Підручник по Всесвітній історії. 8 клас. Сорочинська - Нова програма

Розділ V

ЕПОХА ПРОСВІТНИЦТВА

§ 23. Просвітництво і промислова революція

За цим параграфом ви зможете:

- пояснювати, що таке Просвітництво, які хронологічні рамки епохи;

- давати характеристику явищам епохи;

- називати видатних представників Просвітництва.

Пригадайте:

1. Що таке мануфактура?

2. Якими були основні ідеї гуманістів?

Скульптурне уособлення Науки па фасаді Форин-офіс у лондонському Вайтхолі

1. Початок епохи Просвітництва

У другій половині XVII ст. в середовищі освічених людей утвердилося прагнення знайти розумне пояснення всіх явищ природи і людського життя. У своїх дослідженнях вони вже не спиралися на релігію. За людським розумом визнавалася здатність до кінця пізнавати й пояснювати світ. Світогляд, згідно з яким основним засобом пізнання і критерієм істини є розум людини, а не Божественне одкровення і досвід, називається раціоналістичним.

Домінування раціоналізму в свідомості освічених людей дало могутній поштовх до набуття знань. Наука XVII ст. ще не мала вузької спеціалізації: вчені не поділялися на математиків, фізиків, філософів і т. д. Вони працювали одночасно в багатьох галузях. Ними були сформульовані нові принципи наукових досліджень; наука отримала знання з експерименту і заговорила мовою математичних формул.

Популярність науки зросла настільки, що в Англії створили спеціальне товариство під орудою самого короля, а у Франції з ініціативи уряду — Академію наук. Надавалася підтримка науковим виданням.

Зростання авторитету науки дедалі більше переконувало в могутності людського розуму. У XVIII ст. віра в розум стала панівною: люди вважали, що в усьому слід прислухатися тільки до нього. Розум, вважали вони, необхідно розвивати за допомогою інтелектуальних вправ, вивчення наук і мистецтва. Це допоможе людині змінити довколишній світ, зробити його розумним і справедливим. Значна кількість освічених людей була переконана, що Просвітництво приведе людство до щастя. Основним умонастроєм суспільства став оптимізм. Люди вірили у прогрес, у те, що історія рухається до кращого, розвивається від несправедливого устрою до справедливого суспільства. Людина XVIII ст., як ніколи в минулому, вважала себе господарем власної долі.

Томас Гоббс

Бенедикт Спіноза

Батьківщиною Просвітництва була Англія, де розвиток капіталізму стимулював прогрес науки і знань. Визначні англійські вчені-мислителі Ісаак Ньютон, Томас Гоббс, Джон Локк разом із голландцем Бенедиктом Спінозою та німцем Готфрідом Лейбніцем заклали підвалини ідей Просвітництва.

Просвітництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальні, антиабсолютистські настрої освіченої частини населення у другій половині XVIІ—XVIII ст. Представники цієї течії (вчені, філософи, письменники) вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до розуму; були прихильниками теорії природного права.

► Яка країна стала батьківщиною Просвітництва?

2. Природа людини і природне право. Просвітництво і церква

Епоха Просвітництва утвердила в свідомості людей поняття «природного права». Просвітителі вважали, що всі люди від природи наділені природними правами, зокрема правом на життя, свободу та рівність. Із цього випливало, що всі існуючі в суспільстві відмінності (між бідними та багатими, правителями й підлеглими, дворянами і простими людьми) були встановлені не Богом, а самими людьми; з огляду на це вони мали змінити те, що самі створили.

Наміри змінити державу й суспільство в епоху Просвітництва виглядали не як зазіхання на світовий порядок, а як законне право людини. Суспільство вважалося справедливим тільки за умови, якщо в ньому дотримуються природних прав людини. На думку просвітителів, щоб зробити людей щасливими, найперше слід усіх їх забезпечити природними правами, відкритими за допомогою розуму. Просвітителі в реалізації своїх ідей покладали надії на монархів, які мали встановити «розумний» порядок у державах, що опирався на природне право.

