Наочний довідник. Історія України 7-9 клас

Тема 4. Західноукраїнські землі наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

Населення західноукраїнських земель наприкінці XVIII ст.

Регіон

Площа, тис. км2

Приблизна кількість населення, тис. осіб

Серед них українців, %

Східна Галичина

55

2200

71

Північна Буковина

5,3

75

69

Закарпаття

14,7

250

40

Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії

Національне і соціальне становище українців

Реформи Марії-Терезії і Иосифа II та їх вплив на західноукраїнські землі

Соціально-економічне становище та соціальні рухи

Особливості економічного розвитку західноукраїнських земель у першій половині XIX ст.

Західноукраїнські землі за рівнем економічного розвитку значно поступалися іншим регіонам імперії Габсбурґів. Фактично їх економічний статус наближався до колоніального, оскількі в економічній системі імперії їм належала роль аграрно-сировинного придатку — постачальника продуктів харчування і сировини для промислово розвинених регіонів та ринку збуту виготовлених там товарів.

Галузь господарства

Характерні риси розвитку

Сільське господарство

Становило основу економіки краю. У Східній Галичині переважало рільництво, яке мало екстенсивний характер. Зростало обезземелення селян. Протягом першої половини XIX ст. тут сталося сім масових голодоморів. Зерно з поміщицьких маєтків вивозилося до інших провінцій імперії. На Закарпатті оброблювані землі використовувалися для розвитку виноградарства, садівництва та хліборобства. У гірських районах розвивалося тваринництво і лісорозробка. Дрібні наділи не могли забезпечити існування селян. Це змушувало їх виїздити на заробітки до інших регіонів. У Північній Буковині розвивалося рільництво, тваринництво, лісорозробка і мисливство. Більшість продукції вивозилася до центральних провінцій імперії

Промисловість

Знаходилася у тривалому застої. Традиційні галузі місцевої промисловості — шкіряна, соляна, текстильна, лісова, тютюнова, залізоробна — майже не розвивалися.

У 30—40-х рр. XIX ст. під впливом промислової революції розпочинається деяке пожвавлення у промисловості Східної Галичини. Проте підприємства краю зберігали ремісничо-мануфактурний рівень. Праця вільнонайманих працівників майже не використовувалася. Перші дві парові машини з’явилися в Галичині 1843 р.

Торгівля

Розвиток торгівлі був пов’язаний з поступовим збільшенням товарного виробництва. Сільськогосподарські продукти і сировина експортувалися в деякі країни Західної Європи та вивозилися до інших провінцій імперії. До Наддніпрянщини з Галичини вивозилася деревина і полотно, а звідти надходила худоба і промислові товари. Великі капітали нагромаджувалися в руках купців, поширювалося лихварство. Однак до середини XIX ст. попит на галицькі товари поступово знижувався і скорочувався їх експорт. Із Північної Буковини до західних провінцій імперії вивозилися вовна, прядиво з льону і конопель, ліс. Закарпаття постачало на зовнішні ринки продукцію сільського господарства і деревину. Купецтво нагромаджувало значні капітали, але рідко вкладало їх у промислове виробництво, яке залишалося монополією землевласників і держави

Розмір поміщицького землеволодіння на західноукраїнських землях в першій половині XIX ст.

Регіон

Розмір земельних володінь поміщиків, у % від загальної кількості земель

Східна Галичина

96

Північна Буковина

69

Закарпаття

90

Українське національне відродження наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

Особливості українського національного відродження на західноукраїнських землях

Основні особливості

• За тривалий час перебування у складі різних держав західні українці фактично втратили власну національну еліту. Єдиною суспільною верствою, спроможною відігравати роль лідерів народу, було духовенство

• Початок західноукраїнського національного відродження був пов’язаний з діяльністю греко-католицького духовенства

• Переважання представників духовенства серед лідерів українського національного руху спричиняло його більш консервативний характер порівняно з Наддніпрянщиною

• Імперська влада використовувала український рух як противагу польському та угорському рухам і водночас стримувала, не бажаючи його посилення

• Значний культурний вплив Наддніпрянщини на західноукраїнське відродження

• Процес західноукраїнського національно-культурного відродження зародився наприкінці XVIII ст. на Закарпатті, а звідти поширився серед галицьких русинів. У Північній Буковині українське відродження розпочалося в другій половині XIX ст.

• Перший фольклорно-етнографічний етап тривав до 30—40-х рр. XIX с. Поступово, в його межах з’явилися ознаки переходу до наступної культурницької стадії. У роки революційних подій 1848—1849 рр. він почав набувати рис політичного етапу

• Під впливом революції 1848—1849 рр. західноукраїнський національний рух за темпами свого розвитку став випереджати Наддніпрянську Україну. Спричиняли це передусім утиски й переслідування українства у Наддніпрянщині з боку російської влади

Початок українського національного відродження на західноукраїнських землях

Особливості та значення діяльності «Руської трійці» для розгортання українського національно-визвольного руху

Загальна характеристика

• Напрямок діяльності гуртківців визначався ідеями романтизму

• Наслідуючи приклад українських діячів з Наддніпрянщини та ідеологів слов’янського відродження, вони прагнули сприяти піднесенню освітнього рівня та пробудженню національної свідомості галицьких русинів

• Трійчани намагалися «воскресити в новій силі руську славу, руську власть» і сприяти гідному входженню українців у коло вільних культурних націй Європи, насамперед слов’янських

• Завдяки діяльності членів гуртка впродовж 30—40-х рр. український національний рух у Східній Галичині зробив значний крок уперед

• Під час революційних подій 1848—1849 рр. на західно-українських землях українські патріоти продовжили традиції «Руської трійці»

Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях під час революції 1848—1 849 рр. в Австрійській імперії

Український національний рух у роки революції 1848—1849 рр.

Основні особливості

• Західно-український національний рух почав набувати ознак, властивих третьому політичному етапу націотворення

• Головними питаннями, які намагалися вирішити під час революційних подій західні українці, були селянське і національне

• Пробудження національних почуттів західних українців в умовах активізації польського руху спричинило висування ними вимог територіального розмежування та надання прав самоврядування

• Боротьбу західних українців за їхні права очолило греко-католицьке духовенство. Його переконаність у необхідності підтримувати Габсбурґів, оскільки лише це дозволить подолати поляків і угорців, обумовлювала консервативність українського руху

Структура Головної руської ради

Програмні вимоги Головної руської ради

Вимоги

• Забезпечення для українців, як і для поляків, рівних можливостей обіймати урядові посади

• Запровадження у школах краю діловодства українською мовою

• Зрівняння греко-католицького духовенства в правах з представниками інших віросповідань

• Призначення на урядові посади у Східній Галичині лише тих чиновників, які володіють українською мовою

Українське питання на Слов’янському з’їзді в Празі

«Вимоги українців у Галичині» — україно-польська угода, підписана на слов’янському з’їзді 7 червня 1648 р. у Празі.

Основні умови

• Проголошення рівних прав для використання української та польської мов в усіх школах та установах Галичини

• Утворення окремих гімназій для поляків та українців, запровадження у вищих навчальних закладах краю викладання обома мовами

• Зрівняння в правах представників усіх національностей і віросповідань

• Утворення спільної національної гвардії, спільного керівного органу влади і спільного сейму

• Вимога гарантування національної і політичної рівноправності загальноімперською конституцією

• Питання щодо поділу Галичини на польську та русинську провінції повинно бути передане на вирішення загальноімперського рейхстагу

Кількість русинських депутатів, що брали участь у роботі рейхстагу*

Депутати рейхстагу

Кількість

Усього

383

від Галичини

93

із них українців

39 (селян 27)

від Буковини

8

із них українців

5 (селян 5)

Результати, наслідки та історичне значення революційних подій 1848—1849 рр. на західноукраїнських землях

Загальна характеристика

• Найважливіші результати — скасування панщини і початок запровадження в життя засад конституційного правління

• Зміни соціального статусу позитивно вплинули на життя селян, які отримали, хоч і незначні, можливості для ведення власного господарства, почали із цікавістю ставитися до політичного життя, освіти і культури

• Уперше всі політичні сили (із власного бажання чи вимушено) визнали існування в Галичині українського народу з його власним національним прагненням

• Виникнення першої в XIX ст. української політичної організації Головна руська рада, яка стала виразником вимог русинів і захисником їхніх прав

• Перші спроби українців висунути власні політичні програми, зміст яких засвідчував їхнє усвідомлення себе єдиною етнічною спільнотою з наддніпрянськими українцями

• За короткий історичний період 1848—1849 рр. західні українці мали найвагоміші здобутки у своєму національно-визвольному русі серед інших народів

* Нижня палата новоствореного загальноімперського парламенту (10.VII.1848—7.III.1849 рр.)