Підручник по Всесвітній історії. 8 клас. Сорочинська - Нова програма

§ 11. Поширення Реформації та Контрреформація

За цим параграфом ви зможете:

- розкрити процес поширення Реформації в Європі;

- ознайомитеся з поглядами Жана Кальвіна;

- розповідати про Контрреформацію.

Пригадайте:

1. Чому католицька церква не була зацікавлена у проведенні реформ?

2. Хто такі єретики? Проти чого вони виступали?

3. Як церква боролася проти єретиків?

1. Лютеранство. Аугсбурзький мир 1555 р.

Боротьба між прихильниками та противниками ідей Мартіна Лютера в Німеччині тривала ще 30 років після завершення Селянської війни. У Лютера було багато послідовників, і вчення, яке вони сповідували, отримало назву лютеранство. Головою церкви в кожному князівстві став князь, скасовувалися дорогі обряди, шанування ікон, богослужіння велося рідною мовою. Усі церковні володіння конфісковувалися.

Лютеранська церква — кірха

Протестантизм — один з основних (поряд із католицизмом і православ’ям) напрямів у християнстві, що виник внаслідок Реформації у XVI ст. Його вихідними формами були лютеранство, кальвінізм та англіканство.

У 1529 р. на засіданні рейхстагу у Шпаєрі католицька більшість провела рішення, за яким католицькі церковні служби мали стати обов'язковими на території князівств і в містах, прихильних до лютеранства. У відповідь п’ять князів і 14 міст, послідовники лютеранства, склали протест, у якому заявили, що в питаннях віри неможливо підкорятися рішенню більшості.

Відтоді прихильників лютеранства стали називати протестантами, а лютеранську церкву — протестантською.

Лютеранство — напрям протестантизму, що виник у ході Реформації в Німеччині в XVI ст. У його основі лежить учення М. Лютера.

Титульний лист першого видання тексту Аугсбурзького миру. Майнц, 1555.

Боротьба затяглася на довгі роки. Її розв’язання прискорило втручання імператора Карла V Він вирішив скористатися суперечностями між католицькими й протестантськими князями для того, щоб приборкати їх. Загроза втрати незалежності спонукала князів об’єднатися. Спільне військо вирушило проти Карла V і ледь не взяло його в полон. Карл V вимушений був погодитися на перемир’я. У 1555 р. на імперському рейхстазі в місті Аугсбург було укладено релігійний мир, за яким визнавалося рівноправ’я католиків і протестантів. Право визначати релігію у своїх володіннях отримали князі, піддані мали дотримуватися тієї віри, яку сповідував князь, за принципом «чия влада, того й віра». Хоч Аугсбурзький мир не розв’язав усіх проблем, він припинив суперечки між католиками і протестантами. Уперше перемогла ідея віротерпимості, що стало одним із проявів формування культури раннього Нового часу.

Поширення Реформації в Європі

Усвідомлюючи цілковитий крах своїх планів і те, що Аугсбурзький мир підтвердив фактичний розпад імперії, Карл V зрікся престолу.

► Які наслідки мало укладення Аугсбурзького миру?

2. Жан Кальвін і Реформація у Швейцарії. Кальвінізм

Серед європейських країн найбільшого поширення, крім Німеччини, реформаційний рух набув у Швейцарії.

Кальвінізм — напрям протестантизму, що виник у процесі Реформації у Швейцарії в XVI ст. У його основі лежить учення Ж. Кальвіна.

Події в сусідній Німеччині мали великий вплив на кантони — окремі незалежні землі, що об’єднувалися у Швейцарський Союз. Більшість населення тут також була невдоволена католицькою церквою, виступала за обмеження її впливу й секуляризацію володінь. Центром реформаційного руху стало багате місто Женева. Міщани підтримали лютеранських проповідників і примусили католицьке духовенство залишити місто. Остаточно перемогла Реформація в Женеві, коли туди прибув із Франції, рятуючись від релігійних переслідувань, француз Жан Кальвін (1509-1564). У 1541 р. він оселився в Женеві та залишався релігійним і політичним лідером міста до своєї смерті.

