Підручник з Історії України 8 клас "Швидько 2016" - Нова програма

§4. ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - КОЗАЦЬКА РЕСПУБЛІКА

1. Хто охороняв південний кордон Київської держави?

2. Що означає поняття «Дике Поле» і яким чином відбувалося його заселення та господарське освоєння?

Запорозька Січ

Виникнення низового козацтва пов’язане з утворенням Запорозької Січі й діяльністю українського князя Дмитра Вишневецького. Від початку освоєння уходниками нових земель вони в придатних місцях будували невеличкі укріплення (засіки, січі). Так поступово виникала система укріплень, а згодом сформувався й союз козацьких поселень.

У 40-х роках XVI ст. князь Дмитро Вишневецький об’єднав розпорошені козацькі ватаги й незабаром збудував на острові Хортиця (1552) укріплене земляними валами й дерев’яним частоколом поселення, у якому розташовувався козацький гарнізон, зберігалися запаси зброї, боєприпасів та продовольства. Так утворилася Запорозька Січ - центральне укріплене поселення козаків, де перебувало також військове й адміністративне управління контрольованої козаками території. Цю саму назву вживали й для означення всіх заселених козаками земель, які також мали й другу назву - Запорозькі Вольності.

Січ як укріплення кілька разів переносилася на інше місце, де діставала назву від річки або місцевості, на якій розташовувалась, - Хортицька, Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька, Кам’янська, Олешківська, Покровська (Нова). Першою з відомих Запорозьких Січей була Хортицька, існування якої датується 1553-1557 рр. Інколи козаки поверталися на старе місце. Основне поселення - укріплення, де знаходилося козацьке управління, ще називалося Кіш1, або Кіш Запорозький.

Місце розташування Запорозької Січі за порогами - між заселеними володіннями Великого князівства Литовського (а пізніше - Речі Посполитої) й Кримським ханством - та народний характер виникнення визначили її історичну місію: обороняти українські землі від агресій та відстоювати козацькі території від захоплення магнатами й шляхтою.

Великий Луг

Площа Великого Лугу охоплювала понад 400 км2. Тут були найкращі умови для полювання, рибальства, випасу худоби, землеробства і для безпечного проживання та ведення козацького господарства. Запорожці любили повторювати: «Січ - мати, а Великий Луг - батько, отам треба й помирати». Був ще й своєрідний запорозький пароль: на сигнальні звуки сторожової варти, подібні до голосу степового нічного птаха: «Пугу! Пугу!», - запорожець мав відповідати: «Пугу! Пугу! Козак з Лугу!».

Від Хортиці й далі вниз уздовж Дніпра розкинулася смуга дніпровських плавнів - так званий Великий Луг. На цій території Дніпро розгалужувався на рукави, утворюючи багато річкових островів, тут він приймав у свій широкий могутній потік багато більших і менших річок. Сьогодні Великий Луг опинився на дні Каховського водосховища.

Гетьман Дмитро Вишневецький

Особа історична й легендарна, нащадок знатного князівського роду, Дмитро Вишневецький деякий час був черкаським і канівським старостою, організовував оборону від турецько-татарських нападів. Саме для оборони він організовував козаків і вів будівництво укріплень на острові Хортиця. Вишневецький просив допомоги в польського короля і великого князя литовського Сигізмунда II Августа, але той йому відмовив. Тоді він звернувся до московського царя Івана IV, запропонувавши спільний похід на Крим і турецькі фортеці. 1556 р. відбувся похід на кримські міста-фортеці Аслам-Керман і Очаків. Улітку наступного року татари напали на Хортицьку Січ і зруйнували її. Тоді козаки заснували нове центральне поселення на острові Томаківка, де р. Томаківка впадає в Дніпро.

Д. Вишневецький кілька разів зі своїми загонами здійснював походи на Крим. Під час походів козаки звільняли невільників і повертали їх в Україну. 1563 р. Д. Вишневецький

1 Слово «кіш» тюркського походження, воно означало ставку, резиденцію командуючого.

Дмитро Вишневецький (Байда). Перша половина XVIII ст.

очолив похід на Молдову, де потрапив у полон. Його відправили в Царгород і там стратили. Легенда пов’язує особу Д. Вишневецького з пісенним Байдою, якого турки скинули з вежі. Три дні висів він, зачеплений ребром за гак, не прохаючи про помилування, а глузуючи з ворогів. Турки не витримали глузувань і застрелили Вишневецького-Байду.

Загибель Д. Вишневецького не спричинила розпаду козацької організації. Більше того, після Люблінської унії кількість козаків значно збільшилась, насамперед за рахунок селян і міщан.

