Підручник по Всесвітній історії. 8 клас. Сорочинська - Нова програма

§ 26. Англійські колонії в Північній Америці. Війна за незалежність (1775-1783 рр.). Створення США

За цим параграфом ви зможете:

- розповідати про створення американських колоній Англії;

- визначати причини і привід боротьби колоній за незалежність;

- характеризувати особливості розвитку США.

Пригадайте:

1. Що таке колонія, метрополія?

2. Які країни колонізували Американський континент?

1. Створення американських колоній Англії

Англія пізніше від інших європейських держав приступила до колонізації Америки. Англійці, на відміну від іспанців, не шукали багатих родовищ золота і срібла або, як португальці й голландці, ринків для купівлі й вивозу до Європи рідкісних і цінних товарів. Вони прагнули знайти вільні землі, придатні для обробітку. Північна Америка стала саме тим, чого шукали англійці. Місцевий клімат нагадував європейський, тут були багаті землі, ліси.

Басейни річок Міссісіпі та Св. Лаврентія давали змогу великим суднам досягати районів континенту, віддалених від узбережжя на 1000 км. Крім того, тут не було численного осілого тубільного населення, як в іспанських колоніях. Англійцям довелося зустрітися з невеликими (200 тис.) племенами, головним заняттям яких було полювання. Тому англійські колоністи своєю працею, а не пограбуванням, як це робили іспанці, освоювали природні багатства нового континенту.

Перше постійне поселення англійці заснували у 1607 р. у гирлі річки Джеймс (Вірджинія). Згодом нові поселення виникли на північ і південь, уздовж узбережжя від іспанської Флориди до Нової Англії. Кожна з цих колоній утворилася незалежно одна від одної зі своїм виходом до моря.

Англійські колоністи та індіанці (малюнок XVII ст.)

Колонія Вірджинія (карта XVII ст.)

Засновниками колоній попервах були торговельні компанії, що брати на себе перевезення та облаштування колоністів на нових територіях, а також великі власники, які купувати чи отримували в дар землі від короля.

Компанії та власники призначати губернаторів, збирали податки. Колоністи користувалися правами англійських громадян.

Англійські колонії у Північній Америці

2. Соціально-економічний та політичний розвиток колоній

Будучи англійськими громадянами, колоністи почувалися вільніше, ніж у самій Англії. Тут, на нових землях, не існувало тих традиційних звичаїв, що пронизували життя звичайного англійця. Будь-хто міг за незначну орендну плату отримати земельну ділянку чи оселитися в неосвоєних районах. Будь-які здобутки колоністів були результатом їхньої наполегливої праці, тому дуже швидко вони ставали незалежними від компаній і лордів-власників. У вирішенні якихось проблем колоністи віддавали перевагу самоорганізації, а не сподівалися на заступництво губернатора, компанії тощо. Таке становище сприяло демократизації всіх аспектів суспільного життя.

Плантації в південних колоніях

Бухта (гравюра XVIII ст.)

Д. Браунскомб. Пуритани

Збори, представництва, обговорення розпоряджень губернатора, законів, прийнятих англійським парламентом, стали нормою життя.

За наявності таких спільних тенденцій розвитку кожна колонія мала свої порядки та звичаї. У південних колоніях був значний прошарок рабів-африканців, завезених туди для роботи на великих плантаціях. У північних переважала вільна праця, але пуританська мораль суворо регламентувала поведінку колоністів: заборонялись азартні ігри, суворо стежили за дотриманням релігійних норм, влаштовувалися страти чаклунів, відьом тощо.

А втім, існували колонії, де церква була відокремлена від держави і всі громадяни мали рівні права.

Різним було ставлення колоністів і до місцевого (тубільного) населення — індіанців. У деяких колоніях, особливо пуританських, відбувався процес їхнього цілковитого винищення: пуритани, вважаючи себе богообраними, дивилися на тубільців як на людей, заражених духом сатани, котрих необхідно знищувати. В інших колоніях ставлення до тубільців було лояльнішим: з ними укладалися торговельні угоди, союзи і т. ін.

