Підручник з Історії України 8 клас "Швидько 2016" - Нова програма

§31. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

1. У якому становищі перебувала православна церква напередодні великого повстання середини XVII ст.?

2. Що перешкоджало розвитку української культури в першій половині XVII ст.?

Церковне життя

Національно-визвольна війна середини XVII ст. одним із своїх наслідків мала зміну становища православної церкви. Питання про її права було одним із основних у договорах, які підписував Б. Хмельницький та його наступники (Зборівський 1649 р., Білоцерківський 1651 р., україно-московський 1654 р., Гадяцький 1658 р.). Київський митрополит і вище православне духовенство брало участь у переговорах та генеральних радах тощо.

Митрополит (вища духовна особа в Україні) Сильвестр Косів не присягав царю після Переяславської ради в січні 1654 р. Козацька влада не втручалася в церковні справи, хіба що гетьман відгукувався на прохання про надання земельних володінь. Православна церква внаслідок визвольної війни не тільки не втратила, а навіть розширила своє землеволодіння. Крім того, митрополит побоювався, що Київську митрополію буде підпорядковано Московському патріарху.

Руїна відобразилася й на становищі православної церкви. Коли наступник С. Косіва Діонисій залишився на Правобережжі, російський князь Трубецькой призначив «місцеблюстителем» на Лівобережжі чернігівського єпископа Лазаря Барановича, людину дуже освічену і гідну, але ж призначення не було канонічним. Ще під час війни московська влада і патріархія стали втручатися у справи Київської митрополії, що порушувало право юрисдикції константинопольського патріарха. Та й гетьмани сприяли порушенню церковних канонів. І. Самойлович просив російських царів Івана і Петра дозволити обрати архімандрита Києво-Печерської лаври, хоч надання дозволу входило до компетенції константинопольського патріарха. У 1684 р. московський уряд звернувся до нього з проханням, щоб митрополит приймав висвячення у Москві. Не чекаючи відповіді патріарха, гетьману було наказано організувати вибори митрополита і відправити його до Москви на обряд висвячення.

8 липня 1685 р. Собор у Києві обрав на митрополита луцького єпископа Гедеона (князя Святополка-Четвертинського). Восени того ж року митрополит поїхав до Москви, де й був висвячений у цьому сані. Наступного року (1686) на це було отримано згоду константинопольського патріарха. На таке рішення вплинули не тільки щедрі подарунки з Москви, а й тиск турецького великого візира, котрий не хотів ускладнювати відносини з Московською державою.

Далеко не все духовенство було задоволене новим підпорядкуванням української православної церкви. Так, Львівська, Перемиська і Луцька єпархії невдовзі не тільки відокремилися від Київської митрополії, а й відійшли від православ’я. На початок XVIII ст. київський митрополит залишився єдиним єпископом митрополії, тому було відновлено Переяславську єпархію. А перший пункт Конституції П. Орлика 1710 р. ставив питання про повернення Київської митрополії під юрисдикцію константинопольського патріарха.

Що стосується становища православної церкви на Правобережній Україні, незважаючи на зобов’язання за різними договорами, вони постійно порушувалися.

Важливою подією в історії греко-католицької церкви у другій половині XVII ст. було приєднання до неї Львівського православного єпископа Йосифа Шумлянського (1677).

Освіта

Попри війни і руйнацію, високий рівень культурно-освітнього життя в Україні засвідчили іноземці, що з різною метою тут побували. У шкільній освіті провідну роль відігравали братські школи, а на Гетьманщині - школи при церквах і монастирях. У них дітей вчили читати, писати, рахувати і співати. Учителями в школах були так звані бакаляри, або дидаскали, якими були освіченіші дяки. Грамоту діти отримували також у місцевих адміністративних установах та ремісничих цехах.

Центром освіти і науки, осередком суспільного і культурного життя в Україні залишалася Києво-Могилянська колегія, котра за системою навчального процесу та рівнем підготовки студентів не поступалася університетам країн Центральної Європи.

