Правила ведення робочої карти. Трофименко

Предметний покажчик

А

Абсолютна висота - висота точки місцевості над середнім рівнем Балтійського моря. Підписи абсолютна висота на карті називають позначками (позн. 96,2), а у разі, якщо підписана вершина гори, - висотами (вис. 143,8). Підписи висот рівнів води називають урізами води. - С. 117, 144.

Аерофотознімок - фотографічне зображення місцевості і окремих об'єктів.

Аерофотознімок плановий - аерофотознімок, одержаний під час планового аерофотознімання. Він виконується за такого положення АФА, якщо його оптична вісь у момент фотографування збігається з прямовисною лінією або відхиляється від неї на певний кут - не більше ніж 3°. Плановий аерофотознімок на рівнинній або пагорбкуватій ділянці складає фотографічний план місцевості, що легко ототожнюється з картою. Він має постійний масштаб і дозволяє визначити порівняно точно місцезнаходження, конфігурацію і дійсні розміри об'єктів, а також може бути використаний для вимірювання відстаней, кутів і площ.

Аерофотознімок перспективний - виконується за нахиленого положення оптичної осі АФА. Масштаб перспективного знімка змінний: передній план - великий, а потім він поступово зменшується до заднього плану. Аерофотознімок перспективний, застосовується під час розвідки цілей, ретельно прикритих засобами ППО, вивчення водних перешкод і гідротехнічних споруд, гірських перевалів та в інших випадках. - С. 117.

Аерофотограмметрія - розділ фотограмметрії, що вивчає способи визначення об'єктів, їх форм, розмірів і положення щодо їх зображення на аерофотознімках. Аерофотограмметрія ґрунтується на законах проекції і перспективи. Для фотограмметричних робіт в артилерійських підрозділах застосовують спеціальні прилади: фототрансформатори, діапроектори, стерео- і монокомпаратори, стереопроектори, стереографи та ін. - С. 117.

Аерофотознімання (повітряне фотографування) - фотографування місцевості і об'єктів за допомогою ЛА. Призначається для аерофоторозвідки, складання фотодокументів, визначення координат об'єктів (цілей), складання і поновлення карт та в інших випадках. Розрізняють аерофотознімання: денне і нічне (за часом доби); кадрове, цільове, панорамне (за типом АФА); поодиноке, маршрутне, площинне (за способом виконання); чорно-біле, кольорове. Спектрозональне (за кольором фотозображення); літнє, зимове, перехідного періоду (за порою року) аерофотознімання виконується одночасно у декількох зонах спектра. Воно виконується одним АФА на фотоплівку, що має два або більше емульсійних шари, чутливих до певної зони спектра. Особливо характерним виходить зображення об'єктів в інфрачервоних променях. Зміна контрасту щодо довжини хвиль широко використовується для виявлення замаскованих цілей. Наприклад, бойова техніка, пофарбована під колір довкілля або покрита маскувальною сіткою, для ока невидима, а на аерофотознімку, одержаному в інфрачервоній зоні спектра, буде добре проглядатися. - С. 117-118.

Азимут - кут між початковим напрямом і напрямом на орієнтир (об'єкт). Початковий напрям - напрям географічного (геодезичного, астрономічного) меридіана або магнітного меридіана. Залежно від того, який напрям взятий за початковий, розрізняють географічний (геодезичний, астрономічний) азимут А і магнітний азимут Am.

Географічний (геодезичний, астрономічний) А - двогранний кут між площиною меридіана даної точки і вертикальною площиною, що проходить у даному напрямі, якщо відраховується від напряму на північ за ходом годинникової стрілки.

Геодезичний А - двогранний кут між площиною геодезичного меридіана у даній точці і площиною, що проходить через нормаль до неї і містить цей напрям.

Астрономічний А - двогранний кут між площиною астрономічного меридіана даної точки і вертикальною площиною, що проходить у даному напрямі.

Різниця між геодезичним і астрономічним азимутом незначна (одиниці кутових секунд), тому в ракетно-артилерійській практиці використовують один термін - геодезичний А.

Магнітний азимут Am - горизонтальний кут, що відраховується від північного напряму магнітного меридіана за ходом годинникової стрілки до заданого напряму. - С. 118-119, 125-128, 133-134, 139, 146, 151.

Артилерійська інструментальна розвідка (АІР) - складова частина артилерійської розвідки, ведеться за допомогою різних технічних засобів (приладів, інструментів) виявлення та вимірювання. Визначає координати об'єктів (цілей) у розташуванні противника і обслуговує стрільбу своєї артилерії, а також здійснює фотограмметричні роботи. Залежно від технічних засобів, що застосовують, поділяють на оптичну, звукову, радіолокаційну, радіотехнічну розвідку. Відповідно називають і підрозділи, що ведуть АІР. Крім того, до АІР належать також підрозділи топогеодезичного прив'язування і метеорологічного забезпечення стрільби. - С. 119-119.

Артилерійська оптична розвідка - добування артилерійськими підрозділами відомостей про об'єкти (цілі) противника за допомогою оптико-електронних засобів розвідки. Завдання артилерійської оптичної розвідки: виявлення і визначення координат тактичних засобів ядерного нападу противника, його артилерійських і мінометних батарей (взводів), протитанкових та інших вогневих засобів, танків, БМП, БТР, спостережних пунктів, радіоелектронних засобів, оборонних споруд та інших цілей, визначення переднього краю противника, розташування і дій його передових частин (підрозділів), обслуговування стрільби своєї артилерії. - С. 119.

Артилерійська радіолокаційна розвідка - добування відомостей про цілі (об'єкти) противника засобами артилерійських радіолокаційних підрозділів. Призначається для визначення координат цілей (об'єктів) противника, параметрів їх руху на полі бою, може виявляти епіцентри ядерних вибухів. - С. 119.

Артилерійський дивізіон - основний вогневий і тактичний підрозділ в артилерії сучасних армій. Входить до складу частини (з'єднання), може бути окремим. Існують артилерійські дивізіони: гармати, міномети, реактивні, протитанкової та самохідної артилерії, зенітної артилерії та ін. Зазвичай до артилерійського дивізіону входять три артилерійські батареї, підрозділ управління та забезпечення. - С. 77-78, 119.

Артилерійська розвідка - добування відомостей про об'єкти (цілі) противника засобами артилерійської розвідки в інтересах підготовки і ведення вогню артилерією, завдання ракетних ударів. Найважливіший вид бойового забезпечення, складова частина тактичної розвідки. Завдання артилерійської розвідки: виявлення і визначення координат засобів ядерного нападу противника, наземних елементів високоточної зброї, артилерії, мінометів, РСЗВ, танків, протитанкових засобів, пунктів управління, засобів РЕБ та інших об'єктів (цілей); дорозвідка об'єктів (цілей), призначених для ураження; збирання (уточнення) відомостей про місцевість і метеоумови; контроль результатів стрільби своєї артилерії (мінометів, РСЗВ) та ракетних ударів; видача даних для коректування вогню. Для ведення артилерійської розвідки розгортається мережа артилерійських спостережних, командно-спостережних і пересувних розвідувальних пунктів, постів (позицій) технічних засобів розвідки (звукової, радіолокаційної, радіотехнічної та ін.), а також висилаються артилерійські розвідувальні групи. - С. 64, 119.

Артилерійський компас - прилад, що вказує напрям географічного (істинного) або магнітного меридіана. Основними частинами компаса є насаджена на вістря сталевої голки магнітна стрілка, шкала, візирний пристрій, гальмо, корпус. У компаса Андріанова шкала нерухома, обертається візирний пристрій (цілик і мушка), шкала за ходом годинникової стрілки оцифрована у градусній мірі з ціною поділки 3°. Артилерійський компас має візирний пристрій (дзеркальце прорізом). Шкала, як правило, у поділках кутоміра (у тисячних). Ціна поділки 0-50. Останнім часом досить широко використовують компас «Турист». Він виготовлений за зразком артилерійського компаса. Шкала градуса з ціною поділки 5°. - С. 120.