Прикладом утілення в життя ідей просвітителів стали реформи «освічених монархів» — короля Пруссії Фрідріха II, австрійських імператорів Марії-Терезії та її сина Йосифа II, російської імператриці Катерини II (у перший період її правління) та ін.

До релігії та церкви просвітителі здебільшого ставилися байдуже, а то й вороже. Богословські проблеми їх більше не цікавили. Вони гадали, що світотворення було або деїстичним (Бог створив світ і потілі уже не втручався в історію людства), або атеїстичним (цілковите заперечення існування Бога).

Відповіддю церкви на ці нові умонастрої стала упевненість, що повинна домінувати переконаність у вірі, а не формальне виконання церковних правил. Проте церква вже не могла гідно відповісти на критику просвітителів, бо релігійне піднесення XVII ст. вичерпалося.

Із падінням авторитету церкви її багатства і привілеї стали об’єктом домагань з боку держави. Європейські правителі почали здійснювати секуляризацію церковної власності. Відкривалися світські школи. Папі Римському навіть довелося розпустити орден єзуїтів (згодом його відновили). У більшості країн припинилися суди інквізиції.

Секуляризація (від лат. saecularis — світський) — вилучення будь-чого із церковного, духовного відання і передача світському, цивільному віданню, перетворення церковної власності в державну.

Робота з історичними джерелами

Французькі просвітителі Вольтер, Ш. Монтеск’є, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо та англійські просвітителі Дж. Локк і Т Гоббс сформулювали основні положення просвітницької концепції суспільного розвитку

• Т. Гоббс створив теорію суспільного договору; яка спиралася на гіпотезу що виникнення держави є результатом угоди, покликаної захистити людей у процесі агресивної конкурентної боротьби. Ж-Ж. Руссо стверджував, що у відповідь на прийняття державою зобов’язань про захист прав громадян останні зобов'язані сприяти загальному благу підпорядковуючи свої інтереси загальним законам. Він обґрунтував перевагу республіканського державного устрою над монархічним, який забезпечує демократичний механізм управління в державі.

• Ш. Монтеск’є сформулював принцип поділу влади і постулат про те, що метою будь-якої форми держави є збереження свободи на основі закону Теорія поділу законодавчої, виконавчої та судової влади, їхньої незалежності одна від одної могла, на думку просвітителів, забезпечити досконалий суспільний устрій.

• Дідро боровся із всесиллям церкви, вважаючи вимоги, котрі пред'являла вона людині, не заснованими на доказах розуму а отже, несправедливими.

• Дж. Локк вперше виділив три найважливіші права людини: право на життя, право на свободу право на власність (не володіння, але результат праці).

• Поміркуйте:

1. Які основні концепції суспільного розвитку сформували просвітники?

2. Які з них втілено в життя в сучасній Україні?

3. Освіта. Енциклопедиста

Епоха Просвітництва дала могутній поштовх освіті. Так, король Пруссії Фрідріх II та австрійський імператор Йосиф II ввели у своїх країнах загальну початкову освіту. У Франції протягом XVIII ст. кількість неписьменних скоротилася з 79 до 63% населення. Але попри відчутний прогрес в освіті, епоха Просвітництва додала до соціального розколу в суспільстві культурно-освітній. Незначна частина освічених людей часом не могла порозумітися з рештою населення. Отже, ідеї Просвітніщтва охопили лише незначну частину населення, переважно освіченого. Просвітителі самовпевнено вважали істинними лише ті знання, що добуті наукою, власним розумом, а не ті, що базуються на традиціях і народній мудрості. Народні вірування вважалися забобонами, а народне життя — проявом відсталості й зашкарублості.

Делі Дідро

Титульна, сторінка першого тому «Енциклопедії»

Філософ Дені Дідро (1713-1784) прагнув зробити сучасні знання якомога доступнішими для всіх. Задум полягав у тому, щоб укласти загальну картину знань, які накопичили європейці до середини XVIII ст., об'єднавши їх у спеціальний словник.

