Підручник по Всесвітній історії. 9 клас. Сорочинська - Нова програма

РОЗДІЛ V

Розвиток культури (кінець XVIII — початок XX ст.)

§ 24. Наука, техніка, філософія XIX ст.

За цим параграфом ви зможете:

- познайомитися з найбільш визначними науковими відкриттями століття;

- дізнатися про основні винаходи XIX ст.;

- простежити, який вплив мали технічні винаходи й наукові відкриття на життя суспільства.

Пригадайте:

1. Коли й ким була створена парова машина?

2. Що таке промислова революція (переворот)? У якій країні вона почалася?

1. Подорожі європейців і розвиток географічних знань

На початок XIX ст., незважаючи на епоху Великих географічних відкриттів, європейцям були відомі лише прибережні райони більшості континентів. їхні внутрішні райони, особливо в Азії, Африці, Південній Америці, Австралії, були практично не досліджені. Недослідженими залишалися і південний, і північний полярні райони.

Уряди деяких європейських країн, наукові товариства також організовували географічні експедиції. Часто ці експедиції мали розвідувальний характер, були підготовкою до колоніальних загарбань.

У 1820 р. російська морська експедиція під керівництвом Фадея Беллінсгаузена та Михайла Лазарева відкрила новий материк — Антарктиду.

У середині XIX ст. британський місіонер і дослідник Девід Лівінгстон здійснив подорожі Центральною та Південною Африкою. Він дослідив річку Замбезі, відкрив на ній водоспад, який назвав Вікторією начесть англійської королеви.

Англієць Генрі Стенлі першим із європейців перетнув Африку зі сходу на захід і відкрив і дослідив басейн річки Конґо.

Михайло Лазарев

Девід Лівінгстон

Микола Миклухо-Маклай

Дослідженням природи та населення Океанії займався уродженець України Микола Миклухо-Маклай. Проживши серед аборигенів Нової Гвінеї та познайомившись ближче з їхнім життям, він категорично заперечував ідеї расизму — зверхності одних рас над іншими.

Завдяки експедиціям російських учених Петра Семенова-Тян-Шанського та Миколи Пржевальського були досліджені внутрішні райони Сибіру й Центральної Азії.

Французькі дослідники першими досягли столиці високогірного Тибету — Лхаси. Англійці Дж. Еверест і Г. Остін проникли в Гімалаї та склали опис найвищої вершини світу Джомолунґми.

Станом на кінець XIX ст. були складені достатньо повні карти материків. Єдиною недослідженою частиною світу залишалася Антарктида.

► Які географічні відкриття були здійснені європейцями в XIX ст.?

2. Розвиток науки

Перша половина XIX ст. стала періодом швидкого розвитку природничо-математичних наук, що було пов’язано з новими потребами суспільства. Розгортання технічного прогресу вимагало розуміння законів механіки, властивостей матеріалів, що використовувалися у виробництві, знайдення способів обчислення швидкості, тиску тощо. Ці та багато інших завдань були розв’язані вченими різних країн.

Чимало зробив для розвитку хімії французький учений Антуан-Лоран де Лавуазье. Завдяки його працям хімія стала самостійним науковим напрямком. За винайдення способу найкращого освітлення міських вулиць учений отримав золоту медаль академії. Його вагомим внеском було в зростання виробництва та поліпшення якості пороху у Франції.

Тогочасна Франція подарувала світові ще одного талановитого хіміка. Клод-Луї Бертолле встановив, що особливості хімічних реакцій залежать від маси та властивостей речовин, які взаємодіють, і від умов реакції. Праці К. Л. Бертолле знайшли застосування в промисловому виробництві. Так, для виготовлення вибухових речовин, сірників досі використовують відкриту ним так звану бертолетову сіль.

З ім’ям чеського природознавця Грегора Менделя пов’язують виникнення науки про спадковість. Г. Мендель вивів закономірності передавання спадкових ознак і цим започаткував розвиток генетики, яка вивчає спадковість і мінливість організмів.