Б

Батальйон (дивізіон) - основний тактичний підрозділ у Сухопутних військах. - С. 57, 120.

Батарея - вогневий і тактичний підрозділ в артилерії. Батареї можуть бути окремими (в батальйонній і бригадній артилерії) або входити до складу артилерійського дивізіону (полку, БрАГ). Складається із двох-трьох вогневих взводів, взводу (відділення) управління і може мати 4-8 гармат (мінометів, РСЗВ, установок ПТРК) і більше. У бою батарея виконує завдання самостійно або у складі дивізіону в повному складі або окремими взводами. Вона може одночасно виконувати одне або декілька вогневих завдань, але не більше від кількості гармат у батареї. Артилерійська (реактивна) батарея може стріляти із закритих ВП і прямою наводкою, а мінометна - із закритих ВП.

Батареями називають також підрозділи артилерійської розвідки (оптичної, звукометричної, топографічної, радіотехнічної і т. ін.) та управління. У ракетних військах батареї називають стартовими і технічними, є батареї паркові, навчальні та ін. - С. 28, 31, 57, 75-78, 115, 120-121, 167.

Бланкова карта - топографічна або спеціальна карта, надрукована в один або декілька кольорів ослабленого тону. Використовується для розроблення інформаційних, бойових та розвідувальних документів. - С. 121.

Бойовий порядок ракетної, артилерійської частини (підрозділу) - побудова (розташування) частини (підрозділу) на місцевості для виконання завдань вогневого ураження противника.

Бойовий порядок повинен забезпечувати найбільш ефективне і надійне виконання поставлених завдань, найкраще використання бойових частин (підрозділів) відповідно до їх призначення, стійке управління, можливість здійснення своєчасного маневру; потайність і найменшу уразливість від ядерної та звичайної зброї противника. Бойовий порядок, крім того, повинен дозволяти підтримувати тісну взаємодію із загальновійськовими частинами (підрозділами). Тому артилерійські частини (підрозділи) розгортаються зазвичай у бойових порядках у смугах (на ділянках) дій тих загальновійськових частин (підрозділів), яким вони додані, або які вони підтримують. Бойовий порядок артилерійської частини зазвичай складається з бойових порядків підрозділів, командного і спостережного пунктів, позицій (постів) підрозділів артилерійської розвідки, а також місць розташування тилу частини (підрозділу обслуговування). - С. 121, 165.

Болотова спосіб - графічний спосіб визначення місцеположення на карті свого стояння за трьома точками, що знаходяться на ній. Для визначення на карті положення точки свого стояння аркуш прозорого паперу кладуть на тверду основу (планшет, польову сумку, картон) і закріплюють його. У центрі аркуша намічають точку і від неї візують на три орієнтири, прокреслюючи напрямки від себе. Потім накладають кальку на карту так, щоб кожен накреслений на ній напрям проходив через умовний знак того орієнтира, на який він прокреслений і, з'єднавши всі напрями з відповідними умовними знаками орієнтирів, переносять на карту точку стояння. Вихідні три точки потрібно вибирати так, щоб кути між прокресленими на карті напрямами були не менше ніж 60°, калька під час візування повинна зберігати незмінне положення. - С. 121.

Боковий спостережний пункт - місце для спостереження за діями противника, своїх військ і за місцевістю (акваторією) у районах, неспостережних із основного або передового СП, особливо на стиках і флангах дій військ. В артилерії БСП, крім того, призначається для спостереження за результатами вогню артилерії та його коректування. Більш частіше БСП застосовують при веденні військами бойових дій у гірських районах. - С. 81, 122.

Бригада - основна тактична частина. - С. 56, 73-79, 122.

В

Вивчення місцевості - вивчення характерних особливостей місцевих предметів та рельєфу, встановлення наявності перешкод, оцінювання захисних властивостей та прохідності місцевості, визначення умов виконання бойового завдання, ведення артилерійського вогню, орієнтування, маскування та ін. Здійснюється за топографічними картами, аерофотознімками і безпосереднім оглядом місцевості. - С. 16-18, 29, 122, 130-131, 138.

Висота відносна - перевищення однієї точки відносно іншої точки (поверхні). Висота відносної точки визначається різницею абсолютних висот точок або кількістю проміжків між горизонталями, помноженими на висоту перетину. Застосовується у ході топогеодезичного прив'язування елементів бойового порядку. - С. 122.

Висота командна - висота (не обов'язково найвища), з якої відкривається найкращий огляд оточуючої місцевості з великою дальністю і широким сектором огляду, підписується більшим шрифтом (цифрами), ніж інші висоти. - С. 122.

Військова топографія - галузь військової науки, що вивчає місцевість, способи її вивчення та оцінювання, орієнтування на ній, використання топографічних і спеціальних карт, аерофотознімків місцевості, здійснення вимірів за картою і на місцевості, порядок складання схем місцевості і бойових графічних документів, а також способи ведення розвідки місцевості та рекогносцирування. Військова топографія тісно пов'язана з теорією і практикою топогеодезичного забезпечення РВ і А. - С. 7, 115, 122.

Взвод управління - підрозділ забезпечення, призначений для ведення розвідки, здійснення топогеодезичного прив'язування бойових порядків, обслуговування стрільби та забезпечення управління підрозділами. - С. 123.

Вогонь - основний засіб ураження противника в бою і операції. Вогонь ведеться із різних видів зброї, передбачає також пуск ракет у звичайному спорядженні. Вогонь може вестися із завданням знищення, придушення, зруйнування цілі або виснаження противника. В обороні та наступі вогонь організовується і здійснюється за періодами вогневого ураження, крім того, в обороні створюється система вогню. Ефективність ураження цілі вогнем досягається високою точністю стрільби (ударів), його раптовістю, масуванням вогню по найважливіших об'єктах (цілях), широким маневром і умілим управлінням вогнем. Із урахуванням характеру цілі, кількості артилерії, що залучається, і завдання вибираються види і порядок ведення артилерійського вогню. - С. 29, 44-45, 82-83, 123, 165, 167-169.

Г

Географічна (картографічна, градусна) сітка - зображення на карті ліній паралелей і меридіанів. Використовується для визначення географічних (геодезичних) координат точок і цілевказання. На топографічних картах лінії паралелей і меридіанів є внутрішніми рамками аркушів, їх широта і довгота підписуються в кутах кожного аркуша карти. - С. 123.

Географічні координати - кутові величини (широта і довгота), що визначають положення об'єктів на земній поверхні та на карті. Їх поділяють на астрономічні, одержані з астрономічних спостережень, і геодезичні, одержані за допомогою геодезичних вимірювань на земній поверхні.

Під час визначення астрономічних координат точка проектується на поверхню геоїда, а під час визначення геодезичних координат - нормаллю на поверхню земного еліпсоїда. Внаслідок нерівномірного розподілу маси Землі та відхилення поверхні геоїда від поверхні земного еліпсоїда прямовисна лінія у загальному випадку не збігається з нормаллю. Кут відхилення прямовисної лінії на території України не перевищує 3-4", або в лінійних величинах близько ±100 м. - С. 89-90, 96, 109-112, 123, 143.

Геодезична задача пряма - задача, в якій за заданими координатами однієї точки, азимутом або дирекційним кутом прямо з неї на другу точку і за відстанню між ними потрібно знайти координати другої точки і напрям із неї на першу. - С. 124.

Геодезичний пункт - точка, міцно закріплена на місцевості підземним знаком (монолітом, трубою та ін.) і наземною спорудою у вигляді сигналу, піраміди та ін., координати якої визначені з високою точністю відповідно до її класу. Геодезичний пункт використовують для визначення координат елементів бойового порядку ракетних військ і артилерії під час прив'язування на геодезичній основі та створення топографічних карт, а також для інших точних вимірювань. Координати геодезичного пункту систематизуються у вигляді каталогів, які видають і передають до військ. - С. 124.

