Підручник по Всесвітній історії. 8 клас. Сорочинська - Нова програма

§ 14. Англія у XVI ст.

За цим параграфом ви зможете:

- з’ясувати особливості економічного розвитку Англії в XVI ст.;

- пояснити, що в Англії відбулась королівська Реформація;

- розповідати про конфлікт між Англією та Іспанією, визначивши його наслідки.

Пригадайте:

1. Якими були особливості розвитку Англії наприкінці XV ст.?

2. Що таке Реформація? Як поширювалися реформаційні ідеї у Європі?

3. Які держави захопили найбільшу кількість колоній завдяки Великим географічним відкриттям?

1. Зміни в економіці та суспільстві

У XVI ст. Англія була невеликою за територією країною, а и володіння в Ірландії — незначні. Шотландія також не входила до її складу. Населення Англії на початку XVI ст. становило близько 3 млн осіб, а наприкінці століття збільшилося до 4 млн (не враховуючи Шотландії). На початку XVI ст. Англія, на відміну від Нідерландів, не була міською країною: у містах жило не більш як 10% населення. Наприкінці століття кількість міщан зросла до 20%, Англія залишалася переважно аграрною країною. Земля належала дворянам - землевласникам (лендлордам) і королю. Переважна більшість селян власної землі не мала, а за користування нею сплачувала грошову ренту (орендну плату).

На початку XVI ст. у сільському господарстві Англії відбулися значні зміни. Із появою мануфактур як в Англії, так і поза її межами зріс попит на англійську вовну. Багато землевласників захопилися розведенням овець. Цей процес мав далекосяжні наслідки для розвитку країни. Вовна перетворилася на головне її багатство. Справжнім потрясінням для Англії стала «революція цін», унаслідок якої великі землевласники збільшили грошову ренту селян у три, п’ять, а подекуди і в сім разів. Селяни втрачали свої господарства, а з ними і єдиний засіб до існування, перетворюючись на жебраків,

Головною галуззю промисловості стало виробництво сукна. Замість вовни в XVI ст. Англія почала вивозити до інших країн сукна з вовни. У XVI ст. виготовленням вовняних тканин займалося близько половини робочого населення Англії, а на початок XVII ст. 90%; англійського експорту становила продукція суконного виробництва. Саме зі зростанням попиту на сукно пов’язане поширення мануфактурного виробництва.

П. Аертсен. Селяни на ринку

Стриження овець (мініатюра)

К. Массейс. Міняйло з дружиною за роботою (XVI ст. )

Унаслідок Великих географічних відкриттів Англія опинилася на перехресті торговельних шляхів між Європою та Америкою. Це стало поштовхом до зростання зовнішньої торгівлі. Поодинці купцям було сутужно вирушати в мандрівки до далеких берегів. На них чатували бурі, пірати, створюючи небезпеку втрати товарів і навіть загибелі. Щоб зменшити ризик, купці об’єднувалися в компанії. Перша з них виникла в 70-х рр. XV ст.

Компанія — підприємство, засноване на пайовій участі учасників.

Акціонерна компанія — колективна форма підприємництва, за якої з метою розширення підприємств створюються товариства (компанії), що об’єднують індивідуальні капітали пайовиків-акціонерів.

У XVI ст. англійські купці почали засновувати нові капіталістичні акціонерні компанії. Купці об’єднували свої капітали і ставали акціонерами компанії, отримуючи прибутки відповідно до внеску. Назви компаній характеризували головні напрями англійської торгівлі. Після відкриття в 1553 р. північно-східного морського шляху до Московської держави було засновано Московську компанію. У 70-80-ті рр. XVI ст. виникли Ост-Зейська (або Істландська) компанія, яка вела торгівлю на Балтійському морі, Левантська (або Турецька) для торгівлі в Середземному морі та Гвінейська компанія (згодом вона перетворилася на Ост-Індську), яка зосередила у своїх руках торгівлю з Індією та Африкою.

