Наочний довідник. Історія України 7-9 клас

Тема 6. Наддніпрянська Україна в другій половині XIX ст.

Економічний розвиток. Формування ринкових відносин

Економічний розвиток Наддніпрянщини напередодні селянської реформи 1861 р.

Основні особливості

• Наприкінці 50-х рр. XIX ст. Наддніпрянщина була найбільш економічно розвиненим регіоном Російської імперії

• Наявність кріпацтва заважала формуванню ринкових відносин у сільському господарстві

• Розвиток промисловості стримувався відсутністю ринку вільнонайманої робочої сили та вузьким попитом на промислову продукцію

• Міські підприємці й купці не мали можливості купувати землю, оскільки вона не була предметом купівлі й продажу

• Відбулися зміни господарської спеціалізації регіонів Наддніпрянщини: на Півдні провідне місце посіло вирощування пшениці на експорт, на Лівобережжі — тваринництво, тютюнництво та льонарство, на Правобережжі — вирощування цукрового буряку

• На Правобережжі переважало використання примусової праці кріпаків, на Півдні — вільнонайманої робочої сили

Селянська реформа 1861 р.

Історичні передумови здійснення реформи

• Подальше існування кріпосного права загрожувало перетворенню імперії на другорядну державу. Селянських рух в українських губерніях наприкінці Кримської війни, вимоги з боку всіх опозиційних царизму сил звільнити селян, вплив ліквідації залишків кріпацтва на західноукраїнських землях у 1848 р. — усе це також вимагало вирішити проблему кріпацтва. Царизм хотів виступити «визволителем» селян і обеззброїти цим своїх противників

• Кріпосне право сповільнювало темпи економічного розвитку країни. Наявність таких регіонів, як Південна Україна, переконливо засвідчувало переваги вільнонайманої праці й водночас спричиняло численні проблеми через невідповідність цих відносин і порядків в інших частинах імперії. Разом із цим поміщицькі господарства давали 50 % товарного хліба і їх одночасна й швидка ліквідація могла спричинити катастрофічні наслідки

• Кріпосне право за своєю формою та змістом було схоже на рабство. Аморальність володіння живою «хрещеною власністю» засуджувалася більшістю представників різних суспільних верств. Приклад європейських монархій, які ліквідували кріпосне право, засвідчував, що це не послабило, а, навпаки, зміцнило їхні позиції через можливість прискорення соціально-економічного розвитку

Наділення селян землею за реформою 1861 р. у Наддніпрянській Україні

Реформи 60—70-х рр. XIX ст.

Назва, дата запровадження

Основні заходи

Земська реформа. 1864 р.

Запровадження у повітах та губерніях земського (місцевого) самоврядування, що складалося з розпорядчих (повітових і губернських земських зборів) та виконавчих (повітовий і губернських земських управ) установ. До повітових зборів обирали гласних (депутатів) від різних станів: землевласників, міських власників і селян. Гласні губернських земських установ обиралися повітовими зборами. У Наддніпрянщині дія земської реформи до 1911 р. не поширювалася на Правобережжя, оскільки царизм побоювався, що діяльність земств спричинить там пожвавлення польського національно-визвольного руху

Міська реформа. 1875 р.

У містах створювалися міські думи і міські управи. Виборче право надавалося чоловікам віком від 25 років, які були власниками нерухомості. Більшість міського населення усувалася від участі в самоуправлінні. Постійно діючим виконавчим органом була міська управа, що обиралася міською думою. Обидві установи очолював міський голова

Фінансова реформа. 1860 р.

Заснування Державного банку, який отримав переважне право кредитування торговельних і промислових підприємств. Створення незалежних від місцевої адміністрації губернських контрольних палат для щомісячної перевірки видатків усіх установ. Скасування відкупної системи податків і встановлення акцизних зборів, які збиралися державними установами

Судова реформа. 1864 р.

Створення безстанового суду, не залежного від адміністративної влади. Засідання судів ставали відкритими для публіки. У судову практику впроваджувалася змагальність з участю у процесі присяжних засідателів (12), прокурора і адвоката. Розгляд дрібних громадянських і кримінальних справ здійснював мировий суддя, який обирався земством або міською думою. Місцева влада не мала права усувати з посади мирового суддю або суддів окружного суду

Військова реформа. 1874 р.

Уведення замість рекрутських наборів нової системи комплектування армії через запровадження загальної військової повинності для чоловіків віком від 20 років. У суходільних військах служба тривала шість років, а на флоті сім. Наприкінці XIX ст. було встановлено п’ятирічний термін служби в усіх родах військ. Особи, які здобули освіту, служили менший термін. Реорганізація системи військового управління. Країну було поділено на 15 військових округів, до складу трьох з яких (Київського, Одеського і Харківського) входили українські губернії

Освітня реформа. 1863 р.

Прийняття нового університетського уставу, згідно з яким вони отримали досить широку автономію у питаннях внутрішнього життя. Започаткування вищої освіти для жінок, яку вони могли отримати на приватних вищих жіночих курсах. Надання права представникам усіх станів навчатися у гімназіях. Гімназії поділялися на реальні (давали можливість вступу після закінчення до вищих технічних шкіл) і класичні (випускники могли йти навчатися до університетів), з окремим навчанням юнаків і дівчат. Право засновувати початкові школи надавалося приватним особам, земствам та іншим громадським установам, але з дозволу влади

Цензурна реформа

Посилення засобів адміністративного впливу на органи друку. Запровадження попередньої цензури газет і журналів. Редакторам, під загрозою закриття видань, заборонялося торкатися гострих політичних питань

Розшарування селянства Наддніпрянської України в пореформений період

Перша хвиля масової української трудової еміграції з Наддніпрянщини в 70—90-х рр. XIX ст.