«Синопсис» Інокентія Гізеля

Навчання в колегії тривало 12 років. Тут навчалися діти козацької старшини, духовенства, заможних козаків і міщан, іноді навіть і селян. Отже, це був демократичний навчальний заклад. Тут працювали видатні вчені, такі як Є. Славинецький, С. Полоцький, С. Яворський, Ф. Прокопович, Д. Туптало, І. Гізель, І. Галятовський, Л. Баранович та ін.

У стінах колегії у 1674 р. було створено перший підручник з історії під назвою «Синопсис» (1674). Ймовірно, автором «Синопсису» був Інокентій Гізель. Тут навчалися автори козацьких літописів (Р. Ракушка-Романовський, С. Величко, Г. Грабянка) та багато інших культурних діячів.

Важливим показником високого рівня української культури загалом було її поширення і сприйняття в тогочасній Росії. До Москви стали переводити з України вищих церковних ієрархів, учених, письменників, ченців, педагогів, у тому числі і названих викладачів колегії. Саме у зв’язку із цим в Московській державі з’явилися церкви в стилі українського бароко, розписи, зроблені українськими майстрами, набули поширення українські книжки релігійного змісту та підручники з різних галузей знань. Забирали до Москви також шевців, кравців, садівників, городників, друкарів, граверів, художників, архітекторів.

У другій половині XVII ст. (як і в наступний період) дуже помітним був вплив української культури на російське населення. Вихованці Києво-Могилянської колегії стали відомими вченими - носіями освіти в Сербії, Молдові. Як і раніше, незважаючи на несприятливі умови, українські юнаки, переважно діти козацької старшини (хоч і не тільки), отримували вищу освіту і в європейських університетах.

Друкарство

Освіта в Україні була тісно позв’язана з книгодрукуванням. У другій половині XVII ст. найбільшою була друкарня Києво-Печерської лаври, яка за цей період випустила в світ 117 видань. Книги цієї друкарні мають чіткий шрифт, розкішне оформлення, у тому числі гравюрами і орнаментом.

У 1675 р. виникла друкарня у Новгороді-Сіверському, згодом її перенесли до Чернігова.

Спасо-Преображенський монастир у Новгороді-Сіверському, де було засновано друкарню

Література

Значного розвитку досягла література. Її творцями перш за все були викладачі та вихованці Києво-Могилянської колегії. Героїка Національно-визвольної війни українського народу була джерелом натхнення і підказувала авторам сюжети їхніх творів. І. Галятовський, І. Гізель,Л. Баранович, Д. Туптало, А. Радивиловський та інші продовжили традиції написання творів на суспільно-політичні теми.

Ректору Києво-Могилянської колегії Іоаникію Галятовському належали численні проповіді, зібрані в книзі «Ключ разумения». Чернігівський архієпископ Лазар Баранович був автором збірників «Меч духовный» і «Трубы словес проповедных». Він відомий і як автор світських віршів.

Дмитро Туптало (у 1702 р. він став митрополитом у Ростові) написав збірник оповідань про чуда ікони Богородиці чернігівського Троїце-Іллінського монастиря «Руно орошенное». Цей збірник був виданий у 1680 р. в друкарні цього монастиря. За життя автора (він помер у 1709 р.) збірник перевидавався шість разів у Києві і Чернігові.

Історико-літературний твір Іннокентія Гізеля (українізованого німця, який був у 1645-1656 рр. ректором Києво-Могилянської колегії, а потім архімандритом Києво-Печерської лаври) «Мир

Євангеліє. Оправа. 1707 р.

с богом человеку» дає багатий матеріал для характеристики українського суспільства того часу.

У цей період з’являється жанр побутово-історичних віршів, авторами яких були студенти, що мандрували містами і містечками України, шукаючи собі заробітку. Ідейним спрямуванням таких віршів та стилем вони наближалися до народно-поетичної творчості.

Віршована література цього періоду головним чином присвячена історичним темам. Автори поетичних творів часто використовували живу народну мову, що сприяло розвитку літературної української мови.

Популярною була публіцистична тематика, любовна і духовна лірика. У цей період було багато анонімних поетів.

Найпомітнішим представником барокового віршування другої половини XVII ст. був Іван Величковський, людина широкої ерудиції, знавець античної і ренесансної літератури Західної Європи. Він працював у Чернігівській друкарні Л. Барановича, потім жив у Полтаві.