У XVI ст. швидко зростало економічне значення Лондона, який поступово перетворився на найбільший порт світу, центр торгівлі та фінансових операцій.

Почалося формування лондонського Сіті — центральної частини міста, де зосереджувалися банківські контори та великі торговельні підприємства.

Особливістю розвитку сільського господарства Англії XVI ст. став початок аграрної революції. Стрімке зростання цін на продовольство у XVI ст. призвело до швидкого освоєння земель, які були закинуті після стрімкого зменшення населення Англії від Чорної смерті (чуми).

Лондонський міст (малюнок XVI ст.)

Прапор Ост-Індської компанії

Так, для розвитку господарства землевласники (лендлорди) почали перетворювати землі у своїх маєтках на господарства, які переважно спеціалізувалися на тваринництві. Збільшуючи площі пасовиськ переважно за рахунок раніше закинутих ділянок і громадських земель, вони проганяли селян-сквотерів із земель, якими ті користувалися, та обгороджували їх. Цей процес дістав назву обгороджування. У XVI ст. було обгороджено 2% земель.

Аграрна революція — зміни в сільському господарстві, основним змістом яких є встановлення капіталістичних ринкових відносин.

Обгороджування — зведення огорож навколо ділянок землі. Як термін використовується на означення певного явища в земельних відносинах в Англії XII—ХІХ ст.

Сквотери — переважно незаможні поселенці, які самовільно оселялися на закинутих ділянках. Вони жили полюванням, риболовлею, тимчасовими підробітками, мали підсобне господарство, але при цьому великого господарства не вели та орендної плати землевласникам не платили.

Обгороджування

Унаслідок змін у сільському господарстві в Англії з'явилися нові суспільні верстви — нові дворяни та сільські наймити. Нові дворяни отримували прибутки — від виробництва сільськогосподарської продукції, яка йшла на продаж. Поява нових суспільних верств стала свідченням формування в сільському господарстві Англії ринкових відносин. Гроші перетворювалися на капітал, який нові дворяни вкладали в розвиток свого господарства з метою отримання прибутку.

Аграрна революція і розвиток ринкових відносин у сільському господарстві зумовили великі зміни в англійському суспільстві. Мануфактурні підприємства та господарства нових дворян не могли забезпечити роботою величезну кількість зігнаних сквотерів і збіднілих та розорених селян. Міста заполонили жебраки. На початку XVII ст. лише в Лондоні налічувалося 50 тис. жебраків. Король Генріх VIII (1509-1547 рр.) почав видавати закони, спрямовані проти жебракування. Збирати милостиню дозволялося тільки немічним і старим; тих, хто міг працювати, били батогом і зобов'язували повертатися додому. Якщо затримували вдруге — знову били та відрізали половину вуха. Кого затримували втретє — страчували як злочинця.

Король Едуард VI (1547-1553 рр.) «поліпшив» ці закони. Той, хто не працював, віддавався в рабство тому, хто на нього доніс. Якщо раб тікав, то за першу втечу йому випалювали на чолі або щоці тавро й віддавали в довічне рабство. За другу втечу ставили друге тавро, за третю страчували як державного злочинця. Англійські хроніки пишуть, що за роки правління Генріха VIII було страчено 72 тис. волоцюг і жебраків. До історії ці закони увійшли під назвою «Криваве законодавство».

► Які зміни відбулися у сільському господарстві Англії? Чим вони були зумовлені?

2. Королівська Реформація. Зміцнення королівської влади у XVI ст.

Англією правила королівська династія Тюдорів. Саме за правління другого короля з цієї династії Генріха VIII в Англії розпочалася Реформація. На відміну від Німеччини, де Реформація відбулася внаслідок народного руху «знизу», в Англії вона здійснювалася «згори» — за активного втручання самого короля. Саме тому її називали королівською.

