Підручник з Біології. 8 клас. Соболь - Нова програма

Хочеться дивитися, як сонечко сяє...

Т. Шевченко. Гайдамаки

§ 42. ЗОРОВА СЕНСОРНА СИСТЕМА

Основні поняття й ключові терміни: ЗОРОВА СЕНСОРНА СИСТЕМА. ОКО ЛЮДИНИ.

Пригадайте!

Що таке сенсорні системи?

Поміркуйте!

Людське око - один з найскладніших органів чуття, який отримує світлову інформацію, а потім передає її в головний мозок. Ця інформація і є основою для формування зорових відчуттів. А яке світло сприймає око людини?

ЗМІСТ

Яке значення має зорова сенсорна система для людини?

ЗОРОВА СЕНСОРНА СИСТЕМА - це функціональна система анатомічних утворів, яка спеціалізується на сприйманні світлових подразнень і формуванні зорових відчуттів. Людське око (лат. ocolus) здатне сприймати лише видиме світло зі спектра електромагнітного випромінювання в діапазоні хвиль від 380 до 770 нм. За допомогою зорової сенсорної системи людина отримує понад 90 % інформації про навколишнє середовище. Це в 30 разів більше за інформацію, що сприймається слухом. У людини, порівняно з іншими тваринами, зорова система є досконалішою. Завдяки розвинутій зоровій зоні кори півкуль людина може навчатись краще сприймати зорову інформацію, накопичувати її та запам’ятовувати для майбутнього застосування.

Іл. 94. Відділи зорової сенсорної системи людини

Таблиця 28. ВІДДІЛИ ЗОРОВОЇ СЕНСОРНОЇ СИСТЕМИ

Відділ

Характеристика

Периферичний

Перетворення світла в нервові імпульси здійснюють фоторецептори (палички й колбочки), розташовані в сітківці ока. Ці клітини містять зорові пігменти, що сприймають і перетворюють світло

Провідниковий

Проведення імпульсів здійснюють правий і лівий зорові нерви, волокна яких перехрещуються перед входом у мозок

Центральний

Обробка зорової інформації відбувається в таких зонах: а) у підкіркових центрах таламусу (зорові горби проміжного мозку) й середнього мозку: б) зоровій зоні потиличної частки кори півкуль

Із різноманітних ознак і властивостей предметів навколишнього світу за допомогою зорової сенсорної системи відображаються колір, форма, розміри предметів та визначаються відстань, розташування, об’ємність предметів. Велику роль відіграє система у формуванні зорових відчуттів та емоцій. Саме ці прояви викликають у людини яскраві та глибокі емоції, коли вона милується красою природи чи витвором мистецтва. Зорова система бере участь майже в усіх видах людської діяльності. За допомогою зору формується мовлення людини та забезпечується спілкування.

Отже, основною функцією зорової сенсорної системи є пізнавальна, завдяки якій людина отримує найбільшу частку інформації про навколишній світ.

Як функції ока взаємопов'язані з його будовою?

ОКО ЛЮДИНИ - орган чуття, що забезпечує зір людини. Цей чутливий утвір має кулясту форму, що сприяє його рухам в межах очної ямки черепа (орбіти). Складається орган зору людини з двох частин: очного яблука й допоміжного апарата. Око людини є периферичною частиною зорової сенсорної системи й містить всередині зорові рецептори (фоторецептори). Ці клітини називаються паличками й колбочками, їх багато, вони живі й потребують захисту та живлення. Окрім того, око здійснює проведення світлових променів до внутрішньої оболонки ока - сітківки, де розташовані ці зорові чутливі клітини. Важливе значення для ока мають його зовнішні та внутрішні м’язи, що здійснюють рухи всього очного яблука, звуження зіниці, зміну кривизни кришталика.

Іл. 95. Будова очного яблука людини: 1 - кон'юнктива; 2 - війчастий м'яз; 3 - райдужка; 4 - рогівка; 5 - кришталик; 6 - передня камера; 7 - задня камера; 8 - судинна оболонка; 9 - склера; 10 - зоровий нерв; 11 - сліпа пляма; 12 - центральна ямка; 13 - жовта пляма; 14 - склисте тіло; 15 - сітківка

Таблиця 29. БУДОВА ОКА ЛЮДИНИ

ОКО

Очне яблуко

Допоміжний апарат

Оболонки

Внутрішнє ядро

Брови

Повіки (верхня й нижня) з віями

Слізний апарат

Кон'юктива

Окорухові м'язи

I. Зовнішня оболонка: склера, рогівка

II. Середня оболонка: власне судинна оболонка, райдужка із зіницею, війкове тіло

III. Сітківка (має жовту й сліпу плями)

Кришталик

Волога передньої й задньої камер ока

Склисте тіло

Функції: захист й живлення очного яблука, світлосприймання

Функції: живлення та світлопроведення

Функції: захист та рухи очей

Розглянемо будову ока у взаємозв’язку з функціями:

- білкова оболонка (склера) - зовнішня оболонка з колагеновими волокнами, що захищає око та зберігає його форму;

- рогівка - прозора частина білкової оболонки, що пропускає і заломлює світло;

- райдужна оболонка - передня частина судинної оболонки з пігментом, що визначає колір очей;

- зіниця - отвір у райдужці, що може змінювати діаметр за допомогою гладких м’язів, тому регулює надходження світла всередину ока;

- війкове тіло - утвір судинної оболонки, що має війковий м’яз і зв’язки, тому може змінювати форму кришталика;

- власне судинна оболонка - оболонка з густою сіткою кровоносних судин, що забезпечує живлення ока;

- сітківка - внутрішня світлосприймальна оболонка очного яблука, яка містить фоторецептори та перетворює світлові подразнення на нервові імпульси;

- волога камер - прозора рідина, яка заповнює передню й задню камери ока та забезпечує живлення кришталика;

- кришталик - прозорий еластичний двоопуклий утвір, який може змінювати свою форму, завдяки чому забезпечується фокусування променів світла на сітківці;

- склисте тіло - прозора драглиста маса, що заповнює очне яблуко й підтримує його форму та внутрішньоочний тиск;

- жовта пляма - ділянка в центрі сітківки, де містяться переважно колбочки, яка вважається місцем найкращого бачення;

- сліпа пляма - місце, де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене фоторецепторів і не сприймає світла.

Як відбувається захист ока?

Око забезпечене допоміжним апаратом. Захисну функцію виконують брови й повіки з віями, а також слізний апарат. Він складається зі слізної залози, розташованої в зовнішньому кутку ока, слізного мішка й носослізного каналу. Слізна рідина зволожує поверхню очного яблука, змиває сторонні частинки і вбиває бактерії, що потрапили в око, оскільки містить бактерицидну речовину - лізоцим. Внутрішня частина повік вкрита сполучнотканинною оболонкою - кон’юнктивою, яка містить додаткові слізні залози. Завдяки окоруховим м’язам (посмуговані прямі й косі) очне яблуко постійно рухається.

Іл. 96. Допоміжний апарат ока: 1 - слізна залоза; 2 - повіка з віями; 3 - слізний мішок; 4 - носослізний канал; 5 - брови

Отже, допоміжний апарат ока включає брови, повіки з віями, слізний апарат, кон'юктиву та окорухові м'язи.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Навчаємося пізнавати

Лабораторне дослідження. ВИЯВЛЕННЯ СЛІПОЇ ПЛЯМИ НА СІТКІВЦІ ОКА

Мета: розвивати дослідницькі вміння та вміння пояснювати результати дослідження.

Обладнання: картка для демонстрації сліпої плями на сітківці ока, щільний папір.

Хід роботи

1. Прикрийте ліве око рукою або щільним папером і почніть розглядати картку з малюнком, повільно наближаючи її до ока. При цьому дивіться тільки на ліве зображення (плюс). На якій відстані від ока зникає праве зображення кола й чому?

2. Те саме зробіть із прикритим правим оком, але почніть розглядати праве зображення кола. На якій відстані від ока зникає ліве зображення плюса й чому?

3. Підсумок роботи.

Самостійна робота з ілюстрацією

Зіставте назви елементів будови ока людини з їхніми позначеннями: А - кровоносні судини сітківки; Б - райдужна оболонка; Е - окоруховий м’яз; И - зіниця; I1 - війковий м’яз; І2 - окоруховий м’яз; І3 - сітківка; З - зоровий нерв; Л - кришталик; Н - задня камера ока; С1 - склера; С2 - передня камера ока; Ц - склисте тіло; Я - судинна оболонка.

Відповідь:

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

У разі правильного зіставлення в табличці ви отримаєте назву терміна, яким позначають підвищену чутливість організму до впливу якогось чинника середовища.

РЕЗУЛЬТАТ

Оцінка

Запитання для самоконтролю

1-6

1. Що таке зорова сенсорна система? 2. Назвіть частини зорового аналізатора. 3. Що таке око людини? 4. Які функції ока? 5. Що утворює очне яблуко? 6. Що таке допоміжний апарат ока?

7-9

7. Яке значення має зорова сенсорна система для людини? 8. Як функції ока взаємопов'язані з його будовою? 9. Як забезпечується захист ока?

10-12

10. Доведіть значення зорового аналізатора для життєдіяльності організму людини.