Українська література. Профільний рівень. 11 клас. Слоньовська

МИКОЛА КУЛІШ

(1892—1937)

Життєвий і творчий шлях

Микола Куліш народився 6 грудня 1892 р. в селі Чаплинка Дніпровського повіту Херсонської губернії в селянській родині. Мати мала мистецький хист - вміла гарно розмальовувати хати. Батько Гурій наймитував, і хлопчику з раннього дитинства довелося працювати, пасти чужу худобу.

У початковій школі Миколка проявив себе як талановитий учень, тому за ініціативи вчителя Володимира Губенка було зібрано 100 карбованців, щоб дитина могла продовжити навчання в Олешківському міському чотирирічному училищі.

У 1906 р. померла мама, яка в спогадах М. Куліша назавжди залишилася молодою. Батько одружився вдруге, почав випивати. Хлопець потрапляє до притулку. За сатиричні вірші до дня народження опікунки училища пані Софії Ліснобродської Миколу з нього виганяють.

У 1909-1913 рр. М. Куліш за кошти доброчинного товариства навчається в Олешківській чоловічій гімназії. Тут він познайомився з майбутнім письменником Іваном Дніпровським (справжнє прізвище - Шевченко), який став його другом на все життя.

Микола Куліш захопився музикою, літературою, театром, створив драматичний гурток, добирав для нього репертуар. Коли у хлопця виникли проблеми з житлом, його запросили пожити в родині брати Невеллі. Микола закохався в їхню сестру Тоню.

Юнак вступає на історико-філологічний факультет Одеського університету, але навчання перериває Перша світова війна. У 1915 р. перед виїздом на фронт М. Куліш обвінчався з Тонею. У цьому шлюбі народилася донька Ольга, яка талановито грала на фортепіано, чим і надихнула тата до написання «Патетичної сонати», та син Володимир. Сам письменник теж кохався в музиці - грав на скрипці, мандоліні, геліконі.

Антоніна і Микола Куліші (1915)

1918 р. Микола Гурович повернувся до Олешок і поринув у культурно-громадське життя: очолював виконком міської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів; організував українське культурно-політичне товариство «Просвіта»; із царської тюрми в Олешках створив майстерню; вступив до Комуністичної партії. Коли почалися наступи десантників Антанти, письменник формує у Херсоні Перший український дніпровський полк. Юрій Яновський у своєму романі «Вершники» описав його як «олешківський батальйон Шведа», а Микола Куліш став прототипом комісара Данила Чабана. Коли роман «Вершники» у 1935 р. вийшов у світ, герой революції М. Куліш уже відбував ув'язнення на Соловках...

«Він і в стихії громадянської війни лишався інтелігентом. Не матюкався. Міг змусити якогось партизана відвести назад коня, реквізованого у бідного селянина. Не давав розстрілювати полонених без суду».

Василь Герей

У мирний час письменник в Олешках завідує відділом народної освіти, дбає про відкриття українських шкіл та дитячих притулків, укладає буквар «Первинка». Особистість М. Куліша викликала у влади підозри, й митець потрапляє за ґрати. Олешківський виконком бере його на поруки, однак насувається страшна трагедія Голодомору, про яку митець не здатен мовчати: так народжується ідея драми «97».

У 1923-1925 рр. письменник жив у Одесі, працював інспектором облнаросвіти. У 1924 р. М. Куліш дописав драму про голод «97» і вислав у Харків, де 9 листопада в театрі ім. І. Франка відбулася її прем'єра. Фінал твору режисер Гнат Юра на вимогу цензури змушений був переробити.

Нарком освіти Олександр Шумський запропонував письменникові посаду шкільного інспектора у Харкові, однак середовище гнітило драматурга.

Цікаво знати!

Мешканців харківського будинку для письменників та діячів культури «Слово» НКВС часто вербував. Дружина Миколи Куліша Антоніна у мемуарах згадувала, як Іван Дніпровський напідпитку «залився сльозами і зізнався Кулішу, що чекісти приставили його до драматурга як сексота, але поклявся, що ніколи на світі не продасть свого кращого друга».

Не дивно, що Микола Хвильовий, Остап Вишня, Майк Йогансен і Микола Куліш, який узагалі не мав рушниці, любили вибиратися на «полювання», щоб хоч на природі вільно поділитися думками.

