Наочний довідник. Історія України 7-9 клас

Тема 2. Національно-культурний рух в Україні в другій половині XVI — першій половині XVII ст.

Церковне життя в другій половині XVI ст. Берестейська церковна унія

Становище православної церкви під владою Речі Посполитої в другій половині XVI ст.

Вплив польської політики на становище православної церкви

Глибокий занепад внутрішнього життя православної церкви:

• світські особи, що отримували єпископські посади, були здебільшого одруженими і зберігали цей стан надалі

• деморалізація митрополитів і єпископів, які в гонитві за «столицями і хлібами духовними» фактично зраджували свою церкву і народ. Жоден з митрополитів, що перебували на митрополичому престолі в другій половині XVI ст., не обирався соборно — усіх призначав польський король

• відсутність високої освіти серед духовних осіб

• патрони іноді протягом років залишали парафії без настоятеля, щоб самим отримувати увесь прибуток із церковних маєтків

• боротьба за єпархії іноді завершувалася тим, що єпископський замок брали приступом із застосуванням гармат і кількох тисяч озброєних людей єпископа-претендента

• на парафіяльне духовенство єпископи накладали великі податі й, щоб зібрати їх, замикали церкви

• православні святині приходили в запустіння і тривалий час залишалися без богослужінь; грабувалося і нищилося церковне майно

• втручання світських осіб і державних інституцій у діяльність церковних судів: патрони і уповноважені ними особи судили священиків, втручалися у справи церковних шлюбів

Реформаційні рухи в Україні

Основні особливості

• Розгорнулися на українських землях у той час, коли в Польщі вже розпочалася Контрреформація

• У 30—40-х рр. XVI ст. на території України з’явилися громади кальвіністів, які, як правило, виникали у великих панських маєтках або містах, що належали магнатам. Першими прийняли кальвінізм магнатські родини Потоцьких і Радзивілів. До них долучилися представники знатних православних родів (Вишневецькі, Фірлеї, Воловині, Ходкевичі, Сапеги), а потім і дрібніші шляхетські роди. Громади кальвіністів виникли також на Закарпатті, Холмщині, Підляшші, Перемишльській і Белзькій землях

• Лютеранство на українських землях поширення не набуло

• Реформаційний рух не поширювався на широкі верстви українського населення. На українських землях, за підрахунками М. Грушевського, було менше 100 протестантських громад, створених, як правило, шляхтою і далеко не завжди українською

• Поширення протестантизму на певний час загальмувало проникнення католицизму і, одночасно, посилило полонізацію вищих верств українців

• Українське православне населення побачило в засадах західноєвропейської Реформації (звільнення з-під влади Риму, демократизація церкви і наближення її до народу, переклад Біблії народною мовою) засоби протидії поширенню католицизму і пристосовувало реформаційні ідеї до власних потреб

• Боротьба протестантів з католицькою церквою стала для православних на українських землях зразком для оновлення власної церковної організації. Вплив ідеї Реформації проявлявся у діяльності братств, які намагалися взяти під контроль діяльність духовенства

• Видання у 1556—1561 рр. на Волині Пересопниського євангелія українською мовою — визначна подія протестантського реформаційного руху в Україні

• У 20—30-х рр. XVII ст. на Волині й західній частині Київщини поширюється социніанство (послідовники італійського реформаційного діяча Фавста Социна), яке критикувало церковні догмати і виступало за свободу совісті як умову морального вдосконалення людини. 1658 р. сейм Речі Посполитої заборонив социніанство

Контрреформація в Україні

Основні особливості

• 1569 р. на українських і білоруських землях розпочинає діяльність «Товариство Ісуса» (ордену єзуїтів)

• Наполеглива діяльність єзуїтів спричинила те, що їх прибічниками стало чимало магнатів і шляхти, яких вони навернули до католицизму (Радзивіли, Хоткевичі, Сапеги)

• Створення 1574 (75) р. у місті Ярославі колегії — першого єзуїтського навчального закладу на українських землях

• У 80-ті рр. XVI ст. створюються перші єзуїтські місії у Львові, що поширюють свою діяльність на Волинь і Поділля. Єзуїтські колегії відкриваються у Львові, Перемишлі, Бересті, Острозі, Луцьку, Кам’янці, Вінниці, Барі, Овручі, Києві

• Єзуїтські навчальні заклади забезпечували високий рівень освіти завдяки використанню досягнень гуманістичної педагогіки, створюючи конкуренцію протестантським школам

• Єзуїти успішно залучали на свій бік інші верстви населення: захищали селян-кріпаків, виступаючи за скорочення панщини, підбурювали міщан проти магнатів-протестантів

• Вплив контрреформаційних ідей на православну церкву в Україні виявлявся у поширенні серед церковних ієрархів прагнень до її вдосконалення

Берестейська церковна унія 1596 р.

