Наочний довідник. Історія України 7-9 клас

8 КЛАС

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (друга половина ХVІ ст. — перша половина XVIII ст.)

Тема 1. Українські землі під владою Речі Посполитої. Наростання національно-визвольної боротьби українського народу

Люблінська унія. Початок польського володарювання на українських землях

Князь К.-В. Острозький (1526—1608)

Об’єднання Великого князівства Литовського і Польського королівства

Люблінська унія 1569 р.

Люблінська унія — угода про об’єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського в єдину державу — Річ Посполиту, підписана 28 червня 1569 р. на спільному засіданні депутатів польського і литовського сеймів.

Основні умови

• Об’єднання Польщі й Литви у федеративну державу, очолювану виборним монархом, який одночасно є польським королем і великим князем литовським. Він мав обиратися на спільному польсько-литовському сеймі й коронуватися в Кракові

• Створення єдиного сейму, грошової системи і ведення спільної зовнішньої політики

• Збереження Польщею і Литвою свого державного статусу: окреме законодавство, судова система, центральний і територіальний уряди, військо і фінанси. Проте в Литві власний сейм ліквідувався

• Перехід до складу Польщі українських земель — Підляшшя, Волині, Київщини та Брацлавщини

Адміністративно-територіальних устрій українських земель у складі Речі Посполитої

Наслідки Люблінської унії для українських земель

Наслідки

• Більшість українських земель було об’єднано в межах однієї держави, що сприяло політичному і культурному згуртуванню українського народу

• На приєднаних до Польського королівства українських землях було збережено судочинство за Литовськими статутами 1529 і 1566 рр. та існуючий адміністративний устрій. Зберігалося ведення діловодства руською мовою

• На українських землях українські князі й шляхта отримали виключне право обіймати посади в місцевих урядах, незалежно від свого віросповідання

• Через Польщу на українські землі поширювався західноєвропейський культурний вплив, збільшувалася кількість навчальних закладів

• Українські землі залучалися до нових форм соціального і політичного життя: шляхетська демократія, корпоративна організація суспільства, міське самоврядування тощо

• Необхідність брати участь у роботі сеймиків, сейму, трибуналу, спілкуватися з польськими урядовцями — усе це вимагало від української шляхти якомога швидше пристосуватися до нових умов. Це спричиняло її полонізацію і денаціоналізацію, що, у свою чергу, призвело до втрати українським суспільством своєї політичної еліти

• Виникнення на українських землях величезних латифундій польських магнатів, закріпачення селянства, постійне зростання визиску підневільного населення і безжальна експлуатація природних багатств України

• Українське населення починає зазнавати релігійних і національних утисків

Виникнення українського козацтва та Запорозької Січі

Передумови та причини виникнення українського козацтва

Передумови

Причини

• Наявність великого масиву вільних земель Дикого Поля зі сприятливими умовами для ведення господарства у прикордонних територіях між християнським (хліборобським) і мусульманським (кочовим) світами

• Досвід освоєння степів Дикого Поля ватагами уходників, що організовувалися з охочих міщан і бояр для походів за здобиччю

• Поява значної кількості людей, які внаслідок погіршення умов життя, зростання повинностей і податків прагнули переселитися на нові землі у пошуках кращої долі

• Нездатність влади організувати надійний захист населення Південної Київщини і Східного Поділля від татарських нападів

• Посилення соціального і національно-релігійного гноблення українського населення, запровадження кріпацтва

• Організаторська роль (в окремих випадках) місцевих, прикордонних землевласників і урядовців

Військо Запорозьке — військово-політична організація українського козацтва (до 30-х рр. XVII ст.)

Козацька рада — відігравала роль законодавчо-розпорядчого зібрання Війська Запорозького на якому кожен козак міг висловити свою думку. Її рішення були обов’язковими до виконання. Козацька рада обирала гетьмана і військову старшину. Гетьман наділявся вищою судовою і виконавчою владою, був головнокомандувачем, представляв Військо Запорозьке на дипломатичних переговорах. У розпорядженні гетьмана була військова старшина, до якої належали обозний (керував артилерією), писар (очолював військову канцелярію), суддя (чинив суд) і осавули (два порученці гетьмана).

За допомогою кошової системи здійснювалося розміщення козаків у коші — польовому таборі під час військових походів та на самій Січі. У коші козацтво розподілялося на курені (усього 38) — військово-адміністративна одиниця і, одночасно, козацьке житло. їх очолювали виборні курінні отамани.