На цей період припадає і творчість Климентія Зіновіїва. Рукопис його віршів було знайдено лише в середині ХІХ ст. Іван Франко зарахував його збірку «Вірші. Приповісті посполиті» до найкращих надбань українського письменства.

Драма

Значного розвитку набула і драматична література. Це перш за все шкільна драма. Авторами шкільних драм були викладачі Києво-Могилянської колегії, які викладали піїтику, а авторами-виконавцями виступали студенти. Найцікавішими частинами шкільної драми були інтермедії. Власне, це була основа для виникнення української побутової комедії.

Розвивався і вертеп, де замість акторів грали ляльки, а розмову вела схована за ним людина. Вистави вертепного театру відбувалися не тільки на ярмарках і міських площах, а навіть у селянських і міщанських хатах. Персонажами вертепу були найчастіше дяк, шинкарка, запорожець, дід і баба, одягнені в народні костюми. Персонажі розмовляли барвистою народною мовою. Сатиричні й комічні інтермедії показували життя народних мас, тому в їхньому середовищі були дуже популярними.

Архітектура

Друга половина XVII ст. в архітектурі України - це час розквіту оригінального стилю, який отримав назву козацького бароко. Архітектурні споруди цього часу, їхні фронтони, портали, брами тощо мають розкішні декоративні форми. Стиль бароко, який прийшов до нас з Італії на початку століття, набув тут своєрідного національного колориту і мистецьких форм. Розквіт стилю бароко спостерігається в культовій архітектурі. Фундаторами церков були гетьмани, козацька старшина, вище духовенство та багаті міщани. Маючи релігійні почуття і бажаючи увічнити своє ім’я, вони надавали кошти на спорудження храмів, оздоблення їх багатоярусними іконостасами і настінними розписами, дарували їм церковні книги в унікальних оправах, церковні ризи, золотий і срібний ритуальний посуд.

Церква Всіх Святих Києво-Печерської лаври. 1690 р.

Покровський собор у Харкові. 1689 р.

Серед гетьманів найбільше опікувалися будівництвом храмів І. Самойлович (виходець із сім’ї священика) та І. Мазепа. Тільки коштом І. Мазепи в Києві збудовано чи відновлено шість великих споруд, а всього - два десятки. Серед значних - Богоявленська церква на Подолі, Миколаївський собор на Печерську, церква Всіх Святих Києво-Печерської лаври. Церкву Всіх Святих мистецтвознавці називають «перлиною поміж усіми п’ятибанними церквами українського бароко». Саме за підтримки І. Мазепи проявилася самостійна творчість українських архітекторів у стилі козацького бароко, яке ще називають «мазепинським бароко». Серед майстрів-будівничих кам’яних храмів були И. Старцев, І. Баптист, М. Томашівський.

Для церковного будівництва цього періоду характерні кам’яні і дерев’яні церкви трьох типів: тридільні, п’ятидільні хрещаті і дев’ятидільні. Найвідомішими пам’ятками першого типу є Покровський собор у Харкові, дві церкви Києво-Печерської лаври, храми в Сумах і Богодухові. П’ятидільні збереглися тільки в Києві і Чернігові. Дев’ятидільні - Троїцька церква Густинського монастиря, Вознесенський собор у Переяславі - Хмельницькому та храми в інших містах Гетьманщини. За часів І. Мазепи особливо інтенсивно велося світське будівництво - у Києві, Чернігові, Переяславі, Батурині та інших містах.

На правобережних та західноукраїнських землях спостерігається певний занепад монументального будівництва. У другій половині XVII ст. набуває популярності дерев’яна архітектура, прикладом якої є церква Св. Параскеви у Крехові.

Живопис

Арабський мандрівник Павло Алеппський, який побував в Україні у 1654 р., під враженням розпису церкви Антонія і Феодосія Києво-Печерської лаври та її іконостаса, записав у своєму щоденнику, що, подорожуючи різними країнами, він ніде не бачив таких шедеврів живопису, як у Києві.

Значний внесок у розвиток українського живопису цього періоду зробили видатні майстри Іов Кондзелевич з Волині та Іван Руткович із Жовкви.