Запорозька козацька республіка

Оскільки Запорозька Січ виникла на далекій окраїні держави, де не було адміністрації, то козаки могли організувати своє життя так, як вважали за потрібне. Ідеалами їхнього життя були: свобода, рівність і братерство. Демократичні засади запорозької організації сягають своїми коренями принципів співжиття ватаг уходників, бойового братерства воїнів та одвічної мрії людини про свободу, справедливість, майнову й правову рівність у суспільстві. Тому Запорозька Січ від самого початку свого утворення була військово-політичною організацією республіканського типу - з виборністю керівників, з рівним правом усіх козаків на участь у цих виборах, з неможливістю поневолення козака будь-ким.

Вищим органом влади на Січі була загальна (Генеральна) рада, яка вирішувала всі найважливіші питання зовнішнього та внутрішнього життя: про мир і війну, про відносини з іншими державами, про розподіл землі, про покарання винних у злочинах тощо. Рада обов’язково скликалася тричі на рік, а також коли виникала нагальна потреба; причому зажадати скликання ради міг будь-який козак, аби лише його підтримала більшість січовиків. На раді могли бути присутні всі козаки. Усі мали рівне право голосу. Голосували вигуками й підкиданням шапок угору. Звичайно, траплялися на радах і суперечки та навіть бійки між рядовими козаками («сіромою», «голотою») і заможними («дуками»).

Рада обирала адміністрацію - січову старшину. Вищою посадовою особою на Січі був кошовий отаман. Доки він обіймав цю посаду, доти мав необмежену владу. Проте загальна рада завжди могла скинути його з посади. На раді обирали також суддю, писаря, осавула, довбиша, пушкаря та ін. На Січі існував і певний ритуал обрання та вступу на посаду новообраних. Курінні отамани та курінна старшина обиралися козаками кожного куреня.

Символами влади козацької старшини були клейноди (від нім. kleinot - коштовність), надані козацтву королем Стефаном Баторієм у 1578 р. До них належали: корогва, булава, бунчук, пірнач, печатка, литаври, каламар. Під час військових походів козаків вони перебували при війську, а в мирний час зберігалися у військовій скарбниці.

Січ-фортеця

Свою столицю запорозькі козаки розташовували на річкових островах, утворених руслами Дніпра та його приток, уникаючи таким чином раптових нападів ворога. Це була велика й могутня фортеця. Земляні вали й дерев’яний частокіл зовні оточував глибокий рів з водою. До системи укріплень входили високі вежі з бійницями для гармат, мушкетів та рушниць. Посередині фортеці був великий майдан, а в його центрі - церква Святої Покрови, неподалік, з одного боку, криниця, а з другого - стовп, біля якого карали винних.

Козацька рада на Січі

На січовій площі півколами розташовувалися курені - довгі прямокутні будівлі, покриті очеретом, а також будинки старшини, канцелярія, пушкарня, склади, арсенал. Куренів було 38, і кожен з них мав свою назву залежно від місцевості, з якої походили записані до нього козаки: Корсунський, Переяславський, Канівський, Полтавський та ін. Щорічно на січовій раді для кожного куреня визначалося місце полювання та рибальства. Курінь очолював виборний отаман.

За фортечними укріпленнями біля річкового порту знаходився «грецький дім», у якому жили іноземні посли та купці. А навколо фортеці було передмістя, де жили козаки-ремісники: слюсарі, котлярі, зброярі, римарі, шевці, кравці та ін.

Робота в групах: Уявіть себе козаками та поміркуйте, як має виглядати місцевість для облаштування Коша Запорозького.

Січова скарбниця

Багато великих і малих островів утворив Дніпро на ділянці від впадіння в нього р. Томаківки й р. Базавлук. Тут ширина його з рукавами й протоками становила 7 км. Болотисті острови були вкриті хащами й очеретом. Ці острови, схованки та укріплення називалися військовою скарбницею. Тут стояла козацька флотилія, тут знаходилася військова казна (скарб), січові гармати, козацькі клейноди.

Характеристика запорозького козака

Ритуал прийняття новоприбулих до січового товариства був доволі простим. У новачка серйозно запитували, чи вірує він у Бога, і жартома - чи п’є горілку. Потім записували до певного куреня, переважно до того, де більшість становили його земляки. Зрозуміло, що цього було недостатньо, щоб наступного дня такого чоловіка взяти в похід або довірити відповідальне завдання. Для цього він мав пройти військову підготовку на Січі. Відповідно до особливостей його зовнішності, мови, поведінки, обставин появи на Січі тощо він отримував прізвисько, яким у подальшому й іменувався. Звідси такі дивні прізвища, котрі ще й досі мають козацькі нащадки: Перебийніс, Загубиколесо, Загубигорілка, Обійдихата, Товчигречка, Панібудьласка тощо.

Робота в групах: Уявіть, що ви прибули на Запорозьку Січ. До якого куреня вас прийняли б і яке прізвисько вам дали б?

