Хімія. Рівень стандарту. 11 клас. Савчин

§ 47. ВИДАТНІ УКРАЇНСЬКІ ВЧЕНІ-ХІМІКИ ТА ХІМІКИ-ПЕДАГОГИ

Упродовж вивчення хімії в основній та старшій школі ви ознайомилися з видатними зарубіжними й вітчизняними вченими в різних галузях хімічної науки. Вам відомі біографії та наукова діяльність М. Ломоносова та Д. Менделєєва, засновників атомістики давньогрецьких філософів Арістотеля й Демокріта, хіміків Дж. Дальтона, Є. Берцеліуса, Дж. Прістлі, А. Лавуазьє, В. Шеєле, перших учених, які розпочали роботу з класифікації хімічних елементів, — Й. Деберейнера та Дж. Ньюлендса. В історію хімічної науки ввійшли А. Авогадро, М. Бекетов, С. Арреніус, Ж.-Л. Гей-Люссак, М. Шеврель і М. Бертло, Е. Фішер, А. Фуркруа, Л. Полінг, українські хіміки І. Горбачевський, В. Вернадський, А. Бунге, М. Зелінський, О. Бах, Л. Писаржевський. У 10 класі ви дізналися про основні наукові досягнення жінок-хіміків, які у свій час примножували здобутки цієї чудодійної науки.

Та було б несправедливо не назвати імена тих, хто за останні 50 років творив хімічну науку та її методику навчання в Україні. Продовжимо знайомство з молодшою плеядою українських учених-хіміків і хіміків-педагогів.

Анатолій Бабко (1905-1968) — хімік-аналітик. Навчався на хімічному факультеті Київського політехнічного інституту (КПІ), який закінчив у 1927 р., працював у ньому в 19301933 рр., а потім до 1941 р. — у Київському інституті харчової промисловості. З 1941 р. займав посаду завідувача лабораторії Інституту загальної та неорганічної хімії АН України, водночас з 1944 р. — завідувач кафедри аналітичної хімії Київського державного університету (КДУ). Вивчав рівноважний стан комплексних сполук у розчинах. Обґрунтував загальні положення ступінчастої дисоціації в розчинах. Дослідження стосувалися проблем хімії комплексних сполук. Розробив методику визначення складу комплексів, що містяться в розчині. Створив київську школу хіміків-аналітиків, досягнення якої відомі далеко за межами України. Є автором понад 400 наукових праць.

Олександр Бродський (1895-1969) — фізико-хімік. У 1927-1939 рр. працював завідувачем відділу електрохімії розчинів, а в 1939-1969 рр. — директором Інституту фізичної хімії АН УРСР. Автор понад 300 наукових праць з хімічної термодинаміки, електрохімії розчинів і хімії ізотопів. Досліджував механізми перебігу хімічних реакцій. Під його керівництвом уперше створена установка з одержання важкої води, концентратів важкого кисню та важкого азоту. Автор підручника «Фізична хімія» та багатьох монографій, серед яких «Хімія ізотопів», що була першою у світовій науці монографією в цій галузі.

Євген-Ігор Гладишевський (1924-2012) — учений-хімік, доктор хімічних наук, професор. Навчався на хімічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, де й продовжив свою трудову діяльність від асистента до доктора хімічних наук упродовж 54 років. Був деканом хімічного факультету, керував кафедрою неорганічної хімії впродовж 30 років, 20 років працював проректором з наукової роботи.

Започаткував львівську наукову школу «Кристалохімія». Під керівництвом ученого захищено 31 кандидатську та 4 докторські дисертації. Автор майже 550 праць, зокрема й монографій; 20 авторських свідоцтв і патентів, присвячених дослідженню взаємодії компонентів у металічних системах і визначенню кристалічної структури сполук. Нагороджений грамотами Президії Верховної Ради України.

Андрій Голуб (1918-1977) — учений-хімік, доктор хімічних наук, професор. Закінчив Київський державний університет, у якому працював упродовж життя. З 1959 р. — завідувач кафедри неорганічної хімії. Основні напрями наукових досліджень: утворення комплексних сполук у неводних і змішаних розчинах і синтез нових координаційних сполук, матеріалів для потреб нової техніки; переробка мінеральної сировини й утилізація відходів виробництва. Розробляв українську хімічну термінологію, питання систематики й номенклатури в неорганічній хімії. Керівник авторського колективу та співавтор монографії «Хімія псевдогалогенідів». Написав два підручники — «Загальна та неорганічна хімія» і «Основи координаційної хімії». Нагороджений багатьма державними преміями.

Юрій Делімарський (1904-1990) — учений-хімік, академік АН УРСР, заслужений діяч наук УРСР, директор Інституту загальної та неорганічної хімії імені В. І. Вернадського НАН України (1960-1973). Основні дослідження в галузі хімії та електрохімії розплавлених солей. Розробив фізико-хімічні основи електролізу розплавів для добування й рафінування багатьох металів. Відкрив явище електролітичного перенесення металів з катода на анод. Автор понад 800 наукових робіт, серед них 21 монографія, 83 винаходи.

Олег Заречнюк (1923-2002) — доктор хімічних наук, професор кафедри неорганічної хімії Львівського національного університету імені Івана Франка.