Схожі спроби робилися й раніше, але не мали такого розмаху.

Видання назвали «Енциклопедією». Організаторам задуманого, Д. Дідро і Жану Д’Аламберу (1717-1783), вдалося залучити до роботи всіх великих філософів і письменників того часу:

Вольтера, Монтеск’є, Гольбаха, Руссо та ін. Проте більшу частину матеріалу для «Енциклопедії» було написано менш відомими людьми, але не менш освіченими. Так, наприклад, де Жокур підготував аж 17 тисяч статей до цього видання.

Вступ до «Енциклопедії» написав Д’Аламбер, у якому закликав читача самостійно думати і шукати істину.

Видання підтримала королівська фаворитка маркіза Помпадур, що полегшило його вихід у 1751 р., обійшовши цензуру. Проте вже у 1759 р. видавати «Енциклопедію» було заборонено. Існуючі томи вилучали та нищили. Та, незважаючи на це, видання продовжувало виходити підпільно. Попри всі зусилля поліції, так і не вдалося виявити спосіб, як це робилося. До 1782 р, вийшло 22 статті та 13 томів ілюстрацій і таблиць.

Ця масштабна праця справила величезний вплив на тодішнє суспільство.

► Кого називали енциклопедистами?

4. Громадська думка. Масони

В епоху Просвітництва з’явилася нова вагома сила в суспільстві — громадська думка. Вона стала суттєво впливати на державну політику, що обмежувало свавілля монарха, і виявилася могутньою зброєю в руках тих, хто вмів нею керувати. Інструментом, за допомогою якого формувалася громадська думка, були чутки, газети.

Середовищем вияву громадської думки були світські салони. XVIII ст. стало віком салонів, що гуртували симпатиків мистецтва, вчених, літераторів, художників, У салонах велися розмови про науку, філософію, політику. Тут дізнавалися про новини, плели інтриги. Організаторами салонів були знатні чи заможні особи. У деяких із них існували чіткі правила поведінки. Просвітителі постійно відвідували салони, більшість їхніх творів написано у формі розмов.

Г. Лемонньє. У салоні мадам Жоффреи

Розгляньте малюнок. Складіть за ним розповідь про відвідування світського салону.

Символ вільних каменярів

Будівля масонської ложі в Лондоні

Окрім салонів, виникали літературні, філософські, наукові товариства і гуртки. Вони ставили перед собою завдання впливати на громадську думку і сприяти прогресові Просвітництва. Ці гуртки й товариства відігравали роль, подібну до ролі нинішніх політичних партій. Особливістю гуртків і товариств було те, що в суспільстві, розділеному становими привілеями, вони об'єднували людей незалежно від походження.

Масонство (франкмасонство) своїми завданнями й характером діяльності скидалося на філософське товариство. Але на відміну від товариств, воно було таємним братством, закритим для необізнаних. Слово «масон» у перекладі з французької означає «каменяр», франкмасон — «вільний каменяр». Перші масонські ложі (так називалися масонські організації) у XVIII ст. заснували англійські просвітники, які запозичили назви та обряди середньовічного цеху каменярів.

Масонство стало модною, навіть впливовою течією. До лож вступали особи, які прагнули змінити існуючий несправедливий світ. Вони проповідували свободу і братерство всіх людей, поширювали ідеї Просвітництва, не цуралися благодійництва. Членами масонських лож було багато знаменитих людей того часу (Вольтер, Гете, Моцарт та ш.).

► Хто такі масони?

6. Театри, концерти, виставки

Раніше театри здебільшого були придворними. Театри, відкриті для широкої публіки, діяли тільки в Лондоні та Парижі. У XVIII ст. вони з'являлися навіть у невеличких містах Європи. Комедії Жана-Батиста Поклена (Мольєра) були найвідомішими, тож їх ставили скрізь.