Риси характеру запорожця

Вітчизняні й іноземні історичні джерела описують позитивні й негативні риси запорозького козака. Серед позитивних:

щирість, щедрість, безкорисливість, повага до заслужених воїнів, поміркованість, винахідливість, гостинність, чесність, військова доблесть і спритність, мужність, хоробрість, байдужість до смерті, жартівливість, мрійництво, любов до музики й пісні, побратимство. Водночас козаки любили похвалитися подвигами, зброєю, одягом, їм були притаманні легковажність, безпечність, схильність до лінощів і гультяйства в час, вільний від походу чи виконання службових обов’язків. Проте військовий обов’язок був для них понад усе.

Необхідність тримати запорозьке військо у високій бойовій готовності, постійна небезпека були причинами того, що під загрозою смертної кари заборонялося приводити на Січ жінок. Козаки, як правило, одружувалися в досить поважному віці, їхні сім’ї жили в козацьких слободах або в різних регіонах України, займалися господарством, виховували дітей, щоб згодом хтось із них пішов на Січ.

У походах і боях козаки дотримувалися суворої дисципліни, за найменше порушення якої вони підлягали страті. У мирний час покарання за крадіжки, дезертирство, неповагу до січової старшини тощо визначалося судом залежно від провини. Злочини траплялися тому, що на Січ приходили різні люди, але поганих людей козаки розпізнавали досить швидко. Вищим був суд кошового отамана. На Січі діяло звичаєве (неписане) право, перед яким усі були рівні.

Віра і церква Запорожці були глибоко віруючими людьми.

Усі важливі справи козаки починали після молитви. Вони носили на мотузочках натільний хрестик із зображенням Покрови Пресвятої Богородиці, архістратига Михаїла, Миколи-Чудотворця. На січовому майдані стояла Покровська церква. Храми були також у козацьких слободах. Використовувалися й похідні церкви. Мали запорожці й свої монастирі: Самарський

Козацькі порохівниці та натруски. XVII ст.

Ікона Покрови Богородиці із зображенням Б. Хмельницького. XVII ст.

Пустинно-Миколаївський, Нехворощанський. У монастирях вони лікували рани, самотні козаки знаходили тут притулок на схилі літ. Козаки матеріально підтримували церкву. Повернувшись із походу з трофеями, значну частку віддавали на церкву. Вони шанували січових священиків, ходили на прощу до Києва, дотримувалися релігійних свят і постів. Серед духовних осіб було багато колишніх козаків.

Православна віра згуртовувала різних за національністю запорожців. Крім українців, котрих на Січі була переважна більшість, тут були білоруси, росіяни, литовці, поляки, євреї, греки та інші. Проте кожен, хто хотів бути козаком, повинен був прийняти православну віру. Захист православної віри був одним із козацьких бойових гасел.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Яку роль на Січі відігравала православна віра і церква?

2. Покажіть на карті райони розселення козаків.

3. Які риси в організації влади й управління на Січі уподібнюють її до держави?

4. Як ви думаєте, чи кожен козак мав можливість узяти участь у морських походах?

1. Як міг виникнути єдиний центр управління Запорозької Січі?

2. Чому козаки велику роль надавали святу Покрови Божої Матері?

Ключові поняття: Великий Луг, клейноди, курінь, козацька старшина, кошовий отаман, Січова рада, республіка.

ДОКУМЕНТ

На підставі документа складіть розповідь про те, як козаки готувалися до морського походу.

З «Опису України» 1651 р. Г. Л. де Боплана

Коли вони вирішують йти війною на татар, ...то вибирають осінню пору. Для цього відправляють на Запорожжя усе, що необхідно для походу чи експедиції, для будівництва човнів, і взагалі усе, що, на їх думку, буде потрібним. Потім 5-6 тис. відчайдушних, добре озброєних козаків вирушає на Запорожжя будувати човни. До будівництва одного човна приступає 60 чоловік, закінчуючи його через два тижні, оскільки вони, як я вже казав, майстри на всі руки. Таким чином, за два-три тижні у них готові 80 або 100 човнів такої форми, яку я описав. У кожен човен сідає від 50 до 70 чоловік, кожен з яких має дві рушниці і шаблю; на човні є також 4-6 фальконетів і запас харчів, щоб вистачило на всіх. Одягнені козаки в сорочку і шаровари, мають ще одні змінні, благеньку свиту і шапку, 6 ліврів пороху, достатню кількість свинцю, запас ядер для фальконетів; у кожного є годинник. Так ось виглядає летючий козацький табір на Чорному морі, який безстрашно нападає на найзначніші міста Анатолії.

Гійом Левассер де Боплан. Опис України. - К., 1990. - С. 71-72.

Слово «канікули» походить від латинської назви сузір’я Пса (Сапів). Сонце в цьому сузір’ї перебувало з 22 липня до 23 серпня; тоді в Римі була спека, і сенат припиняв свої засідання. Згодом і в навчальних закладах стали робити перерву в заняттях учнів та студентів.