Особливості

• Переселенці з Наддніпрянщини залишалися на землях у межах Російської імперії і не були емігрантами в традиційному значенні цього слова

• Переселення мало переважно стихійний характер вільної колонізації незаселених земель

• Основну масу переселенців складали селяни, які селилися на нових місцях, переважно разом зі своїми сім’ями

• Регіонами, які дали основну масу переселенців, стали спершу Лівобережжя, а згодом і Правобережжя, де найбільше дошкуляли малоземелля і залишки кріпацтва

• На відміну від західноукраїнських селян, які переселялися до Америки, селяни з Наддніпрянщини у східних районах Російської імперії не мали можливостей для створення своїх національно-культурних установ

Зростання мережі залізниць у Наддніпрянській Україні

Внесок Донецького кам’яновугільного басейну в загальноімперський видобуток вугілля

Рік

Усього в імперії (без Польщі), млн пудів

У тому числі в Донбасі

млн пудів

%

1860

7,4

6,0

81,1

1870

22,3

15,6

70,0

1880

122,3

86,3

70,5

1890

216,4

183,2

84,7

1900

734,5

671,7

91,4

Розвиток міст Наддніпрянської України в другій половині XIX ст.

Кількість міського населення, тис. жителів

Кількість міст

1863

1897

до 10

92

51

10—20

24

48

20—50

8

19

50—100

4

8

100—200

1

2

Понад 200

2

Усього

129

130

Найбільші українські міста наприкінці XIX ст.

Міста

Кількість населення, тис. осіб

Одеса

403,8

Київ

247,7

Харків

173,9

Львів

160,0

Катеринослав

112,8

Суспільно-політичний рух наприкінці 50 — у 60-х рр. XIX ст. Виникнення громад

Розвиток українського руху в другій половині XIX ст.

Основні тенденції

• У цей період як в Європі, так і в Україні відбувалося організаційне оформлення і вироблення ідейних основ національно-визвольних рухів

• Прагнення українських діячів змінити існуючий лад на справедливий, покращити життя народу в цілому; як і в європейських визвольних рухах, головна увага зосереджувалася навколо трьох напрямків: національного, загальнодемократичного і соціального

• Перед українським рухом стояла проблема вироблення збалансованої у національній, загальнодемократичній і соціальній площинах політичної платформи, що була б прийнятною для більшості прошарків українського суспільства

• Одночасно з виробленням політичних програм відбувалися пошуки організаційних форм українського руху

Хлопоманство

Хлопоманство — кількісно невелике відгалуження українського культурно-національного руху другої половини XIX ст., що об’єднувало представників ліберальної інтелігенції, які виступали за зближення із селянством.

Польське повстання 1863—1864 рр.

Польське повстання — збройна спроба польських патріотичних сил звільнити свою країну з-під влади Російської імперії.

Причини зміни ставлення російської влади до українського руху і видання Валуєвського циркуляру

Основні причини

• Недавні події польського повстання 1863—1864 рр. Незважаючи на лояльність українців до царського режиму, українських рух сприймався як «польська інтрига», спрямована проти російської влади

• Розгортання нелегальної діяльності різних опозиційних царизмові організацій («Земля і воля» та ін.), що розповсюджували заборонену літературу і підбурювали невдоволених реформою 1861 р. селян до виступу

• Стрімке зростання кількості україномовної наукової, навчальної і релігійної літератури, що сприяло відродженню «малороссийской народности» та «южнорусского сепаратизма»

Періодизація розвитку громадівського руху

Період, дата

Діяльність

Друкований орган

Форма

Зміст

І. 1859—1863 рр.

Легальна

Дослідження української культури і мови

Журнал «Основа»

II. Кінець 1860—1875 рр.

Напівлегальна

Наукова українознавча діяльність російською мовою

Газета «Киевский телеграф»

III. 1875 1890 рр.

Нелегальна

Пошуки форм легальної діяльності й перенесення центру політичної боротьби до Галичини (ідея «галицького П’ємонту» В. Антоновича)

Журнал «Киевская старина»

Суспільно-політичний рух у 70—90-х рр. XIX ст.

Південно-Західний відділ Імператорського Російського географічного товариства в Києві

Емський указ

Емський указ — розпорядження російського імператора Олександра II, підписане 18 травня 1876 р. у німецькому місті Емс і спрямоване проти українського національно-культурного руху.

Історичне значення громадівського руху

Значення діяльності громадівців

• Наукова діяльність громадівців заклала основи української науки

• Громадівці справили чималий вплив на розвиток українського руху в Західній Україні

• Завершили об’єднання двох регіональних течій українського руху в Російській імперії: лівобережного, що починався з відродження на Слобожанщині й продовжував свої традиції в Кирило-Мефодіївському братстві, та правобережного, що укоренився в «українській школі» польської літератури і знайшов продовження в діяльності хлопоманів

• Громадівці своїми плідними дослідженнями з історії, етнографії, статистики і мовознавства довели, що українство має глибоке історичне коріння, чіткі етнічні особливості й окреслені етнічні межі. Цим вони підвели українських рух до необхідності сформулювати і розробити політичну програму

• Забезпечили наступність поколінь в українському русі (кирило-мефодіївці та інші організації, що розпочали активну діяльність у 90-ті рр. XIX ст.)

Діяльність братства тарасівців

Братство тарасівців — українська таємна організація, заснована групою українських студентів улітку 1892 р. на могилі Т. Шевченка в Каневі.