Участь у ВАПЛІТЕ, дружба з Павлом Тичиною, Юрієм Яновським, Миколою Хвильовим надихали Миколу Куліша на творчість.

Співпраця Миколи Куліша з Лесем Курбасом і театром «Березіль» була дуже плідною. Упродовж 10 років Микола Куліш написав 14 п'єс, серед яких - «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Ґраса».

«Отак загинув Гуска» - п'єса, історія виникнення якої сягає ще 1913 р., навчання письменника у гімназії. Тоді М. Куліш написав комедію «На рыбной ловле». У 1925 р. митець переробив її на драму «Отак загинув Гуска»; її хотіли інсценізувати провідні театри, проте за життя М. Куліша цього так і не сталося. Гротескно-сатиричну комедію заборонили через її соціально-політичне спрямування. До 1958 р. текст п'єси вважали втраченим. Петрові Кравчуку з Канади вдалося розшукати примірник твору в Детройті.

Афіша вистави за п'єсою Миколи Куліша «Блаженний острів, або Отак загинув Гуска». Київський академічний театр «Колесо». Режисер - Марія Грунічева (2017)

Прем'єра вистави «Народний Малахій» 31 березня 1928 р. в «Березолі» стала початком нового етапу в історії українського театру. У 1930 р. п'єсу заборонили.

1929 р. Микола Куліш створив унікальну за силою змісту й художнім рівнем «Патетичну сонату», яку теж заборонили, але російський режисер Олександр Таїров встиг поставити її на сцені Камерного театру в Москві й запросив на прем'єру членів уряду.

Цікаво, що «Патетична соната» виразно окреслена художнім часом: змальовані в п'єсі події охоплюють період між двома Великоднями 1917-1918 рр. Значну композиційну роль відіграє «Патетична соната» Людвіга Бетховена, яка слугує лейтмотивом драми.

У грудні 1928 р. М. Куліш завершив сатиричну комедію «Мина Мазайло», а вже навесні наступного року відбулася її прем'єра в «Березолі».

«Маклена Ґраса» - остання п'єса, поставлена за життя митця на сцені.

На початку 1933-го М. Куліш навідався до рідного села і з болем констатував, що українці вдруге за десятиліття більшовицької влади вимирають з голоду. Гнітюче вплинуло на Миколу Куліша й самогубство Миколи Хвильового. Драматург усю ніч простояв біля домовини покійного, а дружина М. Куліша згадувала, що заховала нагани, щоб чоловік не повторив учинку друга.

У вересні 1934 р. митця виключили з партії - «за зв'язок з контрреволюційними елементами», зокрема Л. Курбасом і М. Яловим.

1 грудня 1934 р. у Ялті помер Іван Дніпровський. М. Куліш поїхав, щоб перевезти тіло свого друга з Криму до Харкова, але на похорон не потрапив, бо його затримали чекісти. Письменника звинуватили в належності до терористичної організації та вбивстві першого секретаря Ленінградського обкому партії С. Кірова. Після катувань драматург визнав усі обвинувачення й написав заяву з проханням якнайшвидше розстріляти його.

Афіша на каналі «Україна» до біографічних міні-фільмів про 11 митців когорти «розстріляного відродження»

Однак М. Куліша засудили до десяти років ув'язнення на Соловках, тримали в одиночній камері без права перебувати надворі й користуватися тюремним шпиталем.

Останню звістку від М. Куліша дружина отримала 15 червня 1937 р., а вже 3 листопада митця розстріляли в місцевості Сандармох у Карелії. І тільки 1956 р. письменника реабілітували посмертно «за браком складу злочину».

Про найтрагічніші дні Миколи Куліша студія «Київнаукфільм» у 1991 р. зняла документальний фільм «Тягар мовчання» за сценарієм Наталі Кузякіної. Це друга частина чотирисерійного фільму «Моя адреса - Соловки...».