Полковий територіально-військовий устрій реєстрового козацтва розпочав формуватися з 1625 р., коли було підписано угоду про створення приписаних до певної території реєстрових полків. Центрами полків були міста Біла Церква, Канів, Черкаси, Корсунь і Переяслав.

Запорозька Січ у XV—XVIII ст.

Назва Січі

Роки існування

Місце розташування

Хортицька

1553(6)—1557

Острів Хортиця

Томаківська

70-ті рр. XVI ст. — 1593

Острів Томаківка

Базавлуцька

1593—1638

Острів Базавлук

Микитинська

1639—1652

Острів Микитин Ріг

Чортомлицька

1652—1709

Острів, який омивався річками Чортомлик, Прочна і Скарбна

Кам’янська

1709—1711

Мис, утворений річковою протокою Козацьке Річище та гирлом річки Кам’янка

1730—1734

Олешківська

1711—1728

Урочище Олешки на південь від місця впадання Інгулу в Дніпро

Нова

1734—1775

Півострів, що омивався річкою Підпільною (протока Дніпра)

Особливості Запорозької Січі як форми державності (визначені О. Бойком)

Особливості

• Виникла не на етнічній, а на морально-психологічній основі, коли людей об’єднувала перш за все духовна спорідненість

• Була деформованим варіантом державності з переважаючим інтенсивним розвитком військової сфери

• Маючи головні ознаки державності, все ж була лише своєрідною перехідною моделлю між справжньою повноцінною державою і професійним військовим об’єднанням

Клейноди Війська Запорозького

Клейноди — спеціальні військові знаки, регалії або атрибути українського козацтва, які використовувалися в XVI—XVIII ст. Уперше були надані Війську Запорозькому 1578 р. польським королем Стефаном Баторієм.

Назва

Характеристика

Хоругва

Бойовий прапор у військових підрозділах українського козацтва та збройних силах шляхетської Польщі в XVI—XVIII ст.

Хоругва надавалася польським королем усьому Війську Запорозькому. Її завжди носив хорунжий попереду війська, поруч із гетьманом

Бунчук

Палиця завдовжки 2—2,5 м, з кулею або вістрям на верхньому кінці, під яким прикріплювалися китиці чи волосся з кінського або телячого хвоста. Надавався гетьману, але його завжди носив бунчужний або бунчуковий. Указував місцезнаходження гетьмана під час бою

Булава

Ознака влади гетьмана. Зокрема, Б. Хмельницький з 1648 р. мав срібну позолочену булаву, оздоблену перлами і коштовним камінням

Печатка

Печатка Війська Запорозького надавалася судді. Мала круглу форму, виготовлялася зі срібла. На ній був зображений козак у гостроверхій шапці й кафтані, із шаблею, порохівницею на боці та мушкетом на лівому плечі

Наростання національно-визвольної боротьби. Повстання 90-х рр. XVI ст.

Утворення реєстрового козацтва

Реєстрове козацтво — частина українського козацтва, яку влада Речі Посполитої взяла на військову службу в другій половині XVI — першій половині XVII ст. і внесла до спеціальних реєстрів (списків).

Дата

Подія

1524 р.

Уперше було висунуто проект, який передбачав наймати українських козаків на державну службу. Великий князь литовський і польський король Сигізмунд І Старий доручив українським панам С. Полозовичу та К. Кмітичу навербувати 1—2 тис. козаків для захисту прикордонних земель. Через брак коштів проект не був реалізований

1541р.

За наказом Сигізмунда І до Черкас прибув його представник для складання реєстру й залучення козаків на державну службу. Свідчень про результати цієї місії в історичних джерелах не збереглося

Дата

Подія

1568 р.

Польський король Сигізмунд II Август надіслав на Запорозьку Січ грамоту з пропозицією до козаків вступати на військову службу для відбування постійної державної служби в замках

1572 р.

«Реформа» Сигізмунда II Августа. За дорученням польського короля коронний гетьман Єжи Язловецький прийняв на державну службу 300 козаків і вписав до спеціального реєстру. Реєстрове козацтво отримувало особливі права й привілеї, що сприяло перетворенню його на окремий, новий стан українського суспільства

1578 р.

«Реформа» Стефана Баторія. Прийняття на державну військову службу 500 козаків і визначення їхніх прав та вольностей у спеціальній «Постанові щодо низовців»

1590 р.