Берестейська церковна унія — об’єднання католицької(Вселенської) церкви з православною церквою України та Білорусії, проголошене на церковному соборі в Бересті (Бресті) 1596 року.

Загальна характеристика

Передумови укладання

• Католицька церква традиційно намагалася розширити свій вплив на Сході і об’єднати католиків та православних під егідою папського престолу. У цих намаганнях Рим зміг скористатися кризовим станом православної церкви в Україні та Білорусії

• Українські й білоруські православні єпископи вбачали в унії єдину реальну на той час можливість досягти бажаної мети, а саме:

— позбутися принизливої для духовної влади залежності від торгово-ремісничого люду, об’єднаного в братства;

— подолати кризу православної церкви і оздоровити церковний організм в цілому;

— досягти фактичної рівності у правах з католиками в Речі Посполитій

• Влада Речі Посполитої вважала, що єдина віра — це фактор, який зміцнює державу. Унія в планах польської політики була:

— можливістю остаточно закріпити у складі Речі Посполитої українські та білоруські землі;

— перехідним етапом до чистого католицизму;

— засобом денаціоналізації українців та білорусів, оскільки з церковною латинізацією пов’язувалася і полонізація

• Українська православна знать, яка підтримувала ідею об’єднання двох церков на засадах рівноправності, уважала, що унія:

— стане засобом оновлення православної церкви, піднесе її до потреб часу;

— сприятиме тіснішому зближенню із західноєвропейською культурою;

— дозволить зрівняти в правах православних ієрархів з католицькими (дістати місця в сенаті) і посилити позиції православних у Речі Посполитій

Основні умови

• Прийняття католицької догматики про чистилище, походження Духа Святого від Бога-Отця та Бога-Сина

• Визнання зверхності Папи Римського як першоієрарха всієї християнської церкви

• Збереження православної візантійської обрядовості та юліанського календаря

• Проведення богослужінь церковнослов’янською мовою

• Виборне право на заміщення митрополичої та єпископської кафедр із наступним затвердженням обраних духовних осіб світською владою

• Збереження за нижчим духовенством права одружуватися, на відміну від обов’язкової безшлюбності латинського духовенства

• Підтвердження східних принципів організації чернечого життя

• Зрівняння у правах руського духовенства з латинським у Речі Посполитій: звільнення від сплати податків, право займати державні посади, надання єпископам прав сенаторів

• Навчання у школах і семінаріях на україно-білоруських землях повинно проводитися грецькою та слов’янською мовами

• Підпорядкування братств єпископам

Результати і наслідки

• Утворилася Українська греко-католицька церква. Греко-католицьке духовенство чинило опір спробам частини католицької ієрархії за допомогою унії окатоличувати і полонізувати українське населення. Відстоюючи національну ідентичність, греко-католицька церква довела, що вона є українською церквою

• У результаті унії замість однієї церкви на українських землях виникли дві. Розпочалася тривала боротьба «Русі з Руссю» — між православними і греко-католиками

• Фактичного зрівняння суспільного становища греко-католиків і католиків не відбулося. Обіцяних місць у сенаті греко-католицькі єпископи не отримали

• В умовах збереження права патронату в Речі Посполитій від світської влади залежало, яка саме церква (греко-католицька чи православна) існуватиме на підвладній їй території

• Українська православна церква не припинила пошуку шляхів свого оновлення

• У цьому вона стала спиратися на підтримку світських елементів — православних українських шляхтичів, міщан і козацтва

• В українському суспільстві загострилося протистояння на ґрунті віросповідання. Захист православ’я став основним гаслом українців у національно-визвольній боротьбі кінця XVI — першої половини XVII ст.