Геодезична лінія - лінія найкоротшої відстані між двома точками на будь-якій поверхні. На поверхні кулі геодезична лінія - дуга великого кола, на бічній поверхні циліндра - гвинтова лінія, на поверхні еліпсоїда - крива подвійної кривини, в кожній точці якої стична площина проходить через нормаль до поверхні у тій самій точці. Довжину геодезичної лінії між двома точками визначають за координатами цих точок. - С. 124.

Геодезична мережа - сукупність геодезичних пунктів, визначених на місцевості із заданою точністю координат і дирекційних кутів. Під час створення державної геодезичної мережі (ДГМ) і спеціальних геодезичних мереж (СГМ) визначають прямокутні координати й абсолютні висоти пунктів, дирекційні кути сторін мережі і напрямів на орієнтирні пункти.

Для кожного пункту ДГМ і СГМ встановлюють два орієнтирних пункти на відстані 200-1 000 м від нього. Пункти ДГМ і СГМ на місцевості закріплені центрами і позначені геодезичними знаками. Орієнтирні пункти закріплені центрами і позначені стовпами. ДГМ залежно від точності визначення вихідних даних поділяють на чотири класи, СГМ - на три види. СГМ створюють зі щільністю не менше одного пункту на 20 км2, що забезпечує топо-прив'язування елементів бойового порядку ракетних і артилерійських підрозділів на геодезичній основі. - С. 124.

Горизонталь - лінія на карті, що з'єднує точки рельєфу з однаковою висотою над рівнем моря. Розрізняють такі горизонталі: основні (суцільні), що відповідають висоті перерізу рельєфу, зображують на карті суцільною тонкою лінією коричневого кольору; потовщені - кожна п'ята основна горизонталь, служать для полегшення рахунку висот і зручності в читанні рельєфу; додаткові (напівгоризонталі) та допоміжні (чверті) горизонталі служать для відображення важливих подробиць рельєфу, що не виражаються основними горизонталями, їх проводять через половину та чверть висоти перерізу. Зображують на картах переривчастими та короткими переривчастими лініями. - С. 18, 94, 98, 118, 125, 135, 156.

Горизонтальна дальність - відстань від точки вильоту до точки перетину траєкторії з горизонтом гармати. - С. 125.

Град - одиниця десяткової міри кутів, що дорівнює 1/100 прямого кута, позначається літерою g. Градус поділяється на 100' (градових хвилин), а 1' на 100" (градових секунд). 1g = 0,9° = 54' = 3240". - С. 125.

Градієнт магнітного схилення - міра зміни магнітного схилення під час переміщення на місцевості. У практиці ракетних військ і артилерії градієнт магнітного схилення визначається штабами, коли оцінюється магнітометричний стан місцевості в районах розгортання РВ і А для величини переміщення на 10 км. Якщо градієнт магнітного схилення не перевищує 0-10 на 10 км, то допускається орієнтування за допомогою магнітної стрілки бусолі.

Під час визначення градієнта магнітного схилення використовуються карти масштабів 1:500 000 і 1:1 000 000, на яких нанесені ізогони - лінії однакового магнітного схилення.

Градієнт магнітного схилення визначають для прогнозування точності вимірювання магнітного азимута за допомогою магнітної стрілки бусолі і накладення обмежень на її застосування під час визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямів. - С. 125.

Градус (°) - одиниця міри кутів, 1/360 частина кола, центральний кут, що спирається на дугу 1°. Градус поділяється на 60 хвилин», хвилина - на 60 секунд. Позначається градус знаком « ° », хвилина - знаком « ' », секунда - « " ». - С. 97, 120, 126, 142.

Графічна точність - точність вимірювання відстаней між двома точками на папері (карті) за допомогою циркуля і масштабної лінійки. Дослідом установлено, що такі вимірювання не можуть бути виконані точніше ніж 0,1 мм, тому у разі графічних вимірювань і побудов величина 0,1 мм вважається граничною графічною точністю. - С. 126.

Д

Дальність видимості - максимальна відстань, з якої розпізнаються об'єкти на фоні, що їх оточує. - С. 126.

Дальність спостереження - найбільша відстань, на якій виявляється об'єкт (ціль). Дальність спостереження залежить від того, як ведеться спостереження: неозброєним оком або за допомогою оптичних приладів. Дальність спостереження неозброєним оком залежить від розмірів об'єкта (цілі), часу доби, стану атмосфери і висоти пункту, з якого ведеться спостереження, а дальність спостереження - з використанням приладів, крім того, залежить від якості і характеристик приладів, що застосовуються. Для спостереження вночі застосовують прилади нічного бачення. - С. 126.

Дешифрування аерофотознімків - виявлення, розпізнавання і визначення за зображеннями на аерофотознімках кількісних та якісних характеристик об'єктів, що використовуються під час застосування РВ і А. Для їх розпізнавання використовують прямі і непрямі демаскувальні ознаки. Дешифрування аерофотознімків завершується складанням розвідувального донесення або нанесення одержаних даних на фотосхему, великомасштабну топографічну карту (схему) або складанням списку об'єктів з їх координатами. - С. 126-127.

Дирекційний кут - кут між північним напрямом вертикальної лінії координатної сітки і напрямом на пункт, який визначають і вимірюють на карті за ходом годинникової стрілки від 0 до 360° (від 0-00 до 60-00). Позначається літерою а з індексами початку і кінця напряму. Дирекційні кути вимірюють за картою, а також визначають за вимірюваними на місцевості магнітними або істинними азимутами. - С. 126, 132, 142, 145.

Довгота - одна з географічних координат. Довгота точки - двогранний кут між площиною нульового (Гринвіцького) меридіана і площиною меридіана даної точки. Може бути східною (додатною) чи західною (від'ємною) від 0 до 180°. Відлік довготи ведуть по дузі екватора або паралелі в обидва боки від початкового меридіана (від 0 до 180°). Відлік довготи можна вести і в один бік із заходу на схід від початкового меридіана (від 0 до 360°). - С. 30, 90, 97, 110-112, 124, 127-128, 133.

Е

Електронна карта місцевості - цифрова модель, уміщує і відображає інформацію про об'єкти місцевості та їх географічні та інші атрибути, призначена для використання в геоінформаційних системах. - С. 127.

Електронна карта - картографічне зображення, створене на основі даних цифрових карт і візуалізоване на моніторі комп'ютера або відеоекрані та ін. Пристрої (наприклад, супутникового навігатора). - С. 82, 100-102, 127.

З

Засічки - спосіб визначення координат точок, що прив'язуються, в умовах відкритої та напівзакритої місцевості. Розрізняють пряму, зворотну і комбіновану засічки. У прямій засічці координати точок визначають проведенням вимірювань на вихідних пунктах. Залежно від застосовуваних приладів, умов видимості і наявності вихідних пунктів розрізняють прямі засічки, виконані орієнтованим приладом, за виміряними кутами та полярні. У разі зворотної засічки координати точок визначають вимірюваннями, виконаними на прив'язуваній точці. На практиці топогеодезичних робіт застосовують зворотні засічки, виконані з орієнтованим приладом, за вимірюваними кутами і за виміряним кутом і відстанями. - С. 127, 145.

Зближення меридіанів - кут, створений зображенням меридіана точки в проекції Гаусса і прямою, паралельною осі абсцис (X) на площині. Позначається літерою у. Кут для точок, розміщених на схід від осьового меридіана, додатний, а кут для точок, розміщених на захід від осьового меридіана, - від'ємний. У функції геодезичної широти В і довготи L, яку відраховують від осьового меридіана, кут y виражається формулою

Y = (L - L0) sinB,

де L і В - геодезичні довгота і широта даної точки;

L0 - довгота осьового меридіана зони, в якій розміщена ця точка. - С. 127, 132.

Знак геодезичний - дерев'яна або металева споруда у вигляді піраміди над центром геодезичного пункту. Знак геодезичний є об'єктом візування під час топогеодезичного прив'язування елементів бойового порядку ракетних і артилерійських підрозділів на геодезичній основі. - С. 128.