Спочатку, коли в Європі розгорнулася Реформація, Генріх VIII виступив проти неї. Він навіть узяв участь у полеміці проти М. Лютера, надіславши до Рима свій памфлет «На захист семи таїнств», за що отримав від пани почесний титул «захисника віри». Але особиста зацікавленість у звільненні від влади та опіки папи змусила Генріха VIII змінити власні погляди. Приводом для проведення Реформації стала відмова пани Климента VII дати Генріху VIII дозвіл на розлучення з його першою дружиною — іспанською принцесою Катериною Арагонською. За католицькими канонами, дати такий дозвіл міг лише папа. Тоді розлючений Генріх VIII примусив з’їзд англійського духовенства ухвалити рішення, за яким король очолив церкву в Англії. Він без перешкод оформив розлучення та одружився з придворною красунею Анною Болейн, Коли Климент VII почав погрожувати королю за такі дії відлученням від церкви, парламент 1534 р. прийняв Акт про супрематію (верховенство), яким оголосив про виведення англійської церкви з-під зверхності Рима й перехід її під опіку Генріха VIII. Усі католицькі догмати при цьому зберігалися.

У подружньому житті з Анною Болейн королю знову не поталанило. Спадкоємця престолу шлюб не приніс — королева народила доньку, а син помер. Через деякий час розчарований король безпідставно звинуватив Анну Болейн у невірності, що прирівнювалося до державної зради, і наказав стратити її.

За рішенням парламенту в Англії закривалися всі монастирі, а їхні майно та рілля переходили до короля. Землі купували нові дворяни та буржуазія для створення на них нових прибуткових господарств. Завдяки цьому реформа церкви сприяла розвиткові ринкових відносин в Англії. Реформація провадилася методами терору. Десятки тисяч ченців опинилися без притулку й каралися «кривавими» законами проти жебраків. Від усіх англійців вимагалося цілковите підкорення англіканській церкві. За відмову від її визнання карати як за державну зраду.

Климент VII

Катерина Арагонська

Генріх VIII

Анна Болейн

Англіканська церква — державна церква у Великій Британії, утворена в країні в XVI ст. внаслідок Реформації. З усіх протестантських церков найближча до католицької.

Едуард VI

Марія Тюдор

Наступний король Едуард VI продовжував реформування церкви. Усі відправи здійснювалися англійською мовою, було спрощено церковні обряди. Прихильниками католицизму залишалися старі дворяни й велика кількість селянства, яке пов’язувало нову церкву з обгороджуванням.

За правління королеви, ревної католички Марії Тюдор (1553-1558 рр.) в Англії було здійснено спробу повернутися до старої віри. Марія Тюдор відновила католицьку церкву, почала страчувати протестантів, за що дістала прізвисько Марія Кривава. Однак англіканська церква вже глибоко вкоренилася в англійському суспільстві. Повертати землі монастирям ніхто не хотів.

Після смерті Марії Тюдор корона перейшла до Єлизавети І (1558-1603 рр.). Вона відновила англіканську церкву, оскільки Рим не визнавав її прав на престол. Було видано суворі закони проти католиків. Перехід з англіканської церкви в католицьку вважався державною зрадою. Діяльність ордену єзуїтів заборонили. У 1571 р. був прийнятий англійський «Символ віри» («39 статей»), у якому проголошувалися основні принципи англіканської церкви.

Як і в лютеранстві, декларувався принцип спасіння людини вірою, але в Англії зберігалися два таїнства: хрещення і причастя. Богослужіння мало здійснюватися лише англійською мовою за особливим служебником, затвердженим урядом. В іншому нова церква нагадувала католицьку: було дозволено шанування ікон, зберігалися розкішне вбрання духовенства, виконання органної музики, урочисті процесії. Порівняно з лютеранством і кальвінізмом англіканська церква мала більш поміркований характер.

