Підручник з Історії України 8 клас "Швидько 2016" - Нова програма

Розділ 2

Українські землі наприкінці XVI - у першій половині XVII ст.

§10. БЕРЕСТЕЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1596 р.

1. Чи існували після розколу християнської церкви спроби її об’єднання (до XVI ст.)?

2. Як захоплення Константинополя турками-сельджуками у 1453 р. вплинуло на становище православної церкви на східнослов’янських землях?

Ідеологічна боротьба навколо питання про церковну унію

Культурна й благодійна діяльність братств не змогла вирішити питання реформи православної церкви. Тому в прихильників магната Острозького зародилася ідея укласти унію православної та католицької церков, але зі збереженням грецького обряду й прав Київської митрополії. У 1583 р. Острозький розпочав переговори з папським легатом (послом) Антоніо Поссевіно. Однодумцем К.-В. Острозького був берестейський каштелян Іпатій Потій, котрий написав низку полемічних творів, у яких обґрунтовував необхідність унії. За унію виступав і талановитий проповідник - єзуїт, доктор філософії Петро Скарга. З 80-х років XVI ст. між католиками й православними, прихильниками й противниками унії в середовищі духовенства розпочалася ідейна боротьба. Нині відомо понад 150 творів так званої полемічної літератури представників різних таборів.

Прихильники унії мали підтримку короля, адже унія тісніше пов’язала б українські та білоруські землі з Польщею.

Поштовхом до інтенсивних переговорів щодо укладання унії стала подія за межами України. У 1589 р. виникло патріаршество в Москві. Тоді ж константинопольський патріарх Єремія замість О. Дівочки призначив київським митрополитом Михайла Рогозу.

Традиційна православна церква переживала серйозні зрушення, що відбувалися в умовах ідеологічного наступу на неї католицизму та протестантизму, а також проникнення ідей гуманізму, зокрема через навчання обдарованих українських та білоруських юнаків у західноєвропейських університетах.

Таємні переговори

Представники вищого православного духовенства на чолі з митрополитом Михайлом Рогозою активізували переговори щодо об’єднання церков. У 1590 р. львівський православний єпископ Гедеон Балабан, намагаючись протистояти втручанню Успенського православного братства в церковні справи, на таємній нараді кількох єпископів порушив питання про унію.

Єпископи вважали, що папська влада над православною церквою зможе навести порядок і дисципліну в церкві, підвищить авторитет православного духовенства серед простих мирян. Єпископи сподівалися, що після унії православні будуть зрівняні в правах з католиками: ремісники і торговці в містах не будуть зазнавати дискримінації, українська шляхта та міська верхівка зможуть обіймати різні уряди (посади), а вище православне духовенство буде представлене в сеймі.

Проте питання про унію не могло бути вирішене швидко. Кілька років прихильники унії витратили на різні таємні зустрічі і переговори з урядовцями, католицькими єпископами та папським посланцем.

На зборі єпископів у Сокалі (1594) майже всі вони підписали декларацію про згоду на унію. Діставши згоду короля на гарантії непорушності православних храмів і єпархій, літургій, обрядів та звичаїв, єпископи І. Потій та К. Терлецький восени 1595 р. поїхали до Риму для перемовин з Папою Климентієм VII. Папа затвердив подані ними 33 пункти «Статей унії».

Ще не прийнята унія викликала суперечності в середовищі вищого духовенства. Проти неї виступили навіть деякі з єпископів, котрі раніше підписали декларацію. У відкритому листі, розповсюдженому по Україні, К.-В. Острозький оголосив єпископів-змовників «вовками в овечій шкурі», оскільки вони, за його словами, зрадили свою віру, і закликав православних людей виступати з протестами проти їхніх дій.

На заклик К.-В. Острозького православна шляхта й духовенство збиралися в містах і містечках і засуджували унію. Князь погрожував навіть наміром підняти збройне повстання противників унії. Під цим тиском деякі ініціатори і впливові прихильники унії відмовилися від своїх попередніх поглядів на неї.

Костел Святої Марії в м. Сокалі

Церковний собор

У жовтні 1596 р. у м. Бересті в палаці князя Острозького зібрався церковний собор, на який прибуло православне духовенство різних санів з України і Білорусі, виборні делегати від православної шляхти, прості миряни. Це зібрання висловилося проти укладення унії. Водночас до Берестя для юридичного оформлення унії прибули і її прихильники, яких було значно менше: митрополит і п’ять православних єпископів, кілька представників вищого католицького духовенства та деякі королівські урядники. Їх підтримав і король Сигізмунд III. Противникам унії не вдалося переконати її прихильників, які публічно оголосили про укладення унії.

Що стосується народних мас, які були далекими від політики й нічого не знали про стан патріархії, то вони взагалі сприйняли унію негативно. Українська церква розпалася на два табори - православних та греко-католиків (уніатів). Між ними розпочалася ідейна боротьба.

Робота в групах: Ви прихильник або противник Берестейської унії. Які ви використаєте аргументи на свою користь?

Якоб Трошель. Король Сигізмунд ІІІ Ваза в іспанському костюмі. 1610 р.

 

Іпатій Потій. XVII ст.

Полемічна література про наслідки унії

Єзуїт П. Скарга незабаром надрукував твір «Оборона Берестейської унії», у якому доводив, що миряни як люди світські не мали права голосу на соборі. У відповідь з’явилася велика праця «Апокрисис» Христофора Філалета (псевдонім), у якій обґрунтовувалася законність рішення Берестейського православного собору. Письменник-полеміст Герасим Смотрицький у творі «Ключ Царства Небесного...» також рішуче виступив проти унії. Ця полеміка продовжувалася і в наступному столітті.

Наприкінці XVI ст. набуває розвитку полемічна література, спрямована проти полонізації українського народу, насадження католицизму та унії. Полеміку почали єзуїти Бенедикт Гербест і Петро Скарга, які доводили необхідність унії. З письменників, котрі взяли участь у релігійній полеміці, найпомітнішими були Мелетій Смотрицький та Іван Вишенський.

Мелетій Смотрицький 1610 р. написав польською мовою твір «Тренос» («Плач»). У формі плачу-голосіння православної церкви у творі зображено її занепад: «Горе мені бідній, горе нещасливій, пограбованій, позбавленій усіх моїх маєтків, обдертій із шат моїх на прилюдну ганьбу мого тіла й обтяженій невиносимими тягами! Руки мої в оковах, ярмо на шиї, пута на ногах, ланцюг на крижах, над головою вогонь невгасимий; з усіх боків крики, страх, переслідування!..» Книга мала великий вплив на православних і викликала полемічну відповідь єзуїта П. Скарги. Пізніше М. Смотрицький був єпископом у Полоцьку. Перебуваючи в Римі, він прийняв унію і написав на її захист «Апологію», чим спричинив нову хвилю полемічних творів на захист православ’я.

Найвідданішим православ’ю полемістом цієї доби був Іван Вишенський. Він народився і жив у місті Судова Вишня в Галичині, де й здобув початкову домашню освіту. Тоді ж познайомився з представниками латинсько-польських освічених кіл, був близький і до протестантів (социніан). Він висунув ідею створення церкви без її владних структур. Після зіткнення з єзуїтами зблизився із львівськими братчиками.

Певний час був пов’язаний з острозькими вченими, літераторами, полемістами. Потім доля завела його на Афон (Греція) - тоді оплот православної віри.

З Афонського монастиря, де він прожив схимником майже 40 років, І. Вишенський відправив в Україну близько двадцяти «посланій» - князеві К.-В. Острозькому, братствам, єпископам, узагалі українцям. Він докоряв єпископам за непорядки в православній церкві, картав духовних і світських панів за знущання над простим людом: «А бідні піддані день і ніч на вас працюють і горюють. А ви, виссавши їх кров і зусилля, повні мішки грошей напихаєте». Його послання поширювалися в Україні в рукописах, вони пробуджували сумління людей, змушуючи їх замислитися над вадами церковного і світського життя.

Архієпископ Мелетій Смотрицький

На оборону православ’я виступили й інші полемісти: Стефан Зизаній, Христофор Філалет, Захарія Копистенський, Василь Суразький, Юрій Рогатинець, Клірик Острозький. Серед авторів творів віршованої літератури були Памво Беринда, Касіян Сакович, Павло Русин із Кросна.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Чому в XVI ст. православна церква ідейно й організаційно поступалася католицькій церкві?

2. Як вплинуло створення московського патріархату на розв'язання питання про церковну унію в Україні?

3. Визначте політичні наслідки підписання церковної унії.

4. Чому деякі оборонці православ'я згодом пристали до унії?

5. Дізнайтеся, чим сьогодні знаменита гора Афон у Греції.

1. Чи досягнуто було мети відновлення єдності католицької і православної церков після Берестейського собору?

2. Як, на вашу думку, поставилися до Берестейської унії протестанти?

Ключові поняття та постаті: полемічна література, Берестейська унія, греко-католик (уніат), московська патріархія, П. Скарга.

ДОКУМЕНТ

Визначте, про що йдеться в наведеному уривку з твору полеміста.

З полемічного твору «Ключ Царства Небесного...» (1597) Герасима Смотрицького

Учителі костьолу римського... звертаються до вас, народи руські, різними методами, засобами, підносячи честь, святобливість, багатство і над всіма під небом зверхність своїх католиків римських і від них встановлені закони і віри також, а ваших патріархів грецьких, і від них державну віру й закон, із вами спільно, недовірством, глупством, відступництвом змішавши, перед очима вашими явно топчуть ногами й закликають вас до єдності.

Українська література ХІVVІ ст. - К., 1988. - С. 215.

Визначте, про що йдеться в наведеному уривку з твору М. Смотрицького.

Мелетій Смотрицький. Тренос, тобто плач... (1610 р.)

...Приступіть до мене, усі живі, всі народи, усі жителі землі! Послухайте голосіння мого і дізнайтесь, якою я була колись, і подивуйтеся.

...Окремо ж до кожного стану день і ніч на поминання чинимо.

- Ви, княжата і вельможі, божим судом повірених нам підданих судите, остерігаючись того, аби тим же судом самі осуджені не були. Не накладайте на них великої данини, відаючи, що і вам пан ваш увесь борг одпустив і чинш за вас заплатив. А коли що-небудь у скритості чините, то не мовте: «Хто ж нас бачить?», - бо отець ваш на небі, той усе бачить і все, що хоче, чинить.

- Ви, архієреї й ієреї, пастирі і учителі овець розумного стада Христового! Стійте, не хитаючись в дарованій вам од Бога вірі, дбайте з пильністю про довірених вам овечок. Мужньо опирайтеся тим, котрі правду бурити силкуються. Неспокійних карайте, потішайте лякливих, неуків навчайте, свавільних і непокірних стримуйте і гамуйте, немічних оздоровляйте, супротивних картайте...

- Будьте прикладом вірним у мові, у спілкуванні, у вірі, у чистоті. Пильнуйте читання, напучування науки. Проповідуйте слово, наполягайте в час і без часу, карайте, лайте, просіть з усією терпеливістю і наукою, бороніть безсилих, а непорядних виправляйте. Ви ж бо єсте сіллю землі і світлістю світу...

Українська література XVII ст. - К.: Наукова думка, 1987. - С. 67, 76.

Слово «парта» походить від франц. a part (а пар), що означає «окремо». Так називали сидіння для одного-двох учнів, на противагу довгим шкільним лавам, на яких сиділи учні шкіл під час занять.