Підручник по Всесвітній історії. 9 клас. Сорочинська - Нова програма

РОЗДІЛ I

Європа та Америка наприкінці XVIII — на початку XIX ст.

§ 2. Революція кінця XVIII ст. у Франції

За цим параграфом ви зможете:

- визначати головні суперечності у французькому суспільстві, що стали причинами революції;

- пояснювати основні положення «Декларації прав людини і громадянина»;

- розповідати, як відбувалося становлення республіки у Франції;

- розкрити зміст політики, яку здійснювали якобінці;

- визначати характерні риси внутрішньої та зовнішньої політики Директорії;

- аналізувати підсумки та значення Великої французької революції кінця XVIII ст.

Пригадайте:

1. Якими були характерні риси соціально-політичного розвитку Франції у XVIII ст.?

2. Що таке Просвітництво?

3. Якими були погляди просвітників на суспільство й державу?

1. Франція наприкінці XVIII ст.

На початку 80-х рр. XVIII ст. Франція залишалася аграрною країною зі становим поділом суспільства. З 25-мільйонного населення 22 млн осіб становили селяни, 130 тис. — духівництво, 140 тис. — дворянство. Перші два стани — духівництво і дворянство — були привілейованими, не сплачували податків, мали права землеволодіння та участі в управлінні державою.

До третього — непривілейованого — стану належали всі інші верстви населення: селяни, ремісники, наймані працівники, буржуа (підприємці і люди вільних професій). Вони сплачували всі податки й не мали політичних прав.

Серед них були ті, хто надавав позики королю й знаті, але вони не мали жодного впливу на справи в державі.

Існуючий поділ на стани не відповідав справжньому становищу французького суспільства.

У сільському господарстві зберігалися традиційні відносини. Більшість селян були особисто вільними, але земля, якою вони користувалися, належала дворянам або церкві. За неї селяни виконували численні грошові й натуральні повинності.

Французьке духівництво

Французький купець з дружиною і дитиною. Гравюра. Кінець XVIII ст.

Людовік XVI

У промисловості панувало мануфактурне виробництво. Промислова революція у Франції ще не відбулася, машини на підприємствах використовували мало.

У 70-х рр. XVIII ст. економічне становище країни погіршилося. Частими стали неврожаї і голод. Війни в Європі, у яких брала участь Франція, не принесли їй перемог, але зовсім спустошили скарбницю. Чимало французьких селян через зубожіння стали жебраками й волоцюгами. Періодично спалахували «хлібні бунти» (напади на хлібні крамниці та захоплення возів Із хлібом), відбувалися виступи проти податкового гніту.

За політичним устроєм Франція залишалася абсолютною монархією. Наявний державний і суспільний устрій країни називали «старим порядком», в основі якого було поєднання абсолютизму зі становими привілеями духівництва й дворянства. За правління короля Людовіка XVI (1774-1792 рр.) ситуація у Франції вимагала рішучих дій центральної влади. Грошей у скарбниці не було, державний борг досяг 140 млн ліврів. Новий генеральний контролер (міністр) фінансів Жак Тюрго запропонував королю програму реформ, яка передбачала залучення духівництва й дворянства до сплати податків, ліквідацію всіх феодальних прав сеньйорів щодо селян, внутрішніх митниць, ремісничих цехів тощо. Проте під тиском прибічників «старого порядку» реформи провалилися, а самого міністра відправили у відставку.

Стани французького суспільства

► Які верстви населення належали до третього стану?

Монтеск’є

Руссо

«Старі порядки» викликали обурення в середовищі освічених людей, зокрема просвітників.

Вольтер (1694-1778) засуджував абсолютизм, однак вважав владу освіченого монарха корисною для країни. Монтеск’є (1689-1755) вважав найкращим державним устроєм конституційну монархію з розподілом влади на законодавчу, виконавчу й судову.

На відміну від інших просвітників, Жан-Жак Руссо (1712-1778) узагалі відкидав можливість збереження монархії та виступав за створення демократичної республіки дрібних власників. Він вважав, що всі люди мають бути рівними в правах, а розміри приватної власності необхідно обмежити. Ж.-Ж. Руссо не сприймав католицьку церкву, однак визнавав необхідність релігії як основи людської особистості.