Антуан-Лоран де Лавуазье

Грегор Мендель

Дмитро Менделєєв

У другій половині XIX ст. природознавство поглибилося завдяки розвитку мікробіології, імунології, ембріології, бактеріології. Визначними представниками цих наукових напрямків були Роберт Кох у Німеччині, Ілля Мечников у Росії, Луї Пастер у Франції. Так, Л. Пастер розробив метод пастеризації для збереження продуктів, дослідив хімічний процес бродіння. Усе це дозволило вдосконалити методи приготування харчових продуктів.

Своєрідним підсумком діяльності природознавців різних країн і винагородою за наполегливу працю стало відкриття в 1869 р. Дмитром Менделєєвим одного з фундаментальних законів природи, який дістав назву Періодичного закону хімічних елементів.

Кінець XIX — початок XX ст. був часом великих наукових відкриттів, що привели до перегляду старих поглядів на навколишній світ і здійснили революцію в природничих науках. Провідну роль у науці відігравали країни Західної Європи, передусім Англія, Німеччина та Франція.

Найбільшим відкриттям XIX ст. вважається відкриття Чарльзом Дарвіном теорії еволюції тваринного й рослинного світу. Ним була здійснена справжня революція біології.

Постать в історії

Чарльз Дарвін

Чарльз Дарвін (1809-1882) народився в родині лікарів. Під час навчання в Кембриджському університеті він став завзятим натуралістом — так тоді називали тих, хто займався дослідженням природи. По закінченні університету він отримав запрошення взяти участь у навколосвітній подорожі на кораблі «Бігль».

В обов’язки Ч. Дарвіна входило описувати тваринний і рослинний світ, мінерали, створювати колекції. Експедиція тривала п’ять років (1831-1836 рр.). Участь у ній дала можливість познайомитися з різноманіттям тваринного та рослинного світу й побачити, як одні й ті самі види пристосовуються і змінюються в різних умовах. Зібраний ним матеріал став основою для створення теорії еволюції.

У 1859 р. Ч. Дарвін видав книгу «Походження видів шляхом природного відбору». Завдяки теорії Ч. Дарвіна вдалося не тільки пояснити різноманітність видів, а й упорядкувати весь природний світ. Також уперше по-науковому було поставлене питання про походження людини. Сам учений висловив припущення, що людина походить від якогось спільного з мавпою предка.

Джозеф Томсон

П’єр і Марія Кюрі

Англійський фізик Джозеф Томсон у 1897 р. відкрив першу елементарну частинку — електрон, що входив до складу атома. Вивчаючи ефект радіоактивності, французькі фізики Антуан Сезар, Александр Едмон та Антуан Анрі Беккерелі, П’єр і Марія Кюрі дійшли висновку, що деякі елементи довільно випромінюють енергію. Це поставило під сумнів тогочасне розуміння закону збереження енергії. У 1911 р. англійський фізик Ернест Резерфорд запропонував першу планетарну теорію будови атома, відповідно до якої атом подібний до Сонячної системи: навколо позитивного ядра рухаються електрони — негативні частинки. У 1913 р. цю теорію доповнив данський фізик Нільс Бор, який висунув припущення про стрибкоподібний перехід електрона з однієї орбіти на іншу. При цьому структура атома змінюється: він отримує або поглинає квант енергії. Ідеї М. Планка та Н. Бора стали фундаментом для окремого розділу сучасної фізики — квантової механіки.

Докорінно змінилися традиційні уявлення про простір, час і рух. У 1905 р. 26-річний німецький фізик Альберт Ейнштейн опублікував працю «До електродинаміки тіл», у якій було закладено основи теорії відносності.

Нові дані про будову матерії спричинили появу нових міждисциплінарних наук. Тісний зв’язок між фізикою та хімією обумовив формування такої дисципліни, як фізична хімія, що досліджує фізичні явища під час хімічних реакцій.

Швидкими темпами розвивались електро- і фотохімія, хімія органічних речовин природного походження (біохімія) і хімічна фармакологія.