Вольфганг Амадей Моцарт

Змінилась і роль музики. Раніше вона призначалася для супроводу богослужіння, придворних свят, спектаклів, а у XVIII ст. зазвучала самостійно. Клавесин, фортепіано, скрипка, флейта стали концертними інструментами. Композитори й виконавці опинились у центрі уваги світської публіки, їх запрошували королі та вельможі. Й.-С. Бах, Й. Гайдн, В. Моцарт, Л. ван Бетховен зажили світової слави як композитори і виконавці.

Доступнішим для широкої публіки став і живопис. Почали організовувати виставки картин, котрі потім обговорювали в салонах і пресі. Картини Нікола Пуссена, Жака-Луї Давіда користувалися найбільшою популярністю.

6. Бароко, класицизм, рококо, неокласицизм

У другій половині XVIII ст. у більшості європейських країн — Італії, Іспанії, німецьких державах, Польщі та ін. — домінуючим художнім стилем ще залишалося бароко. А от у Франції утверджувався новий стиль — класицизм. Мистецтво класицизму орієнтувалося на античні зразки. Драматурги писали п'єси на сюжети з грецької і римської міфології та історії. Художники зображали на своїх полотнах стародавніх богів і героїв. Архітектори наслідували трикутні фронтони і колонади античних храмів. На відміну від майстрів бароко письменники і художники класицизму в своїй творчості свідомо прагнули наслідувати встановлені норми прекрасного, Класицисти розробили цілу теорію, яким повинен бути твір мистецтва, як належить складати вірші, п'єси, малювати картини. Класицисти вважали, що твір мистецтва має бути величним, ясним, чітким, зрозумілим та відповідати встановленим правилам.

З’явившись у Франції, класицизм поширився й на інші країни Європи.

П’єси, написані в цьому стилі, мали логічний та зрозумілий сюжет і мову. В їхній основі завжди була якась ідея, яка протягом п’єси розкривалась і висвітлювалася зусібіч. Події, зображені у п'єсі, завжди відбувалися в одному місці, в один день. Інших другорядних сюжетних ліній не допускалося.

Музиканти (XVIII ст.)

Церква Магдалени в Парижі у стилі класицизму

П’єр Корнель

Мольєр

Н. Пуссен. Натхнення поета

Версаль

Палац Келуш у стилі рококо (Португалія)

У літературі та мистецтві класицизму існувала ієрархія жанрів. Трагедія стояла вище від комедії. Герої трагедій могли розмовляти лише піднесеною мовою.

Засновником французької класичної трагедії був П'єр Корнель (1606-1684). Він писав п’єси та праці з теорії мистецтва. Доля героїв його п’єс була тісно пов’язана з політичною боротьбою. Сюжет розгортався на тлі історичних подій. Своїми п’єсами Корнель намагався довести необхідність зміцнення абсолютної монархії. Хоча комедія в класицизмі, як ми щойно зазначили, вважалася нижчим жанром, видатний комедіограф Жан-Батист Поклен (Мольєр; 1622-1673) своїми творами зумів довести протилежне. Його комедії залишаються популярними й досі.

Художник Школя Пуссен (1594-1665) вважав, що сюжет мистецького твору має бути благородним, величним і піднесеним, а композиція — логічною і простою.

Всесвітньо уславленим взірцем мистецтва класицизму стала резиденція французьких королів у Версалі. Над її створенням працювали найкращі архітектори, художники, садівники.

У першій половині XVIII ст. поширився новий стиль — рококо (декоративні мотиви у вигляді мушлі). Цей стиль особливо проявився в декоративно-прикладному мистецтві. Йому властиві невимушеність і комфорт. Майстри рококо створювали витончені речі, в оточенні яких людині зручно і приємно жити. Для цього стилю характерні багатство прикрас, незвичність і вишуканість форм. Особливо популярніш стало все незвичне, зокрема китайський розпис, китайські павільйони в парках.

У другій половині XVIII ст. знову повернулося захоплення античними класичними формами. Цей стиль назвали неокласицизмом, тобто новим класицизмом. Нове захоплення було викликане археологічними розкопками римських міст Помпеї та Геркуланума, що загинули від виверження Везувію, Чіткість забудови римських міст наштовхнула архітекторів XVIII ст. на думку, що міста слід будувати за простим і розумним планом. Прикладом такої архітектури є ансамбль майдану Людовіка XV (тепер це майдан Згоди) в Парижа.