Період правління Тюдорів в історії Англії пов’язаний зі становленням абсолютизму. За правління Генріха VIII головним органом управління країною з практично необмеженими повноваженнями стала підпорядкована королю Таємна рада. Однак на відміну від Франції та Іспанії, де діяльність станово-представницьких органів була фактично припинена, в Англії важливе значення зберігав парламент. Саме спираючись на його підтримку, Генріх VIII здійснив відокремлення англійської церкви від Рима.

► Що стало поштовхом до проведення королівської Реформації в Англії?

► Коли було прийнято Акт про супрематію?

3. Виникнення руху пуритан

Серед частини невдоволеної обмеженістю Реформації буржуазії поширилися ідеї кальвінізму. Ці люди виступали за «очищення» англіканської церкви від залишків католицизму. Називали їх пуританами (від латин. purus — чистий). Поступово вони порвали з англіканською церквою, вийшли з неї та стали створювати власні церковні громади па чолі з обраними старшинами (пресвітерами).

Пуритани розраховували на підтримку Єлизавети І, але помилилися. Королеві не сподобалися деякі погляди пуритан (відокремлення церкви від держави, підкорення короля церкві), і вона почала жорстоко переслідувати і карати їх. «Спочатку вони вимагатимуть прибрати єпископів, — казала Єлизавета І, — а потім — і самого монарха». Історія засвідчила, що королева виявилася далекоглядною. У середині XVII ст. відбулася Англійська революція, яку багато істориків називають «Пуританською». У ті буремні роки саме пуритани разом з англійським парламентом виступили проти короля Карла І Стюарта і засудили його до страти.

► Хто такі пуритани?

4. Правління Єлизавети І. Англо-шотландські відносини

Другу половину XVI ст. англійці назвали Єлизаветинською епохою. Остання королева з династії Тюдорів зуміла залишити помітний слід в історії Англії. Нова королева вміло лавірувала між давньою аристократією та новими дворянами, посилювала королівську владу, зберігаючи парламент і місцеве самоврядування. Усе, що вона робила, виправдовувалося турботою про народ.

Дж.-Г. Бофтон. Пуритани

Лондонська біржа (малюнок XVI ст.)

Біржа — місце, де здійснюються різноманітні торговельні операції.

Єлизавета І дотримувалася політики протекціонізму, сприяючи розвитку національного виробництва, торгівлі та торговельного флоту, надаючи привілеї торговельним компаніям, а надто Ост-Індській. Свідченням успішного розвитку торгівлі стало відкриття Лондонської біржі.

Значними були успіхи Єлизавети І у зовнішній політиці. Вона активізувала боротьбу за включення до складу англійських володінь сусідніх Шотландії та Ірландії.

Шотландія, що охоплювала північну частину острова, у XVI ст. була самостійним королівством. Вона поділялася на Північну, або Гірську, та Південну, або Долинну, Шотландію. У Гірській Шотландії панували феодально-патріархальні відносини, існувати родові громади — клани на чолі з вождями. Населення займалося скотарством і мисливством. Південна Шотландія розвивалася швидше, її жителі були не лише скотарями, а й рільниками. Тут існувало багато міст, які вели жваву торгівлю з Англією, Нідерландами та Францією.

Єлизавета І

Розгляньте малюнок. Які здобутки королеви намагався відобразити художник?

У XVI ст. шотландський престол належав династії Стюартів. Але землевласники Південної Шотландії та вожді кланів на півночі зберігали незалежність і не корилися королю. Міщани Південної Шотландії також не підтримували короля, тому що їх більше цікавив розвиток зв'язків з Англією, ніж об’єднання з відсталою північчю. За таких обставин Стюарти, не маючи підтримки в країні, самі ставали іграшкою в боротьбі родових кланів.

