’єднані в самоврядні товариства, не існуватиме приватної власності.

Французький утопіст Анрі Сен-Сімон (1760-1825) був прихильником створення «нової промислової системи», за якої буде забезпечено процвітання всіх громадян. На його думку, у новому суспільстві необхідно було запровадити загальну обов’язкову працю, планову організацію виробництва, принцип отримання посад за здібностями. Приватна власність при цьому зберігається. Обов’язок держави — управляти економікою та усувати соціальні суперечності виключно мирним шляхом.

Французький утопіст Шарль Фур’є (1772-1827) вважав за необхідне ліквідувати приватну власність не лише на засоби виробництва, а й на житло й предмети особистого вжитку. Він розробив проект нового «суспільства гармонії», де зможуть розвинутися здібності людини. Нове суспільство має складатися з поселень-«фаланг», у яких люди будуть залучені у промислове і сільськогосподарське виробництво. Кожний житель «фаланги» займатиметься лише тією працею, яка йому подобається. Разом вони вироблятимуть усе необхідне й ділитимуть порівну. «Фаланги» обмінюватимуться продуктами, а торгівля, яку він вважав головним джерелом зла, зникне.

Роберт Оуен

Анрі Сен-Сімон

П’єр Жозеф Прудон

Французький утопіст П’єр Жозеф Прудон (1809—1865) висунув ідею мирної перебудови суспільства шляхом реформи системи кредитування. Він пропонував створити «Народний банк», який видаватиме безкоштовні кредити для організації обміну на справедливих засадах продуктами праці між дрібними товаровиробниками. За таких умов, вважав Прудон, держава як джерело соціальної несправедливості стане непотрібною. Дрібну приватну власність він розглядав як необхідну ланку виробництва, а велику власність оголосив крадіжкою. П.Ж. Прудона вважають засновником європейського анархізму.

► Що таке утопічний соціалізм?

Анархізм (від грец. anarchia — безвладдя) — суспільно-політична течія, що заперечувала необхідність державної влади, виступала за повне самоуправління общин, трудових колективів.

6. Виникнення марксизму

Подальший розвиток соціалістичних ідей пов’язаний із німецькими мислителями Карлом Марксом (1818-1883) і Фрідріхом Енгельсом (1820-1895), які розробили вчення, що отримало назву марксизм. На їхню думку, свобода в суспільстві, де панують капіталістичні відносини, набуває форми свободи гноблення працюючої людини. Держава стає знаряддям панування капіталістів, і тому її необхідно знищити. Соціальної рівності неможливо досягти, поки Існує приватна власність.

Маркс заявив, що соціалізм — суспільний лад, який установиться після капіталізму. Він ґрунтуватиметься на суспільній власності, а гноблення людини людиною і поділ на класи мають зникнути після ліквідації приватної власності. Замість держави, що захищала інтереси капіталістів, установиться держава диктатури пролетаріату.

Соціалізм, на думку Маркса, установиться в результаті перемоги світової соціалістичної революції, здійсненої пролетаріатом. Соціалізм Маркс і Енгельс розглядали не як кінцеву мету суспільного розвитку, а лише як перехідний етап до встановлення комунізму.

Фрідріх Енгельс

Карл Маркс

Марксизм — філософське, соціальне та політичне вчення, розроблене німецькими мислителями К. Марксом та Ф. Енгельсом.

Комунізм (від лат. communis — спільний, загальний) — у теорії: суспільно-економічний і політичний лад із колективною власністю як на знаряддя праці, так і на предмети споживання, із безкласовим і бездержавним устроєм.

У 1847 р. К. Маркс і Ф. Енгельс із метою реалізації свого вчення створили в Лондоні «Союз комуністів» — першу в історії міжнародну комуністичну організацію, її програмою став написаний ними у 1848 р. «Маніфест Комуністичної партії», в якому стверджувалося, що вся попередня історія людства є результатом боротьби класів і що саме пролетаріат покликаний створити безкласове суспільство із суспільною власністю на засоби виробництва.

Клас (від лат. classis — група) — велика група людей (частина суспільства), пов’язаних певними стосунками в процесах виробництва і схожих за рівнем добробуту, можливістю доступу до освіти й здобутків культури.

Пролетаріат (від лат. proletarius — бідний, незаможний) — сукупна назва пролетарів — позбавлених засобів виробництва найманих працівників.

Висновки

Консерватори, пропонуючи шляхи подолання проблем, пов’язаних зі становленням у країнах Заходу індустріального суспільства, найважливішими вважали стабільність і вірність традиціям, а ліберали були прибічниками змін, дотримуючись точки зору, що майбутнє має бути кращим за сучасність так само, як сучасність краща за минуле.

Чимало послідовників мав націоналізм, поширення якого сприяло створенню національних держав на Заході.

Наслідком негативних явищ початкового етапу становлення індустріального суспільства в західних країнах став розвиток соціалістичної ідеї від утопічного соціалізму до марксизму.

Закріпимо знання

1. До яких змін призвела промислова революція в економіці, соціальних відносинах, політиці?

2. Яких поглядів на суспільний розвиток дотримувалися консерватори?

3. Теоретик французького лібералізму Б. Констан писав: «Під свободою я розумію панування особистості над владою». Як пропонували реалізувати цей принцип представники тогочасного лібералізму?

4. Якими були особливості виникнення та розвитку ідей націоналізму?

5. Чому, на вашу думку, в першій половині XIX ст. відродилися утопічні теорії? Як це пов’язано із розгортанням промислової революції?

6. У чому сутність ідеології марксизму?

7. Складіть таблицю «Суспільно-політичні течії країн Заходу першої половини XIX ст.».

Назва

Видатні представники

Погляди на розвиток держави й суспільства

8. Проведіть дискусію за темою «Сильні і слабкі сторони тогочасних ідеологічних концепцій».

9. Поясніть взаємозв’язки між течіями соціалізму за наведеною схемою.