► Хто із французьких просвітників висунув ідею поділу влади на три гілки — законодавчу, виконавчу й судову?

2. Початок революції

5 травня 1789 р. Людовік XVI скликав Генеральні штати для затвердження нових податків, адже країну охопила гостра економічна криза, а казна була порожня. Однак депутати третього стану виступили проти застарілої, як вони вважали, традиції голосувати за станами («один стан — один голос») і почали наполягати на рівному та спільному голосуванні всіх депутатів.

Склад Генеральних штатів (5 травня — 17 червня 1789 р.)

Революція — докорінні зміни в розвитку яких-небудь явищ природи, суспільства або пізнання.

Генеральні штати — вище станово-представницьке дорадче зібрання у Франції.

Жак-Луї Давід. Клятва в залі для гри в м’яч. Ескіз

17 червня 1789 р. депутати третього стану і представники привілейованих станів, які їх підтримали, проголосили себе Національними зборами, що представляли інтереси всіх французів. Коли Людовік ХVІ наказав зачинити залу засідань, депутати Національних зборів 20 червня 1789 р. зібралися в залі для гри в м’яч і заприсягайся, що не розійдуться, поки не підготують конституцію країни. 9 липня 1789 р. Національні збори проголосили себе Установчими, підкресливши цим свій намір закласти підвалини нового державного ладу у Франції.

► Про що свідчить зміна назв представницьких органів влади: Генеральні штати — Національні збори — Установчі збори?

Тим часом на вулицях розпочалися стихійні мітинги. 14 липня 1789 р. озброєний натовп парижан захопив і зруйнував фортецю-в’язницю Бастилію, яку вважали символом абсолютизму.

Людовік XVI вирішив піти на поступки повсталим: наказав відвести війська з-під Парижа та визнав Установчі збори.

Упродовж наступних двох-трьох тижнів революційна хвиля з Парижа швидко поширилася на провінції. Там усували від влади королівських чиновників і перебирали управління на себе виборні органи місцевого самоврядування.

Взяття Бастилії

Використовуючи репродукцію картини, складіть розповідь на захоплення парижанами Бастилії.

Періодизація Великої французької революції кінця XVIII ст.

Дата

Період

20 червня 1789 р. —10 серпня 1792 р.

Початок революції

10 серпня 1792 р. — 2 червня 1793 р.

Повалення монархії та встановлення республіки

2 червня 1793 р. — 27 липня 1794 р.

Якобінська диктатура

27 липня 1794 р. — 9 листопада 1799 р.

Термідоріанський режим

► Яку подію вважають початком революції?

3. Законодавча діяльність Установчих зборів

Установчі збори в 1789-1791 рр. здійснили важливі заходи щодо змін у системі організації державної влади у Франції.

4-11 серпня 1789 р. під тиском селянських виступів, які охопили провінції, було прийнято декрети про скасування багатьох феодальних повинностей. Решту повинностей необхідно було виконувати; пізніше їх теж скасували.

26 серпня 1789 р. Установчі збори, за пропозицією маркіза М.Ж. Лафайєта, прийняли «Декларацію прав людини і громадянина». Це був важливий документ, в основі якого стали ідеї французьких просвітників про природні, невід’ємні права людини.

Документи розповідають

Із «Декларації прав людини і громадянина»

«III. Джерело всієї верховної влади завжди перебуває в нації...

IV. Свобода полягає в праві робити все, що не шкодить іншому...

V. Закон може забороняти лише дії, шкідливі для суспільства. Усе, що не заборонено законом, дозволено...

VI. Закон є вираженням загальної волі. Усі громадяни мають право особисто або через представників брати участь у виданні законів. Закон має бути рівним для всіх.

