Наочний довідник. Історія України 7-9 клас

Тема 1. Історія стародавньої України

Початки людського життя в Україні

Палеоліт на українських землях

Риси

Період

Ранній палеоліт

Середній палеоліт

Пізній палеоліт

Вид людини

Архантроп

Палеоантроп

Неоантроп

Основні заняття

Збирання рослинної їжі, слимаків, пташиних яєць. Полювання на дрібних тварин

Збиральництво. Полювання на мамонтів, диких коней, зубрів

Збиральництво. Полювання на мамонтів, бізонів, північних оленей. Застосування різних способів полювання (засідки, облави, пастки тощо)

Знаряддя праці

Чопери, ручні рубила

Гостроконечники, скребла

Різці, скребла, ножі, сокири, наконечники списів

Форма об’єднання людей

Первісне людське стадо

Материнський рід

Материнський рід

Відомі стоянки

Усього близько 30 стоянок. Найвідоміші: Королево, Лука-Врублівецька, Деркул, Амвросіївка, Кіїк-Коба

Усього близько 200 стоянок. Найвідоміші: Молодове, Житомирська, Антонівка, Кіїк-Коба

Усього близько 500 стоянок. Найвідоміші: Мізин, Межиріч, Кирилівська, Амвросіївка, Молодове, Пушкарі

Найдавніші землероби та скотарі на території України В Мезоліт на українських землях

Риси

Загальна характеристика

Основні заняття

• Полювання на невеликих тварин та птахів, риболовля, річкове збиральництво (ловля раків і птахів)

Здобутки і досягнення

• Поява луку і стріл — одного з перших механічних пристроїв, винайдених людиною

• Приручення людиною першої тварини — собаки

Здобутки і досягнення

• Поширення вкладишевих (набірних) знарядь: мікролітів (дрібних відщепів, які закріплювалися в пазах дерев’яних або кістяних знарядь) та макролітів (кам’яних знарядь великих розмірів для обробки дерева)

• Винайдення човнів і плотів — найдавнішого водного засобу пересування

Колективи людей

• Провідним осередком залишалася родова громада. Громади, пов’язані спорідненістю, шлюбними та дружніми стосунками або сусідством, об’єднувалися в племена

Найвідоміші стоянки

• Волоське, Василівка, Мурзак-Коба, Фатьма-Коба, Кудлаївка, Гребеники, Кодак та ін. (усього відкрито понад 300 пам’яток: стоянки, культові місця, поховання)

Неолітична революція

Характерні риси неолітичної революції

Основні риси

• Поширення нових способів обробки каменю — свердлення, шліфування і пиляння

• Перехід від кочового до осідлого способу життя

• Приручення більшості свійських тварин: биків, свиней, кіз, вівців

• Виникнення виробництва кераміки, прядіння і ткацтва

• Перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства: від мисливства і збиральництва до скотарства і землеробства

• Унаслідок значного збільшення населення помітно зростає кількість і розміри поселень

• Відбуваються суттєві зміни в духовному світі та світобаченні людини. Помітно прискорюється розвиток людського суспільства

Доба енеоліту

Основні особливості

• Перехідний етап від кам’яного віку до доби металів, період остаточного утвердження домінуючої ролі відтворюючого господарства

• Мідні знаряддя праці поступово витісняють кам’яні, відбувається перехід від мотичного до орного землеробства з використанням тяглової сили (бика)

• Відбувається перший великий суспільний поділ праці — відокремлення скотарства від землеробства. Землероби вели осідлий спосіб життя, будували укріплені поселення, винайшли рало; скотарі винайшли колісний транспорт, удосконалили зброю, приручили коня

• Поширення у лісостеповій зоні України трипільської культури землеробів, у степовій — середньостогівської культури скотарських племен

Трипільська культура (кінець V тис. до н. е. — середина III тис. до н. е.)