Постать в історії

Жан Кальвін

Жан Кальвін став однією з найважливіших постатей європейської історії. Вже понад 400 років його погляди на керівництво країною та мораль впливають на життя сотень мільйонів людей. Кальвін отримав чудову освіту: після закінчення коледжу він вивчав право в Орлеанському університеті. Йому було лише вісім років, коли М. Лютер оголосив свої «95 тез». Родина, у якій народився Кальвін, була католицькою, але у юнацькі роки він вирішив стати протестантом. Щоб уникнути переслідувань, він залишив Париж та оселився у Швейцарії, де почав вивчати теологію. Наслідком цього стало те, що Кальвін видав працю «Настанова у християнській вірі», яка зробила його ім’я відомим. У цій книзі він у доступній формі виклав свої основні погляди.

Кальвін розробив учення, в основі якого була ідея про божественне призначення. Він вважав, що доля кожної людини заздалегідь визначена Богом. Тільки Бог вирішує, потрапить людина до пекла чи до раю. Але людина все одно має працювати, не прагнути комфорту й насолод, бути сумлінною й накопичувати гроші. Якщо це дозволить збільшити Жана Кальвіна, то закреслити і поставити це: Кальвін вважав багатство і успіх у справах ознакою Божого благословення, і навіть виправдовував лихварство.

У Європі Женеву стали називати «протестантським Римом», а Кальвіна — «женевським папою». Кальвіністська церква у Швейцарії контролювала всі сфери життя: було заборонено танці, пісні, святковий одяг, прикраси. За будь-які провини людей жорстоко карали. Відомо, що за рішенням Кальвіна стратили семирічного хлопчика за те, що він ударив свою матір. Тих жителів Женеви, які не бажали коритися новим порядкам, позбавляли громадянських прав і виганяли з міста, навіть страчували. Усіх приголомшила тоді доля іспанського лікаря-католика Мігеля Сервета (1511-1553). За виступи проти католицької церкви його переслідувала інквізиція, і він сподівався знайти порятунок у Женеві. Проте Кальвіна також не влаштовували погляди Сервета, його звичка брати все під сумнів. «Женевський папа» звинуватив Сервета в єресі та засудив до спалення на вогнищі.

Попри ці крайнощі, кальвінізм у цілому відповідав потребам становлення нового суспільства. Погляди Кальвіна поширилися із Женеви до тих країн, де почали розвиватися ринкові відносини і стали основою ідеології «ділової людини» Нового часу.

Учення Кальвіна і створена ним церква мали у світі навіть більше прихильників, ніж лютеранство. Хоча Північна Німеччина і країни Скандинавії (Данія, Швеція, Норвегія, Фінляндія) стали переважно лютеранськими, проте Швейцарія і Нідерланди прийняли кальвінізм. Прихильники кальвінізму були також у Польщі та Угорщині. Пресвітеріани в Шотландії були кальвіністами так само, як гугеноти у Франції та пуритани в Англії. Причому пуритани-емігранти в подальшому мали великий вплив і на боротьбу англійських колоній у Північній Америці за незалежність.

Дж. Горнунг. Смерть Жана Кальвіна

За своєю організацією кальвіністська церква значно відрізнялася від католицької та лютеранської церков. Її основою були громади, які самі обирали своїх голів — пресвітерів. їхнім обов’язком було стежити за дотриманням членами громади моральних принципів кальвінізму. Священиків у кальвіністській церкві не було. Проповіді читали пастори, яких обирала громада зі своїх найбільш освічених членів. Пресвітери й пастори входили до складу консисторії, яка керувала всіма справами громади. Час від часу для розв’язання теоретичних питань кальвінізму збиралися з’їзди пасторів — конгрегації. Завдяки засадам виборності й незалежності громад від верховної влади кальвіністська церква була демократичнішою за католицьку й лютеранську. Проте постійне втручання керівництва громад у життя їхніх членів порушувало особисті права. Обмежувало права віруючих і те, що будь-яке відхилення від проголошених Кальвіном засад вважалося недопустимим і жорстоко каралося.

► Яку назву мала головна праця Ж. Кальвіна?

► У яких країнах внаслідок поширення Реформації утвердився кальвінізм?

3. Англіканська церква

В Англії Реформація відбулася за участю правлячих кіл і самого короля. Англійські послідовники Лютера висували вимоги конфіскації церковних володінь, звільнення від влади Папи Римського та підкорення церкви королю. їх здійснення сприяло б успішному розвиткові ринкових відносин, формуванню нового суспільства.