В економічному розвитку колонії також суттєво різнилися. Так, південні колонії, де природні умови дозволяли розвивати плантаційне господарство, стали постачальниками тютюну, цукрової тростини, рису, бавовни тощо. У північних колоніях розвивалися фермерське господарство та різні промисли. Економічний розвиток колоній стримувався метрополією. Англійський уряд, починаючи з Навігаційного акта, послідовно провадив політик меркантилізму. Це призвело до того, що англійські колонії перетворилися на сировинний придаток метрополії. Приміром, продукти з колоній дозволялося вивозити лише до Англії, а все необхідне колони мали отримувати або з метрополії, або за її посередництва. Колоністам заборонялось обробляти залізо та хутро. Англія стримувала розвиток мануфактур.

Торгівля з колоніями давала величезні прибутки метрополії. Вона стала основним двигуном зростаючої англійської промисловості.

Робота з історичними джерелами

Товарообмін між Англією та колоніями

Обсяг вивозу з Англії в колони

Обсяг вивозу з колоній в Англію

Початок XVIII ст.

334 тис. фунтів стерлінгів

433 тис. фунтів стерлінгів

Середина XVIII ст.

4,2 млн. фунтів стерлінгів

1,3 млн. фунтів стерлінгів

• Поміркуйте:

1. Чому на початку століття з колоній більше вивозилося, ніж завозилося, а у середині століття — навпаки?

2. У скільки разів збільшився експорт з Англії в колонії? Чому це відбулося?

3. Формування північноамериканської нації

У середині XVIII ст. в англійських колоніях в Америці почалося формування єдиного внутрішнього ринку, посилювалися торговельні зв’язки між південними та північними колоніями. З південних колоній везли на північ бавовну, тютюн; із північних на південь — зерно, промислові вироби, рибу.

Кількість населення напередодні Війни за незалежність у 13 англійських колоніях становила близько 2,5 млн осіб (не враховуючи місцевого населення — індіанців). За час життя на американській землі у колоністів склалися своєрідні спільні культура і побут, відмінні від європейських. Спільною мовою стала англійська. Переважна більшість колоністів визначала свою національну приналежність не за країною походження, а за новою батьківщиною; вони з гордістю казали про себе: «Ми — американці».

Нація — стійка соціально-етнічна спільність людей, що характеризується спільною територією, культурою, мовою, традиціями, міцними економічними зв’язками.

Нова нація складалась як спільність ділових підприємливих людей, що досягай успіхів завдяки наполегливій праці. Популярною ставала «американська легенда» про людину, яка прибувала на континент з кількома монетами в кишені, наполегливо працювала, виконувала найтяжчу роботу і, зрештою, досягала успіху — ставала заможною й шанованою. Не кожен американець, певна річ, перетворювався на багатія, але такою була легенда юного американського капіталізму.

Формуванню нової ідеології сприяла діяльність американських просвітителів. Спираючись на ідеї європейського Просвітництва, вони творили нові ідеали для американської нації. Життя й діяльність американських просвітників — Бенджаміна Франкліна, Томаса Джефферсона ставали прикладом утілення цих ідеалів. Видатного державного діяча, просвітника, геніального вченого-самоука Бенджаміна Франкліна (1706-1790) називали великим наставником юного американського капіталізму. «Людина, — твердив Б. Франклін, — коваль власної долі, дуже багато залежить від неї самої, її духу, волі, прагнень...».

Постать в історії

Б. Франклін

Батько Бенджаміна Франкліна був прихильником протестантизму і приїхав на американський континент у пошуках релігійної свободи. Родина оселилась у Бостоні. Батько був ремісником, виготовляв свічки. Із 17-річного віку Бенджамін розпочав самостійне життя. Працював простим робітником у Нью-Йорку, Філадельфії, із власного досвіду дізнався, що таке злидні, невдачі й розчарування. Щоб заробити гроші, він подався до Англії, де працював у друкарні. Після повернення до Америки оселився у Філадельфії та відкрив крамницю, де продавав книжки й напір. У Європі та Америці, після роботи і вночі, він наполегливо вчився — самотужки вивчав основи природничих наук, філософію та економіку. Згодом Б. Франклін написав в автобіографії, що він — «людина, усім зобов’язана собі самому».

У 1731 р. на власні кошти Б. Франклін заснував першу у Філадельфії публічну бібліотеку. Це був лише початок діяльності великого американського просвітника. Потім він видавав власну газету, заснував Пенсільванський університет, Американське філософське товариство. Приблизно з 1754 р. Франклін захопився політикою. Він був прихильником боротьби за незалежність англійських колоній у Північній Америці. Саме завдяки його діяльності Франція та інші європейські країни підтримали боротьбу англійських колоній за незалежність. Його останній політичний акт — підписання петиції про заборону рабства.