Назва «греко-католицька церква» має історичне походження. До Берестейської церковної унії українські й білоруські православні на землях у складі Речі Посполитої, підлеглі константинопольському патріарху вважали себе приналежними до східного грецького обряду християнства і казали, що сповідують «грецьку віру». Після унії для вирізнення тих, хто її підтримав у Римі, стали вживати назву «греки католики». Проте вже в 20-х рр. XVII ст. прихильників унії частіше визначали як «русинів католиків» або «з’єднаних», а вірних православ’ю — як «нез’єднаних» або «схизматиків». Стосовно самих церков щоразу частіше використовували назви «Руська з’єднана» і «Руська нез’єднана» церкви. Офіційну назву «греко-католики» вперше запровадила для своїх підданих австрійська імператриця Марія Терезія наприкінці XVIII ст.

Церковне життя в першій половині XVI ст.

Унаслідок Берестейської унії православна церква на Україні розкололася на дві частини — греко-католицьку і православну. Обидві частини, поза сумнівом, діяли зі щирої любові до свого народу, переймалися за сучасне і майбутнє церкви, обстоювали власне бачення її сутності та шляхів подолання того жалюгідного стану, у якому вона знаходилась. Але можливе розв’язання цього питання розглядалося ними по-різному.

Вплив Берестейської унії на розвиток церковного життя в Україні

Риси

Особливості прояву

Глибокий розкол між прихильниками обох церков у суспільстві

Унаслідок Берестейської унії відбувся фактичний розкол Київської митрополії на дві церкви: визнану польською владою «з’єднану» і «нез’єднану» — напівлегальну, невизнану владою і патронами-католиками

Одразу після унії польська влада поставила православне духовенство поза законом

15 грудня 1596 р. король Сигізмунд III видав універсал із вимогою до всього православного духовенства і віруючих приєднатися до унії

Визнання польською владою законності греко-католицької церкви не задовольнило її єпископат

Греко-католицьке духовенство не отримало обіцяних місць у сенаті через опір польської аристократії

Польські можновладці силою відбирали церкви й монастирі у православних

Насильницькі дії стосовно православної церкви спричиняли опір її прихильників. Зокрема, київський воєвода князь К.-В. Острозький за підтримки православної шляхти не допустив передачу Києво-Печерської лаври греко-католикам

Розгортання православними братствами боротьби з церковною унією

Члени братств складали протести стосовно протиправних дій греко-католиків та їхніх протекторів на сеймики і сейм Речі Посполитої, вели процеси за церковне майно, подавали відповідні матеріали сеймовим послам

Поширення творів полемічної літератури, у яких засуджувалася церковна унія

Послання афонського ченця І. Вишенського, твір невідомого автора «Апокрисис або відповідь на книжки про собор Берестейський», «Тренос» Мелетія Смотрицького та ін.

Укладення союзу про спільну боротьбу між православними і протестантами

У травні 1599 р. за ініціативою Віленського братства православна і протестантська шляхта на спільній нараді у Вільно уклала акт про конфедерацію (тимчасове об’єднання і спільні дії) стосовно захисту своїх прав на богослужіння і недоторканість церков та їхніх маєтностей

Сеймова форма боротьби православних за свої права

Єдино можливий законний шлях боротьби за відновлення православної церкви. Православні посли погрожували зірвати сейм 1597 р. Разом з протестантами зірвали роботу сеймів 1601 і 1603 рр. Примусили владу піти на певні поступки:

— 1607 р. Рішення сейму про те, що православні посади і маєтності мають надаватися лише за згодою їх засновників.

Не повинно чинитися перешкод православним у вільній відправі богослужінь. Церковні православні братства зберігали свої права і привілеї;

— 1609 р. Визнання сеймом існування в Речі Посполитій як греко-католицького, так і православного духовенства. Утиски будь-кого з них повинні каратися на державному рівні;

— 1618 р. Заклик сейму про те, що православні мають право вільно відправляти богослужіння і нікого з них не можна силою примушувати змінювати віру

Протиріччя між здобутим сеймовою боротьбою формальним і фактичним станом православної церкви в суспільстві

На місцях стосовно православних продовжувалося свавілля і насильство, монастирі та церкви відбиралися і передавалися греко-католикам, православна шляхта обмежувалася в правах, православне міщанство не допускалося до участі в роботі магістратів