Доба бронзи

Основні особливості

• Поява бронзи (сплав міді та олова) — першого штучного металу, створеного людиною

• Набуває значного розвитку бронзоливарне виробництво, посилюється обмін між племенами

• Триває поглиблення першого суспільного поділу праці. У Лісостепу розвивається орне землеробство, у Степу — пастуше скотарство

• На зміну родовій громаді приходить сусідська, з’являється майнова нерівність

• Посилення ролі батьківського права в роді спричиняє встановлення патріархальних відносин. Відбувається подальше виділення з роду парної сім’ї (усе частіше будуються невеликі житла для однієї родини)

• Зростає рухливість населення завдяки удосконаленню способів пересування водою і суходолом

• Виникають великі етнокультурні утворення. (Український Лісостеп входив до ареалу поширення тшинецько-комарівської культури праслов’ян)

Зміна форм суспільної організації

Період

Основні риси

Ранній палеоліт

Первісне людське стадо — невелике нестійке об’єднання первісних людей

Середній палеоліт

Пізній палеоліт

Родова громада — сталий колектив родичів, що мають спільну власність і працюють разом. Її основою був рід

Мезоліт

Плем’я — група родових громад, які мають спільні мову, територію, вірування, матеріальну та духовну культуру

Неоліт

Енеоліт

Перехід від материнського роду (матріархату) до батьківського (патріархату)

Доба бронзи

Союзи племен — політичні об’єднання кількох племен (за певних умов ставали зародками державної організації)

Ранній залізний вік на українських землях. Світ кочовиків

Особливості розвитку суспільства

• Люди навчилися виплавляти залізо, що спричинило появу значно міцніших і гостріших знарядь, порівняно з тими, які раніше виготовлялися з каменю, міді чи бронзи

• Використання заліза зумовило різке зростання продуктивності праці; людина стала виробляти більше, ніж споживала

• Відбувся другий суспільний поділ праці: ремесло відокремилося від землеробства

• Виникло виробництво товарів безпосередньо для обміну, а також продажу. Торгівля вийшла за межі окремих племен

• Розвиток землеробства, ремесла і торгівлі сприяв поглибленню майнового розшарування, став передумовою до виникнення нових суспільних відносин

Період перебування кочових племен на українських землях

Назва

Мовна група

Період

Кіммерійці

Індоіранська

IX—VII ст. до н. е.

Скіфи

Індоіранська

VII—III ст. до н. е.

Сармати

Індоіранська

III ст. до н. е. — III ст. н. е.

Готи

Германська

III—IV ст. н. е.

Гуни

Тюркська

IV—V ст. н. е.

Авари

Тюркська

VI—VII ст. н. е.

Кіммерійці

Кіммерійці — назва кочових племен, які заселяли степову і частково лісостепову зони українських земель у IX—VII ст. до н. е.

Кіммерійський період на території України

Питання для характеристики

Степ

Лісостеп

Населення

Кіммерійці — кочові скотарі іраномовного походження

Носії чорноліської культури — осілі землероби, предки слов’ян (праслов’яни)

Спосіб життя

Кочовий. Пересувалися разом зі своїми стадами на великі відстані. Чоловіки їхали верхи на конях, люди похилого віку, жінки і діти — у кибитках

Осілий. Поселення із 6—10 великих дерев’яних жител (землянки і напівземлянки). Городища, збудовані на мисах річок, були оточені валами з дерев’яним муром, що слугували сховищами під час нападів кочовиків

Основа господарства

Кочове скотарство. Провідну роль відігравало конярство. Коні були основним засобом пересування і забезпечували продуктами харчування

Орне землеробство і присадибне скотарство. Вирощували пшеницю, ячмінь, жито, просо; розводили кіз, вівців, коней, свиней

Пам’яткиматеріальної культури

Поховання в курганах попередніх епох. Знайдено понад 200 поховань кіммерійських вождів і воїнів

Поселення і городища. На межі зі степом була створена лінія з 12-ти укріплених городищ для захисту від нападів кіммерійців

Скіфи

Скіфи — назва об’єднання племен, які заселяли територію степової і лісостепової зон України в ранньому залізному віці від VII до III ст. до н. е.

Скіфи на українських землях

Основні події історії скіфів

Дата

Подія

VII ст. до н. е.

Скіфи витіснили кіммерійців зі степів Північного Причорномор’я

Близько 515 р. до н. е.