Франклін був людиною дії, яка пишалася тим, що досягла успіхів власного працею. Саме це він радив і своїм співвітчизникам. Одним із улюблених висловів Франкліна було: «На Бога сподівайся, а сам не дрімай!». Людина повинна працювати, вважав Франклін, а не голосити про свої злидні. Так само марною є й гонитва за почесними посадами — це робить людину посміховиськом. Працюй для себе, а отже — для своєї держави. Будуть заможними громадяни — буде заможною й держава. Так Франклін сформулював нову ідеологію, що стала основою світосприйняття американської нації.

► На яких засадах формувалася американська нація?

4. Причини конфлікту між колоніями та метрополією

Що багатшими й багатолюднішими ставали колонії, то важче було утримувати їх в економічній залежності. В обхід англійських законів до колоній контрабандним способом завозилося 9/10 необхідних товарів. Зверхність Англії колоністи визнавали лише тому, що вважалися англійськими підданими і метрополія захищала їх від зовнішніх ворогів (французів, іспанців).

У середині XVIII ст. ситуація змінилася. По-перше, після Семилітньої війни, внаслідок якої Англія за підтримки своїх колоній захопила французькі володіння в Північній Америці (Квебек), у колоністів зникла зовнішня загроза. По-друге, лояльна політика метрополії змінилася жорсткішою. Так, англійський парламент вирішив перенести частину державного боргу, що виник під час Семилітньої війни, на колонії. Першим кроком до цього стало введення незначного гербового збору. Всі документи в колоніях потрібно було оформляти в англійських чиновників на спеціальному гербовому папері. Це нововведення мало створити прецедент, щоб у подальшому на колоністів можна було накладати нові податки. Також встановили жорсткий контроль над заборонами, що були запроваджені раніше: на невідкривання мануфактур, виробництво і вивіз вовняних виробів, торгівлю з іншими країнами тощо.

Акт про Гербовий збір

Протести проти гербового збору

Введення гербового збору призвело до вибуху невдоволення населення. Гербовий папір навіть не дозволили вивантажити, а англійських чиновників виганяли з колоній. Тоді англійський парламент пішов на поступки і скасував гербовий збір, але ненадовго. Незабаром парламент запровадив мито на деякі товари, що ввозилися до колоній.

Це спричинило новий вибух невдоволення. Колоністи відмовлялися купувати товари, привезені з метрополії. У відповідь губернатори за допомогою англійських військ розпочали репресії, що призвело до збройних сутичок.

Зрештою, парламент скасував і цей закон, залишивши лише мито на чай. Колоністи пояснювали несплату нововведених податків тим, що не мали свого представництва в англійському парламенті, який виносить ці рішення. Вони виступали під гаслом «Жодного податку без представництва».

► Що стало причиною конфлікту колоній з метрополією?

6. «Бостонське чаювання». Привід до війни

Конфлікт між Англією та її північноамериканськими колоніями зрештою призвів до відкритого протистояння та війни.

Восени 1773 р. до портів Америки рушили кораблі Ост-Індської компанії з чаєм. Тим часом «комітети зв'язку», що здійснювали координацію антианглійських виступів, фактично взяли владу в колоніях, примусили агентів Ост-Індської компанії відмовитися від вантажу. Проте бостонські агенти рішуче відмовилися виконати розпорядження комітету. Тоді бостонський комітет постановив заборонити вивантаження чаю, повідомивши про це англійський уряд і комітети інших міст. Упродовж 20 днів натовп у порту не дозволяв розвантажити кораблі. Зрештою, декілька чоловіків в одязі індіанців проникли на корабель і па очах натовпу викинули ящики з чаєм у море.

В Англії «Бостонське чаювання» сприйняли як оголошення війни. Її війська увійшли до Бостона. Окупація паралізувала економічне життя міста й колонії Массачусетс. Однак мешканці колонії вирішили йти до кінця. Законодавчі збори (конвент) Массачусетсу ухвалили низку рішень: замість губернатора, якого призначав Лондон, було створено тимчасовий уряд; призначено скарбничого, якому сплачували податки; скликання континентального конгресу — зібрання представників колоній.

Розпочалося створення збройних загонів (міліції), відбувалися перші сутички з англійцями, які намагались її роззброїти.