Набуває розвитку в цей період і портретний живопис. На портретах зображено козацьку старшину, а на творах цього жанру в західноукраїнських землях - переважно багатих міщан-меценатів.

Архангел Михаїл з Богородчанського іконостаса. Іов Кондзелевич

Архангел Гавриїл. 1697-1699 рр. Іван Руткович

Народний живопис використовувався для внутрішнього оздоблення будинків. Найпопулярнішим сюжетом був козак Мамай. Поширеним видом народного мистецтва була різьба по дереву або кістці. Різьбою і складним художнім орнаментом оздоблювали будинки та речі домашнього вжитку.

Одним із поширених видів мистецтва було художнє оформлення книг гравюрами, вирізьбленими на дереві або міді. У тематику гравюр проникають світські мотиви, розвивається портретний і побутовий жанри, сюжети беруться з натури, зокрема зображення будинків або храмів. Серед відомих майстрів гравюри були Д. Синкевич, М. Зубрицький, І. Мигура, брати Тарасевичі, І. Щирський. Згодом Л. Тарасевича та І. Щирського було викликано для роботи в Москву.

Високого рівня майстерності досягло гаптування та вишивка, розпис орнаментом посуду та будинків, виготовлення килимів.

Робота в групах: Уявіть себе представником козацької старшини, міщанином або селянином. Які твори живопису були б невід’ємним атрибутом вашої оселі?

Музичне мистецтво

Національно-визвольна війна середини XVII ст., звитяга борців за Українську козацьку державу надихали творців історичних пісень і народних дум. Бандурист повсюди в Україні був улюбленцем народу.

Набуває розвитку партесний спів, у якому проявляється бароковий музичний стиль. У партесних творах композитори використовували велику кількість хорових голосів і українські народно-пісенні інтонації. Цей тип церковного співу перш за все був дуже поширений у великих культурних центрах України, таких як Київ, Львів, Луцьк, Чернігів.

Класиком української партесної музики і теоретиком музичного мистецтва був Микола Дилецький. Цьому киянину, який здобув вищу освіту у Вільні і Варшаві, належить перший підручник з теорії музики «Граматика музикальна». Це був не лише посібник для виконавців і творців партесної музики на східнослов’янських землях, але й цінний внесок у музично-теоретичну думку Європи.

Саме в цей період починається художня обробка української народної пісні. Перші зразки її трапляються в музиці інтермедій вертепів. Тоді були музично оброблені народні пісні «Ой під вишнею, під черешнею», «Та нема гірш нікому». Художня обробка для хору і оркестру народної пісні «На бережку у ставка» невідомого автора була використана в ХІХ ст. російським композитором М. Мусоргським в опері «Сорочинський ярмарок». Протягом століття - із середини XVII по середину XVIII - українська музика домінувала в Москві, доки її не витіснила італійська.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Чому стало можливим підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату?

2. Назвіть особливості розвитку Києво-Могилянської колегії цього часу.

3. Які нові літературні жанри виникли у другій половині XVII ст.?

4. Що нового з'являється в церковній архітектурі?

5. Як пов'язані між собою гетьмани і споруди, зображені на аверсі і реверсі сучасних купюр 5 та 10 гривень?

1. Чому, на вашу думку, багато літературних творів того часу мали анонімних авторів?

2. Чому особливу популярність мали в Росії випускники Києво-Могилянської колегії?

Ключові поняття: «Синопсис», козацьке бароко, партесний спів, «Граматика музикальна», портретний живопис, меценати.

ДОКУМЕНТ

Як поет оцінює труд хлібороба?

Вірш Климентія Зіновіїва

О РАТАЯХ: АБО ТЕЖ О ПАШУЩЬІХ ХЛІБ ЛЮДЯХ

Над всі ремесла потрєбнійшоє надобно

пахарство: жє тоє всєму світу выгодно.

Бо хоч бы хто срібро и злото могл робити:

а нє міючи хліба злота нє вкусити.

Мовлєнна тая рєч жє хліб срдцє укрєпит:

єсли хлібом животы члк покріпит.