Війна скіфів проти перського царя Дарія І Гістаспа. Перемога скіфів

Кінець V—VI ст. до н. е.

Розквіт Великої Скіфії

496 р. до н. е.

Скіфи здійснили похід за Дунай до Херсонеса Фракійського

Середина IV ст. до н. е.

За правління царя Атея Скіфія перетворилася на централізовану державу

339 р. до н. е.

Війна з македонським царем Філіппом II, у якій Атей зазнав поразки і загинув

331 р. до н. е.

Похід Зопіріона, полководця Александра Македонського, із 30-тисячним військом проти скіфів та його поразка

Кінець IV — початок III ст. до н. е.

Занепад і загибель Великої Скіфії

Кінець III ст. до н. е.

Утворення Малої Скіфії зі столицею в Неаполі Скіфському. Поява сарматів у Північному Причорномор’ї

Сармати

Сармати — назва кочових племен, які в III ст. до н. е. — IV ст. н. е. заселяли територію степів від Західного Казахстану до Дунаю.

Основні події історії сарматів

Дата

Подія

III ст. до н. е.

У поволзько-приуральських степах сформувалися сарматські племена

Кінець III — початок II ст. до н. е.

Сармати витіснили скіфів з більшої частини Північного Причорномор’я. Ця територія отримала назву «Сарматія»

І ст. до н. е.

Перший напад сарматів на дунайський кордон Римської імперії

Рубіж н. е.

Початок переселення сарматів на Правобережжя Дніпра

35—37 рр. н. е.

Напади сарматів на римську провінцію Мезія

166—180 рр. н. е.

Участь сарматів разом з іншими варварськими племенами в Маркоманських війнах проти Римської імперії (166—180 рр. н. е.). Другу війну (177—180 рр. н. е.) було названо Сарматською через те, що сарматські племена відігравали в ній провідну роль

Перша половина III ст. н. е.

Поява в Північному Причорномор’ї германських племен готів, які завдали нищівного удару сарматам і поклали край їх володарюванню в українських степах

Античні міста-колонії у Північному Причорномор'ї

Основні пояснення причин заснування греками колоній

Особливості грецької колонізації Північного Причорномор’я

Основні особливості

• Носила мирний характер. На початку колонізації стосунки з місцевим населенням були мирними; греки селилися лише на незайнятих територіях

• Мала аграрний характер. У колонізації греками Північного Причорномор’я переважала не торговельна, а аграрна форма

• Незалежність відносно метрополії. Засновані колонії були незалежними від тих міст, з яких походили переселенці. Відносини між ними базувалися на рівноправних засадах

• Поєднання стихійного і планового характеру. Переселення на нові землі відбувалося організовано. Проте відсутність регулярного розпланування міст-колоній (усіх, крім Херсонеса) свідчить про її подальший стихійний розвиток

Періоди розвитку античних міст-колоній у Північному Причорномор’ї

Період

Характерні ознаки

І. Грецький період (друга половина VII — середина І ст. до н. е.). Грецьке проникнення у Північне Причорномор’я і поширення тут грецької культури

• Виникнення і становлення міст-колоній та Боспорського царства

• Тісні зв’язки з материковою Грецією

• Переважання в житті колоністів елліністичних традицій і звичаїв

• Стабільний характер розвитку

• Зростання міст-колоній

• Перетворення міст-колоній на центри посередницької торгівлі між Грецією і сусідніми племенами

• Відносно мирне співіснування з місцевим населенням

II. Римський період (середина І ст. до н. е.— IV ст. н. е.). Північне Причорномор’я опинилося у сфері впливу Риму

• Нестабільна військово-політична ситуація

• Певна залежність міст-колоній від Римської імперії

• Варваризація населення міст-колоній

• Натуральний характер господарства

• Безперервні агресивні напади кочових племен

• Занепад античних міст-колоній

Найбільші античні міста-колонії Північного Причорномор’я

Назва

Коли і ким заснована

Місце розташування

Історична доля

Ольвія (у перекладі «щаслива»)

Наприкінці VI ст. до н. е. вихідцями з Мілету

Бузький лиман, неподалік сучасного Миколаєва

Знищена гунами у 70-х рр. IV ст.