Король Генріх VIII вирішив підтримати реформаторів ще й тому, що був особисто зацікавлений у реформі церкви. У 1534 р. англійський парламент вивів національну церкву з-під влади Рима і проголосив короля її главою. Всі католицькі догмати й обряди зберігалися. Католицькі монастирі зачинялися, їхнє майно переходило у власність королівської скарбниці. Створену церкву назвали англіканською. Такий обмежений характер Реформації не задовольняв багатьох, і вони вели боротьбу за її продовження.

Генріх VIII

4. Контрреформація. Тридентський собор

У зв’язку з поширенням впливу протестантизму католицька церква розпочала власну реформу і вступила на шлях відродження. Це була система заходів, які дістали назву Контрреформації. Тривалий період кризи 1520-1540 рр. спричинив у лоні католицької церкви появу реформаторського руху і бажання протистояти несправедливості — наслідку розбіжностей у християнстві й поширення протестантизму. Його представники закликали зібрати церковний собор для здійснення перетворень у житті католицької церкви й одночасно активнішої протидії наступу протестантизму.

Контрреформація — заходи, здійснювані католицькою церквою в 40-х рр. XVI — 60-х рр. XVII ст. з метою власного оновлення та протидії поширенню протестантизму.

Коли виникла небезпека поширення лютеранських ідей в Італії, папа Павло ПІ (1534-1549 рр.) створив у 1542 р. Конгрегацію верховної інквізиції — вищий апостольський трибунал, якій доручив боротися з поширенням єресі. Із часом вона почала впливати майже на всі католицькі держави. Папа закликав викорінювати найменші прояви єресі, «...у жодному разі не діяти м’яко, ніколи не сумніватися, і якщо для прикладу іншим буде потрібно покарати — робити це без вагань». З особливою жорстокістю інквізиція діяла в Іспанії та Португалії, де всі підозрювані, «залишки лютеран» і «прибічники еразмізму» засуджувалися до спалення.

Наступного року було створено «Індекс заборонених книг». Видання, котрі потрапили до цього «Індексу...», вилучали в книготорговців і спалювали на майданах, разом із портретами авторів. Винним у читанні або переховуванні забороненої літератури загрожував суд інквізиції. Водночас із цим папа доручив раді церковних учених розробити проект реформи для зміцнення католицької церкви.

Затвердити цю реформу мав церковний собор, який зібрався в місті Триденті. Тридентський собор працював із перервами впродовж 1545-1563 рр. Він отримав від папи цілковиту свободу дій в обговоренні питань церковного життя.

Собор закликав до очищення церкви від негідних її членів, заборонив продаж індульгенцій і церковних посад, установив суворий нагляд за поведінкою священиків. Церква повернулася до своєї головної справи — піклуватися про душі людей і допомагати бідним; ченці розчинили двері монастирів для хворих і жебраків, стали надавати притулок бездомним і хліб голодним. За наказом папи Пія V (1566—1572 рр.) було вдвічі зменшено римський двір, введено сувору фінансову звітність, вигнано всіх хабарників. На Тридентському соборі було також затверджено основні католицькі догмати, які й зараз визначають обличчя сучасного католицизму.

«Індекс заборонених книг»

Тридентський собор (гравюра XVI ст.)

Катування інквізиції (мініатюра)

Рішення собору надихали прихильників католицизму, але його категорична відмова вести діалог із протестантами сприяла посиленню релігійного розколу в Європі.

► Що таке Контрреформація?

5. «Товариство Ісуса» (орден єзуїтів)

Особливу роль у боротьбі проти Реформації відіграло «Товариство Ісуса», або орден єзуїтів (від лат. Jesus — Ісус), створене іспанським дворянином Ігнатієм Лойолою (1491-1556). Затверджений папою у 1540 р., орден відразу поринув у буремні події тих часів. Завдяки своїм особливостям він став основним знаряддям папства в боротьбі проти реформаційного руху.

Головною особливістю ордену була жорстка дисципліна, яка панувала серед єзуїтів і передбачала цілковите підкорення його членів керівникам. Накази керівників належало виконувати без вагань, навіть якщо вимагалося вчинити смертний гріх, і почувати себе вільним від відповідальності, оскільки за вчинки підлеглих відповідали лише їхні керівники.