Майдан Згоди (Париж)

Художники-неокласики вважали, що мистецтво має виховувати, облагороджувати людину.

Вони шукали героя, готового до подвигу і гідного наслідування.

Новий стиль приніс із собою і зміни в одязі: замість пишних жіночих суконь попереднього століття почали носити легкі плаття, схожі на давньогрецькі хітони.

► Які основні відмінності між бароко і класицизмом, рококо і неокласицизмом?

7. Ідеї Просвітництва в літературі та філософії

Всі великі просвітителі вправно володіли пером. їхні твори читали, ними захоплювались, їх обговорювали. Більшість просвітителів, особливо французькі (Монтеск'є, Вольтер, Дідро, Руссо), свої думки прагнули донести до людей через літературний твір.

Даніель Дефо (1661-1731), Джонатан Свіфт (1667— 1745), П'єр-Огюстен Бомарше (1732-1799), Фрідріх Шиллер (1759-1805), Йоганн-Вольфганг Гете (1749- 1832)... Через їхню творчість можна прослідкувати всю еволюцію ідей Просвітництва в літературі — від появи нового позитивного героя, який діє згідно зі своїм розумом (Робінзон Крузо з роману Дефо), до Фауста Гете.

Дефо утверджував у літературі нового позитивного героя, який працелюбством і розумом досяг усього. Інший англійський письменник Дж. Свіфт у романі «Подорож Гуллівера» намагався показати вади ідей Просвітництва. Герої Бомарше і Шиллера — прості люди, які своєю працьовитістю, розумом, людяністю протиставлялися аристократам. Ці автори утверджували природні права людини. Гете своїми літературними творами намагався виховати людей мужніми, сильними і добрими, здатними кинути виклик існуючому несправедливому ладу.

Найвідомішим представником німецького Просвітництва був Іммануїл Кант (1724-1804). Усе своє життя, на відміну від інших просвітителів, він безвиїзно прожив у Кенігсберзі (тепер Калінінград). Там здобув освіту, став професором університету, а згодом і ректором. Кант читав лекції з філософії, філології, географії, права, математики, фізики та інших наук. Він розробив концепцію походження Сонячної системи з гігантської туманності, яка й дотепер залишається однією з основних наукових ідей в астрономії. Йому також належить ідея правової держави. Але головна проблема, що його хвилювала, була пов'язана з можливостями людини пізнавати світ.

Даніель Дефо

Йоганн-Вольфганг Гете

Джонатан Свіфт

Іммануїл Кант

Кант дійшов висновку, що ми можемо отримати знання лише про обмежену кількість навколишніх речей, поряд з якими існують і «речі в собі», котрі пізнати неможливо, бо нема змоги довести їхнє існування, і навпаки. З цього випливає, що пізнати світ до кінця нікому не під силу. У такий спосіб мислитель піддав критиці ідею про безмежну силу людського розуму.

Робота з історичними джерелами

Зі статті Іммануїла Канта «Відповідь на запитання, що таке Просвітництво»

«Просвітництво — це вихід людини зі стану свого неповноліття, в якому вона перебуває з власної вини. Неповноліття є неспроможністю користуватися своїм розумом без стороннього керівництва. Неповноліття з власної вини — це таке, причина якого полягає не у відсутності розуму, а у відсутності рішучості й мужності користуватися ним без стороннього керівництва. Май мужність користуватися власним розумом! — таким є гасло Просвітництва...

Якщо запитати, чи живемо ми зараз у просвіченому віці, то відповідь буде: ні, але ми живемо у віці Просвітництва. Ще багато не вистачає для того, щоб люди за тих умов, що склалися в цілому; були вже здатні або могли стати здатними надійно і добре користуватися власним розумом без стороннього втручання. Однак існують явні ознаки того, що для них відкрито шлях до вдосконалення в цьому; перепон на шляху до Просвітництва або виходу зі стану неповноліття, в якому людство перебуває з власної вини, стає дедалі менше. У цьому аспекті наш вік є віком Просвітництва, або віком Фрідріха».