VII. Ніхто не може бути обвинувачений, затриманий або заарештований інакше, ніж у випадках, визначених законом...

IX. ...Людина вважається невинною доти, поки її не оголосять винною...

X. Ніхто не має відчувати утисків у висловлюванні власних думок...

XVI. Оскільки власність є непорушним і священним правом, то ніхто не може бути позбавлений її інакше, ніж у випадку встановленої законом незаперечної суспільної необхідності...».

1. Хто, згідно із документом, був джерелом верховної влади?

2. Які невід’ємні природні права людини проголошувалися в документі?

3. Чи можна вважати, що «Декларація...» закладала у Франції підвалини правової держави? Чому?

4. Загострення ситуації в країні

Економічна ситуація у Франції залишалася складною. Зростали ціни, не вистачало хліба, збільшувалася кількість безробітних.

У ніч із 20 на 21 червня 1791 р. король Людовік ХVІ здійснив невдалу спробу втекти за кордон, але був затриманий і повернений до Парижа. Місто охопили антимонархічні виступи. 17 липня 1791 р. війська Національної гвардії, очолювані генералом М.Ж. Лафайєтом, розстріляли демонстрацію на Марсовому полі, яка вимагала усунути від влади короля.

3 вересня 1791 р. Установчі збори прийняли першу в історії Франції конституцію, за якою країна стала конституційною монархією. Вища законодавча влада надавалася однопалатним Законодавчим зборам, виконавча — королю та міністрам, яких він призначав, судова — суддям, які обиралися виборцями.

Нові Законодавчі збори розпочали роботу 1 жовтня 1791 р. У них були представлені політичні угруповання, які існували на той час у Франції.

У суспільно-політичному житті важливу роль відігравали «політичні клуби». Від 1789 р. в бібліотеці монастиря Святого Якоба збирався «Клуб друзів конституції», членів якого називали якобінцями. У Законодавчих зборах якобінці розділилися на поміркованих республіканців, яких називали жирондистами (за назвою департаменту Жиронда, звідки походила більшість із них), і монтаньярів (буквально «горців», оскільки вони сиділи у верхній частині зали засідань) — радикальних республіканців, прихильників негайних і рішучих змін.

Карикатура зображає три стани (дворянство, духівництво, третій стан), що сформували конституцію 1791 р.

Якобінці

Складіть розповідь про засідання клубу якобінців.

Франсуа Жерар. Батьківщина в небезпеці

Від 1791 р. в монастирі ордену фельянів збиралися прихильники конституційної монархії, яких називали «Клубом фельянів». У Законодавчих зборах фельянів, що посідали провідні позиції в Установчих зборах, витіснили на другий план жирондисти і ті, хто їх підтримував.

Із жирондистами пов’язані важливі події цього періоду революції. У лютому 1792 р. воєнний союз Австрії та Пруссії започаткував першу антифранцузьку коаліцію. У відповідь на це 20 квітня 1792 р. Законодавчі збори оголосили війну Австрії. Розпочалися революційні війни Франції з коаліціями європейських держав, що виступали проти неї.

Початок воєнних дій був для французів невдалим. Більшість офіцерів перейшла на бік ворога, австро-прусські війська розпочали інтервенцію на територію Франції.

Інтервенція (від лат. interventio — втручання) — агресивне втручання однієї чи кількох держав, переважно збройне, у внутрішні справи іншої держави.

Військова коаліція (від лат. coalitio — об’єднання) — об’єднання держав для досягнення спільних військово-політичних цілей.

У цих умовах Законодавчі збори звернулися до всього населення країни із закликом «Вітчизна в небезпеці!». Після цього до революційної армії для захисту батьківщини вступили тисячі добровольців.

► Яку форму правління закріплювала у Франції конституція 1791 р.?

► Які країни утворили першу антифранцузьку коаліцію?

Кожен із добровольчих батальйонів мав свій прапор, гімн і уніформу. Особливу популярність серед парижан (а згодом і серед усіх французів) здобув гімн загону з Марселя — «Марсельєза», слова й музику до якого написав військовий інженер Руже де Ліль. «Уперед, сини Вітчизни милої, мить слави настає!» — співали вони. Згодом «Марсельєза» стала національним гімном Франції.