К

Карта - зменшене й узагальнене зображення поверхні земної кулі або окремих її частин, виконане на площині за певним математичним законом і показує розміщення, поєднання та зв'язки природних і суспільних явищ. Істотними особливостями карти є її наочність, вимірність і висока інформативність. Карти відрізняються за змістом та оформленням. Зміст карти повинен бути повним, достовірним, сучасним і точним. - С. 26, 29-37, 42, 66, 70, 100, 103, 105, 110-112, 114, 121, 128-130, 139, 149, 152.

Карта робоча - топографічна (спеціальна) карта, на якій командир (начальник, офіцер) за допомогою графічних умовних знаків і прийнятих скорочень відображає тактичну (спеціальну) обстановку та її зміни в ході операції (бою); бойовий документ, застосовується під час управління військами. На карту робочу наносять лише дані обстановки, необхідні службовій особі за родом її діяльності. Карту робочу використовують для з'ясування завдання, оцінювання обстановки, прийняття рішення, поставлення бойових завдань, організації взаємодії та ін. - С. 70, 100, 103, 105, 110-112, 114, 121, 128-130, 139, 149, 152.

Карти спеціальні - карти, на яких детально відображені окремі елементи місцевості або нанесені спеціальні дані. Їх використовують у штабах і військах, створюють завчасно у мирний час, під час підготовки та у ході бойових дій. До них належать карти бланкові, шляхів сполучення, водних рубежів, рельєфні та ін. Призначені для вивчення місцевості та її окремих елементів. - С. 128-129.

Карти топографічні - загальногеографічні карти масштабів 1:1 000 000 і більше. Карти топографічні відображають найбільш повно елементи і деталі місцевості, що впливають на бойові дії військ і є основним джерелом інформації про місцевість, а також основою бойових документів і спеціальних карт. Використовують для вивчення місцевості, з'ясування завдання, оцінювання обстановки, прийняття рішення, поставлення завдань підлеглим військам та організації взаємодії військ, а також орієнтування на місцевості (карти масштабів 1:50 000 - 1:200 000), визначення координат цілей і для прив'язування елементів бойових порядків військ (карти масштабів 1:25 000 - 1:100 000).

Карти топографічні, що використовуються у військах, поділяють на великомасштабні (1:25 000, 1:50 000), середньомасштабні (1:100 000, 1:200 000) і дрібномасштабні (1:500 000, 1:1 000 000). - С. 139-130.

Карти оглядово-географічні - загальногеографічні карти, масштабів менше ніж 1:1 000 000. Призначаються для вивчення місцевості театрів воєнних дій, окремих районів та операційних напрямів. - С. 129.

Карти спеціальні - карти, на яких детально відображені окремі елементи місцевості або нанесені спеціальні дані. Карти спеціальні, які використовують у штабах і військах, створюються завчасно в мирний час, під час підготовки і в ході бойових дій. До них належать карти бланкові, шляхів сполучення, водних рубежів, рельєфні та ін. Призначаються для вивчення місцевості та її окремих елементів. - С. 129-130.

Карти цифрові - формалізована модель місцевості, зображена у вигляді закодованих у цифровій формі просторових координат точок місцевості та їх характеристик, записаних на магнітній стрічці або іншому носії. Карти цифрові можуть автоматично утворитися під час оброблення аерофотознімків або карт і використовуватися в ЕОМ та іншому програмно-керованому пристрої. У Збройних силах передових країн світу цифрова картографічна інформація використовується в навігації, тактичному управлінні операціями, розвідці, топографічному аналізі місцевості, стратегічному плануванні операції та ін. - С. 104-105, 111-113, 129, 178-179.

Картка топогеодезичного прив'язування - документ, в якому відображаються результати топоприв'язування позиції, пунктів і постів. На картці топогеодезичного прив'язування зазначають координати точок, їх абсолютні висоти, дирекційні кути орієнтирних напрямів і способи їх визначення.

За необхідності на картці топогеодезичного прив'язування розміщують координати прив'язуваних точок, в сусідній зоні та значення поправки у дирекційний кут за перехід із зони в зону, а також значення широти і зближення меридіанів прив'язуваної точки. На картці топогеодезичного прив'язування креслять схему взаємного розміщення вихідних і прив'язуваних точок, показують дирекційні кути на орієнтирні точки.

Картку топогеодезичного прив'язування підписує командир підрозділу, який виконує топоприв'язування. У картці контролю топоприв'язування, крім того, міститься номер підрозділу, що контролює способи визначення координат і дирекційних кутів і розбіжність між визначеними і контрольними даними. - С. 130.

Каталог координат геодезичних пунктів - систематизований список пунктів, розміщених на площі аркуша карти масштабу 1:200 000 або на ділянці району топогеодезичних робіт, в якому містяться: назви і клас пунктів, прямокутні координати, абсолютні висоти центрів, відстані і дирекційні кути напрямів на сусідні пункти або на спеціальні орієнтирні пункти. Пункти в каталозі координат геодезичних пунктів зазвичай розміщують у порядку зменшення їх абсцис. Каталог координат геодезичних пунктів супроводжується схемою геодезичної мережі, описом центрів та іншими відомостями, необхідними під час подальшого використання геодезичної мережі. - С. 130.

Командно-спостережний пункт - пункт управління підрозділом у бою. Створюється в батальйоні, артилерійському дивізіоні, роті, батареї, взводі. Розташовується в укритті або на машині (БМП, БТР, танку), у місці, що забезпечує управління підрозділами в бою. - С. 50, 81, 130, 158.

Координати - кутові або лінійні числові величини, що визначають положення цілі (об'єкта) на будь-якій поверхні (земній, на карті) або в просторі. Координати можуть бути географічні й плоскі прямокутні. - С. 29, 48, 63, 87, 90-94, 96-99, 109112, 118, 124-129, 130-135, 139, 142-147.

Координати географічні - кутові величини - географічна широта і довгота, що визначають положення точок на земній поверхні стосовно екватора і меридіана, взятих як початкові. Географічна широта відраховується по дузі меридіана в обидва боки від екватора від 0 до ± 90° (знаками «плюс» позначають північні, «мінус» - південні широти). Відлік географічних довгот ведуть по дузі паралелі в обидва боки від початкового меридіана від 0 до ± 180°. Довгота до сходу від початкового меридіана позначається знаком «плюс», до заходу - знаком «мінус». Північними і південними рамками топографічних карт є паралелі, східними і західними - меридіани. На внутрішній частині кожної рамки нанесені поділки через 1 хв або через 10 с. Координатами географічними користуються під час визначення взаємного положення точок, віддалених одна від одної на надто великі відстані. В артилерійських підрозділах (частинах) застосовують прямокутні координати. - С. 131.

Координати біполярні - дві кутові або лінійні числові величини, що визначають положення точки на площині, сфері або еліпсоїді стосовно двох вихідних точок полюсів. Цими величинами можуть бути: відстані (дистанції) від полюсів до точок, що визначають внутрішні кути між напрямами з однієї вихідної точки на іншу і напрямами з вихідних точок на точку, що визначається; дирекційні кути або азимути напрямів із вихідних точок на точку, що визначається. - С. 131.

Координати повні - прямокутні координати, зазначені повністю, без будь-яких скорочень. - С. 131.

Координати полярні - величини, що визначають положення точки на карті стосовно вихідної точки, яку беруть за полюс. Такими величинами є: кут положення, який відраховується від напряму полярної осі, і відстань (дальність) від полюса до точки, що визначається.

Полярною віссю можуть бути напрям на орієнтир, лінія меридіана (істинного або магнітного) або вертикальна лінія координатної сітки. У цьому разі кутами положення будуть істинні або магнітні азимути і дирекційні кути. - С. 131.

Координати прямокутні (плоскі) - лінійні величини (абсциса Х і ордината У), що визначають положення точки на площині (карті) стосовно двох взаємно перпендикулярних осей X та У, точка перетину цих осей є початком координат. Абсциса Х і ордината У точки А - відстань від початку координат до основи перпендикулярів, опущених із точки А на відповідні осі.