Розгляньте малюнок. Яке значення зображеної події для розгортання боротьби за незалежність колоній?

6. Декларація незалежності. Перебіг воєнних дій

Наприкінці 1774 р. зібрався І континентальний конгрес, який ухвалив рішення про бойкотування англійських товарів.

II континентальний конгрес (1775 р.), в умовах війни, що фактично розпочалася, перебрав функції центрального уряду, констатував стан війни і виніс рішення про організацію спільної армії колоній. На чолі армії став Джордж Вашингтон (1732-1799).

Постать в історії

Джордж Вашингтон

Джордж Вашингтон був багатим вірджинським плантатором, який раніше неодноразова брав участь у воєнних діях проти індіанців і французів та зажив слави полководця. В очах американців він був уособленням постаті, яка зможе вести тяжку та безкомпромісну боротьбу за незалежність батьківщини. Про це свідчив навіть його зовнішній вигляд: обличчя з різкими, рішучими рисами, могутня статура, впевненість у власних силах. Вирішальну роль у призначенні Вашингтона на посаду головнокомандувача відіграло й те, що він був заможною людиною, а більшість американців вважала, що тільки заможна людина може бути справді незалежною у своїх поглядах і діях.

Дж. Трамбал. Франклін, Шерман, Адамс, Джефферсон та Лівінгстон презентують конгресові проект Декларації незалежності США, 28 червня 1776 року

Конгрес запропонував усім колоніям утворити власні уряди. Першою це зробила Вірджинія. У червні 1776 р. вона проголосила Декларацію незалежності, Услід за Вірджинією незалежність проголосили й інші колонії.

Ці події відбувалися на тлі бойових дій, що розгорталися. Англійські війська прагнули ізолювати північні колонії від південних, де англійці зберігали сильні позиції. Армія Вашингтона в 1776-1777 рр. відчувала значні труднощі з постачанням і зазнавала поразок. За цих умов більшість членів конгресу не наважувалася на остаточний розрив з Англією. Конгрес звернувся до Георга III з петицією про примирення і припинення війни. Замість відповіді король надіслав до колоній нові війська.

Це поклало край ваганням конгресу. Він обрав комісію, яка виробила Декларацію про незалежність. Її авторами стали видатні американські політичні діячі Томас Джефферсон (1743-1826) і Джон Адамс (1735-1826).

Постать в історії

Томас Джефферсон

Томас Джефферсон походив із родини багатого вірджинського плантатора. Здобув гарну освіту. Працював адвокатом. Змолоду Джефферсон захоплювався політикою, філософією, сповідував ідеали Просвітництва. У 26-річному віці його обрали до законодавчих зборів Вірджинїї. Політичною метою Джефферсона було здобуття незалежності англійськими колоніями в Північній Америці та створення власної державності. Новоутворена держава повинна формуватися на засадах верховенства влади народу і природної рівності людей. У 1775 р, Джефферсона було обрано депутатом континентального конгресу. До Декларації незалежності, яку за дорученням конгресу розробляв 33-річний Джефферсон (наймолодший із депутатів), він увів пункт про скасування рабства. Проте цей пункт під час редагування документа спеціальна комісія викреслила. Джефферсон відіграв значну роль у становленні державності США — обіймав посади губернатора Вірджинії, державного секретаря США в першому уряді Дж. Вашингтона, віце-президента і президента США.

4 липня 1776 р. Декларацію незалежності з виправленнями, внесеними комісією, було затверджено конгресом. Декларація проголосила створення нової незалежної держави — Сполучених Штатів Америки.

Декларація — документ, офіційна заява, де проголошуються основні принципи зовнішньої та внутрішньої політики держави чи програмні положення партій та організацій.

Робота з історичними джерелами

Витяг із Декларації незалежності

«Коли перебіг подій примушує якийсь народ розірвати політичний зв’язок його з іншим народом і посісти нарівні з рештою держав незалежне становище.., то належна увага до думки людства зобов’язує його викласти причини, що спонукають його відокремитися.

Ми вважаємо за очевидні такі істини: всіх людей створено рівними і всі вони наділені від Творця деякими невід ’ємними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення щастя. Для забезпечення цих прав установлено серед людей уряди, наділені справедливою владою за згодою керованих. Та якщо ця форма урядування стає згубною для їхніх цілей, то народ має право змінити або скасувати її та встановити новий уряд.