5. Повалення монархії та встановлення республіки

У складній ситуації, коли французи зазнавали поразок, загальне обурення викликала інформація про те, що королева Марія-Антуанетта таємно передала австрійцям воєнні плани жирондистів. 10 серпня 1792 р. в Парижі спалахнуло повстання.

Жан Дюплессі-Берто. Захоплення палацу Тюїльрі 10 серпня 1792 року

20-тисячний натовп захопив королівський палац. Під впливом повстання і за наполяганням Комуни Парижа (міського управління столиці) Законодавчі збори прийняли рішення про позбавлення монарха влади та скликання нового вищого органу влади — Національного конвенту (зібрання), який мав прийняти нову конституцію Франції. Людовіка XVI було заарештовано й ув’язнено. Результатом повстання 10 серпня 1792 р. стала ліквідація монархії у Франції.

Між тим, війська антифранцузької коаліції розгортали наступ на Париж. Ситуація стала критичною. У Парижі оголосили масовий набір добровольців. Водночас нова революційна влада почала переслідування і розправи над «підозрілими», які могли підтримувати ворога. Така «революційна самооборона», як називали ці дії, започаткувала у Франції терор, жертвами якого стали десятки тисяч громадян.

Терор — політика залякування, придушення політичних противників насильницькими методами. Використовується як засіб досягнення будь-якої мети.

20 вересня 1792 р. поблизу селища Вальмі дві армії французів-добровольців здобули першу перемогу над пруссаками і змусили їх відступити. Цього ж дня в Парижі зібрався Національний конвент, який своїм першим актом від 21 вересня 1792 р. проголосив Францію республікою. Це започаткувало період Першої республіки в історії країни.

Тим часом революціонери розділилися на два табори: тих, хто вважав, що революція завершилася (жирондисти) і тих, які прагнули продовження революції (монтаньяри). Лідерами останніх були Жорж-Жак Дантон (1759-1794) і Максиміліан Робесп’єр (1758-1794).

Орас Верне. Битва під Вальмі

Склад Національного конвенту (20 вересня 1792 р. — 29 жовтня 1795 р.)

Страта Людовіка XVI

За наполяганням депутатів-монтаньярів, Конвент звинуватив Людовіка ХVІ у зраді та засудив до страти. 21 січня 1793 р. йому відрубали голову, а в жовтні було страчено його дружину Марію-Антуанетту. Ці події спричинили зростання кількості країн-учасниць антифранцузької коаліції. Навесні 1793 р. її війська перейшли в наступ, а французи стали відступати.

Постать в історії

Дантон

Ж.-Ж. Дантон до початку революції працював адвокатом у королівському суді, де здобув популярність своїм ораторським талантом.

У роки революції він став якобінцем, був помічником прокурора Комуни Парижа, одним з організаторів якобінського терору. Проте обсяги терору злякали Ж.-Ж. Дантона, і в 1793 р. він виступив за його припинення. За це радикальні якобінці, очолювані М. Робесп’єром, звинуватили Дантона в зраді. Розповідають, що коли його везли до місця страти, він звернувся до М. Робесп’єра зі словами: «До скорої зустрічі, незабаром ти вирушиш за мною!».

► Що таке республіка? Які риси притаманні республіканській формі правління?

► Коли у Франції була проголошена республіка?

6. Установлення якобінської диктатури. Політика якобінців

Поразки на фронтах поєднувалися з ускладненням внутрішнього становища у Франції. Порушення господарських зв’язків викликало нестачу продуктів.

Монтаньяри, яких тепер вважали справжніми якобінцями, закликали розправитися з винними в погіршенні ситуації «зрадниками», тобто жирондистами, і вимагали створення сильної виконавчої влади в центрі.

31 травня — 2 червня 1793 р. в Парижі відбулося повстання, унаслідок якого монтаньяри-якобінці захопили владу та вигнали з Конвенту жирондистів. Незабаром лідерів останніх було страчено. У країні встановилася якобінська диктатура.