Досконала організація дозволяла орденові діяти надзвичайно ефективно, у найкоротші терміни досягати поставленої мети, використовуючи будь-які методи. Окрім того, «Товариство Ісуса» вважалося орденом інтелектуалів, які мали чудову освіту, неабиякі розумові здібності, були енергійні та віддані справі відродження могутності церкви. Досягти своєї мети єзуїти намагалися, виливаючи на думки й душі людей, а не лише способом політичних інтриг і змов.

Одним з основних напрямів у діяльності ордену була освіта. Майже 2/3 всіх організацій «Товариства Ісуса» в XVII-XVIII ст. складали школи та університети, а 4/5 загальної кількості його членів були студенти й викладачі. У своїх навчальних закладах єзуїти досягли високого рівня освіти, надавали ґрунтовні знання з предметів, водночас виховуючи учнів у дусі католицизму. їхньою метою було через вплив на молодь поступово змінити ставлення в суспільстві до католицької церкви. І справді, у тих країнах, де протестантизм зазнавав поразки, його переможцем був учитель-єзуїт.

Ігнатій Лойола

Герб ордену єзуїтів

Не менш впливовим напрямом у діяльності ордену вважалося місіонерство — проповідь християнства, що здійснювалась у найвіддаленіших куточках планети. Єзуїти-проповідники з’являлися в Америці, Індії, Конго, Тибеті, Японії. Характерним було й те, що місіонери намагалися не втручатись у місцеві звичаї й традиції, мирно узгоджуючи їх із вимогами християнської релігії. Стикаючись із фактами грубого порушення норм християнської моралі колонізаторами, вони гнівно засуджували ці дії, ставали на захист місцевого населення. У 1556 р., коли помер І. Лойола, орден уже мав понад 100 місій у різних країнах світу.

«Товариство Ісуса» стало головним знаряддям здійснюваної Римом політики Контрреформації.

► Хто був засновником ордену єзуїтів?

Робота з історичними джерелами

Витяги з «Духовних вправ» Ігнатія Лойоли

«Тиша — небезпечніша й гірша від будь-якої бурі, і найнебезпечніший ворог — відсутність ворогів! Хоч і дуже добре служити Богові з чистої любові, потрібно наполегливо рекомендувати також і страх перед Божою величністю, і не тільки той страх, що його ми називаємо синівським, а й той, що зветься рабським.

Необхідно, аби віра в Бога була настільки великою, щоб людина не вагаючись вийшла в море на дошці, якщо в неї немає корабля!

Якщо церква твердить, буцім те, що нам здається білим, є чорне, — ми мусимо негайно визнати це!

...Підлеглий повинен дивитися на старшого як на самого Христа. Він мусить коритися старшому, як труп, що його можна обертати в будь-якому напрямку; як палиця, що підкоряється будь-якому рухові; як куля з воску, яку можна змінювати й розтягувати в усіх напрямках...

...Папі слід підкорятися без будь-яких розмов навіть заради гріха і треба вчинити гріх, смертний або простий, якщо начальник того вимагає в ім'я Господа нашого Ісуса Христа...».

• Поміркуйте:

Проаналізувавши наведені вислови, зробіть висновки про моральні цінності єзуїтів.

Висновки

У середині XVI ст. Ж. Кальвін, сформулювавши теорію про призначення людини, розвинув ідеї Реформації. Женева, де він оселився, стала одним із центрів європейської Реформації.

Учення Кальвіна й створена ним церква здобули у світі навіть більше прихильників, ніж лютеранство.

Реформованню і зміцненню католицької церкви сприяло здійснення Контрреформації. Головним знаряддям здійснюваної католицьким Римом політики Контрреформації стало «Товариство Ісуса» (орден єзуїтів).

Закріпимо знання

1. Як відбувалося становлення лютеранської церкви?

2. Чим кальвінізм приваблював підприємців Нового часу? Чим устрій кальвіністської церкви відрізнявся від католицької?

3. Схарактеризуйте причини здійснення та основні складові Контрреформації.

4. Яку роль у боротьбі з поширенням реформаційних ідей відігравав орден єзуїтів?

5. Складіть порівняльну таблицю «Лютеранство і кальвінізм».

Питання для порівняння

Лютеранство

Кальвінізм

Основні положення вчення

Країни поширення

6. Складіть історичний портрет Ж. Кальвіна або І. Лойоли (за вибором).