Спираючись на досягнення біології (учення про клітинну будову організмів), теорію чеського натураліста Грегора Менделя про чинники, що впливають на спадковість, німецький учений Август Вейсман та американський учений Томас Морган створили основи генетики — науки про передачу спадкових ознак у рослинному й тваринному світі.

Альберт Ейнштейн

Іван Павлов

Вивчивши вплив вищої нервової діяльності на перебіг фізіологічних процесів, російський учений Іван Павлов розробив теорію умовних рефлексів.

Досягнення біологічних наук стали потужним поштовхом до розвитку медицини. Продовжуючи дослідження визначного французького бактеріолога Л. Пастера, співробітники Пастерівського інституту в Парижі вперше розробили запобіжні щеплення проти сибірки, курячої холери та сказу. Німецький мікробіолог Роберт Кох і його численні учні відкрили збудників туберкульозу, черевного тифу, дифтериту, сифілісу та винайшли ліки проти цих хвороб.

Завдяки успіхам у хімії медицина поповнилася низкою нових препаратів. В арсеналі лікарів з’явилися широко відомі ліки: аспірин, пірамідон та ін. Лікарі різних країн світу розробляли основи наукової санітарії та гігієни, заходи профілактики й попередження епідемій.

► У яких наукових галузях були зроблені найважливіші досягнення в XIX — на початку XX ст.?

► Які найважливіші наукові відкриття було зроблено в XIX — на початку XX ст.?

► Назвіть найвідоміших учених-винахідників XIX — початку XX ст.

3. Досягнення техніки та їхнє прикладне значення

Перехід від мануфактурного до фабричного виробництва та винахід наприкінці XVIII ст. парового двигуна уможливили розвиток технічного прогресу в промисловості. Зміст нового етапу технічного прогресу, що розгорнувся в першій половині XIX ст., полягав у створенні машин за допомогою машин. Отже, у промисловості однією з головних галузей стало машинобудування.

Для виготовлення машин потрібно було багато металу, тому металургійна промисловість почала вдосконалюватися. Англійський інженер Генрі Бессемер винайшов для виробництва чавуну, заліза та сталі обертову піч — конвертер, а французький інженер П’єр Мартен — піч для виготовлення сталі високої якості. Як самостійна галузь виникла хімічна промисловість. Прикладом технічного прогресу в першій половині XIX ст. стали зміни в друкарстві. На початку століття для друку використовували ручний верстат. Згодом він поступився місцем механічному, який також постійно вдосконалювали. У 1816 р. в Лондоні друкували 1100 примірників газети «Тайме» на годину, а 1850 р. — уже 10 тис.

Значні зміни відбулися в засобах транспорту та зв’язку.

Основним засобом пересування на суходолі стали залізниці.

На морських шляхах вітрильники поступово витіснялися пароплави. У 1807 р. відбулося випробування першого пароплава Роберта Фултона. На початку XX століття в США та Англії з’явилися перші автомобілі з паровим двигуном.

П’єр Мартен

Пароплав Роберта Фултона

Почали вдосконалюватися й засоби зв’язку. Дуже швидко поширився винайдений у 1844 р. американським винахідником Семюелом Морзе телеграфний апарат.

Отже, перша половина XIX ст. стала періодом швидкого розгортання технічного прогресу, який суттєво змінив середовище життя людини.

Досягнення наукової думки другої половини XIX ст. пришвидшили розвиток нової техніки та нових технологій. На передній план вийшли електроенергетика, машинобудування, металургія, гірнича, хімічна промисловість, транспорт. Найбільшим кроком в енергозабезпеченні промислового виробництва й транспорту стало одержання електроенергії в більших масштабах за допомогою динамо-машин, перші зразки яких з’явилися в 70-х рр. XIX ст.