Діалог із текстом

  • 1. Яким чином М. Кулішу вдалося здобути освіту?
  • 2. Чому дружба з Лесем Курбасом виявилася дуже плідною для реалізації талантів обох митців - драматурга й режисера?
  • 3. Розкажіть про тиск політичної системи на М. Куліша та його сучасників.
  • 4. Як родина Невеллів вплинула на становлення творчого таланту письменника?
  • 5. Яким був «революційний маршрут» письменника? Під чиїм прапором він воював під час громадянської війни?
  • 6. Назвіть основні твори М. Куліша. Чи здобув письменник філологічну освіту? Як ви вважаєте, у чому ж полягає секрет високохудожності й популярності його літературних текстів?
  • 7. Яке звинувачення висунули М. Кулішу перед засудженням? Чи міг він, на вашу думку, учинити всі ці злодійства? Чому ж визнав свою провину?
  • 8. Чому Л. Курбаса й М. Куліша вважають представниками когорти «розстріляного відродження»? Пригадайте всіх, хто ще до неї належить.
  • 9. Об'єднайтеся в «малі» групи й підготуйте по короткій довідці про різних представників «розстріляного відродження» (на вибір), види мистецтва, у яких вони досягнули особливого успіху, головні твори.

Діалоги текстів

  • 1. На прикладі митців покоління «розстріляного відродження» доведіть, порівнюючи їхні долі, що літературна творчість у 1920-1930-х рр. була справою небезпечною.
  • 2. Прочитайте гумореску Остапа Вишні «Як варити суп із дикої качки», прототипом одного з образів якої став Микола Куліш. Чим для митців-мисливців стало подібне полювання?
  • 3. Організуйтеся у дві групи опонентів і подискутуйте про драму М. Куліша «97»: «Фарс чи мажор? Агітка за радянську владу чи виступ проти чинного ладу?».

Мистецькі діалоги

  • 1. Розгляньте афішу міні-фільмів про представників «розстріляного відродження». Кого з митців ви на ній упізнали?
  • 2. Самостійно перегляньте документальний фільм «Будинок "Слово"» (2017), знятий режисером Тарасом Томенком. Напишіть короткі відгуки про стрічку. Обговоріть фільм у літературному блозі класу.

Сатирична комедія «Мина Мазайло»

П'єсу «Мина Мазайло» вперше було опубліковано 1929-го в журналі «Літературний ярмарок» і того ж року видано друком у Харкові. Микола Куліш про національне питання говорив так: «Я не можу обійти цієї проблеми й не хочу розв'язувати її в білих рукавичках». Власне, автор визначив жанр п'єси як комедію. Більшість літературознавців означують його як сатиричну комедію і навіть трагікомедію.

Сатирична комедія - твір, у якому за допомогою засобів сатири висміяні суттєві суспільні вади, зображені смішні події й персонажі. Дуже часто об'єктом висміювання є суспільні відносини. Сатирична комедія може бути політичною чи побутовою.

Трагікомедія - драматичний твір, який має виразні ознаки і трагедії, і комедії (наприклад «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого). «Мина Мазайло», крім ознак комедії, які є панівними у творі, усе-таки має виразні ознаки трагедії, адже в цьому творі показано незавидне становище української мови й українців у радянському суспільстві.

Засоби зображення комічного:

  • прагнення героя показати себе не тим, ким він є насправді;
  • надання чомусь невластивих йому рис;
  • навмисні мовленнєві помилки;
  • невідповідність між змістом висловлювання і його прихованим значенням;
  • неправильне сприйняття якогось предмета чи явища;
  • гіперболізація;
  • парадокс (сполучення несумісних понять);
  • гротеск (сатиричний художній прийом, в основі якого - художня деформація зображуваних предметів і явищ, їх карикатурне спотворення з метою гострішого виявлення суті речей).

Твір був написаний у період українізації і викривав її примусовість, висміював носіїв українського та російського шовінізмів. В основу покладено історію про те, як харківський службовець Мина Мазайло вирішив змінити прізвище, у якому вбачав причину своїх особистих і професійних поразок, на престижніше - російське Мазєнін. Але суперечка щодо цього поступово переходить у сімейні протистояння, на які проектуються національні проблеми.

Ставлення персонажів до мови лягло в основу сюжетних ліній: Мина - Мокій, Уля - Мокій, тьотя Мотя - дядько Тарас. Твір погано надається до перекладу іншою мовою, бо втрачається комічність ситуацій, побудованих на різниці фонетичних, морфологічних, етимологічних і лексичних норм української та російської мов. Саме тому Лесь Танюк назвав п'єсу «філологічним водевілем»1.

1 Водевіль - п'єса комедійного характеру, в якій діалоги чергуються з піснями і танцями.