Прийняття сеймом Речі Посполитої постанови «Порядок щодо низовців і України», що конкретизувала заходи по підтриманню порядку серед реєстрових козаків. Обов’язок реєстрових козаків складати присягу Речі Посполитій

Права, привілеї та обов’язки, надані польською владою реєстровому козацтву

Права та привілеї

Обов'язки

• Виходили з-під юрисдикції можновладців, якщо були їх підданими, старост, якщо сиділи на королівщинах, або міських магістратів і ставали під юрисдикцію реєстрового війська

• Отримали право на власний «присуд» — право судитися у своїх судах

• Звільнялися від сплати податків і виконання усіх повинностей, крім обов’язкової військової служби на власний кошт

• Отримали офіційну назву «Низового» або «Запорозького» війська і військові клейноди

• Дістали привілей на володіння містечком Трахтемирів для утримання зимових квартир, озброєння і шпиталю

• На правах рангових маетностей мали право володіти землею і свободу займатися різними промислами і торгівлею

• За свою службу отримували платню з королівського скарбу, хоча й дуже нерегулярно. Також періодично отримували сукна, порох і свинець

• Гарантувалися спадкові майнові права

• Дозволялося вести своє господарство в королівщинах

• Отримували право обирати гетьмана та всю старшину на козацькій раді

• «Усіх непокірних гамувати, ловити і винищувати як ворогів Корони»

• Відбувати сторожову службу в південних районах Подніпров’я

• Відбувати вартову службу за Дніпровими порогами, утримуючи там постійну залогу

• Скласти присягу Речі Посполитій у тому, що вони ніколи без дозволу не переходитимуть кордонів Корони ні водою, ні сушею з метою грабунку або війни із сусідніми державами

• Не приймати нікого до свого товариства поза волею старшин, а старшині — без дозволу гетьмана

Причини козацьких повстань 90-х рр. XVI ст. та їх місце в національно-визвольному русі

Причини

Місце у національно-визвольному русі

• Загострення соціальних протиріч унаслідок посилення закріпачення і національних утисків українського населення

• Розгортання експансії польської шляхти на відносно вільні українські землі, освоєні раніше «уходниками»; зіткнення інтересів польської шляхти і козацтва

• Козацтво вперше проявило себе новою суспільною силою, що розпочала збройну боротьбу за свої станові права і привілеї

• Було спробою повстанців поширити козацький присуд, права і привілеї, якими користувалися реєстровці, на все козацтво

• Спричинили масове покозачення селян та міщан і ставлення до козацьких порядків як альтернативи польській владі

• Намагання польської влади взяти під контроль українське козацтво і небажання рахуватися з його становими інтересами

• Козацтво фактично очолило визвольний рух в Україні, хоча ще не мало сформованих завдань і програми боротьби

• Сприяли набуттю козацтвом досвіду управління великими масами населення на значних територіях

• Уперше було висунуто ідею (у листі С. Наливайка до Сигізмунда III) створення окремої території, де проживали б лише козаки без втручання польської влади

Українське козацтво в першій чверті XVII ст. Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний І Військове мистецтво козаків

Особливості

• Основу козацького війська складала піхота, озброєна ручною вогнепальною зброєю

• Велика увага приділялася артилерії: перевагу надавали легким гарматам завдяки їх маневреності в бою

• Досконало володіли мистецтвом морського бою. їхній флот складався із чайок — легких маневрених човнів, які мали два керма (кормове і носове), рухалися як на веслах, так і з допомогою вітрила. Чайки вміщували 50—70 козаків, озброєних рушницями і шаблями та невеликими гарматами

• Розробили власну тактику ведення бою:

— галас — козаки змішувалися з ворогом і кожен запорожець демонстрував у бою власну хоробрість і військову майстерність;

— табір — військо рухалося похідним строєм, оточене возами, скріпленими між собою ланцюгами. До бою з ворогом піхота виходила назовні, а потім поверталася під захист пересувних укріплень;

— самообкопування — засіб індивідуального захисту від обстрілу під час бою

• Здійснювали також рейди кінноти вглиб території ворога, раптово захоплювали фортеці, улаштовували засідки, нападали на ворога вночі тощо

• Створили ефективну розвідку. Застосовували спеціальні розвідувально-сторожові підрозділи, які несли вартову службу в Степу і в разі небезпеки повідомляли про неї за допомогою системи димової сигналізації. Збирали інформацію про ворога в його володіннях за допомогою спеціальних розвідників і на підставі їхніх повідомлень готували свої походи

Доба героїчних походів українського козацтва

Дата

Подія

1602 р.

Козаки на 30 чайках і кількох відбитих у турків галерах вийшли у Чорне море і під Кілією розгромили турецький флот

1606 р.

Здобуття козаками Варни, найбільшої турецької фортеці на західному узбережжі Чорного моря, яка вважалася неприступною

1608 р.