...ЦІ колонії... довго й терпляче витримували всілякі утиски, і тільки необхідність змушує їх тепер змінити свою нинішню форму урядування. Історія теперішнього короля Великої Британії сповнена безкінечних несправедливостей.., що мали своєю безпосередньою метою встановити тиранію в цих штатах.

На доказ подаємо на суд безсторонньому світові такі факти:

Він, король Англії, відмовився затверджувати закони, якнайкорисніші та якнайпотрібніші для загального блага...

Він намагався чинити перешкоди заселенню цих штатів.

Він... прислав сюди юрби своїх урядовців, які розоряють народ і висмоктують з нього всі соки. Він... затвердив такі акти:

Припинення нашої торгівлі з усіма частинами світу.

Оподаткування нас без нашої згоди... Він відмовився управляти нами, позбавив нас свого заступництва та оголосив нам війну.

Він грабував нас на морі, спустошував наші береги, спалював наші міста І вбивав наших громадян...

Тому ми, представники Сполучених Штатів Америки, зібравшись на загальний конгрес, оголошуємо від імені та за вповноваженням народу колоній, що ці сполучені колонії є і за правом повинні бути вільними й незалежними штатами; що вони звільняються від будь-якого підданства британській короні, а будь-який політичний зв’язок між ними та державою Велика Британія зовсім поривається...».

• Поміркуйте:

1. Як у документі обґрунтовується право колоній на незалежність?

2. Що мали на увазі автори декларації, коли писали: «Всіх людей створено рівними»?

3. Які ідеали епохи Просвітництва знайшли відображення в документі?

4. У чому полягає загальнолюдське значення декларації?

Г.Ч. МакБаррон. Битва під Йорктауном

Тим часом бойові дії розгорталися не на користь американців. У серпні 1776 р. англійці захопили Нью-Йорк, Філадельфію. Армія Вашингтона не мала ні гармат, ні достатньої кількості рушниць і набоїв. Спроби організувати регулярну армію замість добровільної наражалися на опір населення.

Першу значну перемогу американська армія здобула в битві поблизу Саратоги (штат Нью-Йорк) восени 1777 р. Після цього нову державу визнали Франція, Іспанія, Нідерланди. Росія оголосила збройний нейтралітет — опір англійцям, які перешкоджали торгівлі зі США.

Діставши допомогу від союзників, американська армія перейшла в рішучий наступ і під Йорктауном оточила головні сили англійців, які у 1781 р. капітулювали.

► Хто очолив боротьбу за незалежність США?

7. Версальський мир. Наслідки війни

3 вересня 1783 р. між Англією та США було підписано мирний договір у Версалі (Франція). Англія визнала незалежність США і віддала їм територію від північного кордону Массачусетсу до південного кордону Джорджи, а на заході — до річки Міссісіпі.

У 1785 р. англійський король Георг ІII прийняв нового посла Сполучених Штатів Америки Джона Адамса. Звертаючись до посла, Георг III сказав: «Сер, я був останнім, хто погодився на відокремлення колоній; тепер, коли це сталося, я першим шукатиму приязні Сполучених Штатів як незалежної держави», Так починалася нова епоха у відносинах двох держав.

Деніель Шейс

Після війни молода держава опинилась у тяжкому становищі. Економіку було підірвано тривалою війною та втратою зв'язків із колишньою метрополією. Не вистачало золота і срібла Зате вдосталь було знецінених паперових грошей. Південні штати страждали від нестачі робочої сили. Зросла вартість життя,

Майже не було людини, яка б не мала боргів. За таких умов розгорнулася гостра політична боротьба, загострилися соціальні проблеми,

Радикально налаштована частина населення вимагала подальших загін і прагнула майнової рівності. Люди консервативних поглядів почали шукати порозуміння з колишньою метрополією,

У військах, які впродовж тривалого часу не отримували штатні, відбувалися заворушення, зріла змова з метою встановити монархію.

Почалися виступи фермерів і мешканців міст. Найбільший бунт стався в Массачусетсі на чолі з героєм визвольної війни Деніелем Шейсом (1786-1787 рр.).

Конгрес США, не маючи реальної влади, відчайдушно шукав виходу з ситуації, що склалася, Було конфісковано землі англійської корони, англійців-землевласників та їхніх прихильників; армію розпущено; солдатам у рахунок штатні видаватися сертифікати на земельні ділянки.