Економічно слабка, роздерта внутрішньою боротьбою Шотландія перетворилася в XVI ст. на об'єкт загарбницьких зазіхань Англії. Війна проти Англії в першій половині XVI ст. тривала впродовж кількох десятиліть. У 1542 р. шотландський король, який зазнав поразки в цій війні, помер. Корона перейшла до його доньки Марії Стюарт (1542-1567 рр.), яка народилася того ж 1542 р. Марію відправили на виховання до Франції, де вона стала ревною католичкою. Шотландією в той час керувала мати королеви — Марія Гіз, представниця могутнього французького роду Гізів.

У боротьбі, яка розгорнулася між двома королевами, — Єлизаветою І та шотландською королевою Марією Стюарт, знайшло відображення політичне та релігійне протистояння в тогочасній Англії.

Марія Стюарт, за свідченням сучасників, вирізнялася красою та легковажністю, а справами державного управління не переймалася. Єлизавета була непривабливою, жорстокою й хитрою, але компенсувала це природним розумом, прекрасною освітою та неабиякою здатністю до керування державою. Марія була ревною католичкою, Єлизавета — переконаною протестанткою. Дитинство Марії було безхмарним. Корону Шотландії вона отримала з народження, у шестирічному віці стала нареченою спадкоємця французького престолу, до 1561 р. виховувалась у Франції; 16-річна Марія Стюарт стала королевою Франції, а через рік — удовою.

Єлизавета з дитячих років пізнала, що таке бути донькою людини, звинуваченої в державній зраді. Після страти матері — Анни Болейн — Єлизавета опинилася за жахливими мурами в'язниці Тауер.

Марія Стюарт гадала, що будь-яка країна належить монархові, їй було байдуже, яку саме державу вона очолила. Єлизавета ж вважала, що належить Англії та її народові, що, керуючи державою, виконує волю Божу. Вона не вагалась у винесенні рішень тоді, коли це мало принести користь Англії.

У середині XVI ст. в Шотландії поширилися кальвіністські ідеї. Лідером шотландської Реформації став Джон Нокс. Свої проповіді він завжди закінчував словами: «Боже! Звільни нас від влади блудниці!», маючи на увазі Марію Стюарт.

Боротьбу кальвіністів проти католицької церкви підтримувала зброєю та грошима Єлизавета І. Вона прагнула в такий спосіб підкорити Шотландію та фізично знищити Марію Стюарт. Іспанія та Пана Римський плекали надію зробити Марію Стюарт англійською королевою замість Єлизавети І і покінчити з протестантами в Англії. Після смерті свого чоловіка — короля Франції Франциска II Марія Стюарт повернулася до Шотландії. Боротьба кальвіністів проти католиків спалахнула з новою силою.

Марія Стюарт підтримувала католицьку церкву, встановила зв'язки з англійськими дворянами-католиками, які готували змову проти Єлизавети І. Натомість Єлизавета І організувала виступ кальвіністів проти неї. У 1567 р. останні, очолювані графом Мюрреєм, підняли повстання. Марія Стюарт змушена була тікати і попросити притулку в Єлизавети. Королева надала притулок «дорогій сестрі», ув'язнивши її в замку на довгі 20 років.

У Шотландії прийшли до влади, за підтримки Єлизавети І, проанглійські сили. Королем Шотландії став син Марії Стюарт Яків VI (1567-1625).

Водночас в Англії навколо ув’язненої Марії Стюарт точилася запекла боротьба. Марія розсилала таємні листи до католицьких країн із проханням про допомогу. Кілька спроб звільнити її закінчилися невдало. Водночас англійські католики намагалися вбити Єлизавету І, щоб проголосити королевою Марію Стюарт. Змови провалилися, їхніх учасників було знищено.

У 1587 р. Марію Стюарт обезголовили. Її син Яків VI погрожував Англії війною за смерть матері, але Єлизавета знайшла засіб для його приборкання. Оскільки королева ніколи не була заміжня й не мала дітей, вона визнала Якова VI спадкоємцем англійського престолу. Після смерті Єлизавети І він став королем Англії Яковом І (1603-1625 рр.), започаткувавши правління в країні династії Стюартів.