Херсонес (у перекладі «півострів»)

У 422—421 рр. до н. е. переселенцями з Гераклеї Понтійської та Делосу

Південно-західне узбережжя Криму, неподалік сучасного Севастополя

Після падіння Західної Римської імперії увійшов до складу Візантії. Припинив своє існування в XV ст.

Пантікапей (у перекладі «рибний шлях»)

У VII ст. до н. е. вихідцями з Мілету

Узбережжя Керченської протоки, сучасна Керч

У 70-х рр. IV ст. н. е. зруйнований гунами

Тіра (від грецької назви Дністра Тірас)

Наприкінці VI ст. до н. е. вихідцями з Мілету

Гирло Дністра, неподалік сучасного Білгорода-Дністровського

Припинила існування в 70-х рр. IV ст. н. е., можливо внаслідок гунської навали

Особливості господарського життя античних міст-колоній Північного Причорномор’я

Сільське господарство

Ремесло і промисли

Торгівля

• Провідна галузь — виробництво зерна (пшениця, ячмінь, просо, жито)

• Розвиток садівництва і городництва. Великих масштабів набуло виноградарство, яке стало основою виноробства

• Розвиток тваринництва: розведення биків, коней, кіз, вівців, ослів, свиней, курей, качок

• Було поширене залізоробне, ювелірне, склоробне виробництво, будівельна справа. Найбільшого розвитку набуло керамічне виробництво

• Розвиток домашніх ремесел: чинбарство, прядіння, різьблення по дереву і кістці

• Головні промисли:рибальський, мисливський і солевидобувний

• Колонії вели торгівлю з місцевими племенами (продавали зброю, тканини, кераміку, ювелірні вироби, вино тощо)

і Східним Середземномор’ям (вивозили зерно, худобу, шкіру, пушнину, рабів)

• Торгівля з місцевою людністю мала переважно обмінний характер, у колоніях використовувалися гроші

Причини занепаду античних міст-колоній Північного Причорномор’я

Головні причини

• Загальна криза, яка із середини III ст. н. е. охопила античну цивілізацію і, зокрема, спричинила занепад колоній

• Посилення натиску варварів (III ст. н. е. — готи, IV ст. н. е. — гуни), які двома хвилями пройшлися Північним Причорномор’ям

Вплив античних міст-колоній Північного Причорномор’я на розвиток сусідніх народів

Основні наслідки

• Місцеве населення отримало можливість прилучитися до передових для свого часу надбань античної цивілізації

• Знайомство з демократичним устроєм грецьких полісів вплинуло на державотворчі традиції народів українських земель

• Місцева людність залучалася до товарно-грошових відносин, ознайомилася з новаціями, які використовували греки в ремеслі та сільському господарстві

• Виникнення античних міст-колоній започаткувало процес урбанізації (зростання міст і міського населення) Північного Причорномор’я

• Наприкінці І ст. н. е. античні міста-колонії стали одним зі шляхів поширення на українські землі перших паростків християнства

Давні слов'яни

Слов’яни є автохтонним (місцевим) населенням Європи індоєвропейського походження.

Основні етапи становлення слов’янської етнічної спільноти

Етап

Загальна характеристика

4000—1200 рр. до н. е.

Перше велике переселення народів. За доби бронзи внаслідок розселення індоєвропейців в українському Лісостепу набуває поширення культура шнурової кераміки (кінець III — перша половина II тис. до н. е.). Її носії були предками германців, балтів і слов’ян

XV—XI ст. до н. е.

Поширення в українському Лісостепу, Поліссі, а також південно-східній частині сучасної Польщі тшинецько-комарівськоі культури праслов’ян — попередників східних і західних слов’ян

XI—IX ст. до н. е.

Формування на українських землях білогрудівської культури праслов’ян, що успадкували традиції тшинецько-комарівської людності

IX—VII ст. до н. е.

Носії чорноліської культури в центральній частині українського Лісостепу продовжують традиції культури білогрудівської спільноти

VII—III ст. до н. е.