Водночас за допомогою гротеску і сатири автор викриває антиукраїнські явища: «Двадцять три роки... носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті - Мазайло!.. Жодна гімназистка не хотіла гуляти - Мазайло! За репетитора не брали - Мазайло! На службу не приймали - Мазайло!..». Мина намагається придумати нове прізвище з коренем «маз». Водночас він шукає вчительку «правільних проізношеній», щоб позбутися українського акценту.

«Український театр дістав свою найкращу, може, свою єдину комедію, якщо властивістю комедії вважати легкість, грайливість, ритмічність, грацію на підложжі глибокого... змісту».

Юрій Шерех (Шевельов)

Обкладинка та одна зі сторінок коміксу за мотивами комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло», художниця Наталія Тарабарова. Видавництво «Грані-Т» (2008)

Усе українське сприймають як вороже дружина Мазайла Килина та дочка Рина. Жінка навіть своє ім'я перелицювала - стала Линою. Імена Лини і Рини звучать суголосно: вони постійно милуються собою перед дзеркалом, кокетують, охкають, хапаючись за серце. Серед найулюбленіших занять - плітки. Іще один штрих до портрета матері: дізнавшись про категоричну відмову сина міняти прізвище, вона думає: «Може, проклясти?».

Михаел і Інесса Гармаш. Вічна краса

Утіленням найбільшої зневаги до всього українського виступає тьотя Мотя з Курська. Побачивши на вокзалі напис українською «Харків», вона обурюється: «Навіщо ви нам іспортілі город?». За походженням тьотя Мотя є українкою, проте вважає себе «руською», а українську мову називає «австріяцькою вигадкою».

Зневажливо і саркастично звучать роздуми тьоті Моті про те, що «прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной». Свідченням обмеженості є її улюблений вислів: «Да єтого не может бить, потому што єтого не може бить нікада!». Не випадково словосполучення «тьотя Мотя» використовують як ідіоматичне.

«Зачєм іспортілі город?» - сцена з вистави «Тьотя Мотя прієхала...» (2012) за п'єсою Миколи Куліша «Мина Мазайло» в Донецькому національному академічному українському музично-драматичному театрі. Режисер Ігор Матвіїв. У ролі тьоті Моті - народна артистка України Олена Хохлаткіна (фото В. Пащука)

На противагу тьоті Моті дядько Тарас виступає за українізацію: «Тільки й слави, що на вокзалі “Харків” написано, а спитаєшся по-нашому - всяке на тебе очі дере... Всяке тобі штокає, какає». Він є прихильником старовини, козаччини, і корінь «маз» у власному прізвищі сприймає як визначник роду.

До молодого покоління патріотів належить син Мини Мокій, який тонко відчуває мову, знає українську історію, літературу. Він мріє додати до прізвища загублену козацьку частину «Квач». Романтик і мрійник, замість того, аби освідчитися, вигукує: «Ах, Улю! Мені вже давно хотілось вам сказати... Давайте я вас українізую!».

«Тільки епохальні п'єси можуть викликати таку велику дискусію, і тільки обмежені люди не розуміють, що саме такі п'єси й роблять у театрі епоху».

Микола Хвильовий

Мар'ян Крушельницький в ролі дядька Тараса у виставі театру «Березіль» за п'єсою Миколи Куліша «Мина Мазайло» (1929)

Спочатку Уля соромиться прізвища Розсоха, мріє про «вигідну партію», проте під впливом Мокія змінюється, починає читати, відвідує бібліотеку. Таким чином задум Рини завдяки Улі викорінити проукраїнську позицію брата не реалізувався - процес виявився зворотним.

Лесь Курбас під час постановки «Мини Мазайла» для декорацій використав величезні дзеркала, що виконували роль збільшуваних лінз. До того ж дійові особи наче радилися зі своїми відображеннями в дзеркалах, і це підсилювало комічний ефект. Актор Йосип Гірняк, який грав роль Мини, вказував, що завдяки такому театральному прийому проблема українізації проглядалася ширше й опукліше.

Сцена з вистави «Мина Мазайло» у виконанні студентів Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого (фото Івана Антипенка)

На жаль, трагікомедія М. Куліша «Мина Мазайло» актуальна й у наш час. Драма вчить шанувати своє коріння, адже й досі існують перевертні, які легко зрікаються рідної мови, культури.

