Наочний довідник. Історія України 7-9 клас

Тема 3. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

Включення українських земель до складу Російської імперії

Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ Наддніпрянської України

Населення Наддніпрянської України наприкінці XVIII ст.

Регіон

Площа, км2

Приблизна кількість населення, тис. осіб

Українців, %

Лівобережжя

102 400

2300

95

Слобожанщина

54 500

1000

86

Правобережжя

164 700

3400

85

Південь

194 600

1000

74

Особливості соціальної структури Наддніпрянської України наприкінці XVIII ст.

Наддніпрянська Україна в системі міжнародних відносин у першій половині XIX ст.

Місце Наддніпрянської України в системі міжнародних відносин у першій половині XIX ст.

Особливості

• Відсутність власної державності спричинило те, що Наддніпрянщина стала об’єктом у політичних комбінаціях інших держав

• Українські землі протягом першої половини XIX ст. неодноразово привертали увагу тих європейських політиків, які розробляли плани ослаблення Російської імперії через відокремлення підпорядкованих нею територій

• Українцям доводилося брати участь у здійсненні амбітних планів російських можновладців

• Висуваючи плани стосовно майбутньої зміни державної приналежності Наддніпрянщини, європейські політики не передбачали можливості залучення самих українців до вирішення своєї долі, що було однією з причин їх невдач

Місце Наддніпрянської України в російсько-турецьких війнах першої половини XIX ст.

Наддніпрянська Україна в планах Наполеона І

Кількість українських військових формувань у складі російської армії

Усього до складу російської армії було надіслано понад 61 тис. козаків колишньої Гетьманщини.

Економічне становище в першій половині XIX ст.

Економічний розвиток Наддніпрянської України в першій половині XIX ст.

Особливості розвитку

• Процес занепаду кріпацтва і становлення нового ринкового господарства, що відбувався в цей час, здійснювався у складних умовах, під впливом різних, інколи суперечливих, чинників

• Своєрідним «випробувальним полігоном» нових економічних відносин була Південна Україна, де використання вільнонайманої робочої сили набуло найбільших масштабів і довело свою ефективність

• Правобережжя було регіоном переважання примусової праці селян-кріпаків

• Перетворення примусової праці на перешкоду для подальшої індустріалізації та викликане цим сповільнення темпів економічного розвитку змушувало правлячі кола шукати шляхи реформування застарілих виробничих відносин

• Економіка Наддніпрянщини упродовж усього XIX ст. зберігала аграрний характер

• Зростання попиту на продукти харчування в Європі та світі стимулювало розвиток сільського господарства Наддніпрянщини

• Перша половина XIX ст. стала для Наддніпрянщини часом втягування в систему світової торгівлі

• У 30-х рр. XIX ст. в Наддніпрянщині розпочалася промислова революція

Селяни у складі населення Наддніпрянської України (на середину XIX ст.)

Зростання кількості промислових робітників у Наддніпрянській Україні

Найбільші українські міста на середину XIX ст.

Місто

Кількість населення, тис. осіб

Одеса

114

Київ

71

Львів

70

Бердичів

54

Харків

50

На середину століття із 850 міст і містечок українських земель лише 62 мали понад 10 тис. жителів, а 5 — понад 50 тис. жителів.

Сільськогосподарська спеціалізація регіонів Наддніпрянської України в першій половині XIX ст.

Місце Наддніпрянської України в зовнішній торгівлі Російської імперії

Особливості

• Наддніпрянщина забезпечувала 78 % пшениці та 55 % вовни, які експортувалися з імперії (від загального обсягу)

• У першій половині XIX ст. чорноморсько-азовські порти за обсягами перевезень значно випереджали балтійські порти. їх розвиток був пов’язаний з наближеністю до українських земель, де вироблялася експортна продукція

Початок національного відродження наприкінці XVIII — на початку XIX ст.

Національне відродження — термін, що набував поширення в ХІХ ст. та уособлював процеси, пов’язані з пробудженням національної свідомості бездержавних народів Європи. За змістом і формою національне відродження фактично було націотворенням.