На топографічних картах прямокутні координати (Гаусса) застосовують у координатних зонах.

Усі топографічні карти в межах однієї зони мають загальну систему прямокутних координат. Початком координат у кожній зоні є точка перетину середнього (осьового) меридіана зони з екватором, середній меридіан зони відповідає осі абсцис (X), а екватор - осі ординат (У). Щоб прискорити цілевказання за топографічною картою, початок координат у кожній точці умовно перенесений на 500 км вліво уздовж осі ординат У. Для однозначного визначення положення точки за прямокутними координатами на земній кулі до значення координати У зліва приписується номер зони (однозначне або двозначне число). - С. 131.

Координати скорочені - умовне скорочення прямокутних координат. Застосовують для прискорення цілевказання за топографічною картою. У цьому випадку вказують лише десятки та одиниці кілометрів і метрів, напр.: x = 50 450; у = 20 840. Скорочені координати не можна застосовувати, коли район дій охоплює простір довжиною більше ніж 100 км за широтою або довжиною, а також під час дій на стику координатних зон. - С. 132.

Координатна (кілометрова) сітка - система плоских прямокутних координат на топографічній карті у вигляді сітки взаємно перпендикулярних ліній. Горизонтальні лінії цієї сітки проведені паралельно екватору, а вертикальні - паралельно осьовому меридіану зони. Лінії цієї сітки на картах проводять на однакових відстанях одна від одної, вони утворюють сітку квадратів, сторони яких (відстані між лініями) дорівнюють цілому числу кілометрів у масштабі карти. Так, на картах масштабу 1:25 000 - через 4 см (1 км на місцевості), 1:50 000, 1:100 000 та 1:200 000 - через 2 см (1, 2 та 4 км на місцевості відповідно). На карті масштабу 1:500000 координатну (кілометрову) сітку не наносить, подають лише виходи ліній сітки через 2 см на внутрішній рамці кожного аркуша карти.

Координатна (кілометрова) сітка призначена для цілевказання, визначення прямокутних координат, зображених на карті об'єктів (цілей), а також для нанесення на карту об'єктів (цілей), орієнтирів, СП ракет, ВП артилерії та ін. за їх прямокутними координатами. Підписи біля горизонтальних ліній (за західною і східною рамками) означають відстань у кілометрах від екватора і служать для відліку координат Х, а підписи біля вертикальних ліній (за північною і південною рамками) - для відліку координат У. - С. 132-133.

Координатомір - прилад наземної навігації, призначений для точного визначення прямокутних координат об'єктів за координатною (кілометровою) сіткою топографічної карти. - С. 95, 133.

Курвіметр - прилад для вимірювання відстаней на топографічних картах (планах) різного масштабу. - С. 23-24, 30, 32, 43, 133.

Л

Лінія спостереження - пряма лінія, що з'єднує прилад спостереження з ціллю. - С. 133.

М

Магнітний меридіан - уявна лінія на поверхні землі, проекція силової лінії земного магнітного поля. - С. 133.

Магнітне схилення (схилення магнітної стрілки) - горизонтальний кут між географічним (істинним) і магнітним меридіанами в даній точці земної поверхні. Воно зумовлене розбіжністю магнітного та географічного полюсів Землі та може бути східним (додатним) або західним (від'ємним). Ураховується під час підготовки даних для стрільби артилерією, орієнтування і руху на місцевості та в інших необхідних випадках. Величина магнітного схилення і його річна зміна зазначені на кожному аркуші топографічної карти на рік видання карти. - С. 133.

Масштаб аерофотознімка - відношення довжини лінії на аерознімку до довжини горизонтального прокладення відповідної лінії на місцевості. Як і масштаб карти, він може бути виражений у вигляді дробу, напр., 1:3 600, або числом метрів, що містяться в одному сантиметрі на аерофотознімку, напр., в 1 см міститься 36 м. - С. 133-134.

Масштаб карти - ступінь зменшення на карті проекції довжини відповідної лінії місцевості або відношення довжини лінії на карті до відповідної довжини лінії на місцевості. Масштаб може бути виражений у числовій формі (числовий масштаб) або у графічній (лінійний, поперечний масштаби) у вигляді графіка.

Масштаб числовий - відношення двох чисел; чисельник - одиниця, а знаменник - число, яке показує, у скільки разів зменшена кожна лінія місцевості при зображенні її на карті (підписується по південній рамці). За допомогою числового масштабу можна визначити відстань за картою, для цього необхідно знати величину масштабу.

Масштаб лінійний - графічне вираження числового масштабу у вигляді прямої лінії. Для побудови лінійного масштабу проводять пряму лінію і ділять на відрізки; кожному із цих відрізків повинно відповідати кругле число метрів або кілометрів на місцевості. Найменша, оцифрована в кілометрах поділка лінійного масштабу називається основою лінійного масштабу.

Масштаб поперечний - спеціальний графік на металевій лінійці для вимірювання і відкладання відстаней на карті з граничною графічною точністю (0,1 мм). Застосовується під час виконання найточніших вимірювань довжини ліній на карті і плані. - С. 17, 30, 41-42, 134.

Масштаб чисельний - відношення двох чисел; чисельник - одиниця, а знаменник число, яке показує, у скільки разів зменшена кожна лінія місцевості при зображенні її на карті (підписується по південній рамці). За допомогою чисельного масштабу можна визначити відстань за картою, для чого необхідно знати величину масштабу. - С. 134.

Масштаб лінійний - графічне вираження чисельного масштабу у вигляді прямої лінії. Для побудови лінійного масштабу проводять пряму лінію і поділяють на відрізки; кожному із цих відрізків повинно відповідати кругле число метрів або кілометрів на місцевості. Найменша, оцифрована в кілометрах, поділка лінійного масштабу називається основою лінійного масштабу. - С. 134.

Масштаб поперечний - спеціальний графік на металевій лінійці для вимірювання і відкладання відстаней на карті з граничною графічною точністю (0,1 мм). Застосовується під час виконання найточніших вимірювань довжини ліній на карті й плані. - С. 135.

Меридіан географічний (земний) - загальне найменування астрономічного (істинного) і геодезичного меридіанів. Лінії астрономічного і тієї самої довготи геодезичного меридіана не збігаються через відхилення прямовисних ліній від нормалей до референц-еліпсоїда. - С. 135.

Меридіан геодезичний - лінія на земній поверхні, всі точки якої мають однакову геодезичну довготу. На поверхні референц-еліпсоїда геодезичний меридіан - лінія перетину референц-еліпсоїда площиною, що проходить через нормаль до його поверхні у даній точці на його малу вісь. - С. 135.

Меридіан істинний (астрономічний) - лінія на земній поверхні, всі точки якої мають однакову астрономічну довготу. Площиною істинного меридіана точки земної поверхні називається площина, що проходить через напрям прямовисної лінії в цій точці та паралельна осі обертання Землі. - С. 135.

Міра точності (h) - одна із числових характеристик розсіву випадкових величин, що підпорядковується нормальному закону. Міра точності обернено пропорційна середньому квадратичному відхиленню. Виражається формулою

h = 1/E2√2,

де Е2 - середньоквадратична похибка.

Застосовується для порівняльного оцінювання артилерійських приладів і різних методів розрахунків. - С. 135.

Місцеві предмети (військ.) - штучні й натуральні об'єкти на земній поверхні, що використовуються у військовій справі для вивчення місцевості, орієнтування, цілепоказання та управління військами в бою і операції. До місцевих предметів належать усі об'єкти місцевості, створені природою чи працею людини (грунтово-рослинний покрив, гідрографія, мережа доріг, населені пункти, окремі місцеві предмети - орієнтири тощо). На картах місцеві предмети зображуються у вигляді умовних знаків. - С. 15, 18, 30, 38, 63, 135.