Подібні заходи були тимчасовими і не могли вивести суспільство з кризи. Молода країна потребувала сильної центральної влади, єдиного захищеного ринку.

► Коли США здобули незалежність?

8. Становлення органів влади

Водночас із Війною за незалежність відбувалося становлення державних структур. Із 1776 р. по 1783 р. у всіх штатах було сформовано уряди й парламенти, діяв загальносоюзний конгрес. Завершення війни поставило на порядок денний проблему співвідношення повноважень загальносоюзних органів і державних органів штатів,

Щоб якось розв’язати цю проблему, у 1777 р. було прийнято «Статті Конфедерації» (перша конституція США). Згідно з ними загальносоюзному конгресові відводилася роль арбітра в суперечках між штатами, передавалося керівництво армією та зовнішньою політикою. За штатами визнавалося право: збирання податків, випуску власних грошей, затвердження митних тарифів, складання торговельних угод. Кожен штат посилав до конгресу одного депутата. Зміни до політичного устрою штатів вносилися лише за їхнім одностайним рішенням.

9. Конституція США

«Статті Конфедерації» мато кого влаштовували, За таких умов у травні 1787 р. у Філадельфії зібралися 55 делегатів від усіх штатів (крім Род-Айленда) з метою виробити конституцію молодої держави. Делегати утворили конституційний конгрес, який у палких дискусіях протягом чотирьох місяців узгоджував основні положення конституції. Зрештою, 17 вересня 1787 р. більшість делегатів прийняла компромісний варіант і підписала текст Конституції США, яка діє й понині.

Г. Чендлер Крісті. Прийняття Конституції США

За Конституцією США з нечіткої конфедерації перетворювалися на сильну федеративну державу. Її суб’єкти — штати зберегли за собою значну частину прав, але головні загальнодержавні функції було передано Федеральному (центральному) урядові. Так, Федеральний уряд вирішував питання зовнішньої політики, оборони, фінансів, загальнодержавного законодавства.

Конституція передбачала принцип поділу влади на гілки (законодавчу, виконавчу, судову) та систему стримувань і противаг, яка не дозволяла посилюватись одній гілці влади за рахунок іншої та запобігала спробам встановлення одноосібної влади.

Виконавча влада в країні передавалася президентові США, який обирався строком на чотири роки, був головою держави, уряду, а також головнокомандувачем збройних сил. Він призначав міністрів, яких затверджував Конгрес (парламент), але підпорядковувалися вони лише президентові, а також послів, членів Верховного суду. На випадок хвороби, смерті або нездатності президента керувати державою вводилася посада віце-президента, який одночасно виконував функцію головуючого в сенаті (верхній палаті Конгресу). Конгрес мав право висловити президентові недовіру (імпічмент).

Органи влади США за Конституцією 1787 р.

Конгрес США

Білль про права

Герб США

Законодавча влада належала Конгресові. Він мав право встановлювати і збирати податки, регулювати торгівлю (зовнішню та між штатами), карбувати гроші, вводити мито, набирати армію і флот.

Конгрес складався з двох палат. Верхня — сенат — обиралася на засіданнях місцевих законодавчих зборів. Кожен штат, незалежно від розміру й кількості населення, посилав двох представників. Сенат обирався строком на шість років з обов'язковою заміною третини складу через кожні два роки. Сенат затверджував призначення на вищі державні посади, вирішував питання зовнішньої політики, в разі необхідності виступав як судовий орган вищих державних службовців, аж до президента.

Нижня палата — палата представників — обиралася терміном на два роки пропорційно кількості виборців у штаті. Вона обговорювала законопроекти, затверджувала бюджет і податки, але свої рішення мала узгоджувати з сенатом.

Право голосу було надано тільки білим чоловікам, які досягни 21-річного віку і мали певне майно. Так у Конституції закріплювалося існування расового та майнового цензу.

Конституція встановлювала і Верховний суд — вищу судову інстанцію, яка призначалася з 6 (згодом із 9) юристів на довічний термін

Демократія — форма політичної системи суспільства, побудована на визнанні народу як джерела державної влади. Передбачає поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки, вибори органів державної влади.