Функції уряду Франції став виконувати Комітет громадянського порятунку з 11 осіб, очолюваний М. Робесп’єром. Своєю метою він вважав порятунок революції за будь-яку ціну. 24 червня 1793 р. Конвент прийняв нову конституцію. Вона закріпила республіканську форму правління та встановила загальне виборче право. Однак в умовах війни якобінці вважали недоцільним запроваджувати ці зміни.

► Унаслідок якої події у Франції встановилася якобінська диктатура?

Постать в історії

Робесп’ер

М. Робесп’єр був адвокатом. Свою політичну діяльність він розпочав депутатом Генеральних штатів від третього стану. Слухаючи його палкі заклики до встановлення народовладдя, М.Ж. Мірабо сказав:

«Цей піде далеко, оскільки вірить усьому, що каже». М. Робесп’єр став одним із перших за кількістю голосів депутатів, обраних до Конвенту від Парижа. Народ захоплювався його чесністю і називав Непідкупним.

Однак прагнення побороти тиранію робило М. Робесп’єра надзвичайно жорстоким до тих, кого він вважав перешкодою на цьому шляху.

Диктатура (від лат. dictatura — необмежена влада) — нічим не обмежена влада особи, групи, що спирається на силу й певну державну структуру.

Санкюлоти (від фр. sans — без і culotte — короткі штани) — презирливе прізвисько («безштанні», «голодранці»), яке використовувалося аристократією щодо міської бідноти. У період якобінської диктатури ця назва поширилася на революційно налаштованих громадян.

У воєнній сфері якобінці запровадили загальну військову повинність для всіх неодружених молодих чоловіків. Це дозволило збільшити кількість солдатів до 850 тис. осіб.

Армія стала мотивованою і дисциплінованою. Завдяки реорганізації вона перейшла в наступ і вже восени 1793 р. звільнила всю захоплену територію Франції та стала воювати за ЇЇ межами. У ті дні під час звільнення від англійців Тулона відзначився капітан артилерії Наполеон Бонапарт.

За цю перемогу він у 24 роки здобув звання бригадного генерала. Так розпочався його шлях до влади.

У липні 1793 р. дворянка Шарлотта Корде, помстившись за двох загиблих родичів, убила одного з лідерів якобінців Марата. Це стало приводом для активізації терору проти «ворогів революції». 17 вересня 1793 р. було прийнято Декрет про «підозрілих», за яким можна було заарештовувати всіх, кого вважали прихильниками тиранії.

У цей період було страчено тисячі людей. Ворогами революції оголосили не лише дворян, прибічників монархії, а й жирондистів. Один із керівників жирондистів перед стратою сказав: «Революція... пожирає власних дітей».

► Убивство Марата було причиною чи приводом до масового терору?

Для боротьби зі зростанням цін під тиском санкюлотів 29 вересня 1793 р. Конвент прийняв Декрет про «загальний максимум», яким обмежив ціни на зерно, борошно, сіль, мило тощо й одночасно підвищив заробітну плату робітникам.

Якобінці спробували створити нову релігію — культ Розуму і Вищої істоти.

Жан-Жак Ауер. Смерть Марата

27 липня 1794 р. (9 термідора III року Республіки) у Конвенті сформувалася більшість противників політики якобінців. М. Робесп’єра та його прибічників заарештували в Конвенті, а наступного дня стратили. Унаслідок термідоріанського перевороту, як називають цю подію, режим якобінської диктатури у Франції було ліквідовано.

► Коли відбувся термідоріанський переворот?

Переворот 9 термідора. Поранення та арешт Робесп'єра

7. Термідоріанський режим

Термідоріанці, прагнучи здобути популярність серед народу, скасували Декрет про «підозрілих», почали віддавати під суд якобінців, винних у розгортанні терору.

У своїй політиці термідоріанці не намагалися відновити дореволюційний «старий порядок». Вони лише відмовлялися від якобінського радикального варіанта перебудови суспільства та прагнули захистити інтереси поміркованих верств нової знаті, яка сформувалася у Франції за роки революції. Термідоріанці виступали за республіканську форму правління, недоторканність приватної власності та свободу підприємництва.