Брав участь у Другій світовій війні (1942-1945), але величезна тяга до навчання здолала всі перепони. У 1949 р. вступає на хімічний факультет Львівського університету, який закінчив з відзнакою. Працював асистентом кафедри хімії Львівського поліграфічного інституту, а в 1958 р. вступив до аспірантури кафедри фізичної хімії Львівського університету. Згодом перейшов на кафедру неорганічної хімії, де взяв участь у розробці сплавів з унікальними властивостями на основі алюмінію для потреб авіаційної промисловості.

Досліджуючи інтерметалічні сполуки, опублікував понад 200 наукових праць. Брав участь у шести міжнародних конференціях, завдяки чому став відомим кристалографом у науковому світі. Одна з розробок ученого на виставці народного господарства України одержала диплом II ступеня та медаль. Автор двох патентів і чотирьох навчально-методичних праць, співавтор підручника «Основи загальної хімії», член редколегії «Вісника» Львівського університету (серія хімічна), а також Міжнародної спілки кристалографів.

Наукову працю талановитий учений поєднував з педагогічною діяльністю: керував секцією «Юний хімік» Львівського обласного хімічного товариства, а згодом — експериментальними роботами членів МАН, учнів середніх шкіл.

Олександр Кірсанов (1902-1992) — учений-хімік, доктор хімічних наук, професор, академік АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР. Закінчив Московське вище технічне училище. У 1940-1944 рр. — завідувач кафедри органічної хімії Свердловського медичного інституту; 1944-1956 рр. — завідувач кафедри органічної хімії Дніпропетровського металургійного інституту, а в 1956-1983 рр. працював в Інституті органічної хімії АН УРСР (Київ).

Відкрив явища фосфазореакції та реакції прямого амідування карбонових кислот, розробив прості методи одержання фосфор йодидів, на основі яких створив ефективні екстрагенти й сорбенти в гідрометалургії важких металів, синтезував чимало фосфорорганічних інсектицидів і лікарських препаратів.

Михайло Корнілов (1937) — хімік, доктор хімічних наук, професор. Закінчив Київський державний університет, у якому працює з 1962 р. У 1988-1998 рр. — завідувач кафедри органічної хімії. Голова Української національної комісії з хімічної термінології та номенклатури. Наукові дослідження: хімія та спектроскопія гетероциклів, хімічна термінологія. Співавтор двотомника «Англо-українсько-російський словник: хімія», «Термінологічного посібника з хімії» та інтернет-словника «Чотиримовний науковий словник (англійська, німецька, українська, російська мови) наукової термінології (хімія, теоретична хімія, фізика)».

Ніна Буринська (1927-2017) — педагог, класик вітчизняної методики хімії, доктор педагогічних наук, професор, заслужений учитель України, автор перших українських підручників з хімії. З 1974 р. понад 4 десятиліття безперервно працювала в Інституті педагогіки НАПН України старшим науковим співробітником лабораторії методики хімії. Брала участь у ІХ Національних педагогічних читаннях у Болгарії, Всесоюзній нараді в м. Баку, що стосувалася навчання хімії у зв'язку із запровадженням удосконалених програм. Учасниця науково-практичної конференції вчителів хімії Гродненської області в Білорусі. З 1979 р. працювала на посаді завідувачки сектору методики хімії, а згодом керувала відділом методики біології та хімії Інституту педагогіки НАПН України, з 1994 р. — головним науковим співробітником лабораторії хімічної та біологічної освіти. Авторка статей журналу «Біологія і хімія в школі» МОН України. Під її керівництвом захищено 17 кандидатських і 5 докторських дисертацій.

Людмила Величко (1945) — учена-педагог, доктор педагогічних наук, професор. Закінчила Київський державний університет ім. Т. Шевченка, хімічний факультет. З 1994 р. очолила лабораторію хімічної та біологічної освіти, а з 2015 р. працює завідувачкою відділу біологічної, хімічної та фізичної освіти Інституту педагогіки НАПН України. Наукові інтереси Л. Величко — це методологія шкільної хімічної освіти, методика навчання хімії в школі, теорія та практика розроблення шкільного підручника хімії. Автор шкільних підручників з хімії. Разом із співробітниками лабораторії розробила навчально-методичний комплект з хімії для 8-11-х класів (підручники, посібник для практичних робіт, дидактичні матеріали, збірники тестових завдань, довідник), який відзначено першою премією АПН України за 1999 р. Під її керівництвом з 2000 р. у лабораторії розроблено проекти концепцій шкільної хімічної та біологічної освіти, критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з хімії, біології та природознавства, посібники для вчителів з методики навчання хімії у 8-10-х класах.

Головний редактор журналу «Біологія і хімія в школі».

Надія Чайченко (1942) — учена-педагог, доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник освіти України. Закінчила природничо-географічний факультет Сумського державного педагогічного інституту ім. А. С. Макаренка, аспірантуру Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР, докторантуру Інституту педагогіки АПН України. Працювала вчителем хімії та біології в школах м. Шостки Сумської області. З 1966 р. — лаборантом, асистентом, старшим викладачем, доцентом, завідувачкою кафедри хімії Сумського державного педагогічного інституту ім. А. С. Макаренка. З 2006 р. — завідувачка кафедри методики початкової та природничо-математичної освіти Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Автор понад 100 наукових праць, серед яких дві монографії, два підручники, три посібники для вчителів, понад 10 навчальних видань для учнів, методичні рекомендації для магістрантів, статті. Член редакційної колегії журналу «Біологія і хімія в школі».

НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЕКТ

  • 1. Розв'язання проблеми утилізації різних видів електричних ламп.
  • 2. Підготовка есе іноземною мовою «Роль хімії в моєму житті».