Українське козацтво виступило на захист православної церкви

Козацтво захищало православних і допомагало їм відстоювати свої церкви з їхніми маетностями. Військо Запорозьке стає колективним членом Київського братства

Становище греко-католицької церкви

Загальна характеристика

• Становлення греко-католицької церкви відбувалося за підтримки польської влади і Папи римського. Часто супроводжувалося утисками і насильством над православними

• Греко-католицька церква виступила з ініціативою до православної церкви про примирення (1621 р., пропозиції Й.-В. Рутського). Унаслідок загострення протистояння між православними і греко-католиками досягти порозуміння не вдалося

• За «Пунктами заспокоєння обивателів Корони і Великого князівства Литовського руського народу грецької релігії» греко-католикам гарантувалося право на ту частину українців і білорусів, що визнали унію. Вони отримували сім єпархій, а православні п’ять

• Митрополит Іпатій Потій (1599—1613 рр.) активно залучав до унії духовенство і шляхту.

• 1603 р. приєднав до греко-католицької церкви 50 родів волинської шляхти. Заснував у Вільно першу греко-католицьку семінарію та школу в Бересті

• Митрополит Й.-В. Рутський (1613—1637 рр.) провів реформи устрою греко-католицької церкви

• У 30-х рр. XVII ст. становище греко-католицької церкви ускладнилося. Польська влада, розчарована невдалими спробами об’єднати всіх українців та білорусів, була змушена піти на діалог з православною церквою, яка зберігала вплив і значення

Діяльність митрополита Й.-В. Рутського щодо зміцнення греко-католицької церкви

Основні заходи

• Домігся від Папи римського права для греко-католицьких ченців навчатися у західноєвропейських католицьких семінаріях

• Для того щоб перешкодити полонізації українців та білорусів, 1615 р. за дозволом Риму зініціював зрівняння статусу греко-католицьких та єзуїтських шкіл

• 1617 р. за зразком католицького чернецтва і на підставі уставу св. Василія здійснив реорганізацію греко-католицького чернецтва. Монастирі, що визнали унію, було об’єднано в єдину Конгрегацію св. Трійці, незалежну від єпископів й очолювану виборним протоархімандритом

• За наполяганням митрополита ченці-василіяни засновували школи майже при кожному своєму монастирі

• Неодноразово захищав греко-католицьку церкву перед польським королем, представниками Папи римського, в урядових і церковних польсько-литовських колах, у виступах на сеймах

• Розпочав переговори з владиками відновленої 1621 р. православної церкви про порозуміння «однієї Русі з другою» і можливе створення у Речі Посполитій окремого Київського патріархату для об’єднаної православної і греко-католицької церков, підпорядкованої Риму. Але проти цього виступили польська влада, Папа римський і українське козацтво

• За заслуги перед греко-католицькою церквою ще за життя з пошаною титулувався «атлантом Унії» і «підпорою Церкви»

Зміни становища православної церкви в 20—30-х рр. ХVІІ ст.

Риси

Характеристика

Відновлення православної ієрархії Київської митрополії

1620 р. під час приїзду до Києва єрусалимського патріарха Феофана в обхід польської влади було висвячено новий православний єпископат. Це стало можливим завдяки підтримці Київського братства і запорозьких козаків

Боротьба за визнання православної ієрархії Київської митрополії у Речі Посполитій

На сейм 1620 р. представники Віденського братства вперше подали до посольської ізби прохання про легалізацію нововисвяченої православної ієрархії. Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний на сеймі пообіцяв, що козаки нададуть підтримку у війні з турками за умови задоволення цього прохання. Загалом було отримано згоду. Боротьба продовжувалася на всіх наступних дванадцяти сеймах, що відбувалися протягом 1623—1631рр.