«Дивовижними хитрощами» запорозькі козаки здобули, зруйнували й спалили Перекоп

1609 р.

Козацькі чайки з’явилися біля стін турецьких придунайських фортець Ізмаїл, Кілія та Білгород

1614 р.

Козацький флот із 40 чайок, очолюваний гетьманом П. Сагайдачним, здолав Чорне море, і напав на Трапезунд, а потім, рухаючись у західному напрямку, спустошував узбережжя. Штурмом було взято Синоп, спалено зброю і весь турецький флот, що стояв у гавані

1615 р.

Флот П. Сагайдачного у складі 80 чайок і 4 тис. козаків підійшов до Босфора й атакував Стамбул

1616 р.

П. Сагайдачний з величезною флотилією із 150 чайок, 7 тис. козаків розбив турецький флот під Очаковом, пішов на фортецю Кафа і взяв її в облогу. За кілька днів фортецю було здобуто і спалено

1620 р.

Узимку козацький флот здійснив похід на Білгород і Кілію. Звільнено 3 тис. невільників, що потрапили в турецький полон у битві під Цецорою

1621 р.

У травні козаки завдали поразки турецькому флоту під Трапезундом. У першій половині липня козаки знову розбили турецький флот, спалили в Стамбулі вежу замку Єдикуле, де колись сидів ув’язнений турками князь Самійло Корецький, і спустошили узбережжя під Галатою

1624 р.

Улітку козаки здійснили один з найблискучіших походів на Стамбул. Тричі висаджувалися на узбережжі, брали велику здобич і поверталися додому

Діяльність гетьмана реєстрового козацтва П. Конашевича-Сагайдачного

Політична

Просвітницька

Військова

• Козацьке військо було перетворене на регулярне військове формування, суттєво збільшено кількісний склад козацького флоту

• У гетьманській діяльності керувався прагматизмом, шляхом переговорів та компромісів з польським урядом намагався обстоювати інтереси українського народу

• Організовані П. Конашевичем-Сагайдачним успішні воєнні походи проти турок і татар привернули увагу до козаків в Європі

• 1618 р. приєднався до «Ліги міліції християнства», мета якої — боротьба з Османською імперією

• 1620 р. надіслав посольство до московського царя із проханням прийняти козаків на службу

• Разом із Військом Запорозьким вступив до Київського братства, забезпечивши його захист і підтримку

• За сприяння П. Конашевича-Сагайдачного в Києві утворився культурний осередок, до якого належали І. Борецький, Є. Плетенецький, К. Сакович, М. Смотрицький та ін.

• У зверненнях до польського уряду вимагав офіційного визнання православної церкви та надання їй прав і привілеїв

• За його вирішальної участі було відновлено православну ієрархію у Речі Посполитій

• Великі суми грошей заповів школам Львівського і Київського братств

• Як полководець відзначався схильністю до активних наступальних дій і широкого використання фактора раптовості

• Уславився вдалими морськими і сухопутними походами на володіння Османської імперії і Кримське ханство

• 1618 р. разом з великим козацьким військом брав участь у поході королевича Владислава на Москву

• У битві під Хотином (1621 р.) очолював 40-тисячну козацьку армію, яка, приєднавшись до польських військ, відіграла вирішальну роль у розгромі турків

Хотинська війна (1620—1621 рр.)

Хотинська війна — війна, розпочата Османською імперією проти Речі Посполитої з метою загарбання українських і польських земель. Завершилася поразкою Туреччини.

Наслідки війни

• Кримське ханство і Туреччина зобов’язувалися не нападати на українські та польські землі. Річ Посполита брала на себе обов’язок заборонити козакам судноплавство по Дніпру і не допускати походів запорожців до Криму і Туреччини

• У результаті героїчних дій українських козаків у битві під Хотином було розвіяно міф про непереможність турецької армії

• Були взяті під сумнів плани подальшого завоювання Османською імперією європейський країн

• Спричинила внутрішню кризу в Османській імперії (повсталі яничари 1622 р. вбили султана Османа II)

• Сприяла активізації визвольної боротьби слов’янських народів проти турецького поневолення

• Українські й польські землі були врятовані від завоювання турками

Національно-визвольні повстання українського народу 20—30-х рр. XVII ст.

Соціально-економічне і політичне становище України в 20—30-х рр. XVII ст.

Основні особливості

• Активне запровадження шляхтою і магнатами фільваркових господарств, що супроводжувалося позбавленням селян землі та особистої свободи

• Швидке зростання в Україні землеволодіння польських магнатів — Потоцьких, Замойських, Калиновських, Конецпольських та ін.