Н

Небесна сфера - допоміжна математична сфера довільного радіуса, центр якої суміщений із точкою спостереження, і на поверхні якої умовно розміщені усі небесні світила. Небесна сфера використовується у сферичній астрономії (під час астрономічного орієнтування) для визначення взаємного розміщення небесних світил, при цьому мають справу лише з кутовими величинами (координатами), що визначають положення світила на небесній сфері. У ракетно-артилерійській практиці під час визначення дирекційного кута орієнтирного напрямку астрономічним способом використовують такі сферичні (небесні) координати: азимут, висоту, схилення та годинниковий кут світила. - С. 136.

Номенклатура топографічних карт - система позначення окремих аркушів карт. За основу номенклатури топографічних карт України беруть карту масштабу 1:1 000 000. Уся поверхня Землі поділяється паралелями через 4° на ряди (пояси), а меридіанами - через 6° на колони. Сторони створених трапецій є межами аркушів карти масштабу 1:1 000 000. Ряди (пояси) позначаються літерами латинського алфавіту від А до V, починаючи від екватора до полюсів, а колони - арабськими цифрами від 1 до 60, починаючи від меридіана 180° із заходу на схід. Номенклатура аркуша карти складається із літери ряду та номера колони. Наприклад, аркуш карти з позначенням м. Києва позначається як М-36. Номенклатура кожного аркуша карти масштабів 1:500 000, 1:200 000 та 1:100 000 складається із номенклатури аркуша карти 1:1 000 000 з додатком відповідної літери або цифри. Один аркуш мільйонної карти становить:

- 4 аркуші карти масштабу 1:500 000, які позначаються великими літерами А, Б, В, Г;

- 36 аркушів карти масштабу 1:200 000, які позначаються римськими цифрами від І до XXXVI;

- 144 аркуші карти масштабу 1:100 000, які позначаються арабськими цифрами від 1 до 144.

Номенклатура карт масштабу 1:50 000 складається із номенклатури карти масштабу 1:100 000 з додатком літери (А, Б, В, Г). Номенклатура карт масштабу 1:25 000 складається із номенклатури карти масштабу 1:50 000 з додатком літери алфавіту (а, б, в, г). - С. 136-137.

О

Орієнтир - місцевий предмет або елемент рельєфу, що чітко виділяється на фоні місцевості, стосовно якого визначається місцезнаходження, розміщення об'єктів і цілей, напрям руху, цілепоказання, управління вогнем, ударами та управління підрозділами в бою. - С. 23, 27-28, 38-39, 94, 117, 122-127, 132, 134-135, 137-149, 158.

Орієнтування (військ.) - інформація про обстановку, подальші бойові завдання та інші дані, що пересилається вищим командуванням (штабом), щоб допомогти підлеглим правильно з'ясувати обстановку і своєчасно підготуватися до виконання бойового завдання. - С. 16, 18, 29, 34, 48, 91, 122-126, 131-141, 147-150.

Орієнтування (топографічне) - визначення свого місцеположення стосовно сторін горизонту та оточуючих об'єктів місцевості. Під час топографічного орієнтування спочатку вказують напрям на північ за будь-яким предметом і визначення свого місцезнаходження стосовно найближчого орієнтира, що добре виділяється, потім зазначають необхідні орієнтири та інші об'єкти місцевості, а також напрями на них та приблизні відстані. Напрями на орієнтири вказують стосовно свого положення (прямо, ліворуч, праворуч) або за сторонами горизонту. - С. 137.

Основний напрямок (ОН) - єдиний напрямок, в якому орієнтуються гармати і прилади розвідки декількох артилерійських підрозділів (частин), об'єднаних загальним управлінням. Основний напрямок задається дирекційним кутом з точністю до 1-00. - С. 27-28, 137.

Оцінювання місцевості - визначення можливого впливу властивостей даної місцевості та окремих її елементів на вирішення поставленого бойового завдання. - С. 137.

П

Паралель - будь-яка лінія (плоска, крива) на земній поверхні (поверхні референц-еліпсоїда), всі точки якої мають однакову географічну широту (рівновіддалені від екватора). - С. 99, 137.

Перевищення цілі - різниця висот цілі і вогневої позиції батареї. Під час визначення установок для стрільби враховують похибку на перевищення цілі як суму кута місця цілі і похибки кута прицілювання на кут місця цілі. - С. 138, 146.

Передовий спостережний пункт - пункт, призначений для розвідки противника, перегляду близьких підступів до переднього краю своїх військ, зв'язку з мотопіхотою, а також для коректування вогню по цілях, не спостережуваних з основного СП. - С. 81, 138.

Перископ - оптичний прилад, основні осі об'єктива й окуляра якого розміщені у різних за рівнем горизонтальних площинах. Призначений для спостереження із-за укриття. - С. 138, 145.

Підготовка карти - сукупність заходів, що здійснюється напередодні роботи з нею. Підготовка карти передбачає: підбір аркушів карти, їх оцінювання (визначення масштабу, висоти перерізу, номера і року видання карти, знімання і похибки напрямку), склеювання аркушів карти, складання карти, підпис кілометрової сітки з лицьового (робочого) боку, піднімання карти. - С. 33, 41, 138.

Піднімання карти - посилення контурних ліній і підфарбування умовних знаків на карті для більш чіткого виділення окремих елементів місцевості, що можуть суттєво вплинути на бойові дії підрозділу, частини, з'єднання. Елементи місцевості розфарбовують кольоровими олівцями, збільшують умовні знаки, підкреслюють назви або збільшують підписи назв. Підписи координатної сітки (на кожному аркуші карти у дев'яти місцях) піднімають жовтим кольором легким тушуванням. - С. 30-31, 138.

Поділка кутоміра - артилерійська кутомірна міра. Поділка кутоміра - центральний кут, який стягується дугою, що дорівнює 1/6000 частині довжини кола. Довжина дуги в одну поділку кутоміра приблизно дорівнює 0,001 радіуса, звідси наша тисячна. Кути у поділках кутоміра записують через риску (дефіс) і читають роздільно (наприклад: 12-45 - дванадцять сорок п'ять). Поділки кутоміра, записані до риски, інколи називають великими поділками кутоміра, а записані після риски - малими, одна велика поділка кутоміра дорівнює 100 малим поділкам. - С. 138.

Позначка висоти - підпис на карті абсолютної висоти точки місцевості. Позначка висоти, що знаходиться на топографічних картах, не завжди є вершинами висот. Вони можуть бути на схилах, навіть на річках і озерах. - С. 139.

Полярні координати цілі - числові величини, що визначають положення цілі на площині або у просторі. За полярні координати цілі беруть дирекційний кут, дальність до цілі та кут місця цілі. - С. 139.

Поновлення топографічних карт - приведення змісту застарілих топографічних карт згідно із сучасним станом місцевості. Здійснюється з використанням аерознімків. Нові об'єкти, що виникли на місцевості, наносяться на карту, а ті, що зникли, - вилучаються. - С. 139, 143.

Приріст координат - різниця координат точки прив'язування та вихідної точки. - С. 139.

Проекція топографічних карт - (масштабів 1:25 000 - 1:500 000) - рівнокутна поперечно-циліндрична проекція Гаусса, обчислена для шестиградусної зони за елементами еліпсоїда Красовського. Земна поверхня поділяється за довготою на шістдесят шестиградусних зон, відлік яких ведеться від нульового (Гринвіцького) меридіана. Кожна зона послідовно проектується на циліндр, а циліндр потім розгортається в площину. Осьовий меридіан та екватор кожної зони зображують прямими лініями, перпендикулярними між собою. Усі осьові меридіани зон зображуються без похибок і зберігають масштаб за всією своєю довжиною.

Інші меридіани в кожній зоні зображують в проекції кривими лініями (тому вони довші за осьовий меридіан), тобто з похибками. Усі паралелі зображують кривими лініями з деякою похибкою. Похибки довжин ліній збільшуються з віддаленням від осьового меридіана на схід або на захід і на краях зони стають найбільшими, досягаючи величини порядку 0,001 довжини лінії, виміряної за картою.

Завдяки єдиній проекції всі топографічні карти пов'язані із системою плоских прямокутних координат, в якій визначається місцезнаходження геодезичних пунктів, а це дозволяє одержувати координати точок в одній системі як за картою, так і під час вимірювання на місцевості.