► Чим було зумовлене протистояння між Марією Стюарт і Єлизаветою І?

5. Підкорення Ірландії

Неподалік від Англії лежить острів Ірландія. Він давно приваблював англійців родючими землями та багатими покладами корисних копалин. Ірландія поділялася на родові клани по 5-6 тис. осіб, які постійно ворогували між собою.

Підкорення Ірландії англійцями розпочалося ще у XII ст. На початку XVI ст. горді ірландці були витіснені в гори, трясовини й ліси, але продовжували боротьбу.

У 1541 р. Генріх VIII оголосив себе королем Ірландії та володарем усіх її земель. Конфіскація володінь стала головним засобом підкорення Ірландії. Землі роздавали англійським колоністам.

У другій половині XVI ст. політика англійців спричинила на півдні острова кілька повстань проти англійського панування. Повстанці вимагали повернути конфісковані землі, припинити утиски католиків-ірландців. У 1594 р. 16-тисячна армія повстанців повела успішну боротьбу проти англійців. Після кількох поразок англійці в 1603 р. розпочали проти ірландців війну на знищення. Вони дощенту спалювали села, нищили всіх жителів, урожай на полях, залишаючи по собі спустошену землю. Унаслідок такої тотальної війни повстання було придушено.

Після поразки повстання 1594-1603 рр. Ірландія остаточно перетворилася на англійську колонію.

А. Дюрер. Ірландські воїни і селяни

► Коли англійці захопили Ірландію?

Волтер Рейлі

6. Боротьба проти Іспанії за панування на морі

Одночасно з боротьбою за підкорення Ірландії Англія розпочала спроби проникнення в Америку. Проте на її шляху була Іспанія, яка після об’єднання у 1581 р. з Португалією мала там величезні колонії. Боротьба Англії проти Іспанії від середини XVI ст. набула форми контрабандної торгівлі з колоніями Іспанії та нападів піратів на її порти й кораблі, що перевозили золото до Європи.

Єлизавета І всіляко підтримувала морських розбійників, надавала їм ліцензії, які дозволяли нападати на іспанські й португальські кораблі. В Англії створювалися спеціальні компанії для організації піратських експедицій. Сама королева та її оточення були акціонерами цих компаній. Піратські експедиції завдавати величезної шкоди Іспанії, яка втрачала від них до 3 млн дукатів на рік, і сприяли збагаченню Англії. Роль піратів для розвитку Англії можна порівняти зі значенням конкістадорів для Іспанії, лише з тією різницею, що вони завойовували не суходіл, а море.

У 1562 р. англійські пірати почали завозити до іспанських колоній в Америці рабів з Африки. Англійський пірат на королівській службі Волтер Рейлі 1585 р. заснував першу англійську колонію в Північній Америці, назвавши її на честь королеви-дівиці Вірджинією (від англ. virgin — діва). Спочатку колонія була осередком для піратів, які полювали за іспанськими кораблями.

Серед англійських корсарів того часу найуславленішим став «пірат її Королівської Величності», як він себе називав, — Френсіс Дрейк (1540-1596).

Постать в історії

Френсіс Дрейк

Френсіс Дрейк — найвідомігий англієць, був мореплавцем вищого ґатунку, який неодноразово здійснював успішні напади на іспанські колонії в Америці. Іспанці називали його «драконом», а король Філіпп II вимагав від Єлизавети І страти ненависного пірата. Проте королева не покарала його, а висвятила в рицарі та зробила віце-адміралом. Усі ці відзнаки від Єлизавети І він отримав за свою славнозвісну навколосвітню подорож 1577-1580 рр.