Технічною подією великого значення стала поява нового класу двигунів, які сконструювали німецькі винахідники Ніколаус Отго (1876 р.) і Рудольф Дизель (1897 р.). Ці компактні високоекономічні двигуни, що працювали на рідкому пальному, швидко знайшли застосування в першому автомобілі Г. Даймлера і К. Бенца (1886 р., Німеччина), у першому літаку братів Райт (1903 р., США) і в першому дизельному локомотиві (тепловозі) компанії Клозе-Шульцер (1912 р., Німеччина).

У металургії важливими технічними винаходами на початку XX ст. стали конвертерний (томасівський) спосіб виплавлення сталі з чавуну з великими домішками сірки й фосфору, виплавлення різних феросплавів у дугових, а потім в індукційних електропечах, а також одержання алюмінію та міді методом електролізу.

Промислове введення крекінг-процесу — розкладу сирої нафти на різні фракції під дією високих тисків і температур — дозволило одержувати в значних кількостях легке рідке пальне, передусім бензин, дуже необхідний для автомобільної промисловості.

Нові методи одержання аміаку розширили виробництво азотної кислоти та інших азотних сполук, необхідних для виробництва штучних добрив, барвників і вибухових речовин.

У промисловому й транспортному будівництві використовувалися якісні марки сталі. Дедалі ширше застосовувався залізобетон. Зі сталевих і залізобетонних конструкцій споруджувалися різні будівлі, мости, тунелі великих розмірів, віадуки.

Автомобіль Г. Даймлера і К. Бенца

Александр Белл демонструє свій винахід

Прискорене впровадження у виробництво нової техніки супроводжувалося збільшенням підприємств і переходом їх на випуск масової стандартизованої продукції. Основною технологією для цього стало конвеєрне виробництво. Його суть полягає в тому, що робочі механізми й робочі місця, відповідно до технологічного процесу, подрібнено на низку простих операцій, які здійснюються безперервно. Уперше в повному обсязі таку технологію було застосовано на автомобільних заводах Генрі Форда (США). Завдяки їй на початку XX ст. вони випускали 300 тис. автомобілів на рік (половину світового виробництва). Автомобіль став звичним явищем. Поряд із ним на початку XX ст. узвичаївся телефон, який винайшов Александр Грехам Белл (1876 р.), фонограф (Томас Едісон, 1877 р.), радіоприймач (Гульєльмо Марконі та Олександр Попов, 1895 р.), кіно (брати Луї Жан та Огюст Люм’єр, 1895 р.), електричне освітлення вулиць, цехів, квартир тощо. У 1881 р. з’явився трамвай, а невдовзі й метро.

Значні досягнення відбулися і у військовій техніці. Почалося створення авіації. Флот отримав броньовані кораблі з гарматами великого калібру й підводні човни.

► Які нові галузі промисловості виникли в результаті впровадження технічних винаходів?

4. Основні тенденції розвитку філософії

Найяскравіше основні тенденції розвитку філософії кінця XVIII — першої половини XIX ст. втілилися в працях німецьких учених — Іммануїла Канта (1724—1804), Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля (1770-1831) і Людвіга Фейербаха (1804-1872).

Основоположником німецької класичної філософії був І. Кант. До матеріалістичного вчення, яке не визнає вищої духовної інстанції, він додав твердження про непізнаваність світу, який існує лише у свідомості людини. У працях І. Канта поєднувалися два напрямки розвитку філософії — матеріалізм та ідеалізм.

Ідеалізм Канта досяг свого завершення у філософії Г. В. Ф. Гегеля, який уславлював революцію у Франції, був прихильником республіки. За основу всіх явищ природи й суспільства він брав початок, який визначав як «світовий розум», «світовий дух», «абсолютну ідею». Учений дійшов висновку про шкідливість революційних перетворень у Німеччині та необхідність підтримки конституційної монархії як найкращої форми державного правління.

Під впливом Г. В. Ф. Гегеля формувалися погляди Л. Фейербаха. Л. Фейербах сам читав курс «гегелівської філософії». Однак, відкинувши ідеалізм свого вчителя, він рішуче перейшов на позиції войовничого атеїзму, анонімно опублікував працю, спрямовану проти віри в безсмертя душі, але був викритий і виключений з університету.