Скіфів-орачів, яких Геродот називав серед народів Великої Скіфії, що заселяли Лісостеп, уважають нащадками праслов’ян-чорнолісців

Кінець III ст. до н. е.— II ст. н. е.

Існування зарубинецькоі культури землеробів українського Лісостепу. Завершення процесу становлення слов’янства

Ранньослов’янські племена були відомі в тогочасній Європі як венеди. Так їх називали римські автори І—II ст. н. е. Пліній Старший, Птолемей і Тацит.

Зарубинецька культура (III ст. до н. е. — II ст. н. е.)

Слов'яни під час Великого переселення народів

Слов’яни під владою готів та гунів (друга половина II ст. — V ст.)

За повідомленнями готського історика Йордана та візантійського автора Прокопія Кесарійського анти в VI ст. заселяли Лісостеп між Сіверським Донцем і Нижнім Дунаєм. Це збігається з територією поширення археологічних пам’яток пеньківської культури V—VII ст. Склавини, стверджує Йордан, заселяли землі від загадкового Мурсіанського озера «до Данастру і на півночі до Вістули».

Це відповідає території поширення празько-корчацької культури. Колочинська культура, поширена в Північній Наддніпрянщині, за характером пам’яток близька до пеньківської, але не згадується у візантійських джерелах. Дослідники пояснюють це її віддаленістю від кордонів Візантії. Усі названі давньослов’янські культури, знайдені на території України, мають багато спільного.

Риси слов’янської спільноти в V—VII ст.

Спільні риси

• Єдиний тип ведення господарства, в основу якого було закладено підсічне орне землеробство, що доповнювалося присадибним тваринництвом

• Розвинуте ремесло і торгівля. Особливо помітні успіхи в залізовидобуванні й металообробці. Набула поширення внутрішня і зовнішня (особливо з Візантією) торгівля

• Розташування поселень невеликими гніздами, кожне з яких складалося з кількох селищ, розташованих на невеликій відстані. Селища не укріплювалися. У них проживало від 5 до 15 сімей-домогосподарств

• Основний тип житла — квадратна напівземлянка зі зрубними або стовповими стінами довжиною 3—4 м, у якій мешкала одна сім’я. Для приготування їжі та обігріву використовувалася кам’яна або глиняна піч, розташована в кутку оселі

• Суспільство перебувало на етапі розкладу первісної рівності, формування племінної військової аристократії і перших племінних центрів

• На відміну від попередніх часів у V—VII ст. слов’яни стають більш войовничими, схильними до захоплення сусідніх земель

Велике слов’янське розселення V—VII ст.

Період

Характерні риси

Початок V ст.

Слов’янські племена антів і склавинів визнають владу гунів і освоюють землі, полишені готами

453 р.

Смерть вождя гунів Аттили. Розлад гунського об’єднання племен. Активізація переселенських рухів племен, раніше підвладних гунам

VI ст.

Початок Балканських війн — військової експансії антів і склавинів проти Візантійської імперії. Спочатку вони обмежувалися окремими нападами, а із середини століття оселяються за Дунаєм

VI—VII ст.

Просування слов’ян на північний схід. Формування слов’янських племінних союзів у верхів’ях Дніпра (кривичі) і в басейні оз. Ільмень (ільменські словени)

Кінець VI — початок VII ст.

Активізація переселенських рухів слов’ян у північно-західному напрямку. Виникнення у Центральній Європі слов’янської «держави Само»

Близько VII ст.

Слов’яни з Подунав’я рухаються далі двома потоками: анти — углиб Балканського півострова, а склавини — уверх по Дунаю

Кінець VII ст.

Унаслідок розселення формуються східні, західні та південні слов’янські союзи племен

Історичне значення великого переселення народів «започаткувало поділ слов’ян на ті етнічні групи, які, залежно від історичних обставин, заклали основи процесів формування сучасних слов’янських народів» (В. Баран).

Уявлення давніх слов’ян про будову світу богів

Слов’янське язичництво — це цілісна система уявлень про світ і місце людини в ньому. У слов’ян існували традиційні для індоєвропейців уявлення про трищаблеву будову світу богів, де на кожному рівні розміщувалися, як правило, парні боги, що певною мірою протистояли один одному.