• Відмова козаків, виключених з реєстру після завершення Хотинської війни, виконувати накази королівських урядників стосовно повернення під владу своїх старих господарів і старост та збереження ними військового устрою

• Обурення козаків-реєстровців, які повернулися з Хотинської війни, тим, що їхні господарства розорені магнатами

• Національно-релігійні та економічні утиски православного українського населення

• Розгортання масового покозачення різних верств населення, як результату погіршення їхніх умов життя під владою поляків

• Явна і таємна підтримка опору козаків польській владі більшістю українського населення унаслідок того, що козацтво також відстоювало їхні інтереси

Козацькі повстання 20—30-х рр. ХУІІ ст.

Події козацьких повстань 20—30-х рр. XVII ст.

Дата

Керівники

Особливості

1625 р.

М. Жмайло

Охопило майже всю Наддніпрянщину. Польська влада намагалася силою ліквідувати «козацьку сваволю» в Україні

1630 р.

Т. Федорович (Трясило)

Перший великий збройний виступ козаків, який мав національно-визвольну спрямованість: «боротьба за віру» і проти польсько-шляхетського панування

1635 р.

І. Сулима

Спроба запорожців ударемнити намагання польської влади ізолювати Запорозьку Січ від решти українських земель

1637—1638 рр.

П. Бут, Я. Остряниця, Д. Гуня

Викликане спробами польської влади «очистити» реєстр Війська Запорозького від бунтівників. У відозвах козаки сповіщали про намір визволити «народ наш православний від ярма поневолення і мучительства тиранського лядського й для помсти за вчинені кривди...»

Куруківська угода 1625 р.

Куруківська угода — мирна угода, підписана 26 жовтня 1625 р. в урочищі Ведмежа Лоза біля Куруковога озера коронним польським гетьманом С. Конецпольським і козацькою старшиною, очолюваною гетьманом М. Дорошенко, якою завершився польсько-козацький конфлікт 1625 р.

Загальна характеристика

Основні умови

• Амністія усім учасникам повстання

• Збільшення козацького реєстру до 6 тис., з яких 1 тис. повинна була постійно перебувати на Запоріжжі (у залозі), щоб не допускати туди втікачів з панських маєтків, а решта — на волості. Реєстр мав бути складений протягом шести тижнів, але лише після того, як повстанці розійдуться по домівках

• Встановлювалася річна платня за службу в сумі 60 тис. злотих і додаткові виплати старшині

• За реєстровими козаками зберігалося право обирати гетьмана, але затверджувати його мав король

• Реєстровцям дозволялося жити і володіти землею лише на державних землях (королівщинах). Ті, хто мешкав у шляхетських маєтках, повинні були їх залишити протягом дванадцяти тижнів

• Козаки, які залишалися поза реєстром, поверталися під владу панів

• Старшина зобов’язувалася не приймати до реєстру виключених з нього і придушувати всяке «свавільство»

• Козаки зобов’язувалися не втручатися в релігійні справи в Україні, відмовитись від морських походів і стосунків з іноземними державами

Основні наслідки і значення

• Куруківська угода повинна була ізолювати реєстрове козацтво, яке перебувало на державній службі, від інших соціальних верств

• Створення шести територіальних полків — Корсуньського, Черкаського, Переяслівського, Чигиринського, Білоцерківського, Канівського — мало наметі примусити реєстровців виконувати функції поліції і боротися з визвольним рухом

• Польська влада не змогла добитися повного втілення в життя умов угоди. Полки реєстрового козацтва, утворені за наслідками угоди, відіграли в майбутньому роль основи адміністративно-територіального поділу Української козацької держави другої половини XVII—XVIII ст.

«Ординація Війська Запорозького, яке перебуває на службі Речі Посполитої» (постанова польського сейму, ухвалена в березні 1638 р.)

Козацькі повстання 20—30-х рр. XVII ст.

Значення повстань

• Відстоювання українським козацтвом своїх станових прав і привілеїв уперше набуло форми національно-визвольної боротьби

• Висунуті козаками гасла захисту православ’я, звільнення від кріпацтва і польського панування об’єднали представників різних станів українського суспільства — селян, міщан, православне духовенство

• Козацтво на практиці довело свою здатність до виконання ролі провідника українського національно-визвольного руху

• Повстання започаткували новий етап в історії визвольного руху України

• Попри поразки повстань ідея національного визволення і необхідність боротьби за нього набула поширення в Україні