Організація влади у Франції за часів термідоріанського режиму (26 жовтня 1795 р. — 9 листопада 1799 р.)

Які походи зробили славу Наполеону, як видатному полководцю?

Який з цих походів завершився невдачею?

У грудні 1794 р. термідоріанський Конвент скасував систему загального максимуму, що спричинило зростання цін на продукти в кілька разів.

22 серпня 1795 р. Конвент прийняв нову Конституцію III року. Вона зберігала республіку, але скасовувала загальне виборче право. Нова Конституція роздратувала прибічників монархії, які на початку жовтня 1795 р. спробували взяти владу, піднявши повстання в Парижі. Рятівником Конвенту став генерал Наполеон Бонапарт, який за допомогою артилерії придушив виступ. 26 жовтня 1795 р. Конвент припинив свою діяльність і передав владу новим органам влади, сформованим за Конституцією 1795 р. — Законодавчому корпусу та Директорії.

Головну роль у Директорії відігравав Поль Баррас (1755-1829), який був одним із організаторів термідоріанського перевороту. Чотирирічна доба правління Директорії сприяла зміцненню впливу на життя країни банкірів і підприємців. У багатьох французів така політика викликала невдоволення: ціни в цей період зросли у 230 разів, а заробітна плата — лише в 63 рази. Проте повернення «старого порядку» вони також не бажали.

Наполеон в Єгипті

Проаналізувавши репродукцію картини, складіть розповідь про перебування Наполеона Бонапарта в Єгипті.

8. Війни Директорії. Переворот 18 брюмера

У період Директорії Франція здобула вирішальну перемогу над першою антифранцузькою коаліцією. Війна з її боку набула загарбницького характеру: було захоплено лівий берег Рейну та Бельгію, а Голландію перетворено на «дочірню», залежну від французів, Батавську республіку. Навесні 1796 р. командувачем французької армії для походу до зайнятої австрійцями Північної Італії було призначено генерала Наполеона Бонапарта (1769-1821).

Зміцнивши боєздатність армії, молодий генерал провів блискучу воєнну кампанію, швидко розгромив австрійців і захопив усю Італію. На карті Апеннінського півострова з’явилися нові державні утворення, залежні від Франції; були скасовані феодальні порядки, розширено виборче право тощо. Перша антифранцузька коаліція внаслідок Італійського походу 1796-1797 рр. розпалася.

Головним ворогом Франції залишалася Велика Британія. Наполеон вирішив захопити Єгипет, а звідти рушити на Індію — найбагатшу британську колонію. Під час Єгипетського походу 1798-1799 рр. Наполеон захопив Єгипет, однак був відрізаний від Франції ескадрою англійського адмірала Гораціо Нельсона, яка знищила французький флот в Абукірській бухті поблизу Александрії.

Постать в історії

Наполеон Бонапарт

Наполеон Бонапарт був сином небагатого корсиканського дворянина. Здобувши військову освіту, він розпочав службу у французькій армії підпоручиком (молодший офіцерський чин), не маючи перспектив для успішної кар’єри через відсутність підтримки серед аристократії.

У роки революції йому дали можливість відзначитися проти інтервентів. Після приходу до влади термідоріанців Бонапарта усунули від служби за зв’язки з якобінцями. Однак йому вдалося опинитися в потрібний час у потрібному місці: у ситуації загальної розгубленості Наполеон допоміг термідоріанцям придушити бунт роялістів 1795 р. у Парижі. Вдячна Директорія призначила його командувачем гарнізону Парижа, а згодом — французької армії.

Переворот 18 брюмера

У цей час у Парижі готувалася змова проти Директорії, яку учасники розраховували використати для захоплення влади. Дізнавшись про ситуацію на батьківщині, генерал залишив свою армію в Єгипті та повернувся до Франції. Він мав свої плани щодо зміни влади в Парижі. 9 листопада 1799 р. (18 брюмера за революційним календарем) у столиці відбувся державний переворот. Оточивши залу засідань військами, Бонапарт примусив Законодавчий корпус затвердити рішення про розпуск Директорії та передачу влади трьом консулам — Сійєсу, Роже-Дюко та Бонапарту. Ті, хто прагнув використати генерала лише як «міцну шпагу», прорахувалися. Переворот 18 брюмера став завершенням Великої французької революції кінця XVIII ст.