Для свого часу Конституція США була найбільш передовою та демократичною. Вона різко контрастувала з абсолютистськими порядками Європи. Та хоча Конституція і гарантувала права власності, в ній були відсутні гарантії демократичних свобод. Цю хибу було усунуто в 1789 р. На вимогу всіх штатів Дж. Медісон сформував перші 10 поправок до Конституції — Білль про права. У них проголошувалися свобода зборів, слова, друку, релігії, недоторканність особи, суд присяжних, право кожного американця мати зброю для самозахисту та ін. Білль було затверджено в 1791 р.

Згодом було ухвалено й державну символіку. 14 червня 1777 р. Конгрес затвердив національний прапор США, в 1782 р. — герб, а в 1931 р. — гімн.

► Коли було ухвалено Конституцію США?

Висновки

З початку XVII ст. відбувається процес колонізації Англією Північної Америки. На середину XVIII ст. тут постало 13 англійських колоній, мешканці яких вважатися підданими англійського короля.

Спроба колоніальної експлуатації цих земель англійською короною зумовило обурення колоністів і зрештою призвело до відкритого збройного конфлікту.

Напередодні Війни за незалежність англійських колоній сформувалася північноамериканська нація. Вона мала всі ознаки нації, крім державної незалежності.

«Бостонське чаювання» зробило силовий варіант розв'язання конфлікту між колоніями і метрополією невідворотним.

Війна за незалежність тривала вісім років.

Під час бойових дій 4 липня 1776 р. було прийнято Декларацію незалежності США.

Неоціненну допомогу США надала Франція та інші європейські держави.

Англійцям не вдалося силою придушити прагнення американців до незалежності, і 3 вересня 1783 р. Англія визнала незалежність США.

Конституційне оформлення молодої держави відбулося у 1787 р. Для свого часу Конституція США була найбільш передовою та демократичною. У 1789 р. її доповнили гарантіями демократичних свобод (Білль про права).

Закріпимо знання

1. Коли почалась колонізація Північної Америки?

2. Хто був засновником англійських колоній?

3. Як складалися стосунки між колоністами і тубільним населенням?

4. Яка подія отримала назву «Бостонське чаювання»?

5. Коли була ухвалена Декларація незалежності північноамериканських колоній?

6. Хто був головнокомандувачем американських військ у Війні за незалежність?

7. Які рішення було прийнято І і II континентальними конгресами?

8. Які країни виступали союзниками США у боротьбі за незалежність?

9. Де відбулась вирішальна битва Війни за незалежність?

10. Коли була ухвалена Конституція США?

11. Чим життя колоніста відрізнялося від життя звичайного англійця в метрополії?

12. Які основні відмінності існували між південними і північними колоніями? Чим вони були зумовлені?

13. Які фактори сприяли формуванню з переселенців американської нації?

14. Чим і чому обурювалися колоністи у відносинах з Англією?

15. У чому були сильні та слабкі сторони американської армії під час Війни за незалежність?

16. Якими були економічні, політичні та соціальні наслідки Війни за незалежність для США?

17. Чому Франція, Іспанія, Росія допомагали США у Війні за незалежність?

18. Складіть розповідь про життя перших переселенців.

19. Поясніть гасло колоністів, з яким вони виступали в середині XVIII ст.: «Жодного податку без представництва».

20. Як розгорталися бойові дії з 1776 р. по 1783 р.? Складіть хронологічну таблицю подій.

21. Назвіть умови Версальського миру між США та Англією.

22. Визначте причини перемоги США у Війні за незалежність.

23. Схарактеризуйте основні положення Конституції США. Яким чином у Конституції США було закріплено принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу й судову гілки?

24. У чому полягають головні відмінності англійських колоній в Північній Америці від колоній іспанців, португальців, голландців, французів?

25. Чи були свобода та демократичні права загальними для всіх у США у XVIII ст.?

• Запам'ятайте дати:

1773 р. — «Бостонське чаювання».

1775-1783 рр. — Війна за незалежність.

1776 р. — прийняття Декларації незалежності.

1787 р. — прийняття Конституції США.

1791 р. — долучення до Конституції США 10 поправок (Білль про права).

А тим часом в Україні...

1710 р. —ухвалення Конституції П. Орлика.

1764 р. — ліквідація гетьманства.

1775 р. — зруйнування і ліквідація Запорозької Січі.

1783 р. —ліквідація залишків автономних прав України. Запровадження кріпацтва на українських землях. Ліквідація Кримського ханства.