• Поміркуйте:

Що І. Кант називає «Просвітництвом» і «століттям Просвітництва»?

8. Почуття проти розуму

У другій половині XVIII ст. стало зростати невдоволення сухим раціоналізмом філософії та неокласичного мистецтва, які відкидали чуттєве пізнання світу. Людям хотілося мріяти, хвилюватися, замислюватися перед загадками. З'явилися романи й поеми, які оспівували почуття, сни і мрії, нічні пейзажі, руїни старовинних замків і т. ін.

Ілюстрація до готичного роману

Так у літературі й мистецтві зародилася нова течія — сентименталізм (від франц. sentiment — почуття). Романи Семюела Річардсона, Порсенса Стерна, Жана-Жака Руссо викликали значний інтерес світської публіки. Б Англії зародився «готичний роман» із фантастичними сюжетами, описом страшних злочинів, привидів, чаклунства, жахів.

Зміна смаків позначилась і на садово-парковому мистецтві. У моду ввійшли романтичні куточки з «дикою» природою.

У світському товаристві набули популярності містика, магія — все, чого не можна пояснити, і надприродне. Публіку шокували досліди французького лікаря Месмера, дослідження якого лягли в основу вчення про гіпноз.

Мода на надприродне створила умови для процвітання авантюристів і пройдисвітів. Це були люди, які видавали себе за ясновидців, здатних обертатися на духів, перетворювати будь-які метали в золото. Вони стверджували, що мають еліксир молодості й філософський камінь. їм вірили, їх приймали у вищому світі. Одним із найвідоміших авантюристів був Джузеппе Бальзаме, відомий під ім’ям Каліостро.

Каліостро

9. Зміни у повсякденному житті

Із другої половини XVII ст. у побуті європейців утвердилися нові напої — кава та чай, навколо яких склалася особлива культура споживання і спілкування.

Розгляньте малюнок. Складіть за ним опис жіночої моди XVIII ст.

Затишнішим стало житло. Дзеркало тепер було звичним елементом інтер’єру. Серед хатніх прикрас у моду увійшла китайська порцеляна — посуд, статуетки, вази. Але вона була занадто дорогою, тож європейські майстри усіляко намагалися пізнати її секрет. У результаті з’явився фаянс — легка біла кераміка, котра все ж таки поступалася порцеляні. Зрештою, німецький алхімік І. Бетгер відкрив таємницю порцеляни, і 1710 р. в місті Мейсені відкрилась мануфактура з виробництва порцелянових виробів.

Мейсенська порцеляна

У XVII-XVIII ст. з’явилися деякі звичні тепер речі: настінні годинники з маятником (винахід нідерландського вченого Крістіана Гюйгенса) і кишенькові годинники. Англійці стали використовувати парасольки від дощу. У гардеробі європейців утвердилася спідня білизна, нічні сорочки, кишенькові хустинки (спочатку вони були круглої форми).

10. Промислова революція та її наслідки

Наприкінці XVIII ст. в Європі розпочалася промислова революція (промисловий переворот), тобто перехід від мануфактурного виробництва до фабричного, від ручної праці до машинної. Батьківщиною промислового перевороту стала Англія. Передумови її визрівали давно. Першою настала аграрна революція (аграрний переворот), яка розпочалась у XVI ст.

Аграрна революція — це перехід від натурального до товарного виробництва в сільському господарстві, ліквідація дрібних селянських господарств і зосередження землі в руках великих землевласників, великих орендарів; запровадження найманої праці.

В Англії аграрна революція набула форми обгороджування. Вона розоряла селян, позбавляла засобів до існування, перетворюючи їх на дешеву найману робочу силу, Найбільш активно процес розселянювання відбувався у XVIII ст., коли парламент ухвалив майже 1,5 тис. законів, що дозволяли обгороджування. Наприкінці XVIII ст. селянство в Англії зникло.