Проекція карти 1:1 000 000 - видозмінена поліконічна міжнародна. Частини земної поверхні, обмежені за широтою на 4°, а за довготою - на 6°, проектуються кожна на свій конус. Паралелі зображуються дугами кола, а меридіани - прямими лініями. Похибки у відстанях становлять до 0,14 %, у кутах - до 7', у площах - до 0,08 %. - С. 139-140.

Пункт астрономічний - точка земної поверхні, географічні координати якої й азимут орієнтирного напряму визначені астрономічним шляхом (із спостережень небесних світил). На місцевості пункт астрономічний позначається цегляним або бетонним стовпом. Якщо пункт астрономічний суміщений із пунктом геодезичним, астрономічні та геодезичні координати й азимути на такому пункті будуть розрізнятися між собою внаслідок відхилення прямовисної лінії від нормалі до поверхні референц-еліпсоїда. - С. 140.

Пункт геодезичний - пункт геодезичної мережі, позначений на місцевості закладеним у землю центром та спорудженим над ним знаком (бетонний або дерев'яний стовп), обкопаним круглою канавою. Координати центра пункту (абсциса, ордината та абсолютна висота), а також дирекційні кути напрямів на орієнтирні пункти зазначаються в геодезичних каталогах. - С. 125, 140, 148.

Р

Розвідка місцевості - добування, збирання та вивчення відомостей про місцевість та її окремі елементи в районі (смузі) бойових дій військ: про рельєф, гідрографію, населені пункти, мережу доріг, ґрунтово-рослинний покрив тощо. - С. 140.

С

Система координат - сукупність точок, ліній і поверхонь, стосовно яких визначається положення будь-яких об'єктів на поверхні або у просторі. Лінійні та кутові величини, що визначають положення об'єкта на будь-якій поверхні або у просторі, називаються його координатами. У військовій справі використовуються: система плоских прямокутних координат, система плоских полярних і біполярних координат, географічна система координат, система астрономічних координат, прямокутна система координат у просторі. - С. 33, 140-141.

Смуга розвідки - смуга місцевості у розташуванні противника, обмежена справа і зліва розмежувальними лініями, в якій повинна вестися розвідка силами і засобами об'єднання (з'єднання, частини, підрозділу). Смуга розвідки зазвичай призначається ширше від смуги бойових дій об'єднання (з'єднання, частини, підрозділу), а за глибиною - не менше від глибини його бойового завдання. - С. 140-141.

Способи визначення координат цілі - порядок застосування засобів розвідки і прийоми оброблення результатів засічки для визначення полярних і прямокутних координат цілі. Координати визначають використанням результатів засічки цілі з одного пункту (далекоміром, радіолокаційною станцією), з двох пунктів (спряженим спостереженням, за допомогою підрозділів звукової розвідки) або фотографуванням із літака. - С. 141.

Спостережний пункт (СП) - місце для спостереження за діями противника, своїх військ і за місцевістю (акваторією). Артилерійські СП організовуються в артилерійських підрозділах, частинах, артилерійських групах для розвідки противника, засічки цілей і коректування вогню. Артилерійські СП можуть бути основними й допоміжними (передовими та боковими). Вони є елементом бойового порядку артилерійського підрозділу. - С. 81, 122, 133, 141, 153.

Схема орієнтирів - графічний бойовий документ із зображенням на ньому місцевих предметів, взятих як орієнтири. Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах - від себе у бік противника. Кожному орієнтиру надають своє найменування і зазначають відстань до нього і кут від основного напрямку або дирекційний кут. Схема орієнтирів полегшує поставлення завдань підрозділам, організацію взаємодії, цілепоказання, ведення вогню. - С. 141.

Схилення магнітної стрілки - горизонтальний кут між істинним (астрономічним) меридіаном і напрямом магнітної стрілки (магнітним меридіаном) у цій точці поверхні Землі. Величина схилення магнітної стрілки піддається добовим, річним та віковим коливанням, а також збуренням під впливом магнітних бурь. У разі відхилення магнітної стрілки на схід схилення вважається східним (додатним), у разі відхилення на захід - західним (від'ємним). Величина схилення магнітної стрілки та його річна зміна зазначені на кожному аркуші топографічної карти на рік видання карти. Лінії, що з'єднують точки з однаковим магнітним схиленням, називаються ізогонами. Вони зазначаються на картах масштабів 1:500 000 і 1:1 000 000. На цих картах показують також лінії магнітних аномалій із зазначенням амплітуди коливань магнітного схилення. - С. 136, 141-142.

Схилення світила - сферична відстань світила від небесного екватора, відраховується від екватора: від 0 до 90° - до північного і до -90° - до південного полюса світу, позначається звичайно літерою 3. Схилення світила не змінюється через добове обертання Землі і є координатою, що наводиться в каталогах координат небесних світил (у збірниках астрономічних таблиць) і використовується під час визначення азимута орієнтирного напрямку астрономічним способом. - С. 142.

Т

Топогеодезична підготовка - частина топогеодезичного забезпечення. Топогеодезична підготовка включає: доведення до частин і підрозділів вхідних топогеодезичних даних, необхідних для завдання ударів, ведення вогню і розвідки противника, здійснення заходів, що забезпечують своєчасне та якісне виконання топогеодезичного прив'язування (планування й організацію топоприв'язування, організацію взаємодії з підрозділами ВТС, створення АТГМ, підготовку маршрутів пересування в топогеодезичному відношенні, обчислення таблиць дирекційних кутів світил, організацію роботи поста передачі орієнтування, вивірення топоприладів і апаратури), а також топогеодезичного прив'язування позицій, пунктів і постів, контроль топогеодезичного прив'язування. - С. 7, 142.

Топогеодезичне забезпечення - один із основних видів бойового забезпечення військ. Це комплекс заходів із підготовки та доведення до штабів і військ топогеодезичних даних, необхідних для успішного вирішення поставлених бойових завдань. Топогеодезичне забезпечення організовується і здійснюється з метою вивчення та оцінювання місцевості під час підготовки та ведення бою, а також для більш ефективного використання зброї і бойової техніки. - С. 142.

Топогеодезичне прив'язування (позицій, пунктів, постів) - частина топогеодезичної підготовки. Топогеодезичне прив'язування включає визначення плоских прямокутних координат та абсолютних висот точок, що прив'язуються; визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямів, необхідних для наведення ракет, гармат і приладів у заданому напрямі. За необхідності координати точок перетворюють із однієї зони в іншу і визначають поправку до дирекційного кута за перехід із зони в зону. - С. 143.

Топогеодезичне прив'язування на геодезичній основі - вид топоприв'язування, під час якого координати існуючих точок визначають за допомогою приладів стосовно пунктів ДГМ, СГМ або точок АТГМ. Дирекційні кути орієнтирних напрямів визначають гіроскопічним, астрономічним або геодезичним способом. Абсолютні висоти точок, що прив'язуються, визначають на рівнинній і пагорбкуватій місцевості за картою, у гірській - за допомогою приладів стосовно пунктів геодезичних мереж, а також від контурних точок з відмітками висоти. - С. 143.

Топографічна розвідка - добування відомостей, необхідних для вирішення завдань топогеодезичного забезпечення. Основні завдання топографічної розвідки: виявлення відповідності змісту топогеографічних карт дійсному стану місцевості; виявлення цілісності зовнішніх знаків і центрів геодезичних пунктів; виявлення організації, оснащеності та характеру дій частин (підрозділів) топографічної служби противника; визначення можливості використання штабами топографічних і спеціальних карт противника, його фотодокументів та інших даних. Результати топографічної розвідки використовуються під час поновлення топографічних карт, складання спеціальних карт, фотодокументів, описів та довідок про місцевість. - С. 143.

Топографічне орієнтування - вивчення характеру місцевості і місцевих предметів у розташуванні противника і своїх військ стосовно боків горизонту для подальшого використання даних під час планування бойового застосування РВ і А та управління ними в бою (операції). - С. 143.