Виставу «Тьотя Мотя прієхала...» в Донецькому національному академічному українському музично-драматичному театрі було поставлено у 2012 р. - до 75-річчя від дня смерті й 120-річчя від дня народження М. Куліша.

Діалог із текстом

  • 1. Що саме стало поштовхом до написання М. Кулішем п'єси «Мина Мазайло»?
  • 2. Чому літературознавці вважають, що «Мина Мазайло» є сатиричною комедією і навіть трагікомедією?
  • 3. Із якою метою Мина Мазайло вирішив змінити прізвище? Чому не погоджується на зміну прізвища Мокій?
  • 4. Схарактеризуйте всіх дійових осіб, які носять прізвище Мазайло. Що їх різнить, а що є спільним у поведінці та вчинках?
  • 5. Як ви думаєте, чи може людина, змінивши прізвище, стати кращою, а її доля - іншою?
  • 6. Розкажіть про причини русифікації і «коренізації» в Україні на початку ХХ ст. Чим закінчилася ця більшовицька авантюра?
  • 7. Чому образ «тьоті Моті» став символом неуцтва, агресивності й національної ненависті та зради?
  • 8. Чи в наш час зустрічаються психотипи, подібні до героїв «Мини Мазайла» М. Куліша?

Діалоги текстів

  • 1. Пригадайте з української літератури, який іще головний персонаж трагікомедії мав проблеми, пов'язані з прізвищем. У чому вони виявилися? Знайдіть спільні та відмінні риси між героями.
  • 2. У «Лісовій пісні» Лесі Українки претендентка на роль дружини Лукаша також має ім'я Килина. Що символізують ці жінки у кожному з творів? За допомогою яких художніх засобів автори цього досягли?

Мистецькі діалоги

  • 1. Розгляньте фото з прем'єри вистави в Донецьку. Чи такою ви уявляли тьотю Мотю?
  • 2. Прокоментуйте зміни в назві твору М. Куліша в постановці Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру. Яку з назв ви вважаєте більш вдалою? Чому?
  • 3. Як, на вашу думку, фото сценічних героїв із постановок п'єси «Мина Мазайло» в різні періоди доповнюють і розкривають образи комедії?

Драма «Патетична соната»

Коли М. Куліш працював над текстом, то завжди вимагав абсолютної тиші. Єдине, що йому не заважало, це звуки фортепіано. Донька письменника часто виконувала «Патетичну сонату» Л. Бетховена, яка й послужила назвою однієї з п'єс.

Поява цієї драми пов'язана із задумом М. Куліша написати «кінороман з доби війни і революції».

Драматург зобразив класове розшарування суспільства, звернувшись до вертепних традицій, проте його «вертепний будинок» є значно масштабнішим: «у темному підвальному закуті» мешкають безногий Оврам із Настею, найбідніші й найбезправніші, на першому поверсі - учитель Ступай-Ступаненко з донькою Мариною; другий поверх заселяє власник будинку генерал Пероцький із сім'єю; «напівгорище» ділять бідний студент Ілько Юга та його сусідка-модистка Зінька, яку безробіття змушує стати повією.

«Куліш один з перших у драматургії 20-х рр. зробив спробу... написати драматичну поему в прозі, придатну для сценічного виконання. Могутній струмінь високої лірики робить “Патетичну сонату” явищем унікальним в європейській драматургії».

Наталя Кузякіна

Росіяни Пероцькі, які живуть на другому поверсі, сповідують різні ідеї: монархічну (Пероцький та його молодший син Жоржик) та республіканську (старший син Андре).

Яцек Єрка. Фортепіано (кін. ХХ - поч. ХХІ ст.)

Перший поверх винаймають національно свідомі Ступай-Ступаненки: просвітянин Іван Степанович залюблений у минуле й готовий іти заради національної ідеї на компроміси, але його донька Марина чинить спротив більшовикам.

Із погляду «поетики композиції “Патетична соната” М. Куліша, здається, не мала попередніх аналогів в українській драматургії. Оригінальність її зовнішньої і внутрішньої організації тексту полягала в тому, що вони структурувалися як новелістичні: драма побудована у формі синтезу і щоденникових нотаток Ілька Юги, і його листів до коханої Марини Ступай-Ступаненко, і авторських ліричних відступів, і особистісних коментарів дійових осіб, що пройняті жорстокістю революційного часу».