Метою цієї експедиції було, за планом Дрейка, перетнути Атлантичний океан, обігнути Південну Америку й атакувати міста на її західному узбережжі, де іспанці накопичували величезні запаси золота для відправлення у Європу. Королева підтримала свого пірата й навіть вклала кошти в його експедицію. Офіційно було оголошено, що ескадра з п’яти кораблів пливе шукати вільні землі для колоній у Південній Америці. Переслідуваний іспанцями Дрейк проплив через Магелланову протоку і, хоча вцілів лише його флагман «Золота лань», рушив на Перу. Захопивши там величезну здобич, він перетнув Тихий океан, побував на Молуккських островах (де домовився з місцевим султаном про торгівлю прянощами з Англією), обігнув мис Доброї Надії та 26 вересня 1580 р. повернувся до Англії. Це була друга в історії навколосвітня подорож. Єлизавета щедро винагородила свого пірата, адже вартість здобичі, яку привіз Дрейк, перевищувала прибутки англійської скарбниці за два роки. Вимогою Філіппа II повернути награбоване вона знехтувала.

Навколосвітня подорож Дрейка

Король Іспанії Філіпп II болісно сприймав зухвалість англійської королеви. Останньою краплею, що переповнила чашу його терпіння, стала страта Марії Стюарт. Як захисник католиків в усьому світі, Філіпп II на заклик Папи Римського почав готуватися до війни проти Англії.

Для вторгнення в Англію Філіпп II вирішив зібрати величезний флот. Проте у 1587 р. Ф. Дрейк за наказом Єлизавети здійснив зухвалий рейд до порту Кадіс — бази іспанського флоту і знищив більшість іспанських кораблів. Іспанцям довелося знову збирати флот. У 1588 р. «Непереможна армада» (так назвав свій флот Філіпп II) вирушила до берегів Англії. Вона налічувала 130 вітрильників із 20 тис. матросів. У Нідерландах на іспанців чекало ще 300 кораблів, які мали приєднатися до «Непереможної армади». Командувати англійським флотом Єлизавета доручила Ф, Дрейку.

У 1588 р. англійські кораблі атакували «Непереможну армаду» в протоці Ла-Манш. Бій тривав два тижні. Важкі іспанські кораблі було розбито легкими англійськими. Флот Англії не втратив жодного судна. У своєму донесенні Єлизаветі І Ф. Дрейк писав: «Ми виривали з хвоста іспанського птаха одне перо за одним, а жалюгідні їхні залишки розсіяли по всьому морю».

Завдяки перемозі Англія почала перетворюватися на володарку морів, а могутня колись Іспанія поступово ставала другорядною державою.

► Кому належить слава перемоги над «Непереможною армадою»?

«Непереможна армада» (невідомий художник кін. XVI ст.)

Висновки

У XVI ст. в соціально-економічному розвитку Англії відбувалися значні зміни, пов’язані зі становленням ринкових відносин.

У добу правління Тюдорів в Англії сформувався абсолютизм і було здійснено королівську Реформацію.

Остання королева династії Тюдорів — Єлизавета І — сприяла перетворенню Англії на велику європейську державу, могутню світову імперію.

Закріпимо знання

1. Яка галузь була головною в англійській промисловості XVI ст.? Назвіть особливості соціально-економічного розвитку Англії в XVI ст.

2. Що спільного і відмінного між процесами у сільському господарстві Англії та поширенням фільваркового господарства на українських землях?

3. Кого називали пуританами?

4. Чому англійську Реформацію називають королівською? Як вона здійснювалася?

5. Які події, на вашу думку, були найважливішими в Єлизаветинську епоху історії Англії? Обґрунтуйте свій вибір.

6. Складіть таблицю «Діяльність королеви Єлизавети I».

Запитання

Внутрішня політика

Зовнішня політика

Основні заходи

Результати

• Запам’ятайте дати:

1509-1547 рр. — правління Генріха VIII.

1588 р. — загибель «Непереможної армади».

1558-1603 рр. — правління Єлизавети І.

А тим часом в Україні...

XVI ст. — поширення фільваркового господарства, запровадження кріпацтва.

Друга половина XVI — початок XVII ст. — піднесення братського руху.

1596 р. — Берестейська церковна унія.