Топографічне прив'язування за картою (аерофотознімком) - вид топоприв'язування, під час якого координати точок, що прив'язуються, визначають за допомогою приладів або топоприв'язувача (апаратури топоприв'язування) стосовно контурних точок карти (аерофотознімка). Дирекційні кути орієнтирних напрямів визначають: гіроскопічним, астрономічним, геодезичним способами за допомогою магнітної стрілки бусолі; передачею дирекційного кута одночасним відмічанням за небесним світилом, за допомогою гірокурсопокажчика апаратури топоприв'язування, кутовим ходом. Висоти точок, що прив'язуються, визначають за картою. - С. 143-144.

Топоприв'язувач - колісна або гусенична машина, обладнана приладами навігаційної апаратури. Топоприв'язувач призначений для вирішення таких завдань: визначення координат ВП (СП), а також позицій, постів і пунктів підрозділів артилерійської розвідки; водіння колон військ, особливо на місцевості, збідненій на орієнтири і у темний час доби, для нанесення на карту не позначених на ній доріг і колонних шляхів; передавання дирекційних кутів орієнтирних напрямів на точки, що прив'язуються. Робота навігаційної апаратури топоприв'язувача щодо визначення координат точок, що прив'язуються, ґрунтується на безперервному послідовному розв'язанні прямої геодезичної задачі. - С. 148-149.

У

Умовні знаки - символічні штриховані та фонові позначення об'єктів місцевості, бойової й метеорологічної обстановки, застосовані на географічних картах і географічних документах. Залежно від призначення розрізняють топогеографічні, тактичні та метеорологічні умовні знаки. Вони можуть бути масштабними, позамасштабними, лінійними та пояснювальними. - С. 30, 38, 41, 47, 59-60, 65-68, 144, 148.

Управління підрозділами - цілеспрямована діяльність загальновійськових та артилерійських командирів і штабів щодо підтримки постійної бойової готовності ракетних й артилерійських підрозділів, підготовки їх до бойових дій та управління ними під час виконання поставлених завдань у бою. - С. 16, 85, 114, 123, 131, 137, 144.

Ф

Фотокарта - фотодокумент, де топографічними умовними знаками накреслені основні елементи місцевості та їх характеристики, а також рельєф. Виготовляється масштабами 1:25 000 - 1:50 000 на важливі для дій військ райони (рубежі), не забезпечені топографічними картами цих масштабів. - С. 145.

Фотоплан - вимірювальний документ (якщо нанесені дані про противника - розвідувальний фотодокумент), виготовлений із трансформованих фотовідбитків масштабами 1:10 000 - 1:50 000 на окремі найбільш важливі райони, не забезпечені великомасштабними топографічними картами. На фотоплан наносять координатну сітку й підписують назви населених пунктів, річок та інших об'єктів місцевості. Точність вимірювання на фотоплані така сама, як і на карті. - С. 145.

Фотосхема - розвідувальний фотодокумент, змонтований із дешифрованих аерофотознімків за загальними контурами у смузі сфотографованої місцевості. Фотосхеми виготовляють на окремі райони (рубежі) розташування противника, аеродроми, залізничні вузли та інші об'єкти великих розмірів, а також на райони, що зазнали ядерних ударів. Фотосхема використовується в основному для вивчення противника й місцевості. - С. 145.

Фотодокументи (військ.) - фотографічне зображення ділянки місцевості, що доповнене топографічними, картографічними і розвідувальними даними, оформленими відповідними умовними знаками. Виготовляються за матеріалами повітряного або наземного фотографування. Призначені для детального вивчення противника, місцевості, визначення координат об'єктів (цілей), цілепоказання і орієнтування. До фотодокументів належать аерофотознімки, фотосхеми, фотоплани та фотокарти. - С. 145.

Х

Характеристики оптичних приладів - параметри, що визначають якісні показники оптичних приладів. Основні характеристики оптичних приладів - збільшення, поле зору, діаметри входу і виходу, світлосила, пластичність і перископічність. - С. 145.

Ц

Центр геодезичного пункту - точне положення пункту на місцевості. Складається із закладених у землю бетонних монолітів. Точне положення центра позначається чавунними марками, замурованими у грані монолітів, розміщених на одній прямовисній лінії. На верхній моноліт встановлюється розпізнавальний стовп, який трохи виступає над землею. Центр геодезичного пункту використовується під час проведення топогеодезичних робіт. - С. 146.

Цілепоказання - повідомлення даних про характер, місцезнаходження і дії цілі. Здійснюється командирами, штабами, органами розвідки і спостереження. Цілепоказання може виконуватися від орієнтирів (місцевих предметів), наведенням на ціль приладу або зброї, в полярних, прямокутних або географічних координатах, за картою, аерофотознімком, розривами артилерійських снарядів та ін. - С. 124, 134-135, 139-140, 145, 146.

Цілепоказання від орієнтира - спосіб повідомлення про місцезнаходження цілі іншій особі шляхом передавання величини кута між орієнтиром і ціллю, дальності стосовно орієнтира (більше, менше) і перевищення цілі. Розрізняють випадки, коли той, хто передає, і той, хто приймає цілепоказання від орієнтира, знаходяться на одному СП або на різних СП. У другому випадку той, хто передає цілепоказання від орієнтира, трансформує дані тому, хто приймає цілепоказання. - С. 146.

Цілепоказання за відліком приладу - спосіб повідомлення про місцезнаходження цілі іншій особі шляхом передавання величин відліку, знятих з приладу (кут, дальність і перевищення). Прилади того, хто дає, і того, хто приймає, повинні бути зорієнтовані на основний напрям. - С. 146.

Цілепоказання полярними координатами - спосіб повідомлення про місцезнаходження цілі (об'єкта) шляхом передавання кута (дирекційного кута, геодезичного азимута), дальності і кута місця (перевищення) цілі. Цей спосіб застосовується артилерійськими командирами і розвідувальними підрозділами. - С. 146.

Цілепоказання прямокутними координатами - спосіб повідомлення про місцезнаходження цілі (об'єкта) шляхом передавання тому, хто приймає цілепоказання, значень Х, У і висоти цілі. - С. 146-147.

Ціль - об'єкт противника, намічений для ураження. Цілі поділяють: за розташуванням у просторі - на наземні, підземні, повітряні, надводні та ін.; за складом - поодинокі (танк, корабель, літак та ін.), групові та складні; за розмірами - на точкові, площинні, лінійні; за характером діяльності - активні, пасивні, рухомі, зокрема маневрові, нерухомі і на такі, що з'являються; за ступенем захищеності - на відкриті, укриті, броньовані; за умовами спостереження - на спостережувані й неспостережувані; за специфічними ознаками, - напр., за оптичною, тепловою, радіолокаційною контрастністю. Цілі можуть поділяти за важливістю, швидкістю руху (маневреністю) та іншими ознаками. - С. 52, 94-98, 111, 117, 126-127, 147, 151-153, 172, 176.

Цифрова карта - модель земної поверхні записана цифрами в кодовій формі та за встановленою структурою на магнітній стрічці, або якомусь іншому носії інформації з урахуванням прийнятих елементів математичної основи карти й вимог картографічної генералізації за її картографічним зображенням. - С.103-104, 110-111, 147.

Ш

Широта - одна із географічних координат. Широта точки - кут між площиною екватора і нормаллю - лінією, що проходить через цю точку під кутом 90° до поверхні земного еліпсоїда. Може бути в межах від 0 до 90° північною чи південною. - С. 30, 90, 97, 110-112, 124, 129, 133, 147.

Штабна культура офіцера - сукупність якостей, необхідних для успішної управлінської діяльності. Полягає у високій організованості, оперативності та ініціативній ретельності, здатності у найбільш доцільній послідовності якісно виконувати великий обсяг різноманітних завдань, грамотно, стисло й чітко оформляти всі штабні документи; в умілому застосуванні математичних моделей операцій і методики, наукової організації штабної роботи. - С. 147.