► Якою подією завершилася Велика французька революція кінця XVIII ст.?

9. Підсумки та історичне значення Великої французької революції кінця XVIII ст.

Велика французька революція кінця XVIII ст. стала найбільшим соціальним переворотом другого періоду Нової історії. Вона мала величезний вплив не лише на Францію, а й на всі країни Заходу. Розпочаті нею соціальні потрясіння багато в чому визначали європейську історію XIX ст.

Унаслідок революції у Франції було усунено перешкоди для її поступального соціально-економічного розвитку — ліквідовано «старий порядок», абсолютизм, становий поділ суспільства й залишки феодальних відносин у сільському господарстві. Завдяки революції сформувалося уявлення про націю як носія державної влади, що має право самостійно вирішувати свою долю. Це сприяло розгортанню національно-визвольної боротьби бездержавних народів Європи та Латинської Америки. Завдяки революції вперше на державному рівні було заявлено та закріплено природні невід’ємні права людини й громадянина, що сприяло початку формування правової держави та громадянського суспільства.

Французькі революціонери не зупинялися на перебудові життя країни відповідно до своїх ідеалів. Вони прагнули звільнити всю Європу від тиранії монархів. У роки революційних війн гасло «Свобода, Рівність, Братерство!» набуло чимало прихильників в інших країнах Заходу.

Революція також піднесла доволі жорсткі уроки. Зокрема, вона унаочнила небезпеку перебудови суспільства шляхом насильства, небезпеку терору та перетворення його на універсальний засіб розв’язання соціальних проблем.

Унаслідок революції у Франції встановилася республіканська форма правління. Незважаючи на постійну боротьбу за владу, у країні поступово утверджувалося верховенство представницьких органів влади. Із часом парламентська демократія, подолавши спроби повернення назад, здобула перемогу, а держава стала гарантом незворотності політичних, соціальних та економічних перетворень.

Висновки

Велика французька революція кінця XVIII ст. була спричинена загостренням соціальних суперечностей у країні, абсолютизмом і «старим порядком».

Важливими здобутками першого періоду революції стали ліквідація феодальних порядків, закріплення прав і свобод у «Декларації прав людини і громадянина», прийняття першої конституції 1791 р., установлення у Франції конституційної монархії.

Поглиблення революції у Франції привело до встановлення в країні республіканської форми правління.

На хвилі зростання невдоволення народу встановилася якобінська диктатура. Однак невідповідність політики якобінців інтересам більшості населення країни обумовила її падіння.

Термідоріанський режим не мав значної підтримки у Франції. Його падіння стало завершальним актом Великої французької революції кінця XVIII ст.

Закріпимо знання

1. Які основні причини революції у Франції?

2. Охарактеризуйте законодавчу діяльність Установчих зборів.

3. Заповніть таблицю «Основні події Великої французької революції кінця XVIII ст.».

Період

Основні події

Результати періоду

4. Обговоріть у групах. Напередодні революції генеральний комісар флоту Моле попереджав Неккера: «Не треба чекати, щоб Генеральні штати почали у вас вимагати або вам наказувати: потрібно поспішати з власною пропозицією їм усього, що лише може бути предметом прагнень розсудливих людей у розумних межах як влади, так і прав нації». Яким є ваше ставлення до цієї пропозиції? Чи могло її врахування запобігти вибуху революції у Франції? Обґрунтуйте свою думку.

5. Як у Франції було повалено монархію та встановлено республіку?

6. Які зміни відбувалися у Франції в період якобінської диктатури? Чи закономірним було це явище?

7. Охарактеризуйте внутрішню та зовнішню політику термідоріанського Конвенту та Директорії.

8. Яким був вплив Великої французької революції кінця XVIII ст. на розвиток Франції та країн Заходу?