Три умовні стадії в історії національних рухів слов’янських народів, визначені чеським ученим М. Грохом

Назва стадії

Характерні риси

Фольклорно-етнографічна стадія

Окремі дослідники-ентузіасти «винаходять» національність, збирають і публікують народні пісні, вивчають історію, мову, звичаї свого народу. Унаслідок цього вони знаходять аргументи, що певна етнографічна група є окремою спільнотою з погляду етнографії, філології та історії

Культурницько-літературна стадія

Дослідження, здійснені на попередній стадії, трансформуються в певні ідеї, що поширюються серед освічених верств. Головним стає відродження мови, боротьба за розширення сфери її вжитку. Мова, що була раніше об’єктом дослідження, стає мовою, якою пишуться літературні твори, здійснюються переклади, ставляться театральні вистави тощо. Результатом цього стає поширення почуття національної свідомості серед широких суспільних верств

Політична стадія

Нація згуртована усвідомленням власної історії та мови, розгортає боротьбу за своє визволення. Зароджується масовий національний рух, який, у свою чергу, має привести до незалежності нації. Виникають політичні організації, створюються політичні програми з вимогами здобуття самоврядування, автономії та, врешті-решт, самостійності

У реальному житті наведені стадії часто перехрещувалися — у межах другої інколи зароджувалися елементи третьої або існували прояви першої стадії. У цілому цій схемі відповідають процеси українського національного відродження у модерну добу.

Термін «відродження» вперше було вжито 1847 р. стосовно піднесення італійського національного руху. Зокрема, цього року в П’ємонті Камілло Кавур став видавати політико-економічну газету «Відродження», яка й дала назву цьому рухові.

Основні напрямки визвольного руху в суспільно-політичному житті Наддніпрянщини у першій половині XIX ст.

Протягом першої половини XIX ст. український напрямок визвольного руху еволюціонував від боротьби нащадків козацької старшини за відновлення автономії України до появи нової суспільної еліти — української інтелігенції, яка здійснила спробу висунути програму національного визволення українців.

Початок українського національного відродження

Російський визвольний та польський національно-визвольний рух на українських землях у 20—30-х рр. XIX ст.

Масонство в Україні

Масонство (від англ. mason — каменяр) — наднаціональний релігійно-етичний рух, що виник в Англії на початку XVIII ст. Його прихильники закликали до морального вдосконалення і об’єднання людей на принципах братерства, рівності, взаємодопомоги, вірності. У теорії масони проголошували невтручання в політику, але в реальному житті відігравали помітну роль у революційних і національно-визвольних рухах.

Україна в програмних документах декабристів

Назва організації, програмних документів та їхніх авторів

Бачення майбутнього України

«Південне товариство». «Руська правда»,

П. Пестель

Російська імперія мала перетворитися на унітарну республіку з однопалатним парламентом. За Україною ніяких державних прав не визнавалося. «Через свою слабкість,— уважав П. Пестель,— Малоросія ніколи не зможе стати державою, а тому повинна відмовитися від цих мрій»

«Північне товариство». Конституція,

М. Муравйов

Росія повинна стати конституційною монархією з федеративним устроєм на зразок США. Країна поділялася на 14 федеральних штатів, два з яких — Чорноморський зі столицею в Києві та Український зі столицею в Харкові — створювалися на Лівобережжі й Слобожанщині. Усі питання внутрішнього життя українські штати мали право вирішувати самостійно, а здійснення зовнішньої політики, випуск грошей і єдині збройні сили були у віданні центру

«Товариство об’єднаних слов’ян». «Правила» та « Клятвена обіцянка»,

Брати А. і П. Борисови

Визволення всіх слов’янських народів від монаршого самовладдя, установлення демократичного ладу і об’єднання їх у федерацію слов’янських республік. Проте створення окремої Української держави як члена цієї федерації не передбачалося

Імперська політика в Наддніпрянській Україні після придушення Польського повстання 1830—1831 рр.

Основні прояви

• Посилення русифікації і ліквідація спроб опозиційного ставлення до імперської політики

• Звільнення з посади малоросійського генерал-губернатора М. Рєпніна за його прихильне ставлення до малоросійських дворян-автономістів

• Створення спеціальної комісії у справах південно-західних губерній (Правобережжя), що мала «привести всі західні землі у відповідність до великоруських губерній в усіх сферах життя»

• Закриття Кам’янецького ліцею, що був центром польської культури і вищої освіти, переведення на викладання російською мовою всіх польських шкіл й судочинства на Правобережжі

• Створення у 1834 р. Київського університету, який за задумом імперських ідеологів мав «поширювати російську культуру і російську національність на спольщених землях Західної Росії»

• Позбавлення на Правобережжі маєтків і виведення з дворянського стану 64 тис. польських шляхтичів (хоча безпосередньо в повстанні брали участь лише 4 тис. осіб), закриття більшості католицьких костьолів, греко-католицьких церков і монастирів

Український національний рух наприкінці 40-х рр. XIX ст. Кирило-Мефодіївське братство

Українське національне відродження у Наддніпрянській Україні

Фольклорно-етнографічна стадія

Культурницько-літературна стадія

• Збирання історичних документів і відтворення на їхній підставі історії українського народу. Видання Д. Бантиш-Каменським «Історії Малої Росії...» (1882) і М. Маркевичем «Історії Малоросії» (1842—1843).