• Запам'ятайте дати:

1534 р. — початок Реформації в Англії.

1540 р. — офіційне затвердження папою ордену єзуїтів.

1542 р. — створення Конгрегації верховної інквізиції — вищого апостольського трибуналу.

1545-1547, 1551-1552, 1562-1563 рр. — Тридентський собор.

1555 р. — Аугсбурзький релігійний мир.

А тим часом в Україні...

1569 р. — Люблінська унія; поширення діяльності єзуїтів на українські землі.

1573 р. — Акт, що проголошував віротерпимість щодо всіх християнських віросповідань в Речі Посполитій.

1596 р. — Берестейська церковна унія.

Запитання і завдання для повторення

1. Складіть перелік подій, які ви вважаєте найважливішими для розвитку західноєвропейського суспільства цієї доби. Обґрунтуйте свій вибір.

2. Поясніть значення понять і термінів: «Високе Відродження», «Північне Відродження», «гуманізм», «бароко», «Реформація», «протестантизм», «лютеранство», «кальвінізм», «селянська війна», «Контрреформація», «орден єзуїтів».

3. Виконайте завдання за історичною картою:

A) покажіть найважливіші культурні центри тогочасної Європи;

Б) покажіть міста-центри реформаційного руху;

B) які й де встановилися протестантські віросповідання внаслідок поширення Реформації у Європі?

Г) покажіть міста-центри католицької Контрреформації.

4. Хто з історичних діячів мав, на вашу думку, найбільший вплив на розвиток тогочасного європейського суспільства? Поясніть свою точку зору.

5. Визначте особливості епохи Ренесансу в культурі. Чим вони були зумовлені?

6. Кого і чому називають «титанами Відродження»?

7. Висловте власне судження щодо відображення у творчості митців Відродження цінностей Ранньомодерної доби.

8. Порівняйте основні риси культури епохи Ренесансу й бароко.

9. Складіть порівняльну таблицю «Середньовічна і ранньомодерна культура».

Питання для порівняння

Середньовічна культура

Ранньомодерна культура

10. Висловіть власне судження про передумови, причини та вплив на розвиток європейського суспільства наведених подій та явищ:

A) гуманізм;

Б) Високе Відродження;

B) Реформація;

Г) Контрреформація.

Тестові завдання

1. У якій країні Європи виникла культура епохи Відродження?

A) Німеччина;

Б) Італія;

B) Іспанія;

Г) Франція.

2. Хто був автором творів «Похвала глупоті» і «Просто розмова»?

A) Е. Роттердамський;

Б) М. Макіавеллі;

B) Ж. Кальвін;

Г) Т. Мюнцер.

3. Хто є автором фрески?

A) Мікеланджело;

Б) Рафаель Санті;

B) Леонардо да Вінчі;

Г) Тиціан.

4. Яка картина є автопортретом Рафаеля Санті?

5. Який вчений відкрив і описав систему кровообігу людини?

A) А. Везалій;

Б) В. Гарвей;

B) Д. Фракасторо;

Г) М. Сервет.

6. Якого вченого зобразив художник?

A) Д. Бруно;

Б) Р. Декарта;

B) М. Коперника;

Г) Г. Галілея.

7. Коли розпочалася Реформація в Німеччині?

A) 1507 р.;

Б) 1517 р.;

B) 1524 р.;

Г) 1555 р.

8. Хто з вчених вважається основоположником сучасної науки?

A) Рене Декарт;

Б) Галілео Галілей;

B) Джон Локк;

Г) Джордано Бруно.

9. Хто з діячів Реформації закликав силою встановити на землі Царство Боже?

A) Т. Мюнцер;

Б) М. Лютер;

B) Ж. Кальвін;

Г) Е. Роттердамський.

10. Коли було укладено Аутсбурзький релігійний мир?

A) 1517 р.;

Б) 1524 р.;

B) 1529 р.;

Г) 1555 р.

11. Яке місто Європи називали «протестантським Римом»?

A) Лондон;

Б) Віттенберг;

B) Женеву;

Г) Париж.

12. Яку подію ілюструє малюнок?

A) підписання Аугсбурзького релігійного миру;

Б) виступ Лютера з «95 тезами»;

B) проповідь Кальвіна в Женеві;

Г) створення ордену єзуїтів.