Іммануїл Кант

Людвіг Фейєрбах

Артур Шопенгауер

Фрідріх Ніцше

Революція в природничих науках, становлення індустріального суспільства, криза традиційної системи світогляду спонукали до переосмислення умов життя, що змінилися, і поставили питання про його сенс. У середовищі творчої інтелігенції та діячів науки ширилися песимістичні настрої, очікування неминучих соціальних заворушень. Водночас більшість населення сподівалися на краще. Джерелом для цього були відносно мирний розвиток Європи в 1871-1914 рр. і віра в безмежні можливості людського розуму.

Частина філософів звернулася до класичної філософської спадщини Г. В. Ф. Гегеля (неогегельянство), Інша — до І. Канта (неокантіанство).

У філософській полеміці нерідко стикалися протилежні погляди, теорії.

Так, американський прагматизм пропонував удатися до розв’язання практичних проблем, що виникали в реальному житті. Прибічники «філософського» життя (Артур Шопенгауер, Фрідріх Ніцше) виступали проти раціоналізму. Ф. Ніцше головну увагу приділяв критиці християнства й раціоналізму, які нібито «пригнічують волю до життя», пропагував шлях до надлюдини, яка стоїть по той бік добра і зла. Такі висловлювання Ф. Ніцше справедливо розцінювалися як виправдання насильства, як підрив позитивних моральних цінностей людської цивілізації.

Не менш значним був вплив учення про психоаналіз, підвалини якого заклав австрійський учений Зіґмунд Фрейд. Учення про несвідомі імпульси, мотивації, потяги дозволило З. Фрейду створити психотерапевтичний метод лікування неврозів, відновлення душевної рівноваги хворих. Із часом психоаналіз поширився на філософію, історію, вивчення культури та мистецтва.

► Назвіть головні течії у філософії.

Зіґмунд Фрейд

5. Освіта

Технічний прогрес, що мав місце в XIX ст., потребував значної кількості освічених людей. Тому та система освіти, яка існувала в попередню добу і залежала від церкви, уже не могла задовольнити потреб часу. У країнах Європи розвиток освіти в XIX ст. відбувався в напрямку забезпечення загальної безкоштовної початкової освіти й надання їй світського характеру. Також на реформування освітньої галузі вплинули ідеї лібералізму й демократії, що лише вільна та освічена людина здатна самостійно приймати рішення, брати участь у громадсько-політичному житті суспільства.

Упродовж XIX ст. в усіх країнах Європи та США були проведені освітні реформи, їх напрямок і конкретні заходи в кожній країні були продиктовані традиціями, рівнем розвитку освіти та ступенем проникнення в суспільство ліберальних ідей.

В Австрії початкова обов’язкова освіта була запроваджена ще у XVIII ст., тому реформи йшли в напрямку визначення нового змісту й характеру освіти, боротьби з впливом церкви.

В Англії рішучий крок у реформуванні освіти був зроблений урядом Вільяма Гладстона в 1870 р., коли було прийнято закон про загальну обов’язкову початкову освіту. Згідно із законами 1880 і 1891 р., вона стала повністю безкоштовною.

У Франції безкоштовна обов’язкова початкова освіта для дітей 6-13 років була запроваджена в 1881-1882 рр. Скасовувалося також викладання Закону Божого. Проте залишався вільним один день для тих, хто хотів здобути і релігійну освіту, але не в приміщеннях державних шкіл.

Безкоштовне, хоча й не обов’язкове, навчання існувало і в США. У першій чверті XIX ст. тут розгорнувся могутній громадський рух за створення мережі державних середніх шкіл. Перша така школа була відкрита в 1821 р. в Бостоні.

Завдяки ліберальним реформам 60-70 х рр. XIX ст. в Російській імперії теж була запроваджена система початкової освіти, але стала не обов’язковою.