І бєз хліба нє мощно всяким пробувати:

бо бєз нєго з голоду могут умирати

і нє тылко убогии хліба потрєбуєт:

алє и богатому оныи нє попсуєт...

/Климентій Зиновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. - К.: Наукова думка, 1971. - С. 131.

Слово «музика» прийшло до нас ще у ХІІ ст. У греків слово «мусіке» означало «музика», «гармонія», «поезія», «освіта». Але в

нас із самого початку воно означало «мистецтво гри на музичних інструментах». Спочатку наголос був на другому складі, а потім під впливом італійської та німецької вимови цього слова наголос перемістився на перший склад слова.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО РОЗДІЛУ «УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ 50-х років ХVІІ - НА ПОЧАТКУ ХVІІІ ст.»

1. Який гетьман перший поїхав із великим посольством до Москви?

А І. Виговський

Б Ю. Хмельницький

В І. Брюховецький

Г П. Дорошенко

2. Внутрішня та зовнішня політика гетьмана І. Виговського сприяла

А переходу Слобідської України під владу гетьмана

Б об’єднанню Правобережної і Лівобережної Гетьманщини

В розгортанню боротьби козацької старшини за гетьманську булаву

Г втраті Запорозькою Січчю автономних прав і привілеїв

3. Які воєводства мали увійти до складу Руського князівства за Гадяцьким договором 1658 р.?

А Чернігівське, Брацлавське, Руське

Б Київське, Волинське, Брацлавське

В Волинське, Подільське, Брацлавське

Г Київське, Чернігівське, Брацлавське

4. Між якими державами було підписано Бучацький мирний договір 1672 р.?

А Московією та Османською імперією

Б Польщею та Османською імперією

В Московією та Польщею

Г Молдовою та Польщею

5. Оборону якого міста описано в уривку з історичного джерела?

«Понад місяць тривала облога, місто запекло боронилося, ніби знало, доки стоятиме велична столиця гетьмана Богдана, доти й житиме віра в те, що минуться незгоди»?

А Глухова

Б Чигирина

В Батурина

Г Гадяча

6. Яку назву отримали договірні статті, укладені І. Мазепою із царським урядом?

А Глухівські

Б Переяславські

В Конотопські

Г Коломацькі

7. Козацьке повстання 1702-1704 рр. під проводом С. Палія було спричинене

А поділом Речі Посполитої між Швецією та Росією

Б зруйнуванням російськими військами Чортомлицької Січі

В ліквідацією польським сеймом козацького устрою на Правобережній Україні

Г походом гетьмана П. Орлика на Правобережну Україну

8. Що з перерахованого було здійснено за сприяння гетьмана І. Мазепи?

А Заснування співацької школи у Глухові

Б Реставрація Софійського та Успенського соборів у Києві

В Заснування Чернігівського, Харківського та Переяславського колегіумів

Г Створення Пересопницького євангелія

9. Установіть послідовність подій 50—80-х рр. XVII ст.

А Чигиринські походи турецько-татарського війська

Б ухвалення Гадяцького договору

В проголошення П. Дорошенка гетьманом усієї України

Г укладення Бахчисарайського мирного договору

10. Про кого з історичних діячів доби Руїни йдеться в уривку з історичного джерела?

«Страшний був орді, бо був досвідченим у воєнних виправах і відважним кавалером. Татари цілком серйозно вважали його шайтаном і навіть своїх дітей, коли вони плакали і їх не могли заспокоїти, лякали. Він не любив марнувати час або упадати коло жіноцтва, постійно бився з татарами, проти яких мав природну й невблаганну ненависть. На обличчі він мав природний знак, ніби шмат пурпуру».

11. Кому з гетьманів належать слова, наведені в джерелі?

«Коли Божою волею був я примушений взяти цей печальний уряд і держав його близько десяти років, ні в чому іншому був мій намір, а тільки в тому, щоб помножити вольності Запорозького Війська та вберегти безпеку й цілість Отчизни... Тому не тільки з християнами, але й з бусурманськими народами намагався поводитися прихильно та згідно, щоб Україну бачити в бажаному мирі».

12. Що було характерним для періоду Руїни другої половини XVII ст.? Відповідь обґрунтуйте.