Аграрна революція забезпечила промисловість дешевою робочою силою та необхідною сировиною.

Другою необхідною передумовою промислової революції стали зміни в техніці. Мануфактурне виробництво, яке базувалося на ручній праці та поділі на окремі прості операції, наштовхнуло робітників і майстрів на думку, що руку людини можна замінити якимось пристроєм, машиною.

Найважливішим винаходом, який став поштовхом до промислового перевороту, було вдосконалення ткацького верстата, Джон Кей, який спочатку працював ткачем, а згодом механіком, винайшов у 1733 р. ткацький човник. Це дало змогу виготовляти тканину ширшого розміру, вдвічі зросла продуктивність праці, тобто роботу двох ткачів став виконувати один.

Схема ткацького верстата Джона Кея

Прядка «Дженні»

Р. Аркрайт

Із прискоренням виробництва тканин виникла проблема нестачі пряжі. Процес прядіння потребував удосконалення; технологічний прорив здійснив ткач і тесля Джеймс Харгрівс. Створена ним прядка «Дженні» являла собою механізм, що забезпечував одночасне витягування і скручування нитки. Продуктивність праці прядильника зросла у 18-20 разів. У 1784 р. Едмунд Картрайт винайшов принципово новий ткацький верстат, який підвищив продуктивність у 40 разів.

Винайдення робочого механізму, тобто тієї частини машини, яка безпосередньо обробляє сировину, замінюючи руки людини, стало початком промислової революції в Англії.

Одначе всі ці пристрої урухомлювала мускульна сила людини, що гальмувало подальше зростання продуктивності праці. У 1771 р. підприємець Річард Аркрайт заснував підприємство, на якому прядильним машинам надавало руху водяне колесо. Це була вже не мануфактура, а перша в історії фабрика.

Фабрика — промислове підприємство, де основні операції виконує система машин.

На фабриці Аркрайта, де було встановлено декілька тисяч веретен, працювали 300 робітників. Через 20 років подібних фабрик в Англії налічувалося 150. А втім, фабрики не могли витіснити мануфактури, оскільки були прив'язані до зручних місць на річках. Потрібен був універсальний двигун. Таким двигуном стала парова машина, створена Джеймсом Ваттом у 1769 р. Паровик більш як століття вважався основним двигуном.

Будівництво парових машин і верстатів сприяло виникненню машинобудівної галузі. Машинобудування потягло за собою збільшення потреби в металі, що, своєю чергою, дало сильний поштовх розвитку металургії.

Протягом XVIII ст. було вирішено проблему масового виробництва чавуну, а згодом і заліза на основі кам'яного вугілля. Завдяки цьому видобування кам’яного вугілля стало однією з основних галузей господарства.

Джеймс Ватт і його двигун

Винайдення парової машини уможливило і вдосконалення транспорту. Паровий двигун був поставлений на колеса і після невдалих спроб пересування бруківкою пущено но рейковій залізниці. Перший вдалий паротяг, що рухався зі швидкістю 10 км за годину і мав 8 вагонів, створив у 1814 р. інженер-самоук Джордж Стефенсон. Американський механік Роберт Фултон установив парову машину на судні; так з'явився пароплав.

Розвиток машинобудування, металургії, вуглевидобування, транспорту став основою здійснення індустріалізації та формування індустріального суспільства.

Етапи становлення індустріального суспільства в Англії у XVI-XVIII ст.

Промислова революція сприяла формуванню нової економіки й суспільної структури В економіці головну роль стала відігравати фабрично-заводська промисловість. Продукція, що виготовлялася на фабриках і заводах, завдяки використанню машин була дешевою; це спричинило поступове витіснення з рингу виробів ремісників і мануфактур. Змінювався й характер торгівлі, особливо це було помітно на прикладі Англії. До країни завозили дедалі більше необхідної сировини, а за її межі вивозили дешеві фабричні товари.

Величезні зміни стались у соціальній структурі суспільства. Внаслідок промислової революції старі соціальні верстви (феодали й селяни) поступилися місцем підприємцям і найманим працівникам.