Відбулися зміни і у вищій освіті. Виникла низка технічних вишів, які зосереджуються на випуску спеціалістів для промисловості. Збільшується кількість студентів у вищих навчальних закладах, але освіта в них була доступною лише для фінансово забезпечених людей.

► У якій країні було вперше запроваджено систему загальної обов’язкової початкової освіти?

Школа наприкінці XIX ст.

Студенти в XIX ст.

6. Католицька церква в нових реаліях

Розвиток науки, світських філософських учень, демократичних перетворень, ліберальних реформ — усе це послабило вплив церкви на людину. У суспільстві домінуючою стала думка, що держава має бути незалежною від церкви. У багатьох країнах Європи та Америки були прийняті закони, які проголошували відділення церкви від держави, запровадження світських навчальних закладів, про свободу совісті, дозвіл цивільних шлюбів, урівнення різних віросповідань.

Період перебування на папському престолі Пія IX (1846-1878 рр.) став періодом найзапеклішої боротьби між папством і світськими державами. Папа був противником об’єднання Італії та навіть накладав анафему на короля Віктора Емануїла II. Але це вже було XIX ст., а не Середньовіччя. Тоді Папа Римський вирішив зміцнити свою владу в церкві шляхом прийняття положення про непогрішимість пап. У 1869 р. в Римі було скликано Ватиканський собор, на якому після довгих дискусій було прийнято рішення про визнання першості папської влади й непогрішимості пап. Тим самим Пій IX установив свою абсолютну владу в церкві. На знак приєднання Риму до Італійського королівства в 1870 р. Папа Римський оголосив себе «в’язнем Ватикану», сподіваючись на протести вірян відновити свою світську владу. Але 2 червня 1871 р. король Італії прибув до Рима й оселився в папському палаці Квірінал, тим самим засвідчивши перемогу світської влади.

Новим Папою Римським було обрано Лева XIII, який став на шлях пристосування церкви до нових умов. Він вважав, що потрібно поєднати віру та знання, а наукові досягнення використовувати для зміцнення віри. За його розпорядженням було реорганізовано бібліотеку Ватикану, і вона стало відкритою. Він заявив, що церква буде співпрацювати з будь-якою державою, яка забезпечує свободу діяльності церкви. У 1891 р. він звернувся до вірян із посланням «Про нові справи». У ньому він визнав наявність у суспільстві суперечностей, які закликав розв’язувати християнською любов’ю. Папа говорив про вкрай важке становище робітників і закликав державу й церкву допомагати їм. Визнавав право створення робітниками профспілок для боротьби за свої права Водночас він засуджував усілякі соціалістичні теорії та закликав до створення католицьких партій.

Крім того, Лев XIII вимагав від католицького духівництва активно проводити місіонерську діяльність у всіх куточках світу. Завдяки таким заходам йому вдалося вивести церкву з кризи й перетворити її на моральний авторитет суспільства.

► Який Папа Римський став пристосовувати католицьку церкву до нових умов?

Відділення церкви від держави. Листівка

Лев XIII

Висновки

Наука в XIX ст. стала відігравати зовсім нову роль у суспільстві. Вона перестала бути лише засобом пізнання світу й використання знань для практичних потреб. У свідомості людей вона посіла місце релігії, пояснювала світобудову.

Завдяки науці на кінець XIX ст. був здійснений промисловий прорив, а сама наука стала перетворюватися на виробничу силу.

Закріпимо знання

1. Чим можна пояснити швидкий розвиток науки в XIX ст.?

2. Які наукові винаходи XIX ст. ви вважаєте найважливішими для розвитку світу?

3. Чому вчення Ч. Дарвіна вважають одним із головних досягнень науки XIX ст.?

4. Як у розвитку філософії знайшли відображення історичні реалії тогочасної епохи?

5. Висловте своє ставлення до представників різних течій громадської думки кінця XIX — початку XX ст.

6. Який вплив на духовне життя різних верств населення справляло становлення індустріального суспільства?

7. Чому Католицька церква на кінець XIX ст. втратила свій колишній вплив на суспільство і державу?