Степан Хороб

Микола Куліш об'єднує всі ці образи чеканням усесвітнього Великодня, який пов'язаний із музикою: «Чую втретє ’’Патетичну". І раптом супровід до allegro - стоголоса мідь Великодніх дзвонів. Дивлюся у віконце. Дзвіниці, як білі тополі. ...Танцює світ. Патетичний концерт».

Іван Твердохліб у ролі Оврама у виставі Одеського театру ім. Жовтневої революції за п'єсою Миколи Куліша «Патетична соната» (1963)

Поет Ілько Юга виступає і персонажем, і коментатором подій. Оповідь ведеться від першої особи, на що вказує епіграф: «Із спогадів мого романтичного нині покійного друга й поета Ілька Юги... про свій незавидний, як сказав він, проте повчальний революційний маршрут».

Спочатку Ілько як юний ідеаліст живе почуттями до Марини, пише їй листи, які не наважується відправити. Марина просить - і він допомагає у звільненні з-під арешту класовому ворогові Андре Пероцькому. Марина (підпільна кличка Чайка) організовує повстання проти більшовиків. У п'ятій дії вона тримає жовто-блакитний стяг, Зінька натомість - червоний. Письменник вдається до ліризації:

«Зінька (оглядає Марину). Я думала, у вас очі сині, аж вони блакитні! Вам певно жовте до лиця?

Марина. А у вас, я думала, карі, аж вони чогось червоні!

Зінька. Третю ніч не сплю, от і зчервоніли. Третю ніч як вишиваю. А може, це від прапора, від червоного, як і у вас он від блакитного».

Ілько, незважаючи на душевні муки, виконує вирок ревтрибуналу.

Сцена з вистави за п'єсою Миколи Куліша «Патетична соната» Тернопільського академічного драматичного театру ім. Т. Шевченка

Перед розстрілом Марина з сумом констатує: «Ми не жили, зрозумійте ж ви, національним життям, ми ще не дихали, ми не творили, ми ще не знаємо, хто ми і де наш власний шлях в історії, а ви пропонуєте зректися себе заради соціалістичних експериментів і бути матеріалом для лабораторії. Яка трагедія!». Звинуваченням Ількові звучать її слова: «...ви - кат національної ідеї».

Ілько постає як складна особистість, бо він водночас - і закоханий поет, і «солдат революції». Своєрідним утіленням його «солдатського» начала виступає більшовик Лука - «неромантичний друг». Він нагадує доктора Тагабата з «Я (Романтика)» М. Хвильового. Ілько піддається впливу фанатизму й убиває своє кохання - Марину.

Микола Куліш, майстер підтекстів, посилань і напівприхованих натяків, використовував усі можливості, аби дати відсіч російській пропаганді. «Патетична соната» виникає як відповідь на тріумфальну ходу театральними підмостками радянської Росії «Днів Турбіних» Михайла Булгакова з його зневажливим обсміюванням української революції.

Події булгаковських «Днів Турбіних» відбуваються в Києві. Кадр з однойменного фільму (1976)

Гине й сам поет, й учитель Ступай-Ступаненко, який намагався поєднати радянську і національну ідеї: «Я вже думаю, чи не запропонувати таке: на жовто-блакитному - “Хай живе Радянська”, хай вже буде й Соціалістична, аби тільки була Українська Республіка. Або ж так: на червоному дві стьожечки вишити: жовту й блакитну».

«Микола Куліш розпізнав небезпеку булгаковської інтерпретації - і взявся її демістифікувати. На жаль, міфологія роману “Біла гвардія” і Києва як російського “Города” стала згодом потужним складником російської пропаганди».

Віра Агеєва

Цей калейдоскоп смертей - іще один із проявів безвиході й абсурдності. При цьому фанатику Ількові «вчувається, що весь світ починає грати спочатку на геліконах, баритонах, тромбонах Патетичної симфонії, що згодом переходить на кларнети, флейти, скрипки».

У драмах Миколи Куліша важливу роль відіграє музика. Музичні терміни простежуються навіть у заголовках. Серед творів світової літератури прикладом подібної музичності може послужити «Копійчана опера» Бертольта Брехта, яку ще називають «Тригрошовою оперою».

«Куліш увійде в історію української літератури і театру як творець необарокової драми. Генеза його стилю дуже складна. ...він засвоїв собі традицію українського вертепу і скарби драматичних поем Лесі Українки (вплив останньої злегка помітний на “Патетичній сонаті”)...

Світова традиція Куліша іде вглиб від сучасного йому експресіонізму (порив від серця до космосу, від факту - до суті явища, чорторий пристастей) через імпресіоністичну драму (система розірваних сцен, ліризм, ритмізація прози, піднесення ремарок до поетичного рівня, прихований психологічний підтекст) і далі через драму романтичну... Але найбільш близька була Кулішеві барокова драма Льопе де Вега, Сервантеса, Шекспіра...»

Юрій Лавріненко

Діалог із текстом

  • 1. Як ви розумієте назву драми М. Куліша «Патетична соната»?
  • 2. Чому письменник поселяє героїв твору на різних поверхах одного будинку?
  • 3. Як саме порушено українське національне питання в цьому творі?
  • 4. Хто в «Патетичній сонаті» є виразником національної ідеї? Якими барвами його змальовано у драмі?
  • 5. Проаналізуйте любовний трикутник Ілько Юга - Марина - Андре Пероцький. Які політичні сили пореволюційної доби символізує кожен із образів?
  • 6. Навіщо, на вашу думку, драматург уводить до свого твору образ Великодня?
  • 7. Чи можна сказати, що «Патетична соната» М. Куліша звучала як реквієм українським революційним романтикам? Чому?

Діалоги текстів

  • 1. Порівняйте змістовно-смислові колізії новели Миколи Хвильового «Я (Романтика)» та драми М. Куліша «Патетична соната».
  • 2. У відповідь на який резонансний твір російської літератури Микола Куліш пише свою «Патетичну сонату»? Користуючись мережею інтернет, перегляньте фільм «Біла гвардія» і подумайте, чому представників українського народу в цьому творі змальовано карикатурно.
  • 3. Чому Ю. Лавріненко називає М. Куліша творцем необарокової драми? Поясніть особливості стилю українського драматурга.

Мистецькі діалоги

  • 1. Яким чином музичний талант М. Куліша проявився в його драматичному доробку?
  • 2. Розкажіть про співпрацю Миколи Куліша та Леся Курбаса.
  • 3. Якою є сценічна історія творів М. Куліша?

Діалог із науковцем

Наталя Кузякіна

МИКОЛА КУЛІШ І МУЗИКА

По-справжньому серйозно світ музики відкрився Кулішеві у домі Невеллів - з 1911 р. він жив у гімназійного товариша Всеволода.

Потрапивши до Невеллів, Куліш увійшов в інший світ - той, який ще кілька років тому здавався загадковим і чужим.

Під керівництвом Куліша Невеллі зібрали камерний оркестр з 8 чоловік: перша скрипка і диригент Микола, піаніно - Євген, віолончель - Всеволод, скрипка - Коля, брати Федорови, Жорж і Петя, та ще двоє гімназистів - скрипки. Грали класику. А що дім Невеллів стояв у глибині двору, то на вулиці літніми вечорами збирався натовп слухати безплатні концерти.

На часті свята приїздила з села Тося, вона сідала за піаніно, а Ніна й Олімпіада співали дуетом: «Вже вечір» Чайковського, «Чи чули ви за гаєм», «Гірські вершини», «Крики чайки білосніжної». До вітальні заповзали ранні сутінки. Постаті невисоких, світловолосих сестер у м'яких шерстяних сукнях розпливалися кремовою, голубою, рожевою плямами. Але чисті голоси звучали так само злагоджено, Тося, боячись порушити гармонію, брала акорди делікатно, обережно. Засвітити лампу здавалось святотатством...

Разом з усіма співав і Куліш, не соромлячись свого несподівано високого, тонкого голосу. Любив українські мінорні романси на слова Шевченка та Франка («Коли розлучаються двоє», «Плавай, плавай, лебедонько») і народні пісні, серед них особливо «Ой горе тій чайці-небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі».

  • 1. Як відбилося юнацьке захоплення М. Куліша класичною музикою на його творчості?
  • 2. Ким є згадана в тексті літературознавця Тося? Яку роль вона відіграла в житті митця?