Кількість підприємців постійно зростала і перевищила чисельність старих землевласників. Нові підприємці, або буржуазія, уособлювали нову промислову Англію. Вони володіли фабриками та заводами, знали ринки і вміло пристосовувалися до мінливого попиту споживачів. Для переважної більшості буржуа головним мірилом успішної діяльності ставав зиск. Без цього, звісна річ, жодне виробництво розвиватися не могло. Тільки за наявності прибутків вони могли розвивати своє виробництво. Тому з появою в суспільстві підприємців і найманих робітників почалася боротьба, викликана конфліктом інтересів: або інтереси підприємця і розвитку виробництва, або інтереси найманого працівника і збільшення оплати його праці, соціальні гарантії. Перші виступи робітників були спрямовані проти машин, бо їх вважати винними в погіршенні умов праці, скороченні працюючих і заробітної плати. «Борців з машинами» назвати луддитами.

Луддити (малюнок, 1812 р.)

У період промислової революції головними верствами суспільства стати підприємці та наймані працівники, що свідчило про формування індустріального суспільства. Існували й інші традиційні верстви, але вони вже не відігравані вирішальної ролі в суспільстві та поступово зникати.

► Що таке промисловий переворот?

► Які технічні винаходи дали змогу здійснити промислову революцію?

► Які соціальні наслідки аграрної та промислової революцій?

Висновки

XVIII ст. називають епохою Просвітництва.

Просвітництво — це не просто набір ідей або вузький напрям в культурі, це явище, яке торкалося всіх сторін життя суспільства — політики, релігії, виховання, освіти, науки, техніки, мистецтва і літератури.

Просвітителі виступати за зміни та оновлення, вони розхитувати основи «старих порядків», проповідувати ідеї прогресу.

Культура епохи Просвітництва інтернаціональна, але має свої особливості в кожній країні.

Ідеї Просвітництва дати могутній поштовх розвитку науки, здавалося, що можливості людського розуму є безмежними.

Ідеї Просвітництва зумовили появу такого явища, як освічений абсолютизм.

Натомість ідеї Просвітництва охопили лише незначну частину населення, переважно освіченого. Свідомість більшості населення була середньовічною і не сприймала нових ідей.

Наприкінці XVIII ст. в Англії розпочалася промислова революція; її передумовами були аграрна революція і технічні досягнення, найважливішим з яких стала парова машина.

Англія перетворилася на одну з найрозвиненіших країн світу. Її стали називати «майстернею світу». Промислова перевага над іншими країнами дозволила

Англії перебрати першість і в торгівлі. Англійці опанували морські торговельні шляхи, створили могутню імперію з величезними колоніальними володіннями.

Промислова революція спричинила й суттєві соціальні зміни. Провідними верствами суспільства стали підприємці та наймані працівники.

Закріпимо знання

1. Яка провідна ідея епохи Просвітництва?

2. Що таке природні права людини?

3. Які нові мистецькі стилі з’явилися в епоху Просвітництва?

4. Назвіть видатних письменників епохи Просвітництва.

5. Що таке промислова революція?

6. Назвіть основні відмінності між фабрикою та мануфактурою.

7. Чи можна стверджувати, що в епоху Просвітництва людина вибудовувала своє життя виключно за законами розуму?

8. Який вплив мали ідеї Просвітництва на розвиток освіти і науки?

9. Чому парова машина Ватта вважається найбільшим технічним винаходом періоду промислового перевороту?

10. Складіть хронологічну таблицю впровадження найважливіших технічних новинок у промисловість XVIII ст.

• Запам'ятайте дати:

друга половина XVII-XVIII ст. — епоха Просвітництва.

70-80-ті роки XVIII ст. — початок промислової революції в Англії.

1784 р. — створення Джеймсом Ваттом парової машини.

А тим часом в Україні...

1764 р. — ліквідація гетьманства.

1775 р. — знищення Запорозької Січі.

1783 р. — запровадження кріпацтва.