• Дослідження фольклору і поширення уявлень про те, що українці є окремим народом з власною культурою і традиціями. Видання 1819 р. в Петербурзі грузинським князем М. Цертелєвим першої збірки українських історичних дум. Видання М. Максимовичем у 1827, 1834 і 1849 рр. трьох збірок українських народних пісень

• Вивчення народної мови і створення на її основі літературної мови. 1798 р. І. Котляревський видав «Енеїду» — перший літературний твір, написаний українською мовою. 1818 р. створення О. Павловським «Граматики малоросійського наречія ...», де вперше було розроблено граматичну побудову української мови, принципи її розмовного і літературного використання

• У 20—40-х рр. XIX ст. відбувається поступовий перехід від збирання матеріалів, що підтверджують існування українського народу, до їх трансформації у певну систему ідей. Розгортається боротьба української інтелігенції за розширення сфери вжитку української мови. Діяльність літературного гуртка «харківських романтиків», очолюваного І. Срезневським. Видання ним «Українського альманаха» (1831), шести випусків фольклорно-етнографічної збірки «Запорожская старина» (1833—1838)

• У 30-х рр. XIX ст. українські літературні гуртки з’являються у Петербурзі та Москві. 1841 р. у Петербурзі вийшов альманах «Ластівка», у якому всі твори вперше були написані українською мовою

• У середині 40-х рр. XIX ст. навколо Київського університету формується новий осередок українського літературно-наукового життя. Створення на початку січня 1846 р. Кирило-Мефодіївського братства

Основні ідеї програмних документів Кирило-Мефодіївського братства (товариства)

Головними засобами реалізації своїх ідей братчики вважали поширення освіти серед народу та мирну проповідь. Неморальні засоби для здійснення своїх планів, такі як визвольні війни та соціальні революції, вони рішуче засуджували. «“Мета виправдовує засіб”,— зазначалося у“Статуті слов’янського братства св. Кирила і Мефодія”,— товариство визнає безбожним».

Історичне значення Кирило-Мефодіївського братства (товариства)

Історичне значення

• Першими розробили широку політичну програму, яка стала прикладом для їхніх наступників

• Уперше було здійснено спробу поєднання української національної ідеї із загальнолюдськими християнськими ідеалами та ідеєю слов’янської єдності

• Національне визволення українців розглядалося братчиками в контексті загальноєвропейської боротьби поневолених народів

• За своїми світоглядними особливостями товариство було схоже на такі тогочасні європейські націоналістичні організації, як «Молода Італія», «Молода Ірландія» тощо. Воно також поєднувало ідею національного визволення зі здійсненням загальнодемократичних перетворень. Проте на відміну від них братство було єдиною організацією, що категорично відкидала насильство як засіб досягнення своєї мети

• Ореол мучеництва, який закріпився за братчиками через їх суворе покарання царизмом, не відштовхнув наступників від боротьби за українську справу, а навпаки, зробив її більш привабливою

Соціальна боротьба в першій половині XIX ст.

Політика російського царизму щодо України в першій половина XIX ст. визначалася поширенням на її території загальноімперських порядків та підпорядкуванням її розвитку інтересам російського центру імперії.

Політика російського царизму в Наддніпрянській Україні

Сфера політики

Характерні риси

Адміністративна

Ліквідація залишків давнього адміністративного устрою і перетворення українських земель на пересічні губернії Російської імперії. Тут існували три з десяти генерал-губернаторств імперії. Поряд із цивільною владою посилювалася військова. Кількість військових сил, що розміщувалися в Наддніпрянщині, досягала в окремі періоди 100 тис. осіб

Політико-правова

Припинення дії українського права і судочинства: у 1827—1835 рр. українські міста було позбавлено магдебурзького права, а в 1840—1842 рр. ліквідовано судочинство за нормами Литовських статутів і поширено дію Зводу законів Російської імперії

Економічна

Використання економічного потенціалу Наддніпрянщини для задоволення потреб імперського центру. Наприкінці XIX ст. Наддніпрянська Україна забезпечувала понад 26 % загальноімперських прибутків, із яких на її власні потреби використовувалося не більше половини

Соціальна

Поширення в Наддніпрянщині замість самобутніх українських порядків нових російських порядків. Перетворення значної кількості селян на безправних кріпаків. Русифікація української суспільної еліти

Національно-культурна

Імперський уряд здійснював політику русифікації Наддніпрянщини, вважаючи українців частиною «великорусского» народу, а українську мову лише «наречием» російської мови. Право українців, як і інших народів імперії, на самостійний розвиток ігнорувалося

Соціальні виступи українського селянства в першій половині XIX ст.