Легалізація православної ієрархія владою Речі Посполитої

На елекційному сеймі 1632 р., скликаному для обрання нового короля, православні посли за підтримки протестантів заявили, що не обговорюватимуть державних справ, поки не будуть задоволені їхні вимоги. На сеймі було прийнято «Пункти заспокоєння обивателів Корони і Великого князівства Литовського руського народу грецької релігії», за якими й було легалізовано (тобто офіційно визнано) існування православної церкви та її ієрархії

Діяльність митрополита Петра Могили щодо зміцнення православної церкви

Основні заходи

• Боротьба з порушеннями церковних канонів при введенні в духовний сан і отриманні своїх посад єпископами. Займав принципову позицію — без дозволу митрополита ніхто не має права посісти єпископську кафедру

• Проведення ретельної перевірки щодо дотримання церковних канонів у минулому під час призначення всіх рядових священиків і видання їм нових свідоцтв із детальним визначенням обов’язків

• Посилення контролю за духовенством та станом церковного життя: за рядовим духовенством у парафіях наглядали «протопопи» та «візитатори», єпископів і монастирі контролювали «митрополичі намісники»

• Відновлення соборного життя: запровадження щорічного скликання єпархіальних соборів для вирішення нагальних поточних проблем

• Запровадження екзаменів на знання пастирських обов’язків для священиків

• Створення наприкінці 1634 — на початку 1635 р. митрополичої «консисторії» — церковного судового органу, що ліквідував звичай вирішення тяжб серед духовенства світськими судами

• Упорядкування стосунків з братствами: обмеження деяких з їхніх претензій, примус рахуватися з владою митрополита

• Підпорядкування владі митрополита й обмеження канонічними засобами шляхетських вольностей єпископів

• Послаблення негативного впливу права патронату на церковну організацію: вимоги чітко визначити права й обов’язки патронів, закріплення парафій за впливовими патронами із православної шляхти або братствами, відмова висвячувати на церковні посади негідних осіб, запропонованих патронами

• Упорядкування чернечого життя й організації монастирів: прийняття Київським Собором 1640 р. нового монастирського уставу

• Приділяв значну увагу розробці питань православної догматики. Написав «Євхарістіон або Требнік» (1646 р.), у якому визначилися догмати і обряди православної церкви, великий полемічний твір «Літос або камінь» (1644 р.), «Анфологіон або молитви і повчання душекорисні» (1636 р.)

• Митрополитом та його сподвижниками було підготовлено новий православний Катехізіс — «Православне ісповідання віри», що був затверджений Київським церковним собором 1640 р., а 1643 р. патріархами Константинопольським, Александрійським, Антіохійським та Ієрусалимським

Культура України в другій половині XVI — першій половині XVII ст.

Культура України в другій половині ХVІ — першій половині XVII ст.

Галузь

Характеристика

Розвиток української мови

• Писемна мова українців і білорусів називалася руською. Під впливом усного мовлення в руській мові з’явилися елементи української мови. У першій половині XVII ст. виникають полемічні й драматичні твори, вірші написані українською мовою

Освіта

• Початкові школи (діяли при церквах і монастирях). Домашня освіта була доступна заможним верствам населення

• Слов’яно-греко-латинські школи. Першу школу було засновано наприкінці 70-х рр. XVI ст. в Острозі. Викладалися церковнослов’янська, грецька і латинська мови та «сім вільних наук» — граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія і музика. Ці школи організовували також братства

• Протестантські школи. Міста: Киселин, Гоща, Берестечко

• Єзуїтські колегіуми. Міста: Львів, Перемишль, Луцьк, Вінниця

• Греко-католицькі школи. Міста: Холм, Шаргород, Володимир

• Вищі навчальні заклади. Острозька академія, Киселинська академія (протестантська), Києво-Могилянський колегіум (1632 р.). Викладалися «сім вільних наук», а також філософія і богослов’я

Книгодрукування

• І. Федоров (Федорович). 1574р. «Апостол» і «Буквар». 1581 р. Острозька Біблія

• До середини XVII ст. на українських землях у різний час діяло 25 друкарень. Найбільша друкарня існувала при Києво-Печерському монастирі

• «Мандрівні» (пересувні) друкарні

Перші шкільні підручники

• 1574 р. «Буквар» І. Федорова — перший шкільний підручник на українських землях

• 1586 р. Друкарня Віленського братства видала першу церковнослов’янську граматику, підготовлену в Острозі

• 1591 р. У Львові видано греко-церковнослов’янську граматику «Аделфотес» Арсенія Еласонського

• 1596 р. У друкарні Віленського братства видано «Граматику словенську», «Буквар» і «Лексис» (словник, понад 1 тис. слів перекладалися із церковнослов’янської мови українською) Лаврентія Зизанія

• 1619 р. Видано «Граматику словенську» Мелетія Смотрицького

• 1627 р. У друкарні Києво-Печерського монастиря видано словник «Лексікон славєноросскій» Павма Беринди (бл. 7 тис. слів)

Усна народна творчість

• Обрядові пісні (колядки, щедрівки, веснянки, гаївки)

• Історичні пісні («Про Сулиму, Павлюка ще й про Яцька Остряницю», «Пісня про Байду»)

• Думи («Маруся Богуславка», «Самійло Кішка», «Плач невільників»)

Література

• Ораторсько-проповідницька проза. К. Транківліон-Ставровецький, «Дзеркало богослов’я», твори П. Могили

• Історичні мемуари. Б. Балика, «Про Москву і про Дніпра, царка московського неправдивого»

• Політична публіцистика. Твори С. Оріховського, Й. Верещинського

• Латиномовна поезія

• Поема «Роксоланія» С. Кльоновича розповідає про історію України

• Твори П. Русина з Кросна, І. Русина з Туробіна, Г. Русина із Самбора

• Дотримувалися гуманістичних ідеалів

Полемічна література

• Твори релігійного спрямування, у яких висувалися докази авторів, спрямовані проти поглядів їх противників. Г. Смотрицький, «Ключ царства небесного», «Календар римський новий»; І. Вишенський, «Послання до єпископів»; М. Смотрицький, «Тренос»; І. Потій, «Унія»; І. Борецький, «Протестація»

Драматична література й театр

• Шкільна драма. Й. Волкович, «Розмірковування про муку Христа»

• Інтермедії. Короткі одноактові комедійні сценки («Купив кота в мішку»)

• Вертеп (мандрівний ляльковий театр) сформувався у першій половині XVII ст.

Музика

• Церковна музика. 3 другої половини XVI ст. давній знаменний спів (восьмиголосний) поступається місцем партесному (багатоголосному) співу. З’явилося нотне письмо

• Світська музика. Новий жанр — кант (пісня для триголосного ансамблю або хору). Повчальні, величальні, жартівливі та інші канти

• Інструментальна музика. У містах музики об’єднувалися в окремі цехи. У козаків були військові музики

Літописання

• Густинський літопис (створений у першій чверті XVII ст.) розповідає про події до 1597 р. Автор невідомий

• Львівський літопис (1498—1649 рр.), літопис М. Гунашевського

• Острозький літописець (1500—1636 рр.)

Архітектура і містобудування

• Оборонна спрямованість містобудування. Багато нових міст (Броди, Станіслав, Жовква, Тернопіль), що закладалися як замки або фортеці. Більшість замків були дерев’яними. Кам’яні замки — Львів, Луцьк, Кременець, Кам’янець-Подільський. Монастирі також були добре укріпленими фортецями — Успенський Почаївський монастир, Троїцький монастир у Межиріччі під Острогом

• У західноукраїнському містобудуванні спостерігався відчутний вплив європейського Відродження. Львів — будинок Корнякта, Чорна кам’яниця, Успенська церква, каплиця Трьох святителів

Скульптура

• Надгробні пам’ятки. Пам’ятник на могилі К. Острозького в Успенському соборі Києво-Печерської лаври (1579 р.). Скульптурні зображення на архітектурних спорудах (львівські каплиці Боїмів та Камп’янів, Чорна кам’яниця)

Живопис

• Церковний живопис: іконопис та фрески. Прояви гуманістичних поглядів епохи. «Богородиця Одигітрія з пророками» (1599 р.) Ф. Сеньковича. Іконостас П’ятницької церкви, створений львівськими майстрами на межі XVI—XVII ст.

• Світське малярство. Жанри: портрет, історичний та батальний живопис. Портрети К. Корнякта, Р. Сангушка, К. Збаразького, Р. Вишневецької, Ю. і Я. Боїмів

Мистецтво гравюри

• «Євангеліє учительське» (1637 р.) містило близько 50 гравюр

• Світська гравюра з’явилася на початку 20-х рр. XVII ст. Перші гравюри в книзі К. Саковича «Вірші на жалосный погреб... Петра Конашевича